Про «жидів» та «антисемітів»

З Апокаліпсису:

«А до Ангела Церкви в Смірні напиши: Оце каже Перший і Останній, що був мертвий й ожив: Я знаю діла твої, і біду, і убозтво, але ти багатий, і зневагу тих, що говорять про себе, ніби юдеї вони, та ними не є, але вони зборище сатани». (переклад І. Огієнка)

Лише за вживання першого слова у заголовку статті – автоматично отримуєш ярлик другим. Можна було би цю драстичну тему й не зачіпати, але вчергове у світовій історії розігрується «єврейська карта», що традиційно призводить до масового знищення людей, у тому числі самих євреїв, руками виродків, які, прикриваючись єврейською національністю та релігійністю, служать кривавому божеству – Мамоні.

Сьогодні картою–джокером стало ототожнення міфу «русскава міра» з так званим «антисемітизмом».

Почнемо з термінів. Лайливого забарвлення слово «жид» набуло в процесі русифікації української мови. Пригадую, як наші дідусі й бабусі вживали слово «жид» винятково як визначення національної приналежності, точнісінько як «поляк» чи «русскій». Зневажливого відтінку воно набувало лише щодо окремих «радянських жидів», котрі якраз і насаджували термін «єврей», оскільки в російській мові європейський варіант означення національної приналежності (Jude – юде, німецькою, чи Żyd – жид, польською і т. д.), носив явно негативний відтінок. Хочу процитувати професора, доктора Соломона Гольдельмана:

«Стверджую, що термін «жид» є властивий українській мові як теж іншим слов’янським мовам (наприклад: польській, чеській, білоруській); уживання його в згаданих мовах є природнє і не має зневажливого характеру, як у мові російській. Уважаю, що в Совєтській Україні приписано уживати слова «єврей» зі святенництва, щоб не викликати у читачів, котрі звикли до образливого сенсу слова жид у російській мові, запідозріння автора в антисемітизмі. Очевидно, ніхто з читачів моєї монографії не запідозрить в антисемітизмі її національно-жидівського автора… Взагалі, я засадничо ніколи б не погодився на уживання терміну єврей у моїх українських працях, бо добачав би в тому святенництво та боягузство». Єрусалим, січ. 1964 р.

Проте, уникаючи зайвих звинувачень в «антисемітизмі», вживатимемо толерантне «єврей» і повернемося до самого обвинувачувального терміну, який насправді є оксимороном у своїй суті. Процитую колись збережений в архіві фейсбучний допис:
«До семітської групи належать асирійці, египтяни, усі араби, сирійці, жиди, ефіопи, мальтійці, сомалійці, словом, десь більше 15-ти народів. Несприйняття ж агресивного юдаїзму, хасидизму чи сіонізму ніяким чином не робить з людини так званого антисеміта, оскільки сам термін «антисеміт» передбачає зневагу усіх народів семітської і семіто-хамітської груп. Антипатія до хасидизму чи сіонізму також не робить людину юдофобом, бо до групи хасидських і сіоністських організацій належить незначна кількість як ізраельтян, так і юдеїв загалом.
Тобто, несприйняття особою однієї з політично-релігійних течій якогось народу не робить з цієї особи ненависника цілої групи народів, чи якогось окремого народу
».

Такої ж думки дотримуються ті мислячі євреї, що керуються здоровим глуздом, а не ідеологічними штампами:
«Антисемітизм – це політкоректне слово (або новомова, користуючись термінологією Орвелла), спеціально сконструйоване, щоби підмінити сутність явища, яке воно описує. Інтелігентна людина, котра слідкує за точністю та виразністю своєї мови, повинна була би відмовитись від його вживання».
http://www.iudaizm-protiv-sionizma.ru/articles/antisemitizm.htm

Проте, «антисемітизм» як клеймо інакомислячих (тих, хто сміє сумніватися у нав’язаних суспільству міфах), є вельми корисним для ідеологів сіонізму і для окремих представників фінансово-олігархічних кланів, котрі чинять злочини проти людства, одночасно спекулюючи на смертях своїх єдиновірців. Єврейський письменник Ленні Бреннер, у своїй книзі «Сіонізм у вік диктаторів», стверджував:

«Тільки антисемітизм генерував сіонізм. Герцль не міг заснувати свій рух на чому-небуть позитивно-єврейському. Хоча він домагався підтримки равинів, він сам не був релігійним».

Власне Герцль у своєму щоденнику писав, що вважає антисемітизм корисним для справи єврейського народу. Друг Герцля – Уінстон Черчіль говорив  наступне:

«Боротьба, що розгорілася між сіоністськими та більшовицькими євреями, є не більше й не менше як боротьба за душу єврейського народу».

