Серпневі рефлексії

Про зрадливу перемогу.
Заслужені порохоботи тиражують чергову перемогу на шляху до солодкого чоколядового майбутнього, цитуючи шановного Петра Олексійовича:
«Світовий банк визнав Україну однією з найкращих у регіоні країн за показником логістичної ефективності. Порівняно з минулим роком, Україна піднялася на 14 позицій у списку Logistik Performance Index 2018 та посіла 66 місце серед 160 країн світу».
Примітивного конспіролога, який захоплено спостерігає за 144 реформами, зацікавило таке досягнення.
Тож виявляється, що індекс ефективності логістики, базується на опитуванні таких операторів як міжнародні експедиторські компанії та служби експрес-доставки й об‘єднує дані шести ключових компонентів ефективності в єдиний комплексний показник.
Ось ці «ключові компоненти»: ефективність роботи митних органів, якість інфраструктури, простота організації міжнародних поставок товарів, компетентність та якість логістичних послуг, можливість відслідковування вантажів, дотримання термінів поставки.
Якщо лідери індексу ефективності логістики (LPI) впродовж останніх років (цей індекс Світовий банк вперше запровадив у 2007 році) практично не змінюються, то далі список тасується як колода карт. В 2010 році ми за індексом LPI перебували на 102 (!) місці, а в 2014 опинилися на … 61-му! Слава Януковичу, нє? У 2016 році нас відкинули на 80 місце (про що, звісно, Порошенко у Твіттері не писав), а цьогоріч ми таки наблизились до показників 2014 року.
Щодо «найкращих у регіоні», то справді, серед країн СНД ми виглядаємо дуже непогано, обійшовши Казахстан (77 місце) та Росію (85-те). Але якщо регіоном вважати европеських сусідів, то Угорщина знаходиться на 32 місці, Польща на 31-му, а Чехія на 26-му.
Далекий від логістики примітивний конспіролог керується логікою та здоровим глуздом, які йому підказують, що чергова «перемога» – це не зовсім і перемога. Тим паче, коли за нинішнім індексом нас обігнали такі потужні країни як Танзанія, Кот-д’Івуар та Руанда. Слава Україні!
P.S. Додаю знимку, щоби було наочніше, де, на думку Світового банку, наше місце в світі за рівнем ВВП на душу населення. Фото і цифри з сайту: https://openknowledge.worldbank.org/…/26447/WDI-2017-web.pdf

7 серпня 2018 року.

***

Чергова соціологія спонукала мене написати про всю кандидатсько-президентську рать. Але поки пишу, то нагадаю: є брехня, велика брехня, статистика і … соціологія! Остання вже давно стала не індикатором, а механізмом формування громадської думки, який породжує безальтернативність вибору в лохоелекторальних мізках. .
Вірю у високий рейтинг Юлі, але повірте й мені – рейтинг Порошенка, як «влади» + адмінресурсу на фоні невідомої кількості українців, не настільки катастрофічно відстає у форматі реальних виборів. Ну й 17,7% Тимошенко проти 8,3% Порошенко – це трішки перебор, незважаючи на те, що наш чоколядовий ще не досягнув «дна».
Які в сраці 10,7% у аморфного й непомірно амбітного Гриценка? Він, цілком імовірно, далеко не найгірший персонаж у тому соціологічному тераріумі, але я такого рейтингу не бачу і близько.
8,9% в оппоблоківця Бойка – цілком імовірно, враховуючи той факт, що «Переможці «Революції Гідності» зробили все для того, щоби через їхню фальшиву українськість почали ненавидіти все правдиво українське.
Звісно, в країні дебілів 8,5% у Ляшка – це не дивно. Проте, хочеться вірити: у людей ще залишився здоровий глузд. Принаймні має бути не більше 8%. Щоби як у Зєлєнского й Вакарчука, бо двоє останніх таки ліпші артисти ніж Ляшко. Нє, таки хочу Дзідзя…
5,9% у Рабіновича з Медведчуком – цілком може бути. Але з Медведчуком, а соцдослідження, вочевидь, проводили ще до цієї радісної новини воз‘єднання навколо найпопулярнішого юдейського тосту. Тому тут теж домальовано.
Кого точно обділили – так це сонцесяйного хруня. Найевропейськіший губитель Львова точно має не менше спонсора золотої менори в центрі Єрусалима.
Так що очікуйте – спробую посортувати тих кандидатів і напишу, що про той весь бардак міркую.

