Українці хочуть “путіна”

image

Українці хочуть Путіна?!

Є таке поняття: “відкладений”. В українському суспільстві є відкладений попит на справедливість. В народу поняття справедливості асоціюється з “твердою рукою”. “Русскій мір” породжує мем “сильної влади” і навпаки, а Путіна малюють як могутнього й мудрого правителя, що “розвів як котят” всіляких гей-ропейців і піндосів.

Волелюбивий український нарід, у своїй лохоелекторальній масі, інфікований популізмом і патерналізмом. Звідсіля й 54% однотурового кондитера та рейтинги всіляких садових-ляшків. Перший швидко розвіяв ореол “мудрого вождя”, а попит залишився.

Цей попит може бути задоволений двояко – “народним месником” або “справедливим правителем”. Навколо цих архетипів вибудовується вся політична конструкція. До прикладу, самоврядні громади активуються “месником”, який поверне вкрадене, а жорстка вертикаль влади асоціюється з “правителем”. Насправді, в тому числі згідно чинної Конституції, все має бути навпаки – територіальна ромада повинна взяти на себе управління, делегуючи ресурси та повноваження центральним органам влади, з тим, що остання забезпечуватиме справедливість.

Суспільство втратило всілякі орієнтири. Боротьба олігархату за переділ та дерибан залишків того, що мало би по-справедливості належати народу, формує хаос в інформаційному просторі, породжуючи суцільні оксиморони. Деякі навіть потрапляють у законодавче поле термінами “трудівники злочинного світу” й “порядні корупціонери”. І бідолашний обдурений та затурканий нарід розривається між двома псевдоальтернативами: змести до дідька владу клептократів чи терпіти, бо “путін нападе “. Як тільки вчергове, в контексті інформаційної війни, вилазить новий факт злочинного дерибану, чи намір такого, тут як тут повідомлення: ворог готується до масштабного вторгнення. І колективне несвідоме завмирає в тривожному очікуванні…

Але ж відкладений попит лише наростає! І маса тих, кого війна не обпалила особисто, починаючи від львівського рагуля, що насолоджується шансоном за кермом, і закінчуючи русифікованим інтелігентом Слобожанщини, який сприймає історію через призму “колиски братніх народів”, потайки розмірковують: А може нехай нападе? А може буде порядок і негідник Кернес, чи злодій Садовий, накінець теліпатимуться в зашморгах на майданах окрадених ними міст, а їхні посіпаки сидітимуть у в’язниці… Наївні! Ці перші очолять окупаційну владу, бо кожному “путіну” потрібен свій “садовий”…

За відсутності на ринку “народних месників”, потенційні з яких невмолимо стають “героями котрі не вмирають”, лох електоральний починає прагнути “справедливого правителя” і мінстецівське “не заважайте нам красти, бо путін нападе” починає сіяти крамольну думку: а може нехай…

Ще раз нагадаю тезу з минулого допису: “Найбільшим союзником Путіна є влада клептократів, котра обкрадає та знищує свій народ і послуговує чудовою агітаційною картинкою для зомбованих “русскім міром”…

1 comment for “Українці хочуть “путіна”

  1. Вахула Оля
    Жовтень 19, 2016 at 7:44 am

    Дуже мудро сказано. На жаль наш український нарід не хоче заморочуватись на тому щоб хоч трішки проаналізувати ситуацію в якій живемо. Переважно кожен вариться в своїх дріб’язкових проблємах і живе за принципом аби не гірше. Така рабська політика як вірус сидить в головах, і я на жаль не бачу з того виходу.

Залишити відповідь