Про податки

Я проти сплати податків.
Візьмемо, до прикладу, платежі при переоформленні об’єкту нерухомості:
5% – прибутковий податок; 1,5 % – військовий збір – сплачуються до переоформлення;
1% держмита та 1 % у пенсійний фонд. – на місці.
Нотаріальне посвідчення – плюс-мінус 3000 грн.
Якщо ви продаєте невеличке приміщення, 30 квадратних метрів, яке оцінили в 500 долярів за кв.м., то за таку операцію маєте сплатити приблизно 36000 грн! Державі до дупи, в яку суму вам обійшлася ця нерухомість, чи не збиткова така операція і скільки, припустім, ви заплатили відсотків за іпотеку, бо банк – то святе!
Нотаріусу залишається держмито та, власне, його послуги. Таким чином, за годину-другу роботи, нотаріус заробляє “гройсманівську середньомісячну зарплату”, або понад дві мінімальних. Нічого не маю проти, але коли нотаріус за годину заробляє більше, ніж учитель за місяць, то щось тут не так.
538 534 гривні зарплати отримала їдна пані – член Вищої Ради Правосуддя. За місяць, звичайно. Це як сотня не найгірших учителів.
Трішки менше, без премій та бонусів, отримує в місяць польський рокер, голова “Укрзалізниці” – 461 600 грн.
Такі зарплати, відданим системі чиновникам та місіонерам кінцевої приватизації, не є рідкістю.
Їх сплачують з наших податків.
А мандри львівського сміття Україною, які обійшлися бюджету міста не менше ніж у 300 мільйонів гривень!? Після чого шановний мер львівців заявляє, що “прожив сміттєвий рік з честю”! Це гроші звідкіля? Саме так – з наших податків.
У кляті радянські часи, такий мер вже би хлебтав баланду на кічі, а в наші, благословенні для чиновницва, кожен нездара може розповідати лохам як він героїчно вирішує проблеми власної халатності. Та хоча б уже вирішував! А то лише бла-бла-бла…
Звідкіля кошти на покриття 5-6-7 (?) мільярдів долярів, які під пильним оком баби Лєри були вкрадені через “Приват”? Що? Міжнародні кредити? А за рахунок чого їх віддаватимуть?
І так повсюдно, куди не кинь втомленим оком – держава висмоктує останнє в мільйонів, аби кілька тисяч прикоритників мали з чого годуватися і що красти.
Тому, вибачайте, але не платити податки, коли при владі мародери-клептократи – це не гріх. Не допомогти ближньому, коли є змога – гріх, а не досипати в бюджетне корито, з якого чавкають ті, чиє місце на нарах – не гріх.
Спитаєте – а як же ж пенсії, соціальна допомога, кошти на армію…
Експропріація, націоналізація, конфіскація, реприватизація і, накінець, китайський досвід боротьби з корупцією. Ми не бідні – ми дурні. Тому й бідні.
Звичайно, всіх мучить питання: а що робити? Та все просто. Знати міру самому, не перетворюватися в “потреблядь”, не кланятися свиням, думати власною головою, допомагати ближнім, не брати важке в руки й дурне до голови.
Ага. Платити податки – чи не платити? Особиста справа кожного. Принаймні – не переплачувати…

22.07.2017 р.

Залишити відповідь