Прощавай, Вакарчук!

image

Накинуться на мене, бо вчергове зазіхаю на “святе”, але нехай вже буде…

Отже, в автівці слухаю найчастіше “Мандри”, часом “Рокаш”, “Мері” і зрідка “Океан Ельзи”. Хоча співочий талант Вакарчука поважаю і деякі пісні люблю.
Чому в автівці? Тому що вдома вмикаю хіба медитативну музику, а в будь-якій довшій ніж пів години поїздці ставлю диск, бо радіоефір у нас поділений на дві категорії : рагульський і м@ск@льський – довго не витримую. Але я не про радіо, а про улюбленця публіки – Славка Вакарчука. А чому зрідка його слухаю?
Мабуть відчував, що воно якесь не те…

Скажіть, Бога ради, навіщо хлоп лізе в політику?! Ну най би купався собі в промінчиках слави, котрі струменіють з очей його фанаток і часом коментував емоційно-щиро якісь речі. А ні, видно зовсім важко у ляльководів з “новими фейсами”, бо після кастингів “нової генерації політиків” на кшталт Грішина-Зіміна, серйозні дядьки офігіли – ну ето уж слішком! І вдалися до традиційного – вербовки серед розпіарених персон.

Найперше талановитий співак пройшов оглядини в США, а згодом ініціацію поклонінням Голокосту, ставши членом ініціативної групи з будівництва майбутнього Меморіального центру жертвам Бабиного Яру. Більше того, Славко розповів про свою прабабусю, котра “перенесла два геноциди”, спочатку ледь не загинувши від голоду під час Голодомору, а згодом “пережила Голокост”, переховуючи в себе “протягом всієї окупації єврейську сім’ю”.

Ну, добре, кожен має право гордитися тими фактами з родинної біографії, котрими вважає за потрібне, а порятунок українцями ж#дів від німців – явище на загал поширене. Ось лише самих українців не було кому порятувати. Але то інша тема.

Отже, виконав Славко ритуальні танці та отримав “аусвайс на небо”, тобто право боротися за щось велике з чимось поганим.

І з чого розпочав свій орлиний політ-політ наш соловейко? З землі. Символічненько так. Не знаю, що сказала би правнучкові Євдокія Федорівна Пастушенко, бо власне “земля” була і є священним поняттям для нації воїнів-хліборобів. Десь глибоко, в родовій чи генній пам’яті українців, збереглося розуміння того, що матінка-земля є джерелом енергії і основою природньої економіки. Вона як мама – не продається. Але Славкові цю пам’ять чомусь відібрало!

Загалом стаття Вакарчука під назвою “Заборона на продаж землі – символ імпотенції реформ”, що називається – “на рівні”. Тут і “крик душі”, і “позиція громадянина”, і інтелект “фізика-теоретика”. Все є. А пам’яті нема. Як і розуміння процесів, котрі насправді відбуваються.

Повністю перли співця земельної приватизації можете прочитати самі:
http://nv.ua/ukr/opinion/vakarchuk/moratorij-na-prodazh-zemli-simvol-impotentsiji-reform-238698.html

Я лише коротко прокоментую їх по-суті.

“Вперше сільськогосподарську землю у власність громадянам було віддано ще у 1999 році, і 6 млн громадян отримали паї на землю. Вперше мораторій на продаж сільськогосподарської землі було введено у 2001 році. З того разу мораторій продовжували вже вісім разів, з урахуванням сьогоднішнього.
Чим же мотивують продовження мораторію депутати?
Аргумент номер один – відсутність нормативних баз і механізму функціонування ринку земель сільськогосподарського призначення. Моя відповідь: а що заважало вам створити цю нормативну базу за останні 15 років?”

