Просто про складне

image

Справжні словесні, з плавним переходом до биття писків, баталії вирують навколо так званого “добровільного об’єднання територіальних громад”.

Хтось категорично проти, хтось за, але при певних умовах, а дехто вбачає в цьому чергову панацею від агонізуючої суспільно-політичної системи понадкушуваної України.

Не хочу дискувати. Проаналізую першоджерело, а саме Закон України “Про добровільне об’єднання територіальних громад”. Не лякайтеся. Я по-простому, на хлопський розум і здоровий глузд. Традиційно, текст закону беру в [], а далі коментую.

[Добровільне об’єднання територіальних громад сіл, селищ, міст здійснюється з дотриманням таких принципів:
1) конституційності та законності;
2) добровільності;
3) економічної ефективності;
4) державної підтримки;
5) повсюдності місцевого самоврядування;
6) прозорості та відкритості;
7) відповідальності.]

Почнемо з вельми хитрого запитання: а є у нас територіальні громади?
Більшість вважає, що є, а я сумніваюся. І на одному з чисельних круглих столів на цю тему, поважні юристи зі вченими ступенями погодилися, що відсутня юридична база поняття “територіальна громада”. Мова йде про “територію” та “громаду”.
Немає законодавчого визначення цього терміну. На якій території створюється громада? Знаєте який хаос панує зі встановленням меж населених пунктів? А такий нонсенс як земля “поза межами населених пунктів”, який заслуговує окремої публікації, вам відомий? А як вам громада міста Винники, яка водночас обирає і свого міського голову і міського голову Львова?
Так, за основу має бути взятий адміністративно-територіальний устрій УРСР. А ви знаєте, що у нас діється з землею і кому де яка належить? А кого вважати членом громади, а відповідно і співвласником всього що є на поки що невстановленій території? Нинішні біженці – члени тих територіальних громад, куди вони переселяються чи ні?..
Тому хитре запитання немає однозначної відповіді – де-факто територіальні громади начебто є, а де-юре їх підрозумівають.

Тепер щодо “добровільного об’єднання”? А що є “доброю волею” громади? Точно не рішення сесії. Це, щонайменше, усвідомлене (усвідомлене!) рішення більшості.
Більшості членів територіальної громади, а не мешканців. В центрі Львова мешкають туристи і працівники кнайп та магазинів, до прикладу. А вони центрові? А коли кельнерка походить з далекого села, в якому не буває місяцями, а працює і мешкає на площі Ринок – вона до котрої громади належить? А яке буде усвідомлене рішення такої панянки щодо питань місцевого самоврядування, коли в неї за місяць закінчится контракт і вона не має найменшого поняття де опиниться?

Власне, на цьому аналіз можна й закінчити, бо мудрий вже зрозумів. Але для себе, дурня, продовжу. Дурень, бо пишу, а воно ж нікому не потрібне…

[Стаття 3. Суб’єкти добровільного об’єднання територіальних громад
1. Суб’єктами добровільного об’єднання територіальних громад є суміжні територіальні громади сіл, селищ, міст.
2. Об’єднана територіальна громада, адміністративним центром якої визначено місто, є міською територіальною громадою, центром якої визначено селище, – селищною, центром якої визначено село, – сільською.]

Припустім, об’єдналися навколишні села довкола вище згаданого міста Винники, зокрема село Виннички. І члени де-факто ісуючої тергромади села, стали трішки де-юре членами міської територіальної громади. Певно півні в селі будуть ся пишали, що теперка вони не якісь винничківські задрипанці, а правдиві винниківські когути. А що трапиться з громадою Винничок? На відміну від півнів, громадяни України, згідно поки що чинної Конституції, в межах своєї тергромади є власниками майна:

“Стаття 142. Матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об’єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад.”

То теперка все майно до купки і всі стають його власниками? А що з землями “поза межами населених пунктів”, вони щезають? А з умовним багатством кожного?
Припустім, на кожного мешканця Винник припадає майна на 1000 грн., а на кожного з Винничок, по 100 грн. Нехай у Винниках 16000 членів тергромади, а у Винничках 600 чоловік. Сукупна вартість їхнього майна 16060000 грн. По 967 грн. на кожного. Мешканці Винник не проти, що трішки збідніли? А коли майно Винничок дає прибутку 1000 грн на особу в місяць, а майно Винник тілько 10 гривень. Спільний бюджет двох громад буде 760000 грн/міс., а на кожного члена об’єднаної тергромади припадатиме майже по 46 гривень на місяць. Що заспівають мешканці Винничок, коли їм своїх винниківських когутів не буде за що годувати?

Скажете – то все абстрактні цифри й дурниці? А реальних цифр і немає в природі. Є лише сфальшовані, але то троха далі.

