Як оптимально вирішити сміттєву проблему

Насправді проблеми немає. Є злочинна халатність і некомпетентність, шалене бажання “розпиляти” десятки мільйони доларів та/або забезпечити за рахунок відходів  життєдіяльності львів’ян світле майбутнє своїм дітям та онукам. Власне заручниками бізнес-інтересів, політичних амбіцій, халатності й некомпетентності чиновників стали мешканці Львова та громади і мери міст області, яких “нагинають” в рамках “сміттєвого меморандуму”.

Що ми маємо фактично за рік часу з моменту трагедії на полігоні твердих побутових відходів (ТПВ) в Грибовичах? Гори сміття по місту, в яких порпаються зграї щурів, сморід, намарно витрачені десятки мільйонів бюджетних коштів, засирання, перепрошую, львівським сміттям цілої України та політичну боротьбу-піар чиновників. Як вирішувати сміттєву проблему? Чи не залишать мешканців Малехова, Грибович, інших прилеглих сіл, та зрештою і Львова, сам на сам з екологічним лихом? Де і який саме будуватимуть сміттєпереробний завод?..

Щоби зрозуміти суть проблеми і стан справ сьогодні – трішки ретроспективи по написаному раніше. Насамперед людям, котрі увірували в політичну непорочність Андрія Івановича та його корупційну незайманість, вимушений нагадати відомий ролик з 2006 року:

Нагадую не заради зловтіхи, а для розуміння: масштаби загрози пану меру були чітко зрозумілі ще за 10 років до моменту трагедії. Також мушу зазначити, що злі, але добре поінформовані язики, мені особисто ще ДО пожежі розповіли, що пан Садовий мав на львівському смітті свій приватний інтерес і планував його закріпити власним “свічним”, перепрошую, сміттєпереробним заводиком.

Одразу, як стало відомо про трагедію, написав у Фейсбуці 31 травня 2016 року:
Сміття є найперше в голові.
Скажу одразу – я не знаю “теми” Грибовецького сміттєзвалища.
Але розумію принципи. Тому дозволю собі відреагувати на нинішню трагедію.
6 вересня 2011 року пан Садовий сказав наступне, наведу цитату з сайту:
“Сьогодні відбудеться позачергове засідання обласної та міської рад, де обговорюватимуть питання Грибовицького сміттєзвалища. Міський голова Львова Андрій Садовий озвучив свою позицію з цього приводу, інформує прес-служба ЛМР.
Ми прийняли принципове і остаточне рішення – сміттєзвалище в Грибовичах закриваємо. В кінці вересня завершуємо тендер на розробку проектно-технічної документації на закриття та рекультивацію старого сміттєзвалища. Ми підписали угоду з підрозділом Світового банку – Міжнародною фінансової корпорацією, на визначення найкращої для нас технології подальшої роботи зі сміттям. Але під це потрібна ділянка.
На сьогодні найважливіше – ділянка для нового полігону. І це питання має вирішити обласна рада. Ця нова ділянка потрібна області не менше ніж місту, адже 50% усього сміття на полігоні походить не зі Львова, а з обласних населених пунктів.
Друге важливе питання – це вивезення гудронів, які найбільше отруюють навколишні землі. Це власність приватних структур, дозвіл на завезення гудронів давала область і вирішити це лише в компетенції державних структур”,- зазначив
міський голова Львова.
Андрій Садовий.”
(http://old.dailylviv.com/news/33728)
Десь так і буде вибудовувати свою лінію захисту найхитріший мер України. Але тут йому доведеться все “валити” на свого колишнього підлеглого, який нині очолює ОДА та на Облраду, яка, вочевидь, з 2011 року так і не знайшла ділянку.
Проте, що губернатор, що діючий склад облради при штурвалі не так давно. На відміну від третьої каденції пана Садового…
В інтернеті гуляє інформація про сорок потенційних інвесторів, які пропонували свої послуги по вирішенню проблеми сміттєзвалища.
З 2004 року сміттєзвалище начебто офіційно закрите санстанцією до використання.
Сморід, отруєна вода, гудронні озера, періодичні протести місцевих мешканців і обіцянки, обіцянки, обіцянки…
Нині планують позачергову сесію міськради. Буде багато піару. Скандалів. Взаємних звинувачень. Громадських активістів. Інформприводів. Красномовства. І знову обіцянок, які не повернуть життя загиблим…
Тому, аби не робити зайвих емоційних вкидів у інформаційний простір, зазначу кілька запитань, на які варто би було отримати відповіді:

1. Хто конкретно заробляє на вивозі львівського сміття і наскільки обгрунтовано? Інакше – хто є кінцевими вигодоутримувачами, чи прозорий і конкурентний цей ринок і як/ким формуються ціни на послуги? Простіше – кому платить кожен з нас і чи не переплачує.
2. Які були пропозиції інвесторів (ну впевнений, що вони були в письмовій та/або в електронній формі і громада має право з ними ознайомитись) і які причини відмови? По кожній пропозиції! Це обов’язок чиновників відзвітувати за свою діяльність, а тим паче за бездіяльність, наслідком якої є екологічна катастрофа, зіпсуте здоров’я львів’ян і загублені людські життя.
3. Які конкретно дії, заходи було здійснено львівською міськрадою по вирішенню проблеми ліквідації Грибовецького сміттєзвалища? Конкретні – це листи, звернення, геологічні вишукування, екологічні експертизи, розробка землевпорядної та проектно-кошторисної документації, тощо.

Звичайно, що мала би бути створена комісія з представників громадськості, екологів та депутатів, яка паралельно з правоохоронними органами вивчила хоча б ці три питання. Але… Знаючи хист Андрія Івановича до маніпуляцій, боюся що цю трагедію він має всі шанси перетворити на власний піар.
Тим паче, що на смертях у нас піаритися стало вже правилом хорошого тону…

Наступного дня, 1 червня 2016 року, продовжив тему:

Що НЕ сказав Андрій Іванович,
або “Поздравляю вас, гражданин соврамши!”

От я дурень – зробив стенограму, а вона є на zaxid.net! Проте, можете з нею познайомитися нижче аналізу відеозвернення пана Садового, або самостійно прослухати: https://m.youtube.com/watch?feature=youtu.be&v=m_NWCJ7axhg

Отже, як нещодавно заявив пан Садовий, на рекультивацію потрібно 600 мільйонів гривень, а місто таких грошей немає.
Тобто, 24 мільйони доларів місто не має?
Але ж без проблем залучило 17,7 млн. евро на “сихівський трамвай”.
Що пріоритетніше – запитання риторичне.

Видатковий бюджет міста на 2016 рік становить 1,7 мільярда гривень, з яких 380 мільйонів – це будівництво, а 767 мільйонів – “інші послуги”.
У 2015 році видатковий бюджет міста становив 3,7 мільярди, з яких 1 мільярд було потрачено на освіту, 472 мільйони на будівництво, а 586 мільйонів на “інші послуги”.
Я розумію, що не сміттєзвалищем єдиним, але, як нещодавно писав ZIK, лише на будівництві торгівельного центру “Форум” місто недоотримало порядку 180 мільйонів гривень. Загалом, від занижених оцінок при приватизації комунального майна, місто втратило (а хтось заробив) сотні мільйонів доларів.

Тому заяви, що у міста немає грошей – брехня. Правда – що немає пріоритетів. Для міста немає, а для окремих персон, звісно що є…

Щодо потенційних інвесторів, то не вірю, що з понад 40 компаній (!) жодна не пропонувала вигідних умов (для міста, а не для пана мера), оскільки бізнес на сміттєпереробці є в цілім світі рентабельним. До вивозу сміття та тарифів, “в десятки разів нижчими за європейські”, це немає ЖОДНОГО відношення!
Чи я чогось не розумію? Адже вивозять сміття за наші гроші – то най би й так далі вивозили, до чого тут європейські тарифи і будівництво сміттєпереробного заводу?

Як уже писав – мала би бути створена комісія. З депутатів, представників місцевих громад, котрі знаходяться поруч з екологічною бомбою і незаангажованих громадських активістів. І мали би бути оприлюднені всі документи щодо пропозицій інвесторів та причин відмови. Але, судячи з нинішнього голосування, цього ніколи не буде.

У мене запитання до батьків, чиї діти ще маленькі – ви знаєте наслідки повільної інтоксикації ваших чад Грибовецьким сміттєзвалищем як явищем? Я теж не знаю, але підозрюю, що вони небезпечні для життя. Просто задумайтеся: де на шальках терезів життя і де бабло. До того ж не ваше бабло, якщо ви не “долі” з містером “Доля”…

Щодо “найважливішого” – нової ділянки для сміттєпереробного заводу. У Відні сміттєпереробний завод працює просто в центрі міста, а з кранів там тече питна вода, але … Але не будемо про аналоги, а повернемося до нашої ситуації, коли, згідно повідомлень у пресі, мова йшла про 20 гектарів. Так, Львів щільно забудований, проте 23,49 га для влаштування “Індустріального парку” в Рясне-2 мер, разом із депутатами минулої каденції, знайшли і в кінці минулого року навіть продали цю ділянку за два мільйони доларів. Так що важливіше – індустріальний парк, чи життя та здоров’я сотень тисяч львів’ян?

