2018

Новий рік, рейтинги й очікування.

Нагадав мені товариш, що пан Президент має нас вітати зі святом.
Але додав: немає на то права – вже би краще Чикатило вітав – той менше лиха накоїв. Мабуть жоден серійний убивця не зрівняється з політиком – вбивати можна не лише власноруч…

То що ж доброго в відбулося у нас, з чим вітатиме кимось шанований Президент?

В минулорічному привітанні Порошенко сказав:

«Приводів для оптимізму сьогодні більше, ніж рік тому. Легко ще не буде, але й найгірше в економіці – позаду…
Головним своїм завданням бачу підтримку належних політичних умов для розвитку країни. І звичайно ж, – посилення нашої обороноздатності, зміцнення міжнародної підтримки України, зближення з Євросоюзом та НАТО.»

Нині я вже не бачу в Ґаранта жодних підстав для оптимізму. Хоча він і має підримку «кураторів», але останні, будучи «ґанстерами», не полюбляють «бариг». Виконуючи подальші «вказівки», наше однотурове щастячко стрімко втрачатиме свій рейтинг, який нині «завис» в між «патерналістськими» 10-11%. Водночас, йому доведеться й далі домовлятися з проросійською олігархічною групою в особі Ахметова, Медведчука, Льовочкіна, Фірташа та інших таварісчєй. А це ще більше дисонуватиме з війною на Донбасі. І жодні піар-акції, навіть під благородними приводами, вже не допоможуть. Народ поволі починає розуміти…

Тому всіляким «ротшільдам» може стати вигідно випустити пару шляхом принесення в жертву свого не найкращого менеґера. Звісно, якщо вони не використають Порошенка в якості детонатора. А тут може знайти продовження і сценарій кривавого поділу України, про який застерігаю ще з Майдану. На превеликий жаль, він і надалі є актуальним.

Об’єктивно, жодного позитиву від «правління» Петра Олексійовича немає. Навіть зашорені порохоботи починають розуміти: неперехід збройного конфлікту на Донбасі у формат повномасштабного вторгнення – це зовсім не заслуга Порошенка. А ось трагічні помилки, зокрема «котли», прогресуюча корупція, провали на зовнішньополітичному фронті – це таки його. Чим більша концентрація влади – тим більша й особиста відповідальність. Президент чомусь цього не враховує. Загравання з військом та СБУ – не порятує. Смію припустити, що, на загал, його не люблять десь на такому ж рівні як і Саакашвілі. Але ж не Саакашвілі сьогодні відповідальний за 100% просрані можливості, які з’явилися після втечі «папєрєдніка»! А професійні військові й працівники спецслужб добре знають, що виконувати не цілком законні вказівки можна до пори до часу. Справжній рівень підтримки, що Саакашвілі, що Порошенка, ми побачили на Майдані. Незабаром світлини з рошенівського кавування, особливо «продвинуті» почнуть видаляти зі своїх сторінок, а переконаних «бепепістів» очікує участь членів партії, яку створював їхній лідер, і в яку він де-факто вже перетворив свою «Солідарність». А це означає, що вона, невдовзі, посипеться…

Тут можливі різні варіанти, адже ми надто сильно «інтегровані» в геополітичні процеси, які починають набувати апокаліптичних обрисів.

Якщо випускати пару шляхом передчасних виборів, то ситуація сьогодні наступна. Незважаючи на ЗМІ-шельмування, лідером електоральних симпатій залишається Юля, а на хвіст Петру Олексійовичу наступає … пан Садовий. Вірте-не-вірте – нюхом чую і трішки щось знаю. Але Садового очікує «протихвиля». Більше, поки що, не скажу.

Традиційно добре себе почуває в міжвиборчий період пан Гриценко. Але не породжує нових сенсів. Зрештою, як і Садовий, котрий… Ще раз перепрошую. Не хочу давати зайвих підказок – пишу для людей, а не для політиків. Тим паче для тих, кого не люблю.

Майже на рівні Гриценка сьогодні знаходяться «жопоблоківці»та «лехаїмці». Гумор пана Рабіновича високо оцінений. Назвати патрію популярним юдейським тостом – це, без сумніву, креативно. Реваншисти з «Опозиційного блоку» вичікують і займаються «партизанщиною» – у них твердий пакет акцій в плюс-мінус 8 відсотків.

Недаремно істерикує Ляшко. Його вже наздогнала «Свобода», яка традиційною «вуличною» роботою мобілізувала свій електорат і тепер вони разом «плавають» десь поблизу 5 відсотків електоральних уподобань.

У групу 5% і більше, увійшов РНС Саакашвілі. «Лічняк» Порошенка та радикальність (ага – тому Ляшко і біситься) «чистого політика» Міхо спрацювали краще будь-яких вигаданих генпрокуратурою «мільйонів курочкіна». Тепер Михайлові потрібно правильно зіграти «позиційно» – окреслити формат союзників і вибудувати пріоритети в стратегії.

Всупереч істеричному цькуванню, продовжує нарощувати політичні м‘язи Надя Савченко. Як і Міхо, вона називає речі своїми іменами. Але, на відміну відгрузинського гостя, вона «своя», і це людей приваблює.

На старті «слуга народу» Вова Зєлєнскій, за яким армія потенційних глядачів примітиву, на кшталт «95-го кварталу» та «сватів» – таких собі пост-совкових космополітичних «пазітівчіків». А це легко конвертується у 6-8%.

Незважаючи на публічну відмову від політичних амбіцій, не варто випускати з поля зору Вакарчука. Славко може й передумати, а це доволі потужний гравець на лохоелекторальному полі – десь між Юлею та Петром.

Свою закулісну гру веде Медведчук, прагне реваншу Коломойський, маніпулює Пігчук, намагається втриматися Фірташ…

Про геополітичні впливи не буду – там все дуже заплутано. Образ – зграя гієн, над конаючою Україною. Сподіваюся – це достатньо наочно?

Найважливіше розуміти одне – політикою потрібно або займатися, або нею не перейматися. Якщо нею не займешся – далі відомо… Але, що розуміти під політикою? Звісно – це не той балаган і теле-маразм, яким засирають електоральні мізки власники центральних телеканалів…

Тому, не вірте в жодні зміни політичної системи! Це все одно, що збудувати комунізм в окремому селі. Якщо і вийде – то не надовго, а закінчиться як завжди. Грузія – наочний приклад.
Зміни мають відбутися світоглядні, а все інше – похідне.

Тому, нам усім бажаю в Новому році мудрості та усвідомленого внутрішнього позитиву!

Ага. Новорічні привітання, як Порошенка так і Саакашвілі, послухайте. Меседжі, згодом, розтлумачу.

 

 

 

 

Залишити відповідь