І знову про землю та дегенератів

Земля -це все, що у нас залишилося, і відібрати її – найперша мета дегенератів…

Заблокував щойно їдну файну журналістку… Видите, коли мені кажуть – маєш продати маму, бо то є вільний ринок, то не дискутую…

Але давайте за порядком. В етері «Говорить Великий Львів» я заявив, що ні Вакарчук, ні Зєлєнскій не є патріотами України, бо ніколи патріот не буде продавати рідну землю. В буквальному розумінні. Панянку це обурило і вона мені почала писати стандартні дурниці про «успішні країни», «вільний ринок» і решта речей, якими зомбують нашу молодь уже впродовж усієї нам позиченої Незалежності.

Щоби не вступати в дискусію (ну навіщо мені доказувати, що мама – це не товар, і вона не продається?) навів приклад славної держави Ізраїль, в Основному законі якої під назвою «Земельний фонд Ізраїлю» зазначено:

«Земля Ізраїлю є національним надбанням. Державні та суспільні землі не можуть бути відчужені ні шляхом продажу, ні в інший спосіб, за винятком випадків, обумовлених законом». Таких випадків, насправді небагато, оскільки 93% усіх земель в країні знаходиться в державній власності (69% – безпосередньо держава, 12% – Управління з розвитку, 12% -Єврейськийнаціональний фонд).

Також порадив панянці почитати чудову публікацію на цю тему, де наведені вельми ґрунтовні аргументи мною шанованого Віктора Шишкіна: http://ukr-merezha.com/docs/15-zakhyst-ridnoyi-zemli.html?fbclid=IwAR1mj58cpCcKGd8Gf_pxlFFJM11jiqxgoQMM-6Egjtb8sNotADADB_aZRBk

Власне коли панянка назвала цю статтю популізмом – заблокував її, незважаючи на особисте знайомство. Роблю таке вкрай рідко, але сперечатися з людьми, які думку одного з кращих правників України вважають нісенітницею, і чий світогляд деформований хуцпою – немає сенсу. Тому най ся більше не дратує і читає ріжних «пономарів» з «портніковими».

Сам я неодноразово звертався до теми землі, зокрема в публікаціях: http://yurko.info/останній-форпост-земля/; http://yurko.info/земля-томос-і-ґаз/; http://yurko.info/економічні-вбивці-остання-мішень-зем/ та інших.

Колись написав, що толерантність до содомії та вільного ринку землі – це світоглядні маркери. Ця теза викликала буквально шквал агресії в матюкливої адвокатеси Монтян, яка теж одразу почала демонструвати свою ерудицію. На відміну від заблокованої панянки – посперечатися з людиною, яку сам іпанутий Бєркут включає до складу уряду «Небесного Єрусалиму» було цікавіше. Але коли пані адвокатеса за браком аргументів перейшла на особистості – довелося нах…, перепрошую, назавжди видалити її зі свого віртуального світу (більше тут: http://yurko.info/чому-геї-знищують-гею/). Зрештою, не шкодую ні за однією, ні за іншою…

Щодо «ринку землі» та «успішних країн», спеціально для ще присутніх у мене в друзях подібних пань, панів, панянок і підпанків, з ріжними економічними освітами (а-я, теж таку маю – чесно куплену) нагадаю, що, до прикладу, сільське господарство у складі ВВП Великої Британії займає … 0,6%! (19% – промисловість, 79,6% – сфера послуг, зокрема фінансових). І подібна структура ВВП усіх так званих розвинутих країн. До чого тут «вільний ринок» землі, шановні,  де його місце у цій структурі? А знаєте структуру ВВП Ізраїлю, в якому земля державна і є лише ринок її оренди ? До вашого відома: 2,1% – сільське господарство; 27,2% – промисловість; 69,1% – послуги. Дійшло?

А загалом, кому цікаво, на хлопський розум розтлумачу.

Земля – це не актив, не пасив, не товар і не всяка інша псевдоекономічна хрєнь, перепрошую. Земля – це основа природньої економіки, до якої людство або неминуче повернеться, або загине. Іншого просто не дано.

В Україні розікрали вже все. Спочатку нарід подібні «журналісти» та всілякі «пинзеники» здурили благами приватизації, а потім з‘явилися завербовані «садові» з «галицькими інвестиціями». І всенародне добро, яке нам дісталося ціною багатомільйонних людських жертв у радянській імперії, опинилося в масних ручках садових-порошенків-фірташів-коломойських і прочая нинішних власників практично усіх основних ЗМІ та політичних проектів. Які блага має народ, у результаті хваленої-перехваленої прихватизації? Високі тарифи і бульше ніц. Крапка.

А знаєте скільки нині підприємств залишилося в Україні у державній власності? Від сили 10%. У дуже капіталістичній Америці таких є 20 %  і 28% землі, до речі. Специфіка ринку є в кожній державі, навіть в умовах глобалізації. Так підприємства інфраструктури в середньому на 75% належать державі в Німеччині, Великобританії та Франції, а на 25% в Японії та США. Проте не можна порівнювати економіку та правову систему, до прикладу США й України!

Якщо у нас відкрити «ринок землі», то відбудеться наступне: землю у зубожілих українців викуплять, а отримані ними кошти згодом заберуть тарифами та іншими «ринковими» механізмами. Без варіантів. Тож увірувавшим у «вільний ринок» неукам радив би, якщо не прочитати мудрих думок того ж Віктора Шишкіна, то хоча б трішки подумати самостійно, перш ніж тиражувати інфо-вкиди й агресивно демонструвати своє невігластво.

Так, нині де-факто землю в селян і так забрали. Нею сьогодні розпоряджаються агрохолдинги. Українські й не зовсім. Нещодавно саудити викупили за борги агрохолдинг «Мрія», земельний банк якого складає 165 тис га в щести областях Західної України. А чому б не купити, коли вони закупляли понад 40% експорту ячменю! Тепер замість того, щоби держава з такого експорту отримувала дохід, вона отримає копійчані податки. Чи візьмемо, до прикладу, Академію аграрних наук України, яка мала би займатися науковими розробками на виділеній їй державою землі. Натомість Академія за консалтингові послуги китайських спеціалістів (ага – китайці консультують наших академіків як поводитися з українською землею) розрахуються передачею частини належного їй земляного фонду в користування китайській корпорації терміном на 49 років. Землі Національної академії аграрних наук займають площу в 5 разів більшу ніж Київ. Нещодавно журналісти «Схем» виявили, що частина цієї землі перейшла у власність керівників Академії та членів їх сімей…

Розумієте про що я? Коли в державі таке відбувається, то може перш ніж узагалі щось говорити про «вільний ринок», варто почати з інвентаризації? Може «ринку» вже й не треба…

Дякувати Богу та творцям чинної Конституції України, поки що ми маємо завдяки Основному Закону принаймні право на землю та ресурси. Поки цього права нас не позбавили – є шанс стати господорями на власній землі. Проте кількість ринко-зомбованих, готових продати рідну маму, якою нам і є українська земля, вражає.

 

Залишити відповідь