Серпневі рефлексії…

Або фейсбучні дописи останнього тижня.

Який сенс вчергове дурити себе? Ми й так це робимо щодня. В індивідуальному, так би мовити, порядку. Мало. Має бути колективне дійство…
Незалежність – це самостійність, рішучість, воля чинити на власний розсуд. Ми не здобули Незалежність – нас нею ошукали. Чомусь нікого не здивувало, як одностайно комуністи підтримали Акт проголошення Незалежності України, причиною прийняття якого було зазначено “смертельну небезпеку” у зв’язку з “державним переворотом в СРСР”. А мало б здивувати – на момент прийняття Акту вже путч було ліквідовано і навіть міністр внутрішніх справ СРСР, таварісч Пуго, вже другий день як застрелився.
Ошукали народ заради перерозподілу ресурсів та доларизації пострадянського простору. А як гарно все починалося! Український народ, власник усього, здобутого ціною мільйонів убитих і покалічених його синів та дочок, раптом став не лише незалежним від клятої Москви, а й казково багатим. На папері. В реальності, шляхом фінансових та законодавчих махінацій, нас обчистили до нитки і продовжують це робити. Детальніше – в книзі Ольги Яремків.
Яка в сраці незалежність, коли найважливіші підприємства та цілі галузі належать олігархам, а ті що не належать – їм підконтрольні?
Яка в … добре, без лайки. Чи можна вважати незалежною країну, коли її долю вирішують дипломати іноземних держав, навіть не вважаючи за потрібне запросити дипломатів “незалежної”?
Чи можна вважати незалежною країну, котра є залежною від фінансовтх подачок і Нацбанк якої не належить державі?
Всі докази вищесказаного навів у десятках своїх публікацій, тому не дискутуватиму.
Тож кого дуримо?
Самих себе?
Тішимося парадом, як дурень цвочком і вітаємо один одного есемесками, сплачуючи за них Путіну. Вмикаємо вранці в кльозеті світло й одразу платимо … Путіну! Заправляємо автівки і …
Де на третьому році гібридно-громадянсько-ґешефтної війни український мобільний зв’язок? Га? Не громадянська війна? А хто за неіснуючими мінськими угодами має брати участь у виборах на території ОРДЛО! Війна з Росією? Розкажіть це Міші Фрідману, власнику Альфа-банку та всього українського мобільного зв’язку. Або гаспадіну Бабакову з сотоварісчі, котрим належать 9-ть наших обленерго.
А чому знищена українська нафтопереробна галузь, а за газ, який нам належить за Конституцією ми платимо все тим же ж олігархам? В тому числі російським, або, як мінімум, проросійським. Знаєте яка в них рентабельність бізнесу? 1000%. Не вірите? Послухайте раннього Яценюка, якщо лінь самим проаналізувати…
Чим ми пишатимемось завтра? Парадом? А поки пишатимемось і святкуватимемо, війна триватиме. Ймовірно знову будуть втрати. А хтось у Криму патріотично заправить свою автівку російським бензином на АЗС ОККО і поїде лапати бархатний сезон на ЮБК. Ще хтось, одягнувши вишиванку, пробухуватиме розпилені на міноборонівських тендерах гроші в дорогих кабаках, підіймаючи келих за Незалежність. Тим часом, за зачиненими дверима, куратори даватимуть вказівки нашому президенту-прем’єру і, цілком можливо, теж піднімуть келих…
Нам позичили Незалежність, як цяцьку дурнику – поки ми тішилися, нас обкрадали. В тому числі свої. У вишиванках. З жовто-блакитними прапорами. З квітами до пам’ятника Бандері. З пожертвами на церкву. З гуманітаркою в АТО.
Ті, хто прийматиме завтра парад.
Так він їм потрібен. Конче потрібен, аби сакралізувати свою нелегітимну владу та підняти обвислі рейтинги.
А навіщо нам? Показати Путіну, що ми його не боїмося?
А потім – зателєфонувати з мобільного та Путіну заплатити. Увімкнути електрику і заплатити, поставити чайник і…
Ми просрали Незалежність, але в цьому не хочемо признатись. Тому будемо взбадьорювати себе патріотизмом, захоплюватися парадом, крутити м@ск@лям у кишенях дулі та лайкати статусним 3’14дарасам їхні селфіки з фронту. Ну ж будемо…
А Незалежність починається з кожного. З розуміння всяким того, що відбувається насправді. З усвідомлення відповідальності за це. З пошуку виходу та однодумців. З тверезої оцінки…
Жити в самообмані комфортно. Ні, не засуджую, сам такий. Просто констатую факт. Ну ось, свято прийшло. Кому надобраніч, а кому й доброго ранку!
Тіштеся життю, а на цяцькам, бо й ті скоро заберуть. Хоча, життя може швидше…

24 серпня 2017 року.