Свого часу, в 1975 році, Генеральна Асамблея ООН визначила  «сіонізм» як «форму расизму та расової дискримінації», але, після розвалу СРСР в 1991 році, це рішення було відкликане. Тому, залишимо його на маргінесі  та поглянемо на іншу складову вище згаданої антипатії – хасидизм, а точніше на одне з його відгалужень – Любавицький хасидизм, або Хабад – Любавич. Скорочено – Хабад, напрямок, який ряд євреїв України та Росії, зокрема харківський равин Едуард Ходос, називають фашистською сектою.

Чому розглядаємо власне релігійну складову? На думку шанованого серед євреїв, просіоністськи налаштованого равина Штейнзальца, засновника та керівника московського інституту по вивченню юдаїзму, єдиним спільним у цих всіх,  етнічно різношерстих людей, є те, що «їх батьки, діди чи прадіди сповідували одну з версій юдаїзму, релігії Мойсея і Тори. Нічого іншого немає».
http://www.iudaizm-protiv-sionizma.ru/kto_evrej/

Очевидно, що єдиної для всіх євреїв релігійної доктрини не існує. Навіть такі впливові напрямки хасидизму як Каролінський, Брацлавський, Сатмарський та інші, суттєво відрізняються від Хабаду, а часто й ворогують з ним. Зрештою, те ж саме відбувається і в християнстві, тому нічого дивного в тім немає.

Отже, виходячи з релігійної складової, звернемося до першоджерел, а саме до священної хабадівської книги «Танії»:

«У кожного єврея, як праведника, так і грішника, є дві душі, як сказано:
«І душі Я сотворив, що означає дві душі. Одна з них пов’язана зі стороною світу, котра називається «кліпа» (нечисті бажання)* і «сітра ахра» (нечисті сили). Ця душа поміщена у кров людини і оживляє тіло, як написано: «Адже душа людини в крові». І від неї беруть початок всі негативні якості…
Від неї походять також і ті добрі властивості, які від природи належать кожному єврею, такі, як співчуття та допомога ближньому, так як ця душа,  пов’язана зі «зворотньою стороною», походить від так званої «кліпат Нога» (внутрішнє тіло – духовні бажання, наполовину хороші, наполовину погані), в якій частково є і добро і походження якої пов’язано з тайною Дерева пізнання добра і зла.
Однак душі неєвреїв походять від інших, абсолютно нечистих «кліпот» (богопротивні демонічні сили, або й цілі світи), в яких добро повністю відсутнє…
Друга душа, що вирізняє кожного єврея, – частина безграничної сутності Бога…
» **
http://chassidus.ru/tanya/

Як очевидно з наведеного вище – Хабад виділяє божественну складову у євреїв та заперечує її у всіх інших. Ось вам і рафінований расизм. А зеперечуючи в комусь наявність божественної складової, абсолютно логічно приходити до подальших висновків: люди, без «божественної» складової – неповноцінні, прирівняні до тварин і т. д. Поведінкові моделі, котрі базуються на таких релігійних установках, можете собі лише уявити…

«МОСКВА, 30 апр., 2014 г., РИА Новости. Президент России Владимир Путин наградил главного раввина России Берл Лазара орденом «За заслуги перед отечеством» IV степени, соответствующий документ размещен в среду на официальном портале правовой информации».

Останній лідер «Хабад-Любавич», Менахем Мендл Шнеєрсон, благословив Берл Лазара на подвижницьку працю в Росії, куди останній переїхав ще в 1989 році, а одразу після передачі Єльциним Путіну президентських повноважень, 13 червня 2000 року, хабадівський емісар стає головним равином Росії, незважаючи на супротив традиційного єарейства, котре багато років у Росії очолював Адольф Шаєвич.

Перед тим, 31 травня 2000 року, тоді ще єдиного головного равина Росії Адольфа Шаєвича запросили для бесіди лідери російського Хабаду та запропонували добровільно скласти з себе повноваження на користь Берл Лазара. Про це Адольф Шаєвич писав президенту Путіну.
На Шаєвича чинив тиск один із сірих кардиналів Кремля, Владислав Сурков (наполовину горський єврей – Асламбек Андарбекович Дудаєв), який, за твердженням деяких ЗМІ, сьодні  є комунікатором не лише між Коломойським та Кремлем, а начебто «особисто запропонував Володимиру Путіну вкладувати кошти у нові перспективні українські проекти, особливо у «Самопоміч».
http://inpress.ua/ru/politics/36452-galitskiy-blitskrig-ili-igra-pokrupnomu-dlya-sadovoga

