Червоне і чорне

Або чорне і біле. Всі протилежності умовні та сходяться в одній точці. На знимці – ноги молодої жінки в червоному міні та чорна ряса черниці. В позитивному сенсі перша символізує весну, святковість і чуттєвість, а друга – стриманість, зречення від мирського та посвяту Богу. В крайніх негативних проявах, у першому випадку матимемо якусь розпусну дівку, а в другому – закомплексовану людиноненависницю.

Себто, що один стиль життя, що інший можуть містити додатні й від‘ємні аспекти та сходитися в якійсь точці: позитивній – коли домінує Любов до божественного життя у всіх його проявах, чи до Бога присутнього в усьому живому; негативній – коли переважають інстинкти, пиха та себелюбство. Звісно, що у реальній буденщині крайні точки трапляються зрідка – здебільшого все змішано в різних пропорціях.

Така ж сама картина прослідковується й у суспільно-політичному житті. Порохоботи часто мають рацію щодо негативної оцінки піарщиків і балакунів на кшталт Семенченка чи Парасюка, водночас не помічаючи зірку популізму – пана Ляшка. Останнього – до тієї миті, поки він грає на стороні Петра Олексійовича. Але, виглядаючи корупційну щіпку в діях опонентів однотурового, вони просто не помічають корупційного лісу висадженого олігархічно-охлократичною пострадянською системою. Лісу, який нині плекають і примножують «Переможці «Революції Гідності».

Натомість, купа людей, які перманентно захоплюються «семенченками», «ярошами», «парасюками» та іншими телеекранними хероями і цілком справедливо ненавидять «гройсманів-вальцманів», вперто не помічаючи аналогічні «хитрі писки» за спинами своїх кумирів, виплеканих ЗМІ «коломойських-садових».

Відтак, у крайніх проявах, що перші, що другі готові не лише втопити в крові ненависних їм медійних персонажів, як квінтесенцію всіх бід у їхньому уявленні, а й розправитися з тими, хто вірить у протилежний набір міфів. Для мене були шоком заклики одного, в Петра Олексійовича заслуженого журналіста, який, наслухавшись фантазій Луценка про фінансування Курченком Саакашвілі, проклинав і закликав знищувати «прихильників садових, соболєвих, деревянків, лєщенків, наємів, парасюків, саакашвілів і їх ТУПИХ «шісток».

Саме так, категорично, палко і з купою лайків під цим маніфестом. Я добре пригадую подібне явище ще з часів СРСР – тоді було чимало «патріотів» увірувавших у КПРС, непогрішимого вождя Сталіна, оточеного внутрішніми й зовнішніми ворогами, які не лише схвалювали терор, а й писали доноси на «врагов народа».

Вся різниця між порохоботами (як зарплатними так і ідейними) та «ліворуціонерами» (так порохоботи йменують усіх, хто не вірить у Сталі…, перепрошую, у Порошенка) в тому, що перші нині годуються з корита, а другі їх хочуть потіснити. Тому буваю надто категоричним і щодо одих, і щодо інших.

Про більшість політиків і партій практично не згадую, тому що в них намішано багато доброго й поганого, а відтак, зазвичай, пишу про «неформатних», які виділяються на тлі «класичного» українського політикуму, як весняний одяг тієї панянки в червоному серед ще по-зимовому одягнених львів‘ян.

На професійному сленгу таких називають «політічєскоє животноє». На відміну від більшості політиків-бариг, «політичні тварини» є одержимі ідеєю, а гроші – то лише механізм її реалізації. Це, здебільшого, революціонери та руйнівники, які здатні зруйнувати систему, хоча, як правило, не здатні створити якісно кращу. Таких «Система» ненавидить і знищує першочергово. Як нині Саакашвілі та Савченко.

Адже яка була логіка підіймати цькуваннями рейтинг Саакашвілі, чи кидати у в‘язницю Героя України Надію Савченко? Таки була – вони є насправді найбільшою загрозою, бо «ідейні». Хоча дуже різні. Перший – екс-президент і успішний реформатор з блискучою освітою. Друга – плоть від плоті народної, як кажуть – «своя в дошку». Але таких фаворити системи та їх припорошене воїнство бояться найбільше – при Саакашвілі корупціонери реально сиділи в тюрмах, а при Савченко, за законами революції та воєнного часу, могли б бути і розстріляні.

Знову ж таки, ріжні експерди починають розповідати як Саакашвілі «очолив корупцію» в Грузії, а Савченко – це неадекватна «жанна д‘арк». Щодо першого нагадаю, що, попри всі старання феесбешного Іванішвілі, на Саакашвілі «нарили» лише «нецільове використання» трьох мільйонів доларів (якщо не помиляюся) та звинуватили в помилуванні (!) засуджених за вбивство. Щодо другої – читайте мудрого юдея Семена Глузмана.

Ну і стосовно звинувачень Савченко, озвучених нашим геніальним прокурором – ціна їм така ж, як і «плівкам Курченка». Але це окрема тема, про яку немає сенсу писати – бо, повторюся, мова не про закон і докази, а про віру й переконання.

Умовно до категорії «тварин політичних» можна віднести і Юлю Тимошенко. Переконаний, що її мотивація – це не бабло. Але Юля Володимирівна надто досвічений і професійний політик – тому, на даному етапі, розглядаю її не як руйнівника системи, а як реальну загрозу нинішнім мародерам-клептократам при владі.

Запахло не лише весною, а й виборами, війною, диктатурою та іншими суперечливими ароматами. І приймаючи участь у тих чи інших суспільно-політичних подіях, чи в якості активного учасника, чи соцмережевого активіста, важливо розуміти, що за чорним і червоним ховається дуже багато відтінків, а в політиці немає чорно-білого, а лише відтінки сірого.

***

Знимка моя. Два дні тому, біля Галицького базару ві Львові.

 

Залишити відповідь