8 серпня 2018 року.

***

Коли християнські цінності проповідує піп-п‘яниця та гульвіса – це сприяє міці християнства?
Точнісінько те ж саме відбувається з українством і нашою владою: коли мова, символіка, вишиванка та національні герої асоціюються з владою мародерів-клептократів – це гірше знищує українство ніж уся пропаганда «русскава міра».
Скажу більше – в основі системи цінностей «русскава міра» лежить українська традиція, спотворена імперським світоглядом і московським патріархатом.
Просто поділився, дискутувати не буду: хто захоче – той зрозуміє.

9 серпня 2018 року.

***

– І на тобі, Цукербергу, Фейсбук, дай його людям, най пишуть, аби дурість кожного, і помисли його, були як на долоні…

10 серпня 2018 року

***

Смертельні ДТП по всій Україні…
Не хочу писати про нікчемність влади та срані 144 рехформи, які відбуваються хіба у мізках порохоботів, але як водій з 35 літнім стажем мушу сказати наступне:
Люди як люди – свідомості не хватає, тому, як казав колись мій дідусь – «на то треба німця з автоматом». Коли корумпованих «даїшників» замінили на нових піліціянтів – дороги стали неконтрольовані. Навіщо Авакову побори на дорогах, коли є держбюджет на рюкзаки, катери, гвинтокрили? Корупційну складову забрали за рахунок хаосу. Щезла каста «даїшників» – з‘явилася каста «безпрєдєльщіків».
За ввіз автівок на блєхах брали хабарі? Брали. Не врегулювали питання їзди на автівках з іноземною реєстрацією? Не врегулювали. Тепер маємо соціальну проблему та окрему підкасту бляхарів-безпрєдєльщиків.
А що, когось насправді хвилюють забиті мажорами пішоходи? Ні. Бо кругова порука важливіша – «своїх» садити не можна. Нині посадив за смертельне ДТП – завтра може сісти за корупцію. Це означає, що система не захищає, а значить стає неефективною. Відроджується правосуддя – система дає тріщину. То нахєр правосуддя!
Тому мародерам -клептократам, які вважають себе «Переможцями «Революції Гідності», і прагнуть монополізувати всі грошові потоки, об’єктивно вигідний «бєзпрєдєл» на дорогах, через який гине більше людей ніж на ґешефтній війні, і об‘єктивно вигідне знищення судової системи.
І війна їм вигідна, яка не війна, й уже не АТО, а казна що – бо на неї всьо можна списати, а ще на ній попіаритися й заробити. І бардак у всьому – це об‘єктивні наслідки правової шизофренії та хибнокомпетентності, які поглибив двірцевий переворот, коли банду «гопників» у кашкетах замінила шайка ґанстерів у вишиванках.
Все просто, якщо вимкнути інформаційні потоки та увімкнути мізки. Але «песики Павлова» рефлексують на інфоприводи та чіпляються за псевдодискурси. І ніц тому не зарадиш: розумова та душевна лінь – це теж гріх, за який будемо розплачуватися. Всі вкупі – бо то гріх колективний…

***

ЗМІ запускають «потрібну» тему в Інтернет. А далі «песики Павлова» рефлексують. Так формується контент Фейсбуку.

***

11 серпня 2018 року.

***

Наткнувся вчергове на інформацію, що Україна щороку втрачає через контрабас на митниці 5 млрд дол (десь було що 4 млрд). І чомусь одразу згадалися оті ура-патріотичні воплі-соплі через порушення цноти українського кордону головним ворогом порохоботів, паном Саакашвілі енд компані. А потім з‘явився «приватний кордон» у Закарпатті…
Масово почали розганяти інфопростором тезу, що Порошенко то є найгірший ворог Путіна. Так ось, із цією тезою буде як з «цнотою» кордону, бо найбільшим посібником ворога є влада мародерів-клептократів, а не ті, хто цю владу критикують.
Щоби зрозуміліше: коли ви дізнаєтеся про правдиві масштаби корупційної співпраці нинішних з Кремлем – то просто прозрієте.

