Хроніки воєнного стану (2)

26 листопада, 23:00:

Ну, бл@дське шоу ся скінчило.

Буду сильно політкоректним і не даватиму оцінок, бо, курва, тоді в тесті будуть хіба московські матюки. Тому тілько факти і виважені припущення, підкріплені невеличким інсайдом з дому Рокфєллєрів.

Хто спостерігав то всьо в телєвізії – видів спектакль під назвою: «Як кинутий соратниками президент зберігав своє лице». Коли б я писав сценарій того дійства, певно би взяв за епіграф слова класика:

Я роздав на хuй все. Все, шо роками п#здив
І пер, згинаючись, до себе у комору,
А потім, запираючись в сортирі,
І там, згасаючи від смутку та зневіри,
Я нігтем вицарапував на стінці скажені цифри…
Рахував і плакав, пердів беззахисно,
В тупім оскаженінні зубами скреготав,
І дикий сморід, цей дух гівна на вільних білих крилах,
Вповзав мені у серце, як гадюка,
І люто в душу срав…

(«Король Літр», Лесь Подерв‘янський)

Кажучи простіше: захланна хибнокомпетентна зграя, зачувши слабинку вожака, та його бажання на їхніх ху… дих спинах у рай в‘їхати, зробили Петрові «фак».

Ну як так – уже всі ся почали тратити, а Петро си вирішив президентські вибори відкласти аби зберегти адмінресурс на парляментські. Не по панятіям! Відтак штатна політична … сила, у вигляді радикального хлопа, зробила демарш.

Злі але добре поінформовані язики кажуть, жи то наркофронт запустив Алєжку, жеби той учинив «зраду» й спровокував ґранду…

Тож глибину президентських фрикцій у парламентське тіло довелося скоротити вдвічі й одним махом підтвердити неминучість березневих виборів. Таким чином Петро Олексійович зберіг лице, перетворивши воєнний стан у фарс зі двома законопроектами (на знимці Указ зі сайта ВРУ та зі сайта Президента), жодного з яких більшість депутатеняток, підозрюю, навіть не читали.
Чесно кажучи: і 60 днів – це було смішно, якщо говорити про правовий режим воєнного стану як про механізм протидії агресору, а не спосіб узаконення диктатури.

Справа в тому, що той Указ ( який, до речі, суперечив самому Закону «Про правовий режим воєнного стану», бо замість обов‘язкової конкретизації певних, передбачених законом положень , він лише вводив у ранг закону рішення РНБО), що «висів» на сайті Президента з таємним пунктом 12, запроваджував воєнний стан по всій Україні. Чи не найголовнішою інституцією цього закону є військові адміністрації. Тобто мова йде про фактичну зміну структури влади в державі! Чи реально її змінити за 60 днів? Ну, припустім, якщо справді на це мобілізувати всі зусилля держави. А навіщо, щоби через два місяці все повертати взад?

  

Тим паче, запроваджувати воєнний стан на один місяць у 10 областях (Одеська, Миколаївська, Херсонська, Запорізька, Луганська, Донецька, Сумська, Харківська, Чернігівська, Вінницька) – то цілковите глупство. Нагадаю, що терміну 30 днів і переліку областей, на момент голосування, не було ні у тому тексті Указу, що розміщений на сайті Президента, ні в тому, який оприлюднений на сайті ВРУ:

Це був експромт Президента, якому за всяку ціну потрібно було зберегти лице, навіть шляхом прийняття нікчемного Указу.

Коли дещо розгублений Гарант намагався розповісти, що «воєнний стан буде застосований виключно у випадку наземної сухопутної агресії» й у випадку, «якщо російський солдат перетне кордон», щоби не гаяти ні секунди часу, то в залі гучно скандували «Брехня!», а хтось лаявся матом.

 

Проте коли Парубій запевнив, що після голосування за «воєнний стан» одразу поставить на голосування питання президентських виборів 31 березня 2019 року – депутатів попустило: витрачене на передвиборчу агітацію бабло в розмірі десятків, а то й сотень мільйонів долярів, не пропало задурно. Компромісу було досягнуто!

Що далі? Нічого, тільки гірше аніж було: кіпіш і ганьба перед світом, чергова демонстрація політикумом своєї гнилої суті, поглиблення шизофренії лохоелекторату. З позитиву: розумні потішилися з шоу.