***

Погортав стрічку новин. Все добре – рухаємося поволі, але до логічного завершення. В те місце, котре добре чути на запах…
З не зовсім зрозумілою законністю конфіскованих півтора мільярда долярів папєрєднього напівлегітимного, майже мільярд гривень отримали любі друзі нинішнього напівлегітимного – аграрії Косюк і Бахматюк. Перший взагалі цьогоріч отримав понад 40% дотацій аграріям. Другому, на його ВіЕйБі банк, щедрий пан Кубів ще весною 2014 року виділив 200 мільйонів долярів рефінансу, які успішно пропали разом з грошима вкладників. Не факт, що державі не доведеться повертати так звані “гроші Януковича”, як нині розікрадений “рефінанс”…
Під 26-ту річницю вже відібраної Незалежності, Порошенко нагородив купу достойників, серед яких відомий львів’янам високоповажний пан Пісний, на якого левом кидався електоральний улюбленець Парасюк. Серед відзначених є генерали, між яких, як переконливо розписав Сергій Лещенко, і ті, хто розчищав ринок скрапленого газу в інтересах компаній Порошенка-Медведчука. Судячи з цін на АЗС – спецоперація пройшла успішно.
Скромний син нашого чудесного президента отримав державний ґрант на поїздку до Сингапуру. Бо найрузумніший. А хулі?
В Ляшко енд компані почався агресивно-словесний понос, що свідчить про наближення виборів.
90% тем у стічці, або нікчемні, або маніпулятивні – ті, хто при кориті, славлять свого хряка, а ті, хто хоче їх посунути, вже не знають який компромат і скільки очевидних фактів потрібно викласти, щоби перемогти у виборчому шоу, яким захочуть випустити пару. А пару конче потрібно випустити, бо рознесе все до дідька…
Особливо “тішить” розгін засобами масової ідіотизації населення теми Донбасу – Расєя уходіт. Матолки, ще ніколи в історії московити не відходили, щоби не зайти з іншого боку. А найбільша їхня опора – це чинна влада мародерів-клептократів.
Сорі за песимізм. Спраглих оптимізму рекомендую читати Алєжку Пономаря.
Проте, таки все буде добре, але не так як пишуть провладні сраколизи. І трохи згодом. І ще буде дуже зле. Це закономірно, бо самі винні. Пильнуймося і будьмо уважні!
А на знимці скромна хатина аграрія Косюка…
Давайте думати: що з нею, і тисячами інших, будемо робити після конфіскації…

26 серпня 2017 року.

