Ще раз про Мобілізець

Кажуть, що воєнкоми опублікували список ухилянтів від мобілізації? Як мило. Це мабуть для того, аби затаврувати клятих боягузів. Не переймаєтеся. Мова ж не про мобілізацію, а лишень про повний «мобілізець». Це більш відповідний термін. Для початку процитую Віктора Шишкіна, кандидата юридичних наук, доцента, Заслуженого юриста України, екс-суддю Конституційного Суду, екс-нардепа І, ІІ, ІІІ скликань, Генерального прокурора України в 1991-1993 роках:

«Мобилизация привязана к объявлению военного положения, я буду утверждать где-угодно на конституционном уровне, что у нас были проведены незаконные мобилизации, неконституционные, потому что 20-й пункт связывает два явления – мы не объявляем военное положение и мы провели мобилизацию. Что это такое? Если мы еще не прибегли ни со стороны президента, ни со стороны парламента к подобным действиям, мы фактически подыгрываем Путину, его агрессии против Украины»
https://strana.ua/news/15101-vse-volny-mobilizacii-vo-vremya-ato-byli-nezakonnymi-sudya.html

Мова йде про п.20-й статті 106 Конституції України, згідно якої:

«Президент України приймає відповідно до закону рішення про загальну або часткову мобілізацію та введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях у разі загрози нападу, небезпеки державній незалежності України;»

На думку Віктора Шишкіна, яка підтверджується самим духом, вибачте за такий пафосний термін, Конституції та законів України, які регламентують питання війни та миру, зокрема, «Про правовий режим воєнного стану» (детальніше тут: http://vgolos.com.ua/blogs/voiennyy_stan_151440.html) та «Про оборону України», мобілізація має відбуватися невід’ємно з запровадження особливого правового режиму воєнного стану.

Я про це писав ще в січні 2015 року, в статті під назвою: «Мобілізація чи мобілізець?»:

«Про це вже писав не раз, але сьогодні хочу сказати кілька слів про дуже болюче для українського народу запитання – чи потрібна та законна мобілізація, оголошена згідно… А тепер зустрічне риторичне запитання – ви не відчуваєте абсурд та трагізм у тому, що таке запитання взагалі виникає? Власне оце «згідно», коли питання життя і смерті громадян України вирішується у дуже сумнівний з точки зору законодавства та Конституції спосіб, породжує хвилю сумнівів, домислів, спекуляцій та суперечок, котрі ворог уміло використовує.
І одразу відповідь тим, хто все звик спихати на ворожу пропаганду – диму без вогню не буває. Тому, для початку, невеличкий екскурс в історію проблеми.
17 березня 2014 року: «В Україні оголошують часткову мобілізацію в армію по всій території країни. Про це повідомив в. о. президента України та спікер Ради Олександр Турчинов… Указом створюються умови для переведення Збройних сил України, Національної гвардії України, інших військових формувань України, оперативно-рятувальної служби цивільного захисту на організацію і штати воєнного часу», – йдеться в порядку денному… Відповідний указ уже підписаний в. о. президента. Турчинов пояснив, що підписав цей указ «враховуючи продовження агресії в Автономній Республіці Крим…»
Указ Турчинова про часткову мобілізацію був затверджений Законом №1126-VII від 17.03.2014.
Майже аналогічний Указ Порошенка був затверджений Законом №1595-VII від 22.07.2014.
І накінець, за такою ж схемою затверджено ще один Указ Президента, знову ж таки про часткову мобілізацію, Законом №113-VIII від 15.01.2015.
Цікаво, що доповідачем по останньому законопроекту був глава РНБО Олександр Турчинов, який аргументував необхідність проведення мобілізації «виникненням реальної загрози територіальній цілісності, спричиненої агресивними діями Російської Федерації».
Було би смішно, якби не було так сумно. Глава РНБО говорить про загрозу територіальної цілісності через десять (!) місяців після анексії Криму, та у час фактичної відсутності української влади на частині території Донбасу…
Чому останній Указ викликав такий суспільний резонанс? Втома. Кажуть що початком комуністичної диктатури стала фраза матроса Желєзнякова – «караул втомився», після чого Всеросійські установчі збори, 6 (19) січня 1918 року, було розігнано. Суспільство втомилося від свого хронічного роздвоєння, коли частина його живе звиклим життям – казнокради, котрі стали мародерами, поряд з «герої не вмирають» – народ веселиться на дискотеках та у нічних клубах і відпочиває на курортах, а частина місяцями не може помитися в окопах під вогнем «Градів»…
Я не хочу забирати хліб у юристів та оцінювати законність мобілізації. З досвіду смію стверджувати – суд може з однаковим успіхом визнати її як законною так і не законною. І проблема не в цьому. Насправді проблема у тому, що система влади в Україні не змінилась і нинішня поляризація людей веде до Третього Майдану, котрий може стати початком громадянської війни та розвалу України.
Проте, сама влада штовхає нас у це пекло своєю немудрою політикою подвійних стандартів та тим, що не називає речі своїми іменами.
Є Закон України про мобілізацію. У «Фейсбуці», в дописі «Мобілізець» від 13 січня написав:
«Закон цілком самодостатній та логічний, в чому можете самі переконатись. Ключове поняття тут: «… комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного  захисту – на  організацію і штати  ВОЄННОГО ЧАСУ».
Початком ВОЄННОГО ЧАСУ є оголошення війни. До речі, Президент не обов’язково може оголошувати війну, але він був ЗОБОВ’ЯЗАНИЙ ввести «ВОЄННИЙ СТАН», про що не одноразово писав…
Влада, яка порушує Конституцію та Закон, втрачає легітимність. Тільки не потрібно тут розводити оцей інформаційно-ідеологічний срач, що критика влади то є посібництво ворогу. Найкраще посібництво ворогу – власне така влада
».
http://vgolos.com.ua/blogs/mobilizatsiya_chy_mobilizets_170481.html