Це те, що лежить на поверхні – були і кошти, була й земля. Щодо потенційних 18-ти ділянок, затятих місцевих громад і підступних політиків, то хочу побачити документи. Дайте мені документи і я виведу на чисту воду тих негідників.
Зуб даю. Тільки не вірю, що всі відмовлялися від курки, яка несе золоті яйка…

Щодо Європейського інвестиційного банку. Так, він планує цьогоріч інвестувати в Україну 800 мільйонів евро, як стверджують ЗМІ. Але ж цей банк офіційно працює в Україні вже 10 років!

“Загальний портфель кредитів ЄІБ в Україні становить 4,3 мільярда євро. “Фактично ці гроші не вибираються. Це проблема. У нас багато грошей, які просто тут стоять. Чому так відбувається?” – дивувався нещодавно старший корпоративний банкір ЄІБ Жан-Жак Сулакру (http://ua.korrespondent.net/business/economics/3683320-yevropeiskyi-investytsiinyi-bank-daie-ukraini-800-milioniv)

То я щось не зрозумів – коли банк пропонує гроші, а вони не вибираються, то заслугою мера є їх “дістати”? А що, протягом попередніх десяти років не було банків, котрі б позичили місту Львову гроші? А ті кількадесят інвесторів – то все бідося й ошусти? Не знаю… Не знаю, адже світовий сміттєвий ринок оцінюється приблизно у 120 мільярдів доларів…

Щодо самого відеозвернення, то судячи з того, що були згадані двоє загиблих і “станом на 19-ту годину” – записували звернення десь одразу після 19-ї. Ось текст:

“На місці працює більше 60-ти одиниць техніки, більше трьох сотень людей… Інші важливі роботи, які ми здійснюємо на полігоні – це укріплення дамби… підвозимо глину, мішки, аби унеможливити витік інфільтрату… Ми також оперативно вирішили питання альтернативних полігонів для тимчасового вивезення сміття зі Львова…
У цьому зверненні я коротко дам відповіді на два питання які звучать у ці дні: чому досі не закрите сміттєзвалище і чому досі ніхто не збудував сміттєпереробного заводу.
Є кілька ключових позицій…
Всі попередні пропозиції, котрі отримувала міська влада, не передбачали рекультивацію грибовецького полігону, що є найдорожчим елементом проекту. Жоден інвестор не готовий інвестувати в те, що найбільше цікавить як місто, так і мешканців сіл навколо полігону. Більша половина таких пропозицій була від фірм, котрі не мали досвіду реалізації подібних проектів. По-друге, інтерес всіх зарубіжних компаній закінчувався після ознайомлення з тарифами на вивіз сміття у Львові, які є в десятки разів нижчими за європейські. І третє, найголовніше, це відсутність нової ділянки в області для розміщення такого об’єкту. Ми протягом останніх років розглядали 18 ділянок і натикались на спротив місцевої громади, або штучні перепони з боку політиків. Ми пішли іншим шляхом. Кілька місяців тому, було досягнуто дуже важливої домовленості з Європейським інвестиційним банком щодо рекультивації Грибовецького сміттєзвалища, та будівництва заводу з глибинної переробки сміття. Співпраця здійснюється в рамках урядової угоди і Львів потрапив до переліку міст, де здійснюватиметься такий проект під державні гарантії. Експерти європейського банку розробили передпроектну оцінку, яка знаходиться зараз на затвердженні в Міністерстві регіонального розвитку та будівництва. В понеділок та вівторок я мав розмову з Прем’єр-міністром, віце-Прем’єрміністром та наполіг на якнайшвидшому проходженні всіх процедур в Кабміні. Ми маємо досвід співпраці з потужними європейськими інституціями і знаємо що така співпраця це надійно і це високий рівень інженерної та фінансової експертиз, а це дуже важливо, коли мова йде про інвестиції такого масштабу. В ці дні вся наша громада повинна об’єднатися. Закликаю усіх утриматися від гучних святкувань та розважальних програм.
Робота рятувальника – це важка та небезпечна праця. Я прошу всіх підтримати ті родини, які сьогодні опинилися в біді. Місто, зі своєї сторони, допоможе сім’ям всіма необхідними засобами. Дякую.”
Ну і знимки вам, з такого собі дежавю:

“Cьогодні, 22 травня, під час засідання виїзної сесії Львівської міської ради у с. Великі Грибовичі депутати ухвалили рішення визнати роботу виконавчого комітету і міського голови Андрія Садового незадовільною щодо роз’язання екологічних проблем Грибовицього сміттєзвалища. «За» проголосувало 49 депутатів.” Це 2012 (!) рік.
http://galinfo.com.ua/photo/cherez_grybovytske_smittiezvalyshche_sadovyy_otrymav_nezadovilno_vid_deputativ_110605.html

В так званому “цивілізованому світі”, в тій самій Європі, вищенаведеного би вистачило для завершення політичної кар’єри подібного популіста та для гучної кримінальної справи. Але це Україна. При владі шайка Януковича, з якою Андрій Іванович знайшов повне взаєморозуміння, та багатомільярдний дерибан під “Євро 2012”.

Отже, повернемося в 2016-й. Оговтавшись від інформаційного шквалу, внаслідок загибелі людей при ліквідації пожежі на полігоні ТВП, міська влада почала шукати крайніх і робити якісь дивні “рухи”, начебто для вирішення проблеми. Спочатку було щоу з “лижним інструктором Каськіва” N2, помічником нардепа Юлії Льовочкіної:
http://yurko.info/лижний-інструктор-каськіва-у-львові/

Ситуацію лихорадило впродовж літа, а питання жодним чином не вирішувалося:
http://yurko.info/сміттєвий-цуґцванг-садового/

У вересні геніальний піарник Садовий вже накінець виробив стратегію. Не щодо сміття і полігону, звісно, а щодо власного піару й політичного шантажу:
“Таких зустрічей було і буде ще багато. Мешканці села попередньо отримали неправдиву  та нефахову інформацію від ненависників  міста Львова щодо подальших робіт на сміттєзвалищі. Тому важливо нині донести до людей правдиву інформацію”
http://galinfo.com.ua/news/samopomich_rozpochala_smittievu_dyskusiyu_z_meshkantsyamy_malehova_239769.html

Геніально. Стратегічна лінія нападу-оборони вибудувана: сміттєву проблему не дають вирішити “ненависники міста Львова” – вони ж політичні опоненти Андрія Івановича.

Власне у відповідь на таку “стратегію” пана Садового, вперше запропонував альтернативне вирішення проблеми, яке з того часу ніким не було ні розглянуто, ні спростовано:

“Я фахівець у сфері девелопменту, а не сміттєпереробки, тому, як дилетант, дозволю собі процитувати листа, отриманого у відповідь на своє запитання щодо альтернативи пропонованій рекультивації:
“Зважаючи на загострення сміттєпереробної проблеми, ми хочемо запропонувати для реалізації проект, який дозволить вирішити проблеми Грибовицього сміттєзвалища в частині рекультивації полігону шляхом повної переробки 50 млн м3 існуючого сміття та нового сміття, що постійно надходить в об’ємі 240тис тонн щороку.
Нами проведено попередні переговори з європейським міжнародним банком, який готовий надати кредит під цей проект в необхідному розмірі 70 млн євро на умовах 30/70, де 30% – власні кошти підприємства, 70% – кредитні кошти. Ставка 8% річних. Термін надання кредиту – 6 років.
У вкладенні до цього листа пропоную до розгляду бізнес-план сміттєпереробного заводу за технологією TERMOSELECT, основними перевагами якої є:
– проект дозволить в короткі терміни вирішити питання з існуючим сміттям, оздоровленням прилеглої території, рекультивацією та коштами на її проведення;
– сміття переробляється без попереднього сортування, в такому стані, як воно знаходиться в даний час на закритому полігоні;
– відсутня потреба в полігоні для складування сміття в зв’язку з можливістю організації роботи заводу “з коліс”;
– відсутні будь-які шкідливі для навколишнього середовища залишки для подальшого захоронення після переробки;
– отримано позитивне заключення Інституту екології та токсикології щодо можливості застосування технології TERMOSELECT на території України;
– необхідна невелика площа території для будівництва заводу – 6 га з санітарно-захисною зоною радіусом 200м.”