Я ж тішуся, що залп диктатури був холостими набоями. Але підтверджую всі свої раніше озвучені застереження. Порошенко зради не пробачить і сили в нього перегризти горлянку любим друзям все ще є. Тому сюжет кривавого розвалу України надалі актуальний. Нинька ж дякуємо Бозі, що пронесло…
P.S. І сухопутне вторгнення таки атуально, як мовчання диспетчера в Керчі…

***

27 листопада, 11:30:

Усюди, де почав діяти правовий режим воєнного стану, долар переліз за позначку 30. Так у Запоріжжі по 32 грн, а в Сіверодонецьку по 33. Банкомати порожні, а в банках черги за зняттям депозитів.
На кордоні з Росією теж черги, на виїзд. У Мілове, звечора, у черзі стояло близько 300 машин…
Отакі перші новини з регіонів воєнного стану.

***

27 листопада 23:50:

Щоби завершити тему гібридного «воєнного стану».

Не буду коментувати ні признання наших моряків у провокації (ну так – пальці в двері та призналися), ні чергове скупчення танків на кордоні, ні, тим паче, не вступатиму в дискусії з читачами «потрнікових» і «пономарів», які не розуміють різниці між «воєнним станом» і «станом війни».

Тому напишу для притомних – поділюся думками.

Нині один близький товариш мені сказав: «ну що, Юрко, на#бав тебе Порошенко?!», з натяком на мій пост про початок диктатури. Я не відповів але задумався. Чи помилився я в прогнозі? Ні.

Коли вам кажуть: не ходи без каски на будові, бо щось на голову впаде, а ви не слухаєте, а згодом тішетеся, що цегла розбилася за метр перед вами – то не можна вважати застереження марним.
На мою думку Петро Олексійович наї…, перепрошую, обдурив сам себе. Мета запровадження воєнного стану неочевидна тільки для зомбованих порохоботів, аргументація яких зводиться до: саме так і каже Кремль.

Звісно, чому б таку очевидну для кожного тверезомислячого чоловіка помилку, ворогу не використати для пропаганди!?

Тим, кому генномодифікований шоколад ще не виїв мізки, варто зрозуміти: в Росії мешкають не лише ідіоти. Більше того – там проживає багато українців і тверезомислячих людей, які не схвалюють анексію Криму та розв‘язання війни на Донбасі. І «распятимі мальчікамі» їх не проймеш.
Отже найбільш ефективна пропаганда – це вміло подана, під потрібним кутом, правда, щоби переконати скептиків. Тому кожен подібний прой@б «Переможців «Революції Гідності» московські майстри Хуцпи використовують на всі 100%. Але ж вершиною ідіотизму вважати, що коли про якийсь факт пишуть «брехливі» раша-змі, а мовчать «чесні» наші – то цей факт є вигадкою.

Чому Президент програв цей епізод? Його майбутнє залежить від «західних партнерів». У ситуації з інцидентом у Керчинській протоці та з нікчемним правовим режимом воєнного стану (про це в кінці допису) він проявив себе як людина, котра запанікувала та втратила авторитет. Істерія навколо насправді незначного на тлі кількарічної війни морського інциденту, надто поспішне прийняття бюджету, цілком непідготований і невідповідний законодавству Указ, провал голосування президентського, 60-ти денного формату, воєнного стану – це тривожний сигнал для тих геополітичних гравців, яких влаштовує другий термін президенства. І з реакції світового політикуму очевидно – сигнал прийнято.

Чи справді з’явилися нові загрози зі сторони Росії та може бути повномасштабне вторгнення з суші? Може. І з моря може, і з повітря. Так вже п‘ятий рік може. Йому для цього не потрібно влаштовувати шоу в Керчинській протоці. Скажу більше. Саме наша хибнокомпетентна влада дала Росії формальні підстави до такого вторгнення, імплементуючи в наше законодавство поняття «збройної агресії», після якого Президент уже був забов‘язаний запроваджувати не воєнний стан, а стан війни!
(детальніше тут: http://yurko.info/передчуття-великої-війни/)