– А що заважало Славкові це робити в якості нардепа? Ну добре, мудаки на загал депутати, хто ж би сперечався, але це не означає, що без “нормативних баз і механізму функціонування” той ринок можна запускати. Хоча земля, як джерело енергії, взагалі не має бути товаром, але в межах цієї статті зупинюся лише на тезах нової політ-зірки, без екскурсів у природню економіку.

Читаємо далі:
“Аргумент номер два: у власників паїв землю куплять по низькій ціні, і люди втратять стабільний дохід. Моя відповідь: враховуючи те, що люди зараз бідні до неможливості, а це зубожіння, до речі, пов’язано в тому числі з діяльністю влади, то зняттям мораторію ми зможемо створити додаткові фінансові можливості для людей – зокрема, тих, що живуть в містах і не користуються своєю землею. Обмеження на використання ресурсів – це таке ж обмеження права власності, як і сам мораторій на землю”

– За Славковою логікою, клята влада, котра пограбувала людей, тепер їм не дає покращити своє матеріальне становище і продати останнє! Ну маю я ділянку в 4 сотих, за 120 км від міста. І що, скільки вона нині коштує? В ліпшім випадку місяць у супермаркет походити. А може у нас по містах масово поховалися бідні латифундисти, котрі мріють продати свої гектари і не можуть? Ви знаєте таких? Я ні. Натомість знаю, як успішно “переводять” паї під забудову, а навколольвівські депутатенята на цьому процесі стають мільйонерами.

“Аргумент номер три – земля буде консолідована іноземними інвесторами і великими фінансово-промисловими групами. Моя відповідь: зниження прибутковості аграрного бізнесу в Україні через падіння світових цін на зерно і зменшення внутрішнього попиту обмежує здатність локальних операторів зерна бути ефективними учасниками ринку землі та конкурувати з інвесторами. І взагалі, що заважає у перехідних положеннях, як зроблено у багатьох країнах, заборонити продаж землі іноземцям?”

– Співай, Славко, краще співай. На городі бузина, а в Києві дядько… Можна, я не буду то коментувати, бо ж пишу не для екзальтованих панянок, котрі мліють від співака, а для тих, хто ще не втратив здатності критично мислити.

Тому проаналізую аргументи пана фізика-теоретика і кандидата фізико-математичних наук, як себе величає сам пан Вакарчук.

“В чому негатив продовження мораторію?
1. Для власників землі – в тому, що її не можна використовувати в якості застави для отримання кредиту або установчого внеску в капітал підприємства.”

– Кредит – то наше всьо! Селяни мріють про індивідуальну фінансову кабалу, бо колективної, в котру їх загнала держава, замало, а мільйони латентних капіталістів не сплять ночами й марять, аби вкласти свої гектари в статутні фонди. Скажу чесно, невдячна справа таке коментувати, бо дуже хочеться перейти на матірний сленг північного сусіда. Але мушу. В кінці поясню чому.

“2. Для існуючих орендаторів – в тому, що необхідність кожного разу переукладати угоду не мотивує оператора землі вкладатися в розвиток землі чи інфраструктури. В тому числі в транспортну інфраструктуру, що обслуговує активи агровиробника та потужності зберігання продукції. Адже оператори не розуміють, що буде через 6-10 років, коли скінчиться оренда.”

Щоби не коментувати черговий вихлюп навколо-науково-політичного інсайту, скерую читача до першої-ліпшої юридичної публікації на цю тему: http://yur-gazeta.com/publications/practice/zemelne-agrarne-pravo/orenda-silskogospodarskih-zemel-sproshchuetsya.html.

“4. Звісно, мораторій також створює проблеми для держави, оскільки в неї є більше 10 млн гектарів сільськогосподарської землі, ефективність використання якої лишається сумнівною – частина використовується навіть без офіційних угод.”