***

Я вже почав хвилюватися! Ну це ж не кожна людина витримає, коли стільки бабла вкрадено, що навіть золота рибка б уху з’їла! Це я про нашу фінансову мітлу – пані Гонтарєву, в дєвічєстві – мадмуазель Сатановськую. Мітла помела на банківському ринку, та й спекла собі колобок – придбала файний активчик. Та не простий, а 100 % акцій ТОВ “УкрСиб Кепітал Менеджмент”, дочірньої компанії Ukrsibbank BNP ParibasGroup. Тепер, за офіційними даними, активи під управлінням належній пані Гонтарєвій групі ICU, зросли на 752,6 млн гривень станом на 14 серпня 2017 року.
В управлінні “Укрсиб Кепітал Мендежмент” знаходиться чотири корпоративних інвестиційних фонди і недержавний пенсійний фонд із загальним обсягом активів 694,85 млн грн.
Одному Сатані відому, скільки бабла випомпували з бюджету держави “перемохці Революції Гідності”. На відміну від гопніків-папєрєдніків, нинішні є правдивими вампірами-ґанстерами. Вони, найперше, взялися за “кров економіки” – фінансову систему.
Спочатку комсомольсько-галицький хрунь обвалив гривну, закинувши в пащеку фінансових спекулянтів “відступне” – 10 мільярдів долярів рефінансування. Ці кошти не повернулися. Далі прийшла мітла, щоби замести сліди.
А фінальним акордом цієї гривнево-долярової сонати стала так звана “націоналізація Привату”, що насправді було нахабним розкраданням як мінімум 6-ти (може й значно більше) мільярдів (!) долярів (!) під дахом НБУ.
Я це стверджую абсолютно аргументовано, так як після постанови НБУ від 23 лютого 2015 року (коли курс “впав” з майже 40 грн. за долар до 25-ти), всі значні валютні операції регулювалися НБУ в ручному режимі.
Ось така фігня, малята…
Тепер – навіщо це все пишу? Все таки сподіваюся, що пару захочуть випустити і сценарій, в існуючому тренді, піде шляхом випускання пари. Тобто перевиборів. На лохоелекторальному полі вже стільки заявлено гравців, що прогнозувати результати виборів справа невдячна. Прогнозувати – невдячна, а впливати можна. Якщо вибори все-таки відбудуться – то це мабуть буде останній шанс не допустити остаточного кривавого розвалу держави.
На сьогодні, вчергове проаналізувавши симпатії лайкаючого статусним пупарасам стада, розумію, що результатом буде лише поглиблення хаосу. Тому впродовж кількох років намагаюся донести просту думку – порятунок потопельників у руках самих потопельників. Дякувати Богу, що мої найпесимістичніші прогнози ще не збулися, але ми впевнено рухаємося в цьому напрямку.
Меседж нинішніх двох дописів наступний: ВСІ ТІ, ХТО ПРИ ВЛАДІ СЬОГОДНІ, ЯК І ЇХНІ ПАПЄРЄДНІКІ – ЦЕ ВЗАЄМОПОВ’ЯЗАНІ ЕЛЕМЕНТИ ЗЛОЧИННОЇ СИСТЕМИ.
Так звані “нові політсили” нічого не змінять, якщо не просвітліють електоральні мізки – система їх поглине. Тому вихід не стільки в “нових політиках”, скільки у формуванні критичної маси тверезомислячих громадян.
Конкретні механізми мережевої взаємодії, дасть Бог, запропоную – працюю над цим поволі, але щось таки вимальовується…

26 серпня 2017 року.

***

Про президента скажу я слово.
Дорікнули мені, що надто пристрасно “мочу” Петра Олексієвича і запитали: кого бачу на його місці?
Справді, буде несправедливо критикувати чинного, не згадавши про його позитивні якості й не запрпонувавши альтернативу. Чесно, не жартую, в кожної людини є позитивні риси, навіть у президентів.
Отже. Петро Олексієвич є фаворитом Маятника. Нашого локального, тобто домінуючої в державі олігархічно-охлократичної системи. Бути фаворитом об’єктивно не просто – це вимагає певних талантів. Ото б їх у добрих цілях…
Але такі закони Маятника: хочеш залишитися фаворитом – максимально відповідай його вимогам. А наш Маятник інтегрований у світовий лихварський – тож фавортиту потрібно резонувати водначас з обома.
Тому Петро Олексієвич ефективно працює у фінансовій сфері та виконує рекомендації кураторів – це запорука довгого політичного життя.
Але є одна важлива для розуміння річ – Глобальний Маятник змушени періодично змінювати фаворитів Маятників локальних, отримуючи таким чином додаткову енергію. Локальні Маятники вимушені жертвувати фаворитами, аби уникнути знищення…
Тому, жорстко критикуючи Петра Олексієвича, найперше маю на увазі його статус, як символ системи, а не людські якості, котрі просто не можуть бути іншими – тоді б він не був фаворитом. А щодо мотивації конкретних вчинків – то не судіте, й не судимі будете… Кожен сам собі створює причинно-наслідкові зв’язки.
Щодо того, кого бачу на його місці – нікого. Точніше – мені все одно. Якщо внаслідок “Третього Майдану” зміняться рила біля корита – буде ще гірше. Під якими би гаслами не пройшла зміна чинної “політичної еліти”, без зміни системи, наступник Порошенка буде ще гіршим. Щось на кшталт Піночета. З відповідними наслідками. Цікаво, звісно, було би подивитися як, до прикладу, Юля каструє Сєню чи Пастора, але це ж не обмежиться кількома негідниками – коса коситиме все підряд…
Тому, називаючи речі своїми іменами, хочу наголосити – змінювати рила біля корита сенсу немає. Змінюватися маємо самі. Кожен зокрема. Інакше ніяк…
Але пар потрібно випустити, а Петру Олексієвичу відійти, зберігши себе та залишки державності…
Трансерфінгом навіяно.