***

Коли люди поглинуті якимось Маятником, ходять на службу, заробляють зарплату, або працюють в якійсь корпорації та примножують статки її власників – це нормально.
Більше того, коли людина стає чиновником високого рангу і, перебуваючи в системі, об‘єктивно займається нікчемною для держави, або й шкідливою діяльністю – вона користується повагою та пошаною.
Коли менеджер олігарха дослужується до «топа», отримує купу долярів у конверті та персональне авто з водієм – це викликає захоплення і заздрість. Незважаючи на те, що олігарх своїм бізнесом грабує український напод.
Натомість, коли ти поза системою – це викликає підозру і тебе намагаються покласифікувати, себто втиснути в прокрустове ложе звиклих понять: блогер, політолог, експерт тощо.
Коли ти своєю діяльністю не вдосконалюєш систему і не допомагаєш грабувати власний народ – виглядаєш білою вороною, диваком, ба, навіть невдахою. В безкорисності шукається умисел, у правді – прихований інтерес, у розпачі від невідвортності вбачається неврастенія…
Все це закономірно і зрозуміло з точки зору Трансерфінгу, але коли згадуєш класику: «я … і мая маладая каманда… дєлаєм… што-то важноє…» – то часом шляк трафляє.
Особливо, коли під такого штибу глубокомислієм стоять тисячі «лайків», бо кожен фаворит Маятника, який досягнув «успіху» в Матриці, викликає в стада пошану, яку воно «вилайкує» під кожною банальщиною чи нісенітницею статусної персони…
Сорі, стрічкою Фейсбуку навіяло…

12 серпня 2018 року.

***

В тему знищення Львова незаконним будівництвом.
Коли б я був мером нашого нещасного міста, то, найперше, провів би повний аудит міської господарки, комунальних підприємств та структурних підрозділів ЛМР. Вмію це робити – разом із командою робили не раз, до речі, останній об‘єкт – Львівводоканал.
Наступне – по всіх фактах грубих порушень і зловживань – документи би були скеровані в правоохоронні органи, а «замазані» чиновники звільнені.
Місто би було поділене на «локальні громади», без згоди яких нічого б на їхніх територіях не відбувалося. Поки не з‘являться передбачені Конституцією територіальні громади, є інший механізм – ОСН.
Всі новобудови пройшли б експертно-громадську перевірку. За виявлені порушення і зловживання – матеріали у відповідні інстанції. Зокрема – в суди.
Гарантовано – забудовники які творять нинішній «бєзпрєдєл», могли б забути про бізнес у Львові, а прізвища всіх «причетних» висіли б на сайті та в коридорах ратуші – аби львівці знали своїх героїв…
І найголовніше – мені це нафіг не потрібно. Це потрібно львів‘янам, тим які не в «темі» і не в «долі». Тому я ніколи не буду мером. Гарного усім дня!

***

– Слухай, ну хоч раз щось напиши добре про Порошенка, – каже мій близький товариш по телефону. Заради об’єктивності чому б і не написати. Скажу так: Порошенко розумний і прагматичний і я не очікував, що він так довго протримається. Ба, більше того, він має невеличкі шанси на другий термін, якщо вибере правильну стратегію. Порошенко фаворит Маятника – чинної олігархічно-охлократичної системи. Тому, пишучи щось погане про Петра Олексієвича, насправді пишу про систему, яку він очолює. Нічого особистого…

13 серпня 2018 року.

***

Проголосую не за того, хто хоче змінювати Конституцію, а за того, хто продемонструє розуміння й готовність виконувати чинну.

14 серпня 2018 року.

***

Один із касирів «сім‘ї Януковича», якому журналісти приписували контроль за поверненням ПДВ, а також кум львівського олігарха Антонова (бренд ОККО), нардеп Віталій Хомутіннік, як стверджують ЗМІ, є вельми щедрим позичальником. Всього добрий чоловік напозичав: 200 тисяч долярів, 700 тисяч евро та понад 344 млн грн.
Щира душа і його жона Світлана, яка дала у борг якимось потребуючим 35 мільйонів гривень. Світ не без добрих людей, нє?

16 серпня 2018 року.

Залишити відповідь