Спогади Романа Яремкевича (ч. 7)

Першого вересня ми з сестричкою Лесею пішли до загальноосвітньої школи. Проте через декілька тижнів я перевівся до Академічної гімназії, куди мене зарахували після вступної бесіди з професором Ростковичем. Це була перша державна гімназія, в якій навчання проходило українською мовою, а…

Спогади Романа Яремкевича (ч. 6)

  З приходом німців із підпілля поверталися українські націоналісти. Передовсім кинулися до Бібрки, де була тюрма. Картина виявилась жахливою. Заарештовані у Великих Глібовичах та інших селах націоналісти були замордовані найжорстокішими способами: відрізані вуха, носи, губи, виколоті очі, зварені в котлах…

Спогади Романа Яремкевича (ч. 5)

Дід Роман і бабця Євдокія мали багато дітей. Трьох вуйків – Івана, Йосифа17 та Михайла – я пам’ятаю, а ще двоє чи троє дітей померло до мого народження. Доньками моєї бабці та дідуся були: Настя (моя мама), Катерина18 і Марія.…

Спогади Романа Яремкевича (ч. 4)

Не маючи постійного місця праці, перебиваючись випадковими заробітками, багато людей шукали вихід зі скрутного становища. У 1938 р. два мамині рідні брати – Іван15 та Михайло – вирішили відкрити магазин одягу в Бібрці. До спілки закликали й мого батька, але…

Спогади Романа Яремкевича (ч. 3)

Наше село жило рутиною повсякденності, а часописи повідомляли тривожні новини про взаємини Польщі з Німеччиною. У повітрі запахло порохом, і знов почалася мобілізація резервістів. У військо забрали багато моїх родичів. Батько також чекав на мобілізацію, але не дочекався. Події розвивалися…

Спогади Романа Яремкевича (ч. 2)

У мене була молодша сестра Леся8. Чи ми дуже любилися? Не можу сказати. Одного разу Леся невдало зістрибнула зі стільчика, і в неї почала боліти нога. Того дня ми разом із мамою пішли на город. Сестра скаржилася на біль, але…

Спогади Романа Яремкевича (ч. 1)

Передмова. Упродовж двох років я працював упорядником спогадів унікального чоловіка – Яремкевича Романа Олексійовича. На мою думку, найцінніше в них – це правда. Автор, Царство Йому Небесне, до останніх днів зберіг ясний розум і чудову пам‘ять. Ми багато спілкувалися, а…

Про Львів (з інтерв‘ю З. Підлісного)

З інтерв‘ю заслуженого архітектора України, лауреата Шевченківської премії Зеновія Підлісного, 26 березня 1999 року газеті «Високий замок»: «Місто зазнає таких же змін, як і суспільство. Кожна епоха чи формація має спільні і в той же час відмінні риси. На одному…