Автор: Yuriy Sytnyk

Спогади Романа Яремкевича (ч. 10)

  Провівши своє дитинство в селі, я виріс простим сільським хлопчиною, тому своєю мовою і манерами відрізнявся від учнів, вихованих у дусі львівської інтелігенції. Відтак, з мене часто кепкували, а за великі очі прозвали «Цибулею». Начитавшись класичної літератури про лицарів,…

Спогади Романа Яремкевича (ч. 9)

Тим часом життя продовжувалось. Якось львівські батяри побили в Стрийськім парку наших першокласників. Діти пожалілися нам, як старшим. Я був одним із організаторів походу на батярів, аби помститися за скривджених. Нас зібралося близько двадцяти хлопців. Операцію було сплановано заздалегідь. Ми…

De gustibus non est disputandum

Про смаки не сперечаються або в чому насправді полягає проблема зі знесенням будівлі по вул. Сахарова, 52.  Буквально в ніч з 27 на 28 липня, написав у Фейсбуці репліку: «…тема надування ззовні ринку житлової нерухомості, для масового заселення прибульцями, мене…

Спогади Романа Яремкевича (ч. 8)

Німці забрали приміщення І-ої гімназії під шпиталь, а нас переселили на пляц Пруса, вул. Яблунівських [вул. Шота Руставелі. – Упоряд.]. Навчання мені давалося важкувато, особливо математика: відчувалася слабенька підготовка у початковій школі, а серед міських школярів я почував себе мов…

Спогади Романа Яремкевича (ч. 7)

Першого вересня ми з сестричкою Лесею пішли до загальноосвітньої школи. Проте через декілька тижнів я перевівся до Академічної гімназії, куди мене зарахували після вступної бесіди з професором Ростковичем. Це була перша державна гімназія, в якій навчання проходило українською мовою, а…

Спогади Романа Яремкевича (ч. 6)

  З приходом німців із підпілля поверталися українські націоналісти. Передовсім кинулися до Бібрки, де була тюрма. Картина виявилась жахливою. Заарештовані у Великих Глібовичах та інших селах націоналісти були замордовані найжорстокішими способами: відрізані вуха, носи, губи, виколоті очі, зварені в котлах…

Спогади Романа Яремкевича (ч. 5)

Дід Роман і бабця Євдокія мали багато дітей. Трьох вуйків – Івана, Йосифа17 та Михайла – я пам’ятаю, а ще двоє чи троє дітей померло до мого народження. Доньками моєї бабці та дідуся були: Настя (моя мама), Катерина18 і Марія.…

Спогади Романа Яремкевича (ч. 4)

Не маючи постійного місця праці, перебиваючись випадковими заробітками, багато людей шукали вихід зі скрутного становища. У 1938 р. два мамині рідні брати – Іван15 та Михайло – вирішили відкрити магазин одягу в Бібрці. До спілки закликали й мого батька, але…

Спогади Романа Яремкевича (ч. 3)

Наше село жило рутиною повсякденності, а часописи повідомляли тривожні новини про взаємини Польщі з Німеччиною. У повітрі запахло порохом, і знов почалася мобілізація резервістів. У військо забрали багато моїх родичів. Батько також чекав на мобілізацію, але не дочекався. Події розвивалися…

Спогади Романа Яремкевича (ч. 2)

У мене була молодша сестра Леся8. Чи ми дуже любилися? Не можу сказати. Одного разу Леся невдало зістрибнула зі стільчика, і в неї почала боліти нога. Того дня ми разом із мамою пішли на город. Сестра скаржилася на біль, але…