(детальніше тут: http://yurko.info/сміттєвий-гламур-самонемочі/)

Суть цього рішення полягає в одночасному вирішенні проблеми рекультивації та будівництва сміттєпереробного заводу, за технологією, котра вже друге десятиліття (!) успішно працює на семи сміттєпереробних заводах Японії:


Але не вирішення проблеми цікавить чиновників. У той самий час пан мер чинить недолугу спробу здурити мешканців Малехова: “Львівська міська рада затвердила договір про спільну діяльність з Малехівською сільрадою щодо рекультивації Грибовицького сміттєзвалища. За відповідне рішення проголосували 49 депутатів. Згідно з договором, Львівська міська рада бере на себе зобов’язання відкоригувати проект рекультивації сміттєзвалища й стабілізувати схил сміттєзвалища. При цьому зазначається, що полігон у Грибовичах прийматиме ТПВ для стабілізації схилу сміттєзвалища.”
http://zaxid.net/news/showNews.do?lviv_uklav_dogovir_z_meshkantsyami_malehova&objectId=1403803

Цей договір був нікчемним по своїй суті. Просто аферою. Детальніше тут:
http://yurko.info/афера-садового/

В 2017 рік ми увійшли з нульовим результатом і повним нерозумінням, що робити з львівським сміттям і полігоном ТПВ, тобто Грибовицьким сміттєзвалищем. Коротко підсумки 2016 року і стан справ на початок нинішнього тут:

https://m.youtube.com/watch?v=3zDBVtcsif4

Навесну розпочалося чергове загострення сміттєвої проблеми, а водночас нервово-істеричного популізму сонцесяйного мера. Тоді вперше з’явилися французи: http://yurko.info/сміттєва-садо-хуцпа/

На дворі ставало все тепліше, сміттєву проблему прилітав вирішувати під камери сам Гройсман, активно включався в процес губернатор Синютка. Було багато урочистих, пафосних і навіть комічних моментів, героїчно розчищали Львів і накінець урочисто підписали “сміттєвий меморандум”, який я одразу дозволив собі назвати нікчемним: http://yurko.info/сміттєвий-меморандум/

Перед тим, як перейти до відповіді на запитання поставлене заголовком публікації, два слова про те, що маємо станом на сьогодні:

Начальник управління інвестицій та проектів ЛМР Ольга Сивак додала, що компанія «Egis» є інженерно-проектуальною фірмою. Робота «Egis» включає виготовлення ескізних проектів, допомога вибору технологій – тобто підготовчі, документальні роботи. Ці роботи будуть проведені і профінансовані містом. Підрядники, які будуть виконувати роботи, будуть визначені на тендерах.”
http://varta1.com.ua/smittyepererobnyj-zavod-zbuduyut-na-t…/

Не зрозуміло, хто ж все-таки платить “французам” за проектні пропозиції: уряд Франції, як стверджував Андрій Іванович, чи громада міста? Але це не так важливо. Принципово інше. Чому раптом саме цій французькій інженерній фірмі віддали на відкуп стратегічне вирішення сміттєвої проблеми? Чому ніхто з тих сорока з гаком інвесторів, яких відправив геть пан Садовий? Більше того, Андрій Іванович разом з французами вже вибрали місце під сміттєпереробний завод. У Львові. Не запитавши ні згоди громади, не сказавши ні слова про технологію, за якою цей завод мають будувати, не надавши жодних екологічних висновків! Просто львівців поставили раком,ой, вибачте, просто львівську громаду поставили перед фактом. Свіжим самонемічним лепотом про ворогів Львова і щасливе майбутнє можете насолодитися за наступним посиланням:
http://city-adm.lviv.ua/news/city/housing-and-utilities/239738-my-tsoho-roku-rozpochnemo-protsesy-po-rekultyvatsii-a-sadovyi

А тим часом державна вертикаль влади не спить! З листопада місяця (як мінімум) ми чуємо про конкурс на інвестора з … будівництва сміттєпереробного заводу, який проводить Львівська облдержадміністрація. На сьогодні ми маємо трьох фаворитів:
У четвер, 18 травня, три інвестори презентували проекти сміттєпереробних заводів, які вони хочуть збудувати на території Львівської області. Будівництво заводу, згідно з представленими проектами, коштуватиме від 50 до 100 млн євро. За словами заступниці голови ЛОДА Ірини Гримак, наступного тижня ЛОДА оголосить результати конкурсу.
http://zaxid.net/news/showNews.do?nastupnogo_tizhnya_loda_ogolosit_kompaniyu_shho_zbuduye_smittyepererobniy_zavod_na_lvivshhini&objectId=1426208