[Стаття 4. Основні умови добровільного об’єднання територіальних громад
1. Добровільне об’єднання територіальних громад сіл, селищ, міст здійснюється з дотриманням таких умов:
1) у складі об’єднаної територіальної громади не може існувати іншої територіальної громади, яка має свій представницький орган місцевого самоврядування;
2) територія об’єднаної територіальної громади має бути нерозривною, межі об’єднаної територіальної громади визначаються по зовнішніх межах юрисдикції рад територіальних громад, що об’єдналися;
3) об’єднана територіальна громада має бути розташована в межах території Автономної Республіки Крим, однієї області;
4) при прийнятті рішень щодо добровільного об’єднання територіальних громад беруться до уваги історичні, природні, етнічні, культурні та інші чинники, що впливають на соціально-економічний розвиток об’єднаної територіальної громади;
5) якість та доступність публічних послуг, що надаються в об’єднаній територіальній громаді, не можуть бути нижчими, ніж до об’єднання.]

З пункту 1.1 зрозуміло: де-факто відбувається не об’єднання, а розчинення, або поглинання. Пункт 1.2 начебто ліквідує поняття земель поза межами населених пунктів, але це якось мало би бути чіткіше прописано й внесені відповідні зміни в чинне законодавство. Пункт 3 просто фейєричний – анексію Крима ми не помічаємо. Пункт 4 суперечить п.3, хоча б через наявність Волині на Тернопіллі, Рівненщині чи Хмельниччині.
[Розділ II
ПОРЯДОК ДОБРОВІЛЬНОГО ОБ’ЄДНАННЯ ТЕРИТОРІАЛЬНИХ ГРОМАД]

Щоби не втомлювати, одразу скажу,чого в цьому розділі немає. ТЕО. Техніко-економічного-обгрунтування. По-простому – а на дідька ми це все робимо? Навіщо в час фактичної війни поглиблювати існуючий хаос псевдо-реформами? Створення кожної об’єднаної тергромади – це проект. ТЕО – передпроектний документ, який обгрунтовує доцільність, найперше економічну, задуманого, та визначає потребу в ресурсах для досягнення поставленої мети. Яка мета задекларованого об’єднання напівіснуючих територіальних громад?
Наша влада любить оперувати терміном “спроможність” і навіть видала постанову Кабміну: “Про затвердження Методики формування спроможних територіальних громад”. Ось заради досягнення так званої спроможності все це затіяли. На думку реформаторів
спроможна територіальна громада це: “територіальні громади сіл (селищ, міст), які в результаті добровільного об’єднання здатні самостійно або через відповідні органи місцевого самоврядування забезпечити належний рівень надання послуг, зокрема у сфері освіти, культури, охорони здоров’я, соціального захисту, житлово-комунального господарства, з урахуванням кадрових ресурсів, фінансового забезпечення та розвитку інфраструктури відповідної адміністративно-територіальної одиниці;”

А без добровільного об’єднання не можуть? Чому, бракує грошей?
В додатку до Методики є паспорт “спроможної громади”. У ньому передбачена графа:
“Обсяг доходів (розрахунковий) спроможної територіальної громади, гривень
у тому числі:
сформованих відповідно до статті 64 Бюджетного кодексу України
бюджету розвитку
базової дотації
реверсної дотації.”

Що ж якісно змінилося в порівнянні з існуючим станом? Доходи місцевих бюджетів як формувались, так і формуються. А це означає, що всі цифри в обгрунтуванні “спроможності” є, як вище згадувалося, фальшивими. Несправжніми, тобто.
Причина полягає в тому, що де-юре у нас тергромади так і не стали власниками майна та ресурсів, як це передбачено Конституцією України, а відповідно не отримують належних доходів.
Зовсім по-простому: коли б олігархи, та армія контрольованих ними чиновників, перестали обкрадати народ України, то наповнення місцевих бюджетів би було принципово іншим!
Тим паче, що:

[Об’єднана територіальна громада є правонаступником всього майна, прав та обов’язків територіальних громад, що об’єдналися, з дня набуття повноважень сільською, селищною, міською радою, обраною такою об’єднаною територіальною громадою.
У разі об’єднання всіх територіальних громад одного району в одну об’єднану територіальну громаду все майно спільної власності територіальних громад такого району є комунальною власністю об’єднаної територіальної громади, а пов’язані з таким майном права та обов’язки належать об’єднаній територіальній громаді з дня набуття повноважень сільською, селищною, міською радою, обраною такою об’єднаною територіальною громадою… Бюджет об’єднаної територіальної громади розробляється з урахуванням особливостей підготовки місцевих бюджетів, визначених бюджетним законодавством.]