26 серпня 2017 року.

***

Процеси, які започатковує влада блокуючи діяльність РНС і повернення Саакашвілі в Україну, насправді надзвичайно небезпечні. Більше того, вони можуть привести нашого улюбленого президента до Гааги. В якості, перепрошую, Мілошевича. Ні, не Міхо становить загрозу “переможцям Революції Гідності” своїми рейтингами і навіть не об’єднання навколо його повернення ситуативної опозиції. Пропрезидентські аналітики або погано прораховують наслідки, залучаючи в процес окремих психопатів, або навпаки – дуже добре прораховують. В першому випадку це кретини, які втратили відчуття реальності, в другому – ворожі агенти.
В кращому випадку, при продовженні “силового сценарію”, влада на чолі з Президентом стане посміховиськом. Що в світі, що в Україні. В гіршому – “перейде Рубікон”, поставивши себе остаточно поза законом.
Шановні владоможці, хочу нагадати, що вся ваша сумнівна легітимність тримається на хитких правових підпорках, починаючи з того, коли ВРУ навіть не набрала необхідної для оголошення процедури імпічменту кількості голосів. Хто не в курсі – прочитайте відкритий лист гаспадіна Глазьєва до пана Луценка. Лист, якого жоден притомний юрист не взявся оспорювати.
Оці всі суди над гопником Януковичем гімна варті. Ви ж прекрасно самі це знаєте. Але про це вже писав і ще напишу. Якщо вважатиму за потрібне…
НАБУ посилає відверті сигнали. Тобто, Держдеп через НАБУ. Навіть на Львівщину.
Але й це пів біди. Наслідки будуть значно гіршими…
Шановні “силовики”, виконання злочинних наказів напівлегітимної влади – це шлях на ешафот. Не вірте в міф, що наш найсолодший з кураторами вже все порішав.
Папєрєднік теж так думав. Але цього разу кількома самогубствами та посадками не обійдеться. Прочитайте трішки про Югославію. Згадайте Чаушеску. Ага, кожна диктатура завершується революцією. Те що відбулося на Майдані – це був двірцевий переворот. Не приведи Боже до правдивої революції – там переможців уже не буде.
Переконані у власній позиції, страховках і гарантіях “задіяні в процесі” – не перебільшуйте власні можливості. Згадайте хоча б 1937-1938 роки – тоді на заміну таким як ви прийшли інші. Ви впевнені що в кураторів немає потреби в офірних цапах?
Я відчуваю те, що витає в повітрі. Можете не вірити. Моя справа застерегти.

29 серпня 2017 року.