Згадані інвестори мають намір будувати свої заводи на території Львівської області, а не міста… Права рука не знає що робить ліва? Ситуація абсурдна. Підозрюю, що причина поспіху зовсім не в бажанні конструктивно вирішити “сміттєву проблему”. Завод, щоби належним чином запроектувати – це рік часу. Так що, будуватимемо одразу два? А що зі сміттям? Ламатимемо через коліна мерів, місцевих депутатів, щоби міста Львівщини чи України в цілому приймали львівське сміття, й далі викидатимемо десятки-сотні мільйонів гривень на його (сиіття) мандри країною? Чи водитимемо екскурсії на огляди смердючих куп і колоній щурів?

Так що все-таки робити?

Наводжу один з варіантів вирішення проблеми. Ймовірно він не найкращий, але ним хочу продемонструвати системний і комплексний підхід до її вирішення. Доктор геолого-мінереалогічних наук, один з провідних вчених у сфері регіональної геохімії, металогенії та математично-інформаційного моделювання геолого-геохімічних процесів, Борис Олександрович Горлицький, стверджує наступне: зі всіх вітчизняних і зарубіжних технологій так званих “нульових відходів”, в умовах України найбільш перспективними та прийнятними є технології плазмової газифікації несортованих побутових відходів, найкращим прикладом яких можна вважати технологію “Термоселект”, створену в Європі, але реалізовану практично й масштабно в Японії.

Так, це та технологія, про яку писав ще у вересні місяці і за якою успішно працюють сім заводів у Японії. Технологія “Термоселект” базується на піролізі при високих температурах з подальшою газифікацією. Це дозволить без жодного (чомусь переконаний що японці це перевірили) забруднення навколишнього середовища перетворювати відходи в сировину. За цією технологією все сміття пресується, просушується в дегазаційному каналі та у високотемпературному реакторі перетворюється на газ. На виході маємо синтез-газ, який в подальшому використовується для виробництва тепла та/або електроенергії (можливо як і промислову сировину), мінеральний гранулят, що використовується як добавка до бетону в будівельній промисловості, металевий гранулят, який використовується в металургії, та технічну воду.

Алгоритм вирішення сміттєвої проблеми при застосуванні технології “Термоселект” є наступним:

1. Публічно та прозоро, з залученням провідних фахівців і науковців, розробляється концепція проекту, ТЕО, передпроектні пропозиції та отримуються експертні висновки на будівництво заводу поруч з існуючим полігоном.
2. Паралельно проходить підписання договору про спільну діяльність між Львовом, Малехівом, Грибовичами, Збиранкою та іншими громадами, екологія яких постраждала внаслідок експлуатації полігону ТВП. Договір підписується чітко у відповідності з Законом України “Про співробітництво територіальних громад”.
3. В договорі передбачається безпосередній економічний зиск від експлуатації такого заводу прилеглих до сміттєзвалища територіальних громад, оскільки він буде розташований на прилеглій до існуючого полігону ТПВ території. Мільйони тон сміття в цьому випадку перетворюються в сировину! Вигодоотримувачами від переробки цієї сировини в першу чергу стають мешканці навколишніх населених пунктів.
4. Підписується Меморандум з фінансовою установою (банком), інвестором та територіальною громадою міста Львова щодо умов реалізації проекту.
5. Полігон ТВП у Грибовичах продовжує працювати в режимі надзвичайного стану під контролем надзвичайників, екологів та представників громадськості на підставі проектних рішень “Гірхімпрому”.
6. Розробка проектно-кошторисної документації.
7. Будівництво заводу з розрахунку переробки “поточного” сміття, та існуючого у визначені проектом терміни. Після завершення переробки існуючого сміття, частина технологічних ліній перелаштовується на прийом сміття з навколишніх населених пунктів або демонтується і встановлюється в іншому місці.

Подібний алгоритм можна застосовувати по всій країні, оскільки проблема є системною та нагальною. Нагадую, що за деякими оцінками, в Україні налічується порядку 6,5 тисяч законних і 35 тисяч незаконних сміттєзвалищ, які займають від 5 до 7% території нашої держави. Проте, враховуючи рівень компетенції чинної влади я песимістично дивлюся на успішне та конструктивне вирішення цієї проблеми. Якщо вона й буде вирішена, то лише шляхом відкатів і політичних компромісів, що ніяк не буде оптимальним варіантом для мешканців відповідних територіальних громад.

Залишити відповідь