Вся суть “добровільного об’єднання” полягає в АНТИдецентралізації. Саме так. Пропоновані, антизаконні й антиконституційні в часі війни, зміни до Конституції, в частині начебто “децентралізації”, та так зване “добровільне об’єднання громад” – це, по-суті, ще більша централізація влади, що переходить в узурпацію.
І ця суть прописана в Розділі III [ ДЕРЖАВНА ПІДТРИМКА ДОБРОВІЛЬНОГО ОБ’ЄДНАННЯ ТЕРИТОРІАЛЬНИХ ГРОМАД]

А саме:

[Держава здійснює фінансову підтримку добровільного об’єднання територіальних громад сіл, селищ, міст шляхом надання об’єднаній територіальній громаді коштів у вигляді субвенцій на формування відповідної інфраструктури згідно з планом соціально-економічного розвитку такої територіальної громади у разі, якщо її межі повністю відповідають межам, визначеним перспективним планом формування територій громад Автономної Республіки Крим, області.
Пропозиції щодо надання фінансової підтримки об’єднаній територіальній громаді вносяться Радою міністрів Автономної Республіки Крим, відповідною обласною державною адміністрацією за поданням місцевої ради об’єднаної територіальної громади Кабінету Міністрів України не пізніше 15 серпня року, що передує бюджетному періоду, в якому передбачається надання такої фінансової підтримки.]

Не буду вчергове про Крим, хоча робити в Законі України вигляд, що він розповсюджуватиметься на АРК – це такий самий абсурд як і законодавчо встановлене поняття “Вільна економічна зона Крим”. Але в ситуації, коли де-факто Крим і частина Донбасу знаходяться поза правовим полем України і йде війна, сам цей закон є бутафорним і антиконституційним по-суті. Проте, повернімось до фінансів.

Все просто. Об’єднаним тергромадам держава дасть грошей стільки, скільки вважатиме за потрібне. Як сорока-ворона: “тому дам, тому дам, а тому не дам…”.    А держава сьогодні – це корумповані чиновники поставлені на посади олігархами для збагачення останніх.
Звичайно, що одним головою так званої об’єднаної громади, керувати легше ніж десятьма.
Це ж елементарно, Ватсоне!

А куди голові об’єднаної тергромади діватися, коли:

[Загальний обсяг субвенцій на формування відповідної інфраструктури об’єднаних територіальних громад визначається законом про Державний бюджет України.
Порядок надання субвенцій з державного бюджету об’єднаним територіальним громадам встановлюється Кабінетом Міністрів України.]

Ось вам і повний децентралізець. Об’єднаний.

Щодо самого процесу створення так званих “об’єднаних тергромад”, то ми бачимо більше ініціативу, а часом і пресінг, влади, ніж бажання самих громад. Це закономірно, бо на сьогодні територіальні громади – це привиди. Вони начебто є, а їхні руки нічого взяти не можуть.

На завершення. Що робити і чи можна зробити щось корисне, використавши ініціативу влади за принципом айкідо, себто перетворивши приховані наміри узурпації на користь народовладдя?

Про загрозу фейкового добровільно-примусового об’єднання та “що робити”, добре прописано в програмних засадах політичної партії “Воля”:

“Величезною загрозою об’єднання громад є те, що народ так і не стане реальним власником своєї землі, майна, природніх ресурсів, місцеві громади знову будуть обкраденими, а люди не матимуть впливу на владу і не зможуть керувати своїми місцевими справами.
Тому партія «ВОЛЯ» виступає за те, щоб були прийняті Статути територіальних громад, перед об’єднанням була проведена інвентеризація майна, землі, ресурсів громади та сформований Відкритий реєстр власності громади.”
http://volya.ua/hromada

Як застосувати принципи айкідо в даній ситуації? Для початку потрібно ними володіти. Тому, смію припустити, що в кінцевому результаті народ вдасться до звиклого прийому – “ресори від трактора “Білорусь”…

Хто мав терпіння дочитати до кінця, як бонус отримає пояснення терміну “ресора від трактора “Білорусь”. Цей термін з’явився завдяки гумористичному оповіданню співця “русскава міра”, пана Задорнова, під назвою “Завдання виконано”, про засланого в СРСР іноземного агента Джона Кайфа. Коли супер-агент влаштувався в секретний радянський науково-дослідний інститут, де, мабуть, проектували щось подібне до “об’єднаних громад”, то разом з іншими науковцями поїхав на село копати картоплю. Далі процитую. Перепрошую, що без перекладу, бо пізно і хочеться спати:
“Поскольку, учась в разведшколе, я ни разу на «картошку» не ездил, я очень боялся, что мое неумение обращаться с ней вызовет подозрение у тех, кто обучался этому много лет в различных высших учебных заведениях. Поэтому я очень старался, работал без перекуров, за что в первый же день был избит коллегами по полю. Их было пятнадцать человек. Я хотел применить против них семь приемов «моаши» и восемь «йока-гири», но не успел… Как только я встал в боевую стойку, тут же сзади ко мне был применен неизвестный прием, который один из нападавших назвал «рессора от трактора „Беларусь“. С тех пор я стал прихрамывать на обе ноги, перестал владеть приемами каратэ, начал трясти головой и навсегда позабыл „морзянку“.”

Ось подібний фінал і очікує наших горе-реформаторів. Проте буде все зовсім не так весело.

Залишити відповідь