Яйце-Райце

Ця фантастична казка приховує сакральні знання, куди важливіші та глибші ніж томи всілякої макулатури, призначення якої – заплутування людей у лабіринтах розуму без мудрості та віри без енергії любові.

Отже, в дужках [] переказ сюжету, а без них – просто дилетантська спроба його тлумачення автором.

[Царем був Жайворонок – птах, а царицею – Миша. І мали вони спільне поле, яке вирішили засіяти пшеницею. Коли почали ділити врожай, то одне зернятко залишилося. Миша запропонувала його перекусити навпіл, а сама сховала в собі в нірку.]

Жайворонок – символ весни, “божа пташка”, “духовна” складова людини; Верхній світ на Дереві Життя. Миша – давній хтонічний, земний символ, належить до “диявольських”; Нижній світ на Дереві Життя. Отже, чоловіче “духовне” начало, разом із жіночим, земним-підземним, поєдналися через спільну дію – засіяли поле – людську душу. Проте, гармонії у тій душі не вийшло. Точніше – ймовірно, що би її вдалося досягнути, але “земне” начало “схитрило”, перетягнувши на свій бік дрібоньку частинку – зернинку з поля, порушивши рівновагу і справедливість.

[Цар Жайворонок зібрав усіх птахів та пішов війною на Мишу. Але звірі ховалися під землю, а птахи злітали на дерева, тож не могли один одному нічого вдіяти.
Тут Миша згадала, що у війні не бере участі комашня, прикликала її та наказала вночі понадкушувати птахам крила
.]

Хитрість “підземна” обурила “духовну” складову і вона розпочала боротьбу із “земним” началом, в якій жодна зі сторін не могли одержати перемогу. Тоді “низ” задіяв “дріб’язкові пристрасті” котрі “духовне” начало підточили.

[Зранку птахи намагалися піднятися у повітря, падали на землю і там звірина їх розривала. Так цариця Миша перемогла царя Жайворона.]

Завдяки допомозі “дрібязковості” “земне” начало перемогло “духовне”.

[Один Орел залишився на дереві сидіти, коли побачив що діється на полі бою.]

Орел – символ Духу, сонячного начала. А можливо Розуму – адже він один не кинувся передчасно в бій із “тілесним”. Хоч і підточена пристастями, головна (важлива) духовна складова була збережена.

[Дорогою йшов Стрілець і побачивши Орла тричі в нього цілився, а Орел тричі благав його не вбивати – мовляв, вигодуй мене, візьми до себе, стану тобі у великій пригоді. Змилосердився Стрілець, приніс Орла до дому і почав відгодовувати. Мав дві корови та бичка – їх і згодував Орлу, аби той відновив сили.]

Стрілець – останній зодіакальний знак перед “різдвом”, завершується зимовим сонцестоянням, або перемогою дня над ніччю. Ймовірно символ людства “темних часів”. Або символ Людини перед вибором – убивати чи ні в собі духовне (розумне) начало. Вибір на користь збереження духовного з третьої спроби таки було зроблено. Але ослаблену духовність довелося “відновлювати”, для чого людина (людство) пожертвувало усім своїм матеріальним достатком.

[За три роки Орел відновив сили, а тоді запропонував чоловікові сісти на нього та полетіти. Піднявшись у височінь – тричі скидав Стрільця додолу і щоразу лапав ближче до землі, аби той відчув те, що відчував Орел під прицілом.]

Після відновлення “духовного” начала довелося “розплачуватися” за сумніви, тричі побувавши на межі Життя та Смерті.

[Після того Орел сказав, що ніхто нікому вже нічого не винен і вони полетіли до його родини. Спочатку до дядька. Орел наказав домовлятися – як приведе його (Орла) до родичів, то щоби ті віддали Стрільцеві яйце-райце. Дядько не погодився, брат не погодився, а тільки батьки віддали за сина яйце-райце.]

