Україна-Польща в контексті Третьої світової

Або: Пам’ятники чи символи розбрату?

Взаємне плюндрування пам’ятників на території України та Польщі дуже гарно вписується в принцип розділяй та володарюй і формат нинішньої інформаційно-гібридної світової війни. Кому вигідне збурення на західних теренах України? Якщо запитання риторичне, то чому не реагуємо належним чином?

У польській Вікіпедії є посилання на “Pomniki i tablice pamiątkowe poświęcone ofiarom zbrodni OUN i UPA” (Пам’ятники і пам’ятні таблиці присвячені жертвам злочинів ОУН і УПА).

У списку пам’ятників є чимало таких, які сьогодні знаходяться на території України. До прикладу, пам’ятник у Яновій Долині, сьогодні село Базальтове в Костопільському районі Рівненської області. В польській Вікіпедії є окрема стаття, присвячена подіям, котрі стали причиною встановлення пам’ятника: https://pl.m.wikipedia.org/wiki/Zbrodnia_w_Janowej_Dolinie

У ній стверджується, що у Великодну п’ятницю, 23 квітня 1943 року, внаслідок нападу загонів УПА та так званої “черні” – місцевого селянства, було замордовано 600 польських мешканців.

Згідно з українськими джерелами, у ніч проти 22 квітня 1943 відділи УПА здійснили наступ на добре укріплений німцями військово-господарський пункт у містечку Янова Долина…
Внаслідок цих подій населений пункт було вщент спалено і вже ніколи не відроджено в тому вигляді, яким він був у 1936–1943 роках.

(https://uk.m.wikipedia.org/wiki/Базальтове)

Не беруся судити, де правда. Звичайно, що схильний вірити український версії, але на війні всіляко буває. Більше про події на Волині (і не тільки) рекомендую переглянути за цим посиланням: http://yurko.info/анти-бандера/

Чи маємо ми сьогодні відчувати почуття провини за невинно убієнних? В жодному разі! Не ми розпочали цю війну, та й воювали на своїй землі…

“То скажіть – на кого Україна нападала й чиї землі захоплювала, хоча б протягом останнього тисячоліття?
Пригадуєте карту етнічних українських земель серйозного вченого, етнографа Кубійовича ? Подивіться, де споконвіків жили українці. Знаєте, що є критерієм у територіальних суперечках? Села. Не міста, де часто засідали зайди, завойовники, лихварі та гендлярі, а села, де з покоління в покоління жили ті, хто працювали на своїй землі.
Вся Галичина, включно з добрячим шматком нинішньої Польщі, Волинь, Кубань та суміжні з Донбасом російські території – були етнічними землями українців.
Хто ділив Україну в період Руїни? Московія і Річ Посполита.
Хто виморив голодом мільйони українців та заселив “братнім народом” вимерлі села? Все та ж Московія, під брендом СРСР.
Хто проводив політику насильної полонізації й колонізації, забираючи в селян землю? Польща, в період між Першою та Другою світовими.
Чи могла така політика імперських сусідів не породити супротив? Однозначно що не могла.
Звичайно, що це ніяк не виправдовує вбивства безневинних людей.
Але до цього вбивства спонукала державна політика країн-окупантів, та величезна несправедливість щодо корінного населення, котру чинили загарбники.
То може найперше мали би за завдані кривди вибачитися нащадки та правоприємники тих, хто визискував український народ та його ресурси?
Взаємні вибачення – це добре. Але коли мовчить той, хто мав би зробити це першим, то чи личить скривдженому просити в нападника вибачення за те, що дав йому здачі?
Немає жодного сенсу і колупатися в старих ранах – це лише спрямування енергії в бік чергового взаємознищення.
Так, вбивали одні одних і це є злом. До того ж не просто вбивали, а ще й мордували.
Але ще раз наголошую – не ми прийшли в чужу землю і там грабували та знищували своїх сусідів. Це сусіди, отруєні імперською міфологією, вирішили, що українці це меншовартісне бидло, котре має їм прислуговувати.
Зрештою, прочитайте Шевченка, там про все це написано краще ніж у будь-якому підручнику з історії.”

(http://yurko.info/волинська-різня-або-розділяй-та-волод/)

На поданих нижче фотографіях перелік пам’ятників і пам’ятних знаків, встановлених (відновлених) після 1990 року на території Волинської області й присвячені діячам та подіям, що пов’язані з історією Польщі та/або польського народу. Більшість встановленно незаконно:

Нещодавно було демонтовано український пам’ятник воїнам УПА в Польщі.
“Міністерство закордонних справ України назвало «відвертою провокацією» демонтаж українського пам’ятника в селі Грушовичі поблизу Перемишля.
Про це йдеться у заяві МЗС України.
«Це відверта провокація в переддень вшанування 70-х роковин злочинної акції Вісла — очевидно з метою відвернення уваги від цієї сумнозвісної дати. Ми звернемося до польської сторони за офіційними роз’ясненнями і узгодимо подальші кроки стосовно легалізації усіх місць поховань як на території Польщі, так і польських в Україні з метою забезпечення їм належної опіки на державному рівні відповідно до двосторонньої угоди про збереження місць пам’яті з 1994 року»
(https://hromadske.ua/posts/ukraina-vvazhaie-provokatsiieiu-demontazh-pamiatnyka-upa-v-polshchi-mzs).