Щодо необхідності своєчасного оголошення «воєнного стану» та його безперспективності сьогодні писав неодноразово. Якщо хтось матиме бажання посперечатися на цю тему, пропоную попередньо прочитати і сам закон і цю публікацію з посиланнями: http://yurko.info/надя-песики-й-донбас/
Натомість нагадаю позицію Петра Олексійовича щодо «воєнного стану», а ви вже самі вирішуйте, коли він був щирим, тоді, чи сьогодні:
«Закликаючи владу до ухвалення рішення про введення воєнного стану, народні депутати мають усвідомлювати наслідки для країни такого рішення. Сьогодні навіть одне необережне слово здатне потягнути за собою великі наслідки”, – зазначив президент, цитує його прес-служба.
Порошенко наголосив на тому, що Україна вже перебуває у стані бойових дій та має обороняти свою територію. Для цього необхідна боєздатна армія та відповідне її забезпечення, що неможливо під час воєнного стану.
“У воєнному стані заборонено постачання зброї, продукції подвійного призначення, а нам треба виграти війну”, – підкреслив президент.
Так само під час воєнного стану стає неможливою підтримка держави міжнародними фінансовими інституціями. “Країнам у стані війни МВФ не дає грошей. Про це ніхто не думає, коли ставить сьогодні питання про воєнний стан”, – сказав Порошенко.
Глава держави також звернув увагу на те, що під час воєнних дій захищена законом не лише сторона, яка зазнала агресії, а й країна-агресор.
“Воєнний стан – це ситуація, коли є протилежна сторона. І та сторона, з якою ми воюємо, має відповідні права. Її можуть підтримувати, в тому числі й інші держави, вона захищена міжнародним правом”, – сказав президент
».
https://www.pravda.com.ua/news/2014/07/22/7032715/

Так що нинішній «воєнний стан», суть якого – це повна перебудова державного механізму для відсічі ворогу, є бутафорією. Він такий же гібридний як і ґешефтна війна, якій ні президент, ні хибнокомпетентна зграя у ВРУ так і не спромоглися за чотири і пів року дати законодавчого визначення.

Тепер два слова про те, чому нинішній воєнний стан є нікчемним. У редакції, яка діяла в 2014 році, тоді, коли цей особливий правовий режим необхідно було запроваджувати, не було такого поняття як визначення «терміну дії» воєнного стану. Смертним не дано передбачити скільки часу триватиме загроза територіальній цілісності чи зройної агресії. Тому за старим законом воєнний стан можна було скасувати (увага!) лише тоді, коли відпадуть причини згідно яких його було запроваджено! У новій редакції 2015 року цієї абсолютно логічної норми не стало! Власне тоді я написав, що віднині цей закон – це спосіб легалізації диктатури.

Погодьтеся, що з огляду на суть закону, термін дії «один місяць» є повністю абсурдним.
Ну і вишенька на цукерку «Рошен» – переговори між нашими моряками та московськими окупантами:

***

Додаток. В доповнення цієї публікації хочу поділитися текстом Любомира Коваля, прочитаним мною вже після написання останнього тексту:

«Після череди ганебних поразок у останніх чеченських війнах Росія кардинально реформувала свою армію. “Ікс-пєрди” срані, не пишіть дурниць (зокрема в ФБ), що там все падає, горить, топиться, всирається і вибухає; на наші склади краще подивіться. Найперше, що вони в себе зробили, – це різке збільшення рівня фінансування їхніх ВС в поєднанні з жорстким контролем за цими фінансовими потоками. Для успішного виконання цієї задачі вони банально оновили майже на 100%-ів як молодше і старше офіцерське керівництво, так і керівництво в Генштабі, МО, Управліннях, родах військ. Замінювали поступово на офіцерів і генералів, які мали бойовий досвід в Чечні та в Грузії; згодом – в Сирії… а також підготували набір кадрів для заміни, у разі вибуття, командирів та 1-х заступників. І запровадили багаторівневий підбір цих кадрів. От єдине, що в них (в російських округах) традиційно є слабким місцем, так це розвідка; ще з часів ВС СССР. Традиційно сильна розвідшкола і кадри були в Україні (Київський та Одеський ВО; а в Прикарпатському як і Закавказькому ВО традиційно сильними були високий рівень корупції, роз піз дяйства ну і “хлебосольность”,.. на собі це все колись відчув). Так, на Росії рівень корупції зашкалює в інших галузях господарки і на це там часто закривають очі, але не у Військово-Промисловому комплексі.
Далі… сам ВПК перевели на замкнутий цикл виробництва; завершення цього процесу відбулося напередодні війни з Грузією в 2008 році. В-акурат десь в ті часи, коли президент Ющенко, розслабившись на Говерлі, блаженно ласував медом, а Місько-швілі зосереджено гриз краватки; і обидва радісно в сраці мали мос калів і їхню загрозу. Нагадаю в двох словах те, що знає практично будь-який школяр старших класів. Замкнений цикл виробництва (ЗЦВ) передбачає багаторазове повторне використання ресурсів у виробництві, з проведенням всіх необхідних процедур (очищення, нагрівання, охолодження, etc), які повертають потрібну, для подальшого використання ресурсу, якість. ЗЦВ, як правило, охоплював кілька суміжних галузей виробництва. При цьому ресурси з останньої ділянки, в ланцюгу виробничого процесу, потрапляють в перший. Як наслідок, переведення ВПК на ЗЦВ (але тільки ВПК!) дає потужний поштовх для розвитку господарки, при умові, звичайно ж, зведення до мінімуму рівня корупції…
Результатом такого реформування ВС стало укомплектування бойового складу майже на 95% (!!!). Новітнім (не просто новим, а новітнім) озброєнням та устаткуванням більше, чим на 60% оновлені ВВС, на 65% ВМФ та на 52% ракетні війська. Менше 15% оновлена система ПВО, менше 10% – розвідка; зате понад 75% оновлена контррозвідка. Тобто ця країна однозначно не збирається оборонятися. Вона готується до агресії! А ви, хлопці з дівчатами, й надалі влаштовуйте срачі в пейсбуках на втіху нашим недругам і виясняйте, лежачи на дивані, хто більше гімно зі всіх наших вошдів…
Далі… ще у 80-х роках минулого століття в складі “ограниченного контингента” ВС СССР в Німеччині була 1-ша (штурмова) танкова армія. При виведенні наших військ з Німеччини (за звичкою кажу і нині – “наших військ”) вона була повністю розформована. Нині ж вона (ще у 2012-му) повністю відновлена, дислокується у Підмосков’ї…
Далі (вже в протягом 2016-го – 2018-го років)… це для тих охирєнних спеціалістів і підарасів (котрі “Вайнє пазор!” кричать), котрі поняття зеленого не мають у справах військових, а пхаються зі своїми дурнуватими порадами, як і коли вводити воєнний стан; тобто чому його не вводили раніше…
20-та танкова армія (їхня ж) передислокована з Російської глибинки під Вороніж (це рукою подати до нашого кордону)…
Повністю відтворена раніше повністю розформована 8-ма Гвардійська піхотна (штурмова, з гірсько-піхотними батальонами) армія у Південному окрузі (це колишній мій рідний СКВО; так-так, і я теж жив у Ростові-на-Дону)… Гвардійська, сер, піхотна! А за що присвоюють звання “Гвардійська”? За видатні бойові заслуги; виключно за бойові. А якщо таких заслуг ще немає? – Значить цей підрозділ піде на передову першим і йому авансом присвоюють звання “гвардійського”…
Сюди ж, на Дон, передислокована (з Уралу) 49-та армія… постійне утримання такої кількості військ там де їх не планувалося розміщувати, лягає тягарем на місцеве населення. Тобто їхня дислокація там тимчасова. Жодних оборонних укріплень вони не розбудовують; тобто оборонятися не збираються…
Починаючи з 2016-го року ВС Росії проводять постійні навчання у Білорусі. Це всі знають (чи майже всі). А яка мета цих навчань? – А форсування Дніпра, блть! (Дніпро наш по Білорусі теж тече, хоча й там він не такий широкий)… при цьому інженерні частини 1-ї та 20-ї армії знаходяться там постійно і йти звідти назад в Росію не збираються…
І ще один маленький штрих… вздовж нашої границі зосереджено понад 800 російських бомбардувальників… зосередили їх протягом останніх пів року…
Сподіваюся,може тепер “ікс-пєрдам” разом разом з “ігрек-піздами” зрозуміло, що до осені 2018-го року підстав до введення воєнного стану ДОСТАТНІХ не було. З наявною, на той час військовою силою, на границі з Україною, мос калі просто не могли розпочинати наступальні бойові дії; вони може і “с придурью”, але ж не дурні. Вводити воєнний стан потрібно було ще ранньою весною 2014-го року. Чому тоді цього не зробили? – Стенограма тодішнього засідання РНБО є у відкритому доступі… і там є все, хто що сказав і яку займав тоді позицію; про “солдат в казармах”, зокрема, хтось казав…
“Війна – це завжди великі втрати. Але народи повинні направляти свої зусилля до їх мінімізації”
(Наполеон І Бонапарт)
P.S. Як ще ми “хлопський розум” надасть якусь інформацію, то допишу сюди ж…»

"Хотят ли русские войны Спросите вы у тишины Над ширью пашен и полей И у берез, и в тополей. Спросите вы у тех…

Posted by Lubomyr Koval on Tuesday, November 27, 2018

Залишити відповідь