Шизофренія

Усик переміг гарно. І це прекрасно. Тільки чуба зголив і жовто-блакитну гаму білим розбавив – це політкоректно. Дещо неполіткоректно тривають воєнні дії на Донбасі. Але це ж не війна, а ООС, яке прийшло на зміну АТО.

Термін ООС з‘явився у «переможному» Законі про забезпечення державного суверенітету України над тимчасово окупованими територіями в Донецькій та Луганській областях, відомого як «закон про реінтеграцію Донбасу» (довгу назву депутати вочевидь не могли запам‘ятати).
У цьому ж Законі написано:
«Російська Федерація чинить злочин агресії проти України та здійснює тимчасову окупацію частини її території за допомогою збройних формувань Російської Федерації».
Водночас у нас діє Договір про дружбу, співробітництво і партнерство між Україною і Російською Федерацією.

Сьогодні в Москві майоріли українські прапори та лунав наш славень – як підтвердження отієї дружби, котра водночас є збройною агресією.

І після того всього ви дивуєтесь, як питання України прозвучало з уст колективного Трампутіна?
Ну і щодо висловлювань італійського «авакова» про те, що анексія Криму законна й у нас відбулася псевдореволюція – вони закономірні з огляду на нашу внутрішню шизофренію. Проте, якщо стосовно «псевдореволюції» глава МВС Італії цілком правий, бо революцією є зміна системи, а не рил біля корита, то з Кримом він допустив небезпечний прецедент: перегляд усталених після Другої світової війни кордонів – це початок Третьої світової, латентна фаза якої вже триває кілька років.

Справедливости заради – нехтування міжнародним правом відбувалося й раніше, зокрема в Югославії та Лівії.

Великий бокс – це така ж політика як і футбол. Тому перемога Усика є поразкою України: ми вкотре продемонстрували світові свою шизофренію.

А як по-іншому, коли забороняємо російським артистам в‘їзд в Україну за те, що ті відвідували Крим, а офіційно проводимо боксерський поєдинок світового рівня в Москві? Ми бештаємо українських співаків, які виступають у Росії, а водночас захоплюємося Усиком, який там здобуває чемпіонські пояси.

Вкотре повертаюся до цієї теми і дозволю собі нагадати: ми втратили території й суверенітет через розпинання свідомості українців псевдоальтернативами «русскава міра» та «евроінтеграції». Сьогодні суспільство розпинається псевдоальтернативами «війни» та «миру», «за владу» – «проти влади» тощо. Це все наслідок того, що ми називаємо речі НЕ СВОЇМИ іменами, до прикладу, двірцевий переворот – «революцією гідності», та допускаємо законне існування взаємовиключних юридичних формулювань: «Росія – агресор» і «Росія – партнер». Більше того, чинна напівлегітимна влада мародерів-клептократів є найбільшим посібником зовнішніх ворогів, серед яких Росія не єдина. Тому нас об‘єктивно чекають дуже неприємні події…

Вибачте за чергову порцію реалізму в 9-ту сатанинську добу за місячним календарем.

***

Не про поєдинок Усика з Гассієвим.

Павел Фукс – це респектабельний російсько-український бізнесмен, член Наглядової ради Меморіального Центру Голокосту «Бабин Яр».

У цій наглядовій раді він засідає спільно з нашим Славком Вакарчуком та його кураторами: російським олігархом Мішею Фрідманом і нашим Віктором Пінчуком, які поєднані між собою «клятвою дарування» (більше тут: http://yurko.info/вакарчук-гриценко-садовий/), а також шановним головним равином України Яковом Дов Блайхом, котрий публічно назвав нашого Президента юдеєм (https://m.youtube.com/watch?v=k0nIEzhRwVA), Володимиром Кличком, Алєксандром Кваснєвським та іншими достойними людьми.

При нагоді нагадаю, що пан Кваснєвський, разом із сином екс-віце-президента США Байдена, трудяться в раді директорів найбільшої приватної газовидобувної компанії України Burisma Group, що належить Миколі Злочевському, екс-міністру екології в уряді Януковича та заступнику секретаря РНБО при тому ж Віктору Федоровичу. В лютому 2016 року до складу Ради директорів Бурісми увійшов Джозеф Кофер Блек, колишній керівник Антитерористичного Центру ЦРУ (1999-2002 рр.) і посол з особливих доручень по боротьбі з тероризмом (2002-2004 рр.). Пан Злочевський політик з досвідом і потрапив до парламенту ще в 2002 році за списками СДПУ (о) Віктора Медведчука, кума Володимира Путіна й учасника «мінського процесу».

