Провальна стратегія БПП або привид воєнного стану

Абстрагуючись від політичних симпатій-антипатій.
Стратегія, яку народ обізвав «не заважайте нам красти #атопутіннападе» і на яку політтехнологи Президента роблять ставку, є повністю провальною та призведе до розвалу держави або диктатури шляхом введення особливого правового режиму воєнного стану.

Наперед зазначу: пишу про це вже кілька років підряд, детально аналізуючи провальні «мінські угоди» й винісши їм вердикт «нікчемності» одразу після оприлюднення «плану на їх виконання». Для нових читачів нагадаю – самих «мінських угод» не існує або вони засекречені, а є лише план на їх виконання, який і називають «мінськими угодами». Тому жодних дискусій, лише застереження.

Отже, оця вся риторика, спрямована на дискредитацію політичних опонентів, найперше Юлі Тимошенко, вдарить бумерангом по Петру Олексійовичу – просто в тім‘ячко. Не маю жодних симпатій до цього політика, який перетворив війну в засіб піару та спосіб ґешефту, але й не збираюся його засуджувати, оскільки ніхто не знає, як на його місці повів би себе будь-хто з нині відомих «політичних важковаговиків», зокрема й сама Юля Володимирівна.

Проте, спекулюючи війною заради досягнення політичних преференцій, Петро Олексієвич загнав себе у глухий кут «вимушеної послідовності». По-простому – «за базар прідьотса атвєчать».
«Розтяжка» Порошенка куди гірша ніж у його папєрєдніка, якого кинули, втягнувши у проект «Наваросія». Останній, завдяки успішному формуванню «Переможцями «Революції Гідності» ненависті до всього українського в регіонах уражених вірусом «русскава міра», може несподівано вистрілити, коли одні «переможці» почнуть зливати інших, що сьогодні й відбулося на засіданні ВРУ. Боротьба перейде з площини «хто переможе», у площину – «кого призначать крайнім», адже пожиттєвого заслуговує як Яценюк за свою стіну, так і Кубів з Гонтарєвою за обвал гривні шляхом виведення мільярдів долярів у офшори, а також практично всі нинішні прикоритники, бо розкрадання бюджету в часі війни є мародерством.

Здавати владу без гарантій недоторканності ніхто не буде, а такі гарантії у нинішньому нестабільному й непрогнозованому геополітичному тусняку ніхто й не дасть. Відтак – консервація влади будь-якою ціною.

Якщо не вдасться скомпроментувати усіх конкурентів і розіграти класичне «розділяй та володарюй» із суто українськими технологіями адміністративного впливу на результати виборів, то єдиним легальним механізмом залишається запровадження особливого правового режиму «воєнного стану».

Це може відбутися двома шляхами: загострення на Донбасі, про що застерігає Тимошенко, та/або серія терактів усередині країни. Відтак, ці сценарії можуть бути як погоджені з Трампутіним та Макрономеркелем, так і реалізовані на свій стах і ризик. Особливо останній. У будь-якому випадку такий сценарій призведе до кривавого хаосу, після якого когось очікуватиме доля Чаушеску або Каддафі.

Перемога глобального олігархату неминуча, але він не даватиме гарантій місцевим баригам. На кого буде ставка – побачимо. Слідкуймо «за руками» і будьмо уважні – ціна помилки – це наші життя, а також наших рідних і близьких, яких і так на сьогодні вже надто багато забрала ґешефтна війна…

Залишити відповідь