Політичним небожителям

Чув міську легенду, як Олег Михайлович, у часі перебування на посаді заступника Андрія Івановича, ходив удосвіта вулицями міста, як той принц з арабської казки, і спілкувався з двірниками. Отримавши достовірну інформацію з першоджерел, вже о 8-й ранку міг “виховувати” розгубленого й спантеличеного начальника ЖЕКу, який, з суєвірним жахом, думав, що шеф читає його думки і бачить усі гріхи в магічнім зеркалі Шамана.
Нині натрапив у Фейсбуці на подібну легенду про Порошенка, від Романа Безсмертного. Тільки, на відміну від свого нинішнього підлеглого, Петро Олексієвич вештається не вулицями Києва, а віртуальними просторами Фейсбуку. Каже пан Роман, що свою надзвичайну працездатність, президент витрачає на читання окремих авторів і навіть дискусії з ними. Звичайно під чужими іменами. Такий собі колективний “порохобот”.
Не факт, що подібним не займаються й інші світила нашої політики. Тож, а раптом, якщо це прочитає Сам, або донесуть йому, хочу сказати два слова. Зрештою, прочитає чи ні – то не моя справа. Моя – написати.
Отже. Намагаючись бути самокритичним, шукаю позитивні сторони речей. Зокрема у так званому суспільно-політичному житті. Проте, оцінюю не поодинокі події (тим паче не шукаю “зради”, бо не прихильник чорно-білих контрастів), а пробую вловити тренди. Себто основні тенденції – вектори розвитку ситуації.
Так ось, шановні мої політичні “небожителі”, позитивних напрямків розв’язання наплутаних вами (разом з папєрєдніками) проблем – не видно.
Ні в питаннях війни та миру, ні в економціці, ні в демографії, ні в науці, ні в культурі. Ніде. Ваші потішні реформи, та середню зарплату від Гройсмана, запхайте собі в те місце, яким повертаєте на грішну землю перетравлених лобстерів.
Остаточний крах держави не пройде мирно. Вибір між кривавою міжусобицею та зовнішнім вторгненням – це те, чого ви досягли здуривши електорат “перемогою Революції Гідності”. Немає у вас гідності. Яка гідність в обкраданні власного народу під час війни, яку ви затулили фіговим листочком АТО?
Заморські маєтки, хто встигне туди втекти, і прокляття до сьомого коліна, погодьтесь – не найкраща перспектива для власної душі та свого Роду. Тим паче, тут ви пани, уважаємиє люді, а там? Тьху, просто чергові самозакохані челядники на службі в “старших пацанів”…
Тож … продовжуйте й далі! Ви ж не вірите ні в потойбічне життя, ні в Карму, ні в реінкарнацію. Як і набундючені попи, котрі благословляють вашу злочинну владу.
Даремно не вірите. Але можете дочекатися пекла ще при своєму житті…
Єдиний шанс уціліти й спокутувати смертний гріх мародерства та геноциду народу, який ви обікрали й обдурили скориставшись його довірливістю – це поглянути правді в очі й зупинитись. Просто перестати красти – це вже майже індульгенція. Згадайте – грішник, який покаявся, миліший Богу ніж сто праведників. Знаю, то велика моральна чеснота – полюбити лохів. А ще важче, коли ви розумієте ницу людську природу так добре, як ніхто з ваших виборців.
І все ж таки спробуйте – це в ваших інтересах.
Планета очиститься від наслідків людського паразитування на її тілі й без вас. І разом з вами – бо паразити рано чи пізно теж знаходять свій кінець. Проте, маючи в руках гроші – ви маєте енергію. Чорну енергію, породжену людським стражданням, але навіть її можна використати на благо. Просто почніть ділитися з ближніми й перестаньте “потреблядствувати”. Краще померти злидарем, аніж статусним 3,14дарасом…
Вибачте, навіяло черговими жертвами тієї клятої гібридно-громадянської війни.
Я свідомо вживаю цей контроверсійний термін, тому що з точки зору неіснуючих мінських угод, якими передбачені вибори в ОРДЛО, саме такий формат збройного конфлікту відбувається в Україні…
В прикладному аспекті, є два шляхи: перевибори і воєнний стан. Але ви знову захочете лохів обдурити, перетасувавши перевиборами мічені карти українського політикуму, аби випустити пар, або запровадивши диктатуру особливого правового режиму. Тоді ситуація неминуче вибухне. Тож ставати на якийсь шлях доцільно, лише прийнявши рішення: у першому випадку – пошуку компромісу; у другому – мобілізації народу.
З відчуттям виконаного обов’язку йду спати. Моя справа – застерегти, а діяти кожен має в силу власних ресурсів і можливостей. У влади, сформованої олігархами, їх сьогодні найбільше.

21.07.2017 р.

Залишити відповідь