Ось що про цю подію написав голова Українського інституту національної пам’ятіВолодимир В’ятрович:

“У Польщі роковини акції “Вісла” відзначають продовженням злочинів, вчинених комуністами. 70 років тому польський комуністичний режим виселив близько 150 тисяч українців із земель, де вони жили віками, розсіяв їх далеко від дому, щоб вони зникли як національна спільнота. Комуністи заявляли про “легальність” своїх дій, представляли брутальну депортацію всього населення як відплату українцям за прагнення незалежності та боротьбу УПА. Нині на цих землях скидають могильні хрести, знищують українські пам’ятники та плюндрують поховання, щоб стерти сліди існування українців. Операція “Вісла” отримує логічне продовження – тепер оголошують законним ліквідацію слідів української присутності у Надсянні (Лемківщині, Холмщині…)
На відміну від випадків плюндрування польських пам’ятників в Україні, в Польщі сьогодні руйнують відкрито, ще й наголошуючи на легальності вандалізму. Знищення 26 квітня пам’ятника УПА на цвинтарі в Грушовичах поблизу Перемишля оголосили “першим легальним демонтажем нелегального пам’ятника”. Війт села заявив, що “не боїмося наслідків цієї акції з українського боку”. Міг би сказати відвертіше – “очікуємо на заслужене заохочення з російського боку”. Так і не засуджений злочин комуністів – акція “Вісла” – надихає нове покоління шовіністів”
(https://gazeta.ua/articles/politics/_vyatrovich-vidreaguvav-na-znischennya-pamyatnika-upa-v-polschi/768992)

Як видно з “волинського” списку польських пам’ятників, більшість із них встановлена без належних дозволів. Як, до прикладу, пам’ятник в селі Гайовому Ківерцівського району. Ось що пише двомовний “Волинський Монітор”:

“На Волині, у Луцькому повіті, перед Другою світовою війною існувало село Пшебраже – давня польська колонія, заснована у 1864 році. Ця місцевість увійшла в історію як найбільший центр польської самооборони у період, так зва- ної, „волинської різні”. Саме цю функцію вона виконувала ранньої весни 1943 року, коли відділи УПА злочинно діяли проти польського населення Волині, Полісся і Східної Галичини, маючи на меті повністю очистити ці території від поляків.” (http://kresy24.pl/wp-content/uploads/2013/05/monitor-wolynski-9-05.11.2009.pdf)

Цікаве формулювання: “діяли злочинно”. А кількасотлітній гніт Речі Посполитої відбувався в прововому полі? А напади польських озброєних загонів з цього центру “самооборони” на українські села – це що, не злочин?

Що ж це за двомовна газета, що так однобоко подає інформацію? Дивимося:

Так це польський Сенат провадить таку політику?

Кілька слів про «Волинський монітор»

Posted by Monitor Wołyński on Thursday, July 17, 2014

Ось що пишуть українські джерела:
“У  ніч  з  4  на  5  липня  повстанські відділи сконцентрувалися на околицях Пшебража, в якому на той час перебувала сильна база самооборони, з якої поляки тероризували навколишні українські села Омельне, Гавчиці, Тростянець. Бій за Пшебраже тривав добу. Під час штурму польських позицій повстанці змушені були використовувати навіть артилерію, однак взяти бази не змогли, оскільки з тилу штурмуючих несподівано атакували радянські партизани, які змусили повстанців відступити.
12 липня керівник самооборони Генріх Цибульський зі своїм загоном провів вдалу попереджувальну атаку на школу кадрів УПА в селі Тростянець, в результаті якої її було знищено та розпорошено загони противника. Існує також версія, що напад поляків на Тростянець був з метою покарати мешканців села за те, що тут напередодні було вбито польського шуцмана, який хотів знайти їздового для перевезення партії масла із фільварку, що містився у колишній рільничій школі, до Ківерців.”

(https://uk.m.wikipedia.org/wiki/Гайове_(Ківерцівський_район)

Йшла війна, точилися бої, багато було невинних жертв і серед українців, і серед поляків… Але пам’ятник в Гайовому, позначений у Польщі як “присвячений жертвам злочинів ОУН і УПА”, стоїть незаконно. Так що ж, будемо діяти “симетрично”, демонтувати? Маємо на це повне юридичне і моральне право…

Ось вам приклад ситуації, котра вимагає негайних політичних рішень, інакше “донбасом” стане Західна Україна. Не нагнітаю – застерігаю. Просто бачу куди це все прямує і як розхитується ситуація. Так, не ми це почали. І на Донбасі не ми. Легше комусь від цього?

Тож заплющувати очі на нагнітання україно-польської ворожнечі та нео-некромантію з метою підготовки ґрунту для нових “волинської різні” та “катинського розстрілу” – за жодних обставин не можна. Аналогічно повністю неприйнятною є меншовартісна позиція “винного “. Що полякам, що українцям, зрештою як і багатьом іншим народам, які постраждали внаслідок протистояння двох імперій, найперше варто згадати – чим закінчується нагнітання ненависті.
Але, враховуючи які дрова (зелені папірці) палії Третьої світової війни (в тему: http://yurko.info/палії-війни/) вкидають у її полум’я, що вже розгоряється по всій земній кульці, а також імпотентність чинної влади, радив би порозуміння шукати самим. І, про всяк випадок, озброюватися…

До поляків, які живуть сьогодні на території України і читають ці рядки: не залишайтеся осторонь, пишіть своїм оідним і близьким у Польщі, перекладайте відповідні матеріали та збивайте цю хвилю ненависті, яка за допомогою “сходу” підіймається з “заходу”, бо полеглим у Третій світовій пам’ятники ставити вже буде нікому.

Залишити відповідь