Не так давно головний равин Росії, хабадівець Берл Лазар, сказав наступне:
«Ніколи жоден керівник Росіі чи СРСР не зробив так багато для євреїв, як Володимир Володимирович Путін. У всіх відношеннях. Безпрецедентно…»

Більше того, деякі ЗМІ стверджують, що Берл Лазар визнав юдейське походження Путіна. Ось фрагмент документального оповідання з книги «Я Путіна бачив!» політичного оглядача ВД «КоммерсантЪ» Андрія Колеснікова «Як Володимир Путін привітав усіх наших зі святом Хануки»:
«Володимир Путін закінчив свою промову доволі несподівано.
– Я хочу побажати щастя та успіху всьому нашому народу! – сказав він на подив та велику радість євреїв, котрі зібралися в залі, окинувши їх поглядом…
Осмілівши, мабуть, від останніх слів Путіна, ведучий промовив:
– Для євреїв менора – символ чуда. Єрусалимську менору скільки не намалися завоювати вороги, так і не змогли. Ну який подарунок ми можемо вручити нашому улюбленому Президенту? Кремль повинна освячувати така ж менора, як і Єрусалим! І не потрібно її завоювувати! Ми самі її даємо тим, хто її заслуговує!
У відповідь на ці слова, котрі здалися, мабуть, комусь ризикованими, Володимир Путін відповів не менш ризиково:
– Хочу вас, друзі, завірити, що те світло та добро, яке вона несе, обов’язково будуть освітлювати Кремль!
»…

Можна познаходити дуже багато доказів того, що явище неіснуючого «антисемітизму», в його класичному бездумному трактуванні як нелюбові до всіх євреїв, в Росії відсутнє. Проте формат статті цього не дозволяє зробити, а хто захоче, може, для початку, поцікавитись нафтовим ринком Росії. Так, є  боротьба окремих кланів та груп впливу за ресурси, внаслідок якої й страждають окремі євреї, але це стосується будь-якої нації. Лише одна ремарка: багато експертів пов’язують Хабад з Ротшільдами, а структури останніх співпрацюють з російською владою та реалізовують на території Росії масштабні проекти (Брітіш Петроліум, ТНК, Роснєфть, Газпром і т. д.).

Щодо самостійності російської еліти, зокрема пана Путіна, наведу слова ще одного відомого єврея – Збігнєва Бжезінського, сказані ним не так давно, 22 грудня 2009 року: «Росія може мати скільки завгодно ядерних чемоданчиків і ядерних кнопок, але оскільки 500 мільярдів доларів російської еліти лежать у наших банках, ви ще розберіться: це ваша еліта, чи вже наша

Тепер про Хабад в Україні. В Україні з Хабадом пов’язують практично всіх олігархів, на чолі з Коломойським, котрі спонсорували будівництво в Дніпропетровську найбільшого в світі хабадівського центру – семисвічної «Менори». Варто згадати, що власне у Дніпропетровську провів свої дитячі роки сьомий і останній хабадівський ребе – Менахем Мендел Шнеєрсон (був посмертно нагороджений Золотою Медаллю Конгресу США).
Шнеєрсону приписують скандальну промову «Наші плани щодо слов’ян», опубліковану в 2001 році, через сім років після його смерті, в котрій ребе рекомендує нацькувати слов’ян для винищення одні одних. Цитуємо без перекладу: «Украинец будет думать, что борется против экспансионистской России, борется за свою самостоятельность, будет думать, что, наконец, обрел свою свободу, в то время, как полностью попадает в зависимость от нас. То же самое будут считать и русские, будто отстаивают они свои национальные интересы, возвращают «незаконно» отобранные у них земли и прочее».
(http://blagin-anton.livejournal.com/75853.html)”

На завершення, цитата зі статті про «русскій мір”, який в пересічного обивателя викликає стійкі асоціації з оксимороном «антисемітизм»:
«Виникає своєрідне дежавю часів перед першою та другою Світовими війнами. Ті ж недолугі та маніакальні вожді-диктатори з юрбами їхніх фанатичних прихильників, так само зомбований полярними міфами народ, розпалювання соціальної, національної та расової ненависті… Потім світ занурювавсю у кривавий жах взаємного знищення посполитого люду, карта світу дещо перекроювалась, десятки мільйонів полеглих, ще більше поламаних доль і німим криком запитання – НАВІЩО?!!!…»
http://vgolos.com.ua/blogs/russkiy_mir_yak_vorota_v_novus_ordo_seclorum_149086.html

* тлумачення автора, взяте з відкритих джерел.
** тут і далі переклади з російських джерел здійснені автором

9 лютого 2014 року.

Залишити відповідь