«Депутат-утікач Олександр Онищенко оприлюднив запис розмови нібито за участю президента Петра Порошенка. Голос, схожий на президентський, обговорює з Онищенком домовленості з екс-міністром екології Миколою Злочевським щодо закриття кримінальних справ проти нього і з приводу бізнесу…» https://www.pravda.com.ua/news/2018/04/19/7178113/

«Донедавна головним скупником енергетичних активів оточення Віктора Януковича вважався Павло Фукс. За два роки він оформив на родинні структури частки екс-міністра енергетики Едуарда Ставицького в компаніях “Укрнафтобуріння” і “Голден Деррік”, які володіють десятками родовищ.
Зараз гегемонія Фукса похитнулася. Його конкурентом став засновник Burisma Group Микола Злочевський, який почав кампанію із скупки газодобувного бізнесу легендарного наглядача часів Януковича Юрія Іванющенка.
Перша стадія процесу пройдена: недавно Злочевський поглинув ТОВ “Альба ресурс” і ТОВ “Мировонкабудмонтаж”, які володіють великими родовищами вуглеводнів у Харківській області. На черзі — придбання інжинірингової фірми “Сфера плюс”, яка має газовий промисел на Івано-Франківщині.
У розвитку своєї бізнес-імперії Злочевський спирається на двадцятирічну дружбу з Ігорем Кононенком. Поки ця стратегія себе виправдовує: Злочевський став єдиним екс-“регіоналом”, щодо якого ГПУ зняла свої претензії. Завдяки цьому він зміг повернутися в Україну після чотирьох років відсутності».
https://www.epravda.com.ua/publications/2018/03/29/635427/

«На 20 сесії Полтавської облради депутати надали 10 спецдозволів на видобуток газу та нафти ТОВ «Іст Юроуп Петролеум», компанії, що належить російському бізнесмену Павлові Фуксу.
Відповідні звернення на розгляд депутатів надійшли від Державної служби геології та надр України. «Іст Юроуп Петролеум» просив розширити межі вже існуючих ліцензованих ділянок. Так, більшістю голосів депутати надали дозволи на промислову розробку (без проведення аукціону) на:
* Дружинінській площі на території Шишацького та Великобагачанського районів;
* Південно-Свистунківській площі на території Гадяцкого, Лохвицького та Миргородського районів;
* Майорівській площі на території Полтавського, Котелевського та Чутівського районів;
* Клюшниківській площі на території Лохвицького та Миргородського районів;
* Боярсько-Чапаївській площі на території Новосанжарського та Кобеляцького районів;
* Фльорівсько-Ювілейній площі;
* Ново-Диканській площі;
* Бутівсько-Миргородській площі;
* Вільшанській площі;
* Гулаківській площі.
За даними сайту enkorr ТОВ «Іст Юроуп Петролеум» (East Europe Petroleum LLC) раніше називалась «Голден Деррік» і належала екс-міністру енергетики Едуарду Ставицькому, який після подій на Майдані втік з країни і перебував у розшуку по лінії Інтерполу».
https://m.antikor.com.ua/…/248059-poltavsjka_oblasna_rada_p…

«Павел Фукс — это не столько кошелек Банковой, мозги Кличко и партнер Хомутынника, сколько никогда не прерывавшаяся связь Геннадия Кернеса с российскими ОПГ. Которая теперь, возможно, стала связью президента с деньгами этих самых российских ОПГ».
https://ord-ua.com/…/pavel-fuks-gennadij-kernes-i-ego-syn-…/

Віталій Хомутіннік, касир «сім‘ї Януковича» – це кум і бізнес-партнер львівського олігарха Віталія Антонова. Останній приймав активну участь у виборчій компанії «Самопомочі», а сьогодні виграє мільярдні тендери на постачання пальним українського війська та державних структур…

Цей невеличкий фрагмент взаємовідносин нашого істеблішменту з Росією та США можу розширювати й поглиблювати у будь-якому напрямку: від приналежності усього українського стільникового зв‘язку російському олігарху та приятелю львівського мера Михайлу Фрідману (та його контролю російськими спецслужбами) до здачі державних інтересів України шляхом підписання плану на виконання неіснуючих (або таємних) мінських домовленостей та продовження воєнних дій на Донбасі з ініціативи української влади шляхом відмови від підписаних мирних домовленостей у форматі «Мінськ-1» (про це від генерала Думанського тут: https://m.youtube.com/watch?v=klvrl93OqhE)

Тому, вибачте, не дискутуватиму про жодні «досягнення», «рехформи», «війну», «мир» і колективного Трампутіна. А ви, друзі, радійте заслуженій перемозі Усика над Гассієвим, тіштеся як український росіянин побив російського осетина і тому, як український гімн лугав у столиці нашої колишньої Вєлікой Родіни. Слава Україні!

 

Залишити відповідь