Про національну еліту

image

Щоби знищити державу, найперше потрібно знищити її еліту. Еліти самої по собі не існує – вона  або національна, або її немає. Не спішіть обурюватися – а як же “світочі” людства? Всі вони виростали з національного коріння, культури та традицій і лише на певному етапі розвитку своєї особистості досягали загальнолюдського масштабу – Будда спочатку був царевичем Сіддхартхою.
Мова тут не йде про розпіарених дегенератів, котрі випукують своїм надутим авторитетом так звані “загальнолюдські цінності”. Тим паче, мова не йде про “псевдо-еліту”, яка вибудовує своє майбутнє на горі з мільярдів людських трупів…

Національна еліта – це ті представники свого етносу, котрі здатні доповнити мозаїку світової культури кращою духовною та матеріальною спадщиною власного народу і, розуміючи реалії сьогодення, можуть обрати для власної нації оптимальний вектор її розвитку.

Щоби завоювати державу, найперше потрібно зліквідувати національну еліту та/або дискредитувати й максимально обмежити її вплив на народ. Ці принципи вперше було публічно озвучено 115 років тому. Проілюструю їх тезами з документу, відомого в історії під назвою “Протоколи сіонських мудреців”, на прикладі сучасної України. (детальніше за посиланням: http://yurko.info/план-захоплення-людства/)

З Параграфу другого:

“Менеджери, яких ми обиратимемо з публічних осіб, в залежності від їхніх рабських задатків, не будуть особами підготовленими для управління, й тому вони легко стануть пішаками у нашій грі, маріонетками в руках наших вчених і геніальних радників-спеціалістів, вихованих з раннього дитинства для управління справами всього світу…
Нехай для них найголовнішим буде те, що вважатиметься науковим і теоретично обгрунтованим. З цією метою ми постійно, за допомогою ЗМІ, плекатимемо сліпу до нас довіру. Національна нтеліґенція буде хизуватися насадженим знанням і, без логічної його перевірки, втілюватиме на практиці отримані наукові дані, скомбіновані нашими агентами з метою формування світогляду в потрібному для нас керунку.”

Нікчемний рівень наших законотворців помітний неозброєним оком. Нещодавно наводив перлини такої “творчості” з офіційного законопроекту, де прописані терміни “порядні корупціонери” та “трудівники злочинного світу”. На загал, будь-якій тверезомислячій людині зрозуміло, що українські політики, в своїй домінуючій більшості, обслуговують себе та своїх спонсорів-олігархів. Як і з часів Івана Франка, “хитрі писки” й далі видніються за спиною кожної великої політичної партії.

image

Так звана “еліта”, це насправді лакеї, прислужники, котрі вибилися в ранг управителів. По сучасному – менеджери. Рівень їхнього розуміння процесів, котрі насправді відбуваються, дуже низький. Вони свято вірять у “насаджене знання” і рефлективно реагують на інформаційні подразники, достоту  як собачки Павлова.

Система стереотипів – це найперша річ в управлінні трендами, оскільки основна маса народу є практично сліпою і розрізняє лише яскраві “маяки”, по яких і орієнтується.

З Параграфу третього:

“Не маючи доступу до свого народу, в його природнє середовище, національна еліта вже не може змовитися з ним і укріпитися проти одержимих владою. Розділені нами зряча сила еліти та сліпа сила народу втратили будь-яке значення, бо поокремо вони як сліпець без без палиці – немічні…
За нинішнього стану науки і її направленості, нами ж створеної, народ, який сліпо вірить ЗМІ, черпає, у нав’язаному йому хибному світобаченні, ворожнечу до всіх соціальних верств, які він вважає вищими за себе, бо не розуміє значення кожної з них…
Створивши всіма доступними нам засобами… загальну економічну кризу, ми виведемо на вулиці цілі натовпи робочих у всіх державах… Цей натовп з насолодою кинеться проливати кров тих, кому він, у своїй масі, заздрить з дитинства, і чиє майно можна буде розграбувати.”

Національна еліта найперше – знищується. Згадайте Голодомор, коли на “великій” Україні винищували природню еліту – селянство. Згадайте масовий вивіз до Сибіру, у концтабори ГУЛАГу, фізичне знищення української інтеліґенції. Максимально й цілеспрямовано позбавляли національної еліти село, та щедро розбавляли її в містах космополітичним рксскоговорящім елементом.
“Зряча сила еліти” – це сила розуміння тих процесів, які насправді відбуваються, і здатність спрямовувати їх на благо свого народу. “Сліпа сила народу” – це соціальна енергія народних мас, найяскравіші прояви якої ми бачимо в численних бунтах і повстаннях.

Майдан – це сліпа сила народу. Чому Майдан програв? Він був позбавлений “зрячої сили” національної еліти. На сцені стояла псевдоеліта, запроданці, маріонетки… Всі хто завгодно! А власне національної еліти не було.

Нагадую – цитований документ вперше було оприлюднено в 1901 році. Згадайте натовп, який кинувся з “насолодою проливати кров тих, кому він, у своїй масі, заздрить з дитинства, і чиє майно можна буде розграбувати.” Це трапилося через 16 років…

З Параграфу четвертого:

“Щоби національні еліти не встигали нічого думати й помічати, потрібно відволікти їх на бізнес. Таким чином, всі нації будуть шукати своєї вигоди у боротьбі за прибуток і не помічатимуть свого спільного ворога. Але для того, щоби свобода кінцево зруйнувала й збанкрутувала національні держави, потрібно виробництво узалежнити від спекуляції – це означає, що відібране промисловістю від землі не втримається у їхніх руках і опиниться в наших.”

Система цінностей вибудувана надспоживанням, або, як влучно звучить російським сленгом – потреблядством. Енергія нових паростків національної еліти, котрі проросли крізь тоталітаризм радянської системи, абсорбується бізнесом. Всі втягнуті в гонитву за достатком, яка чим далі тим більше стає втечею від злиднів та вимирання. Лише вчора згадував, коментуючи слова Остапа Дроздова: “український політикум народжений тільки індустріальними регіонами”, що сьогодні гроші перетекли з індустріальних регіонів у фінансові центри. Тому, географічна прив’язка до продукованих олігархічними ЗМІ політичних зірок, вже не є актуальною. Враховуючи, що наша фінансова система є повністю узалежнена від світової фінансової, всі статки ліпшої-гіршої національної еліти, рано чи пізно, опиняться в чужих руках. Або ця еліта перестане бути національною.

З Параграфу п’ятого:

“Мистецтво керувати масами й особами, шляхом спритно підлаштованих теорії та дискурсу, правилами суспільного устрою, невідомого національним елітам, також належить до сфер нашого управлінського мистецтва, виплеканого такою аналітикою та тонкощами міркувань, в яких у нас немає суперників…
Був би геній у супротивника, він би ще поборовся з нами – боротьба би була між нами безжалісною, якої ще світ не бачив. Та й запізнився би їхній геній. Всі колеса державних механізмів рухаються завдяки двигуну, який ми тримаємо у своїх руках – це гроші. Придумана нашими мудрецями наука політичної економії давно вказує на королівський престиж капіталу…
Немає нічого страшнішого за особисту ініціативу: якщо вона геніальна, то може зробити більше, ніж мільйони людей яких ми позбавили взаєморозуміння.”

Пишу постійно і впродовж кількох останніх років: нам нав’язують псевдоальтернативи. Теми дискурсу немають нічого спільного зі справжніми пріоритетами у вирішенні проблем. Ці теми нав’язуються та тиражуються ЗМІ, котрі належать не випадковим людям – олігархам, чий шлях до вершин “успіху” всіяний поламаними долями та трупами своїх співгромадян.
Гіпотетичні появи геніїв з національних середовищ є практично нереальними в умовах диктатури на формування громадської думки. Геній буде знищений або непочутий. Лихварський капітал – це надпотужний тренд, який формує спотворене світобачення в межах земної кулі.
Проте, сіонські мудрагелі добре знають найбільшу загрозу своєму пануванню: ініціативу особистості. Вся їхня система влади, вибудувана в піраміду нікчемних зелених папірців, розлетиться під подихом вітру ВОЛІ – наміру до дії вільних людей.

З Параграфу шостого:

“Національна аристократія, як політична сила, закінчилась – з нею можемо не рахуватись; але, як територіальний власник, вона для нас шкідлива тим, що може бути самостійною в джерелах свого існування. Тому нам необхідно будь-що її “обезземелити”…

Для цього й потрібні “славкивакарчуки”, щоби чимшвидше прискорити процес переходу найголовнішого ресурсу народу в руки транснаціональних корпорацій. Поки землею володіють українці – шанси на збереження нації та державності завжди є. Коли земля опиниться в лапах наднаціональних монстрів, породжених лихварським капіталом, все, кінець.

З Параграфу дев’ятого:

“Роздріблення [національних еліт] на партії надало останні нам у повне розпорядження, так як для того, щоби вести змагальну боротьбу, потрібні гроші, а вони всі у нас. Ми могли би остерігатися поєднання “зрячої сили” національних еліт зі сліпою силою народу, але нами вжиті всі заходи, проти такої можливості: між цими силами зведена стіна у вигляді взаємного терору. Таким чином сліпа сила народу залишається нашою опорою і ми, тільки ми, будемо нею керувати задля досягнення наших цілей.”

Втомився писати: політична партія – це інструмент. Він може бути в руках народу та формуватися з національної еліти, а може виконувати волю олігархату. Сьогодні вся існуюча українська еліта розпорошена по чисельних партіях, котрі конкурують між собою, отже, відірвана від народу.

Об’єднати партії – це нереально й намарно. Вихід лише у взаємодії окремих лідерських середовищ – комунікації національних еліт поміж собою за механізмом “динамічної мережі”, розробленим львівським дослідником Тарасом Плахтієм (детальніше тут: https://tarasplakhtiy.wordpress.com.) Цей простий механізм забезпечує ефективну взаємодію національної еліти між собою і здатен породити колосальний синергетичний ефект.

P.S. Закінчив писати і стало смішно з самого себе: навіщо це пишу, кому? Задовільняю своє его, аби потім сказати: а чи не попереджував?.. Не знаю.
Але пишу, бо якщо ця писанина стане хоч найменшим внеском у справу порятунку нашого народу та людства загалом – значить не намарно. Злостивих критиків попереджую – месіанством не страждаю, на барикади не кличу, читати не змушую, а істеричні випади зомбованих неуків, сповнених власної значущості, маю в дупі.

3 comments for “Про національну еліту

  1. Юрій
    Жовтень 15, 2016 at 12:21 pm

    ” .. якщо ця писанина стане хоч найменшим внеском у справу порятунку нашого народу та людства загалом – значить не намарно .. ” – ненамарно , якщо хоч один читає та прислухається )) сумно те , що очевидні речі приходиться буквально втлумачувати масі , яка “гідна” жити краще …

  2. Ярослав
    Жовтень 15, 2016 at 2:13 pm

    Можливо,що пишете за покликом морального імперативу.

  3. Ganz
    Жовтень 16, 2016 at 9:18 am

    У Фєдінькі в романі “Бесы” є гарний діалог між Пєтінькой Вєрховенскім і Ніколінькой Ставрогіним: ” Слушайте, Ставрогин: горы сравнять — хорошая мысль, не смешная. Я за Шигалева! Не надо образования, довольно науки! И без науки хватит материалу на тысячу лет, но надо устроиться послушанию. В мире одного только недостает: послушания. Жажда образования есть уже жажда аристократическая. Чуть-чуть семейство или любовь, вот уже и желание собственности. Мы уморим желание: мы пустим пьянство, сплетни, донос; мы пустим неслыханный разврат; мы всякого гения потушим в младенчестве. Всё к одному знаменателю, полное равенство… Необходимо лишь необходимое — вот девиз земного шара отселе. Но нужна и судорога; об этом позаботимся мы, правители. У рабов должны быть правители. Полное послушание, полная безличность, но раз в тридцать лет Шигалев пускает и судорогу, и все вдруг начинают поедать друг друга, до известной черты, единственно чтобы не было скучно. Скука есть ощущение аристократическое; в шигалевщине не будет желаний. Желание и страдание для нас, а для рабов шигалевщина.”
    Це було написано ще до “протоколів”, і Ви ще не враховуєте необхідність “судороги”, тобто раз на тридцять років (вік одного покоління) окропляти народ кровушкай, щоб не було неляканих ідіотів – так робив дядечко Джо.

Залишити відповідь