ПЛАН ЗАХОПЛЕННЯ ЛЮДСТВА

image

План захоплення людства.

Передмова.

З огляду на події останнього часу, а також катаклізми минулого століття, з його революціями, світовими війнами, голодомором і терором, чи не виникає у вас думка, що все це відбувається за якимось диявольським задумом?

Ні, мова не про банальну конспірологію, хоча роль в історичному процесі латентних структур і спецслужб на загал невідома – на те вони й таємні. Але навіть очевидні факти концентрації всіх світових ресурсів у руках жменьки так званих “старих сімей”, і “обраних” фаворитів науково-технічного прогресу, наштовхують на думку, про певну свідому спрямованість процесів глобалізації.

Кожен, хто здатний критично аналізувати навколишній світ і нещодавнє минуле, котре знає не лише з підручників історії, а й від своїх батьків, дідусів і бабусь (кому пощастило – то й від пра…), мабуть помітив деякі характерні особливості історичного процесу останньої сотні років і нинішніх подій.

До прикладу:

  • у владі чомусь завжди більше негідників, ніж допропорядних людей, політика аморальна, сила домінує над правом, а гроші над законами;
  • керівники різноманітних стуктур, в тому числі держав, завжди мають якийсь, до пори до часу потаємний, ґанж, який, після їх повалення чи смерті, стає відомим на загал;
  • суспільна (громадська) думка формується засобами масової інформації;
  • народ та його еліта, як правило, антагоністи, а серед правителів і урядів, за поодинокими винятками, дуже мало представників корінних етносів;
  • влада стала самоціллю, а народ не знає альтернативи політиці, як способу формування влади; відтак завжди існує боротьба між так званою владою та опозицією, яка розділяє народ на табори та збурює його;
  • внаслідок воєн та революцій, народу, на загал, не стає краще жити, а ідеї, за які вмирали мільйони, з часом стають предметом осуду та глузувань;
  • якщо уважно проаналізувати перерозподіл економічних активів та ресурсів внаслідок воєн і революцій, то прослідковуються конкретні вигодонабувачі;
  • економічні негаразди та реклама породили повсюдний культ грошей;
  • здавалося б прості поняття Добра та Зла