***

Іноді люди дуже себе хочуть у чомусь переконати. Й успішно переконують. До прикладу, що Йоська Сталін був класним пацаном. А всілякі погані речі, в тому числі Голодомор, за його спиною робили всілякі нехороші масони. Нє-е, звичайно Сталін щось знав, але ж не все. Ну і змушений був так поступати – війна. Кругом врагі, буржуїни кляті. Ага. До сих пір так думають. А кілько людей плакало як вмер!? Щиро плакали, ще більше як за Брєжнєвим. Бігме, останнього похорони сам пригадую, а за Йоську розповідали…
Ну, то по смерті – смерть вождя завжди супроводжував стах перемін, особливо розвинутий у тих, кому при усопшому жилося комфортно. Але й при житті було багато щиро переконаних – вождь мудрий, а його деякі нехороші справи – так то життя, хто ж не без гріха, але заради високої цілі…
Так було комфортно. Точка опори – Сталін. Сенс життя – боротьба з ворогом. Тисячі закатованих, розстріляних, висланих – так це ж врагі. Ну, не всі, але ліс рубають – друзки летять. Вигідно так було себе переконати…
Й безпечно. Часом престижно – особливо цяцьку яку, лічно з руки Генералісімуса отримати. А що мільйони загинули, бо армія до війни не була готова – так то всьо Гітлєр, віроломно, сука, напав…
Ось дивлюсь я на наше однотурове щастячко та його палких прихильників і мимоволі такі асоціації виникають. Народ (ну, та частина переконаних) – до диктатури готов. І доноси є кому писати.        Ох як є!
Знаєте, в Сталіна були непафосні соратники. Тверезо й коньюктурно мислячі. Були пахарі – строїли мощне государство, аж тайга в Магадані шуміла. Стаханови всілякі були. А були павліки морозови. Останніх нині багато. Стаханових, курва, мало, а павліків дох…
Перепрошую.
І їх важливо розрізняти. Тих, хто робить свою справу і тих, хто совість свою так обдурив, що й 30 срібняків вважає чесно заробленим гонораром – за бдітєльность, такскзать…
І оці “державницькі інтереси”, що Сталіна, що Путіна, що Порошенка чи навіть Трампа, та й інших правителів, а також у них увірувавших, завжди корелюються з насильством над інакомислячими. Чим відрізняється сухорукий Йосько від нинішніх, так це тим, що після нього не залишилося палаців – він насолоджувався владою в чистому вигляді. Нинішнім влади мало – їм золоті унітази подавай…
Річницею Іловайська та візитом Петра Олексієвича на Львівщину навіяло…
P.S. Дякую панові Бойкові Миколі за ілюстрацію до допису

29 серпня 2017 року.

***

Про індульґенції.
Колись сповідальники та праведники брали на себе частину гріхів покаяльників. То дійство базувалося на теорії, що за кожен, навіть прощений гріх, людина повинна нести кару. Альбо на грішній землі, або в чистилищі.
Згодом, теоретики Церкви обгрунтували право відпускати гріхи служителям культу. Звісно, деякі почали цим зловживати, особливо щодо заможних прихожан…
У нас вже нинька настали часи неофеодалізму. Ось ще землю продадуть і вже повністю середньовіччя: король, всілякі сери, пери, придворні паяци, лакеї, містечкові панки, підпанки, чиновники і армія кріпаків. Це до дупи, що кріпаки за комп’ютерами сидять – суть залишилася.
Ось і індульґенції повернулися. Завжди був подивований участю панотців у виборчих процесах. Все згадую як на Франківщині, мені бабуся в глухім селі казала: ми вже знаєм за кого голосувати, пан Кіндій (підпанок в Антонова, кандидат у парлямент від феодала Садового) приїздив і на церкву 300 долярів дав…
Але то ше пів біди. Куди гірше, коли злодії та їх посіпаки купляють АТО-індульґенції. Ба, вони ще й на цім роблять файний піар. Вкрав який сер мільярд, а потім під телєкамери офірував мільйон на допомогу фронту, а посполиті ся тішать – який файний пан! Або так тихонько розганяють соцмережами: наш цар за власні, важко кров’ю й потом зароблені шекелі, купив армії луки зі стрілами, та мечі з шоломами. І все, як московити кажуть: панєслась!
Одразу придворні дуполизи ту новину шарять між посполитими фейсбучниками, а щирі та наївні люди ся тішать – а видите, який наш цар файний, тепер натовчемо писок тому Х#йл#…
А ше пани люблять таку атракцію – піар за державні кошти. “Вибив” містечковий феодал бюджетних коштів на гостинець від їдного села до іншого, дав власній фірмі підряд, а посередині дороги, за отримані з підряду відкати, ще й пам’ятник якому опришку поставив. І всьо – то мало не святий чоловік. Не Папа, але вже близько. І то ніц, що той опришок, коли б ожив, то найперше би такого “благодійника” на сухій смереці повісив…
Ось так і жиємо. І чисто теоретично стає цікаво: зачнеться тої осені Коліївщина, чи мирно собі виздихаєм. А нашо ми ся здали нашим панам? Треба – то з Китаю привезут стільки рабів, скільки прогодувати зможут. Нє?

30 серпня 2017 року.

 

Залишити відповідь