Самообман «Революцією Гідності»

 

Себе обманювати солодко.
А тепер давайте по правді. Отак, як на духу. Бо чи є гідність у готовності бути обдуреним, і у небажанні самому собі у цьому признатися?

Коли навесну 2013 року триєдина опозиція «водила козу» Україною, закликаючи останню встати, написав 29 квітня таке:
«… чергової зради люди вже не пробачать і Майдан може повторитись. На жаль вже зовсім з іншою енергетикою».

Коли Януковича розвели з евроінтеграцією і кинули як лоха в обійми Путіна, опозиціонери заклИкали попередньо зваблений маревом «заможної Европи» народ на Майдан. Справді, банда донецьких гопників на чолі з туповато-хитрим зеком усіх уже затрахала – це факт. І підігрітий ЗМІ народ, під егідою спраглих корита, кинувся справедливо протестувати. Проте неусвідомлено.
Протест проти системи, яку тоді уособлював Янукович, «хитрожопі» політикани перетворили у «прагнення українського народу» до «евроінтеграції». Багато в тому було фальші й патерналізму. Бігме, одразу згадалася фраза Бендера – «заграніца нам паможет», бо сильну Вкраїну слід було будувати самотужки, а тут Европа… Халява…

Така підміна СУТІ МАЙДАНУ одразу поляризувала країну. Донбас, зомбований «русскім міром» та міфом кровожерливих «бендеровцев», отримував зовсім інші інформаційні посили та вболівав за свого «данєцкава мужика». Тим паче, пересічний «шахтьор Донбаса» в гробу видів ту Европу з веселковими геями, котрі могли б зазіхнути на його пролетарську задницю.

Проте ляльководи Майдану не розрахували, або зворотньо – дуже добре розрахували і настрої натовпу, і неспроможність «триєдиної» опозиції вродити щось конструктивне. Відтак ото «блєяння» вождів з трибуни скоро всіх «задрало», і нарід почав розходитися по хатах. Такий сюжет явно не влаштовував закулісся й поступила команда «фас» – невідомі спецпризначенці за незрозуміло до кінця чиєю вказівкою – побили студентів. Дітей. Розрахунок був безпомилковим – нарід повернувся вже зовсім з іншим настроєм і рішучими намірами.

Далі ситуація почала нагадувати голлівудський трилер. Нагнітання пристрастей, буквально жертвоприношення у визначені дні, поява тітушок-головорізів, викрадення, катування та вбивства майданівців – все це було скеровано на заміну донецької злочинної зграї, яка вже збиралася правити вічно. Достукатися в ті дні до здорового глузду було марно але фізично відчуваючи біду намагався. Даремно…

Політики монополізували Майдан і знищили його живу енергію. Вони знали – кулі в лоб призначені не для них…

Ритуальне кровопролиття в сатанинську добу на Водохреща у мене не залишоло сумнівів, що почався процес кривавого поділу України. Про що тоді чесно й застеріг…

Запланована й разом із тим поспішна втеча Януковича, його таємнича розмова з Ярошем, мирна угода з опозицією, гаранти в особі европолітиків (вони згодом не брали телефон від Фьодоровіча), невдалий з‘їзд ПІСУАРу, який своїм риком у бік Кернеса несподівано переформатував Бєня, втеча напівлегітимного і зрада Баті його прихильниками в парламенті…

Все це було логічним продовженням запланованого сценарію, в якому Путіна, як він сам і визнав, банально кинули. Відтак поділ України пішов дещо іншим шляхом, аніж передбачалося. Проте у задуманому стратегічному тренді. Захоплення Криму зі здалегіть заготованою медалькою, його здача (продажа) «Переможцями «Революції Гідності» – це все ще стане відомим широкому загалу. Ну, тим, хто залишиться живим після завершення стратегічного плану щодо поділу та розвалу України, який ще триває.

Відтак теж абсолютно ритуально, на самісіньке веселе свято Пурім, приєднали до Росії Крим, а далі почався Донбас…

Тим часом «Переможці «Революції Гідності» дорвалися до корита й почали смачно з нього чавкати, роздаючи «рефінанс», розділяючи між собою фінансові потоки та призначаючи своїх людей на хлібні місця. Звісно, не забуваючи сакралізувати то все юридичне беззаконня, завдяки якому вони стали новою владою.

Система перемогла, жодної революції не відбулося. Небесна сотня сумно дивилася з темних небес як їхню смерть перетворили в піар…

Підбірку власних цитат «майданного періоду» завершив словами з публікації 25 лютого 2014 року:
«Знову буду поганим пророком – все лише починається. Гламурні бл…ді на місцях, убивці та кати на волі, гроші в офшорах, а тіла патріотів у сирій землі…
Ну хіба “небесного воїнства” прибуло. Може все таки їм варто допомогти тут, на землі, а не поповнювати лави на небесах?
»

Тому нині буду знову поганим пророком і мені до сраки, що це комусь не подобається:
ЩЕ НІЧОГО НЕ ЗАКІНЧИЛОСЯ Й ПОПЕРЕДУ ПІТЬМА З НЕВІДОМИМИ СЮЖЕТАМИ.
Проте є й добра новина: МИ НА ЦІ СЮЖЕТИ ВПЛИВАЄМО.

Залишити відповідь