Нагадаю ще Статтю 4 Закону України «Про оборону України»:
«Відсіч збройній агресії проти України
У разі збройної агресії проти України або загрози нападу на Україну Президент України приймає рішення про загальну або часткову мобілізацію, введення воєнного стану в Україні або окремих її місцевостях, застосування Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до законів України, подає його Верховній Раді України на схвалення чи затвердження, а також вносить до Верховної Ради України подання про оголошення стану війни.»

http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1932-12»

А що у нас, АТО? Тоді знову процитую Віктора Шишкіна:

«Не вводя военное положение, Президент подставил украинских солдат. Потому что они должны исполнять приказы. И если нет в стране военного положения, то на каком основании они стреляют из артиллерии и танков? Потому что завтра сменится политическая власть. И тогда им предъявят такие же обвинения, какие предъявляли тем, кто расстреливал людей на Майдане. И на скамье подсудимых будут сидеть не те, кто отдавал преступные приказы, а те, кто их выполнял. Потому что есть ст. 60 Конституции Украины, которая говорит о том, что преступные приказы не выполняются.
Таким образом, своим поведением Президент не гарантирует неприкосновенность и снятие ответственности с наших бойцов, которые сегодня гибнут на войне.
Если в стране, фактически, военное положение, то ни о каких выборах не может быть и речи.
»
http://argumentua.com/stati/sudya-ksu-v-otstavke-viktor-shishkin-prezident-vedet-sebya-kak-trus

Про введення «воєнного стану», як узаконення диктатури нинішньої правлячої кліки мародерів-клептократів, теж писав – не переобтяжуватиму цей допис цитатами. Власне повний юридичний хаос, і нехтування Конституцією та законами України, й призвели до ситуації, коли у фактичному стані війни, та наявності ворога – «країни агресора», у нас жодної мобілізації немає. Ні де-юре, ні, на превеликий жаль, де-факто. Тільки повний Мобілізець.

Залишити відповідь