В нагороду людина (людство) мала отримати щось цінне, те що дозволило би їй без турбот жити у достатку (до прикладу – джерело невичерпної енергії). Але отримати це могла в тих (поєднання чоловічого й жіночого начала) хто породив чи то Дух, чи то Розум. Отримала Яйце – РАЙ – це. Щось цінніше від будь-яких грошей.
Тут маленький відступ. Вочевидь казка має не один рівень символіки, бо якщо розглядати Яйце-РАйце (Я – це РА) як космогонічний символ зародження життя (в індійській, ймовірно давньоарійській, космогонії космічне яйце знесла божественна птиця на споконвічні води), то увесь символічний ряд “казки” набуває дещо глибшого значення.

[Тільки наказали, аби дорогою не розбив, а лише вдома, після того як зробить загорожу високу.]

Цінним даром можна було скористатися лише вдома, відповідно підготувавшись, обгородившись. Тобто, коло доступу до отриманого артефакту мало бути обмежене, або контрольованою мала бути його дія.

[Дорогою додому надибав чоловік криницю, захотів пити і випадково розбив яйце об цебрину. А з того яйця як “узяв скот вернути”. Не годен назад його загнати, аж надійшла у тій хвилі Змія та обіцяла вирішити проблему, якщо чоловік віддасть їй те, що без нього “стало вдома“.]

Спрага – потурання своїм бажанням та необережність – втрата самоконтролю, призвели до “аварії” – отримана “могутність” вийшла з під контролю і людина (людство) самотужки не могло собі з цим дати раду. На допомогу знову прийшла стороння хтонічна “жіноча” сила (ще одна пара “протилежностей”: орел – змія). В нагороду за допомогу ця “стороння сила” забажала контролю над продовженням Роду.

[Домовились. Змія загнала скот назад у яйце, а вдома чоловік побачив сина, що за час його мандрів народився. Наробив загорожі, випустив скот із яйця й розбагатів.]

Погодившись на підступні умови, людина (людство) обіцяла “рептилії” (рептилоїдам) своє майбутнє та отримала, обіцяні “вищими силами”, ресурси.

[З часом син підріс і пішов до Змії. Та запропонувала зробити їй троє діл – як подужає, то піде додому, а ні – то Змія його з’їсть.]

Коли виросло наступне, після епохи Стрільця, покоління (продовження Роду) – довелося виконувати обіцяне. Сила, котра забезпечила людство багатством, дарованим Духом (Розумом) та втраченим через відсутність контролю над бажаннями, поставила перед людиною (людством) дилему: смерть або волю після виконання трьох завдань (вчергове число “три”).

[Спочатку мав протягом ночі викорчувати луг, засіяти пшениці, ізжати її, поскладати в скирти та спекти з неї на ранок Змії паляницю.]

В найкоротший термін людство мало здійснити повний сільськогосподарський цикл, що завершувався сакральним дійством – випічкою хліба.

[Хлопець сів біля ставу, зажурився, а поруч стояв стовп у якому була замурована Змії дочка. Розплакався бідолаха біля того стовпа, а вона йому запропонувала допомогти, якщо візьме її за жінку.]

Коли людство було на грані розпачу, то вступило в контакт із породженням Сили жіночого роду, яке тією Силою було ув’язнене. Отже, породження великої Сили запропонувало людині (людям) порятунок, умовою якого було її, частинки Сили, поєднання з людиною (символіка одруження).
Тут можна провести аналогію з силою “Кундаліні”, котра “дрімає” у хребетному стовпі і пробудження якої наділяє людину надзвичайними властивостями.

[Той погодився, зміїна дочка вийшла на луг, свиснула і на ранок все зробилося. Другим завданням було розкопати гору, пустити туди Дніпро, збудувати комори і продати з них пшеницю на байдаки. За зміїним свистом знову все само зробилося і хлопчина отримав третє завдання – спіймати протягом ночі золотого зайця.]

Отже, домовленість було досягнуто, але “Кундаліні” діяла самостійно, виконуючи “забаганки” головної зміїної “сили”, збагативши її через продаж усіх продуктових запасів України “купцям”.

[Тут вже знадобилася особиста участь зміїної дочки та стрільцевого сина. Перша мала проганяти того зайця з нори, а другий лапати – щоби звідтіля не вийшло. Але перший раз з нори виповзла гадюка і хлопець її випустив, за другим разом відпустив стару бабу і довелося дочці Змії самій перекинутися у золотого зайця.]

Третім завданням було здобути (спіймати) для рептилоїдної Сили артефакт пов’язаний із плодючістю та грошима водночас. За деякими асоціаціями “золотий заєць” – це світові фінанси. Але хитрий “заєць” обдурив людство і не дався в руки, то ж довелося вдаватися до магії – людство віддало Силі її ж породження (енергію “Кундаліні”) в образі “золотого зайця”, котра згодом повернулася до людини (людства) “обдуривши” хнотичну силу:

[Віддав стрільцевий син золотого зайця Змії, але, як наказувала зміїна дочка, не в руки, а поклав на стілець і пішов собі додому. Коли Змія відлучилася, її дочка стала дівчиною, наздогнала парубка і почали вони разом утікати.]

Тут цікаво згадати дивну символіку “великоднього зайця”, котрий приносить писанки (крашанки) – символи Космічного Яйця… “Втеча” від Сили, для поєднання з “Кундаліні”, теж символічна:

[Змія, побачивши обман, послала наздоганяти втікачів свого чоловіка. Коли той наздоганяв, дівчина зробилася пшеницею, а хлопець дідом, що її стереже. Змій не впізнав і повернувся додому. Змія його висварила, бо зрозуміла обман і знову відправила навздогін утікачам. Ті знову перетворилися: дівка монастирем, а хлопець старим ченцем. Обдурений Змій повернувся додому ні з чим і Змія рушила сама по втікачів.]

Сила хоче знищити втікачів своєю чоловічою половинкою – уособленням руйнівної сили. Руйнівної, але не дуже кмітливої, котру можна здолати ілюзіями. Ілюзії теж символічні: пшеничне поле (сільське господарство) та монастир (релігія). Тоді магічна (рептилоїдна) Сила сама намагається перешкодити поєднанню людини (людства) й “Кундаліні”, а протистояння переходить у магічну площину:

[Дівчина зробила хлопця річкою, а сама стала окунем. Змія одразу упізнала втікачів, перетворилася на щуку та й давай гонитися за рибиною. Але окунь повертався до неї гострим пір’ям і щука не могла ніяк його схопити. Тоді Змія вирішила випити з річки всю воду – пила, пила, аж луснула.]

Спроба Сили перемогти (знищити) своє породження, що вступило в союз з людиною (людством) закінчується для неї загибеллю.

[Дівчина сказала, що тепер можна вже не боятися і повертатися додому, але наказала хлопцеві, як прийде до хати, то щоби не смів цілувати дядькову дитину, бо забуде її. Тому стало незручно обійти ту дитину, поцілував її і забув рятівницю-наречену.]

Останнє випробування людини (людства) перед щасливим закінченням космічно-містичної епопеї – прихильність до когось зі свого Роду (окремої нації чи релігійно-етнічної групи в контексті людства). Ця прихильність призводить до “забуття” обіцяного за, цього разу справжній, порятунок.

[Згодом надумав одружитися на іншій, а перед його весіллям зміїна дочка зліпила з тіста голуба й голубку, котрі ожили. Голубка почала нагадувати голубові, як рятувала його, виконуючи завдання Змії, а той все казав: забув, забув.]

Людина (людство) забуло про необхідність поєднання з енергією “Кундаліні”, але символи, що ожили, допомогли все пригадати. А це означало оволодіння людиною (людством) прихованою у ньому ж самому енергією і досягнення Добра (щастя) :

[Тоді парубок згадав свою рятівницю, покинув нову наречену, а на зміїній дочці оженився. І живе тепер добре.]

Ось і казочці кінець, а хто дочитав – молодець!

Ага. Мушу ще сказати, що моє трактування є поверхневим, примітивним та ймовірно хибним. Але не мав за мету похизуватися ерудицією в езотериці чи напустити на себе туману загадковості. Моя мета – дати поштовх до дослідження правдиво свого, закодованого нашими предками в казочки, розуміння символіки яких нас і порятує. Якщо, звісно, цього самі захочемо.

2 травня 2016 року. Опубліковано в соцмережі Фейсбук.

Залишити відповідь