– Ага, те що в державній власності залишилося лише 10% підприємств – це дурниці. І те, що внаслідок інформаційної істерії про ефективного власника всі стратегічні галузі опинилися в лапах олігархів, яким щоденно за в себе ж украдене платить український народ – це Славка не хвилює. Бо в держави, курва, проблема! Не може, бідачка, ефективно використовувати цілих 10 мільйонів гектарів! А олігархи зможуть! Так само ефективно, як нині використовують промисловий ресурс, за який десятки мільйонів українців заплатили власним життям, остаточно перетворюючи народ у жебраків тарифами на “комуналку”.

Ну а далі традиційне:
“Це стосувалося аргументів “за” та “проти”. А тепер – що вчинив би я, якби мав провести земельну реформу.”

Вибач, не цікавить. І не приведи Господь, аби ти мав таку можливість, Славко!

Навіщо стільки часу потратив, коментуючи оцей політично-теоретичний словесний понос? Поясню. Десь у стрічці новин натрапив на захоплений коментар недурної людини. Щось на кшталт: ну які ж іще потрібні аргументи щодо вільного продажу землі, коли САМ ВАКАРЧУК “за”! Сам всенародний співак, з вершин Олімпу мече блискавки в депутатів-популістів, неспроможних вчинити цей історичний прорив і перстом своїм благословляє українців на ринок землі!

Це яскравий прилад, як майстри Хуцпи зомбують людей. Спочатку ліплять ідола, авторитета, а потім зліплене починає вергати проповіді, котрі спраглий істини електорат, сприймає як одкровення.

Нагадаю більш ніж столітньої давнини тези відомих мудреців.

З параграфу другого:

“Менеджери, яких ми обиратимемо з публічних осіб, в залежності від їхніх рабських задатків, не будуть особами підготовленими для управління, й тому вони легко стануть пішаками у нашій грі, маріонетками в руках наших вчених і геніальних радників-спеціалістів, вихованих з раннього дитинства для управління справами всього світу…
Нехай для них найголовнішим буде те, що вважатиметься науковим і теоретично обгрунтованим. З цією метою ми постійно, за допомогою ЗМІ, плекатимемо сліпу до нас довіру. Національна нтеліґенція буде хизуватися насадженим знанням і, без логічної його перевірки, втілюватиме на практиці отримані наукові дані, скомбіновані нашими агентами з метою формування світогляду в потрібному для нас керунку.”

З параграфу п’ятого:

“Мистецтво керувати масами й особами, шляхом спритно підлаштованих теорії та дискурсу, правилами суспільного устрою, невідомого національним елітам, також належить до сфер нашого управлінського мистецтва, виплеканого такою аналітикою та тонкощами міркувань, в яких у нас немає суперників.”

З параграфу дванадцятого:

“Яку роль відіграють ЗМІ? Вони послуговують розпалюванню потрібних нам пристрастей, або ж реалізації наших егоїстичних намірів. Тому вони є порожніми, несправедливими, брехливими і більшість людей навіть не підозрює, для чого вони служать… Жодна інформація не проникатиме в суспільство попри наш контроль.”

Ось і обрали черговим “менеджером” талановитого співака, Славка Вакарчука, світогляд якого сформований “загальноприйнятими” теоріями. Втягнули чоловіка в дискурс щодо продажу землі та закинули в інфопростір ще одну “авторитетну думку”. Все. Чергова порція зерен остаточного знищення України та її тубільного населення посіяні. Тепер населення саме ж і буде їх активно поливати своїм захопленням носієм тієї думки. Поки вони не проростуть у думку громадськості, яку чітко промоніторять чинні нардепи і під оплески юрби приймуть потрібні ляльководам закони. Кінець. Це буде кінець.

А поки що, прощавай Славко! Шкода, є в тебе гарні пісні, може ще не все втрачено. І раптом ти зрозумієш, що “не тим молишся”…

Для ілюстрації “земельної проблеми” використаю картинку запозичену в Тараса Плахтія.

8 comments for “Прощавай, Вакарчук!

  1. Віктор Мороз
    08.10.2016 at 08:06

    Дуже примітивно! Краще б Ви, друже, не бралися за такі серйозні речі. А особливо, коли мова йде про глобальні теми як ринок землі і формування лідерів у пострадянських суспільствах, які перетворені на класичні олігархат. Я не стану Вам нагадувати, що ринку землі немає в Європі лише в нас і Білорусі. Я не буду у Вас питати, чи ви маєте якісь пропозиції на лідерів країни, які б точно не крали самі і не дозволяли красти іншим. Насправді це визначальне для майбутнього українського лідера. Взагалі, чого Ви хочете? Смачно плюнути на гарну людину і таким чином самоствердитися у власних очах? Убого. Дуже убого! Даруйте.

    • Олександр
      11.10.2016 at 17:14

      “Я не стану Вам нагадувати”, “Я не буду у Вас питати” і тд. Ну то чого нагадуєш настирливо та питаєш настирливо? 🙂 Аааааа, прийшов “Смачно плюнути на гарну людину і таким чином самоствердитися у власних очах?” Какміло. “Даруйте”

  2. Yuriy
    08.10.2016 at 08:33

    Нешановний чоловіче, ви мені не друг, а тим паче не порадник. За які теми я беруся, то є моя справа і свої нагадування та глибокі мислі при собі й залиште. Мої ж пропозиції та думки є у відкритому доступі. І якось все одно – подобаються вони комусь чи ні. Важливо, коли люди починають мислити самостійно, але вам це не загрожує, то й розмовляти нема про що.
    І ще одне, не судіть людей по собі. Тай буде вам щастя.

  3. Проходя минаючи
    08.10.2016 at 17:50

    Якщо зважити на те, що влада, олігархат і ЗМІ увійшли в екстаз процесу злиття форми і суті триглавого Змія Кагаловича, який сидить на тілі України, то можна подивитися й на політику, яка впроваджена на його батьківщині – Ізраїлю:
    «92% израильской земли находится в государственной собственности и управляется израильскими земельными властями (ИЗВ) согласно правилам, изданным Еврейским национальным фондом (ЕНФ), связанным со Всемирной сионистской организацией. В этих правилах ЕНФ отрицает право селиться тому, кто не является не евреем, – просто по причине, что он не еврей… Если бы в другом государстве существовал подобный закон, направленный против евреев, эта дискриминация немедленно и справедливо была бы названа антисемитизмом, несомненно, вызвала бы массовые протесты (Исраэль Шахак. Еврейская история, еврейская религия; тяжесть трех тысяч лет).

    Може варто придивитися не лише на цей досвід, але й добряче проштудіювати й інші положення основних їхніх конституційних гризот, що можна було б урочисто-оптимістично перенести з певними незначними адаптивними підправками й на наш грунт…

    • Yuriy Sytnyk
      08.10.2016 at 17:58

      Ваша правда. При всім нинішнім замилуванні Ізраїлем, варто би повчитися в них націоналізму. Чи можна собі уявити , щоби в Кнесеті сидів який русскій Ванька? Ніґди в житю!, – як казала моя бабця. Тому що відсутність національної еліти при владі – це перший крок до втрати держави. Щодо землі – то питання ще глибше. Але то потребує окремого опрацювання на засадах природньої економіки.

  4. Данко
    11.10.2016 at 22:11

    Стаття сповнена панібрацькими звертаннями до опонента, зверхністю, власною пихатістю та недолугим сарказмом. Зате майже доступна для інтелекту замовника відра помий. Трохи піднялись, пане Ситник? Але пам’ятайте, той хто спотворює словом реальність в головах людей заради власної наживи, гірше торговців наркотиками.

    • Yuriy Sytnyk
      12.10.2016 at 05:13

      Ще одне “палаюче серце” посеред ночі прокинулося 🙂 О диво! То деж вас стільки обділених береться, що судити кожного по власному подобію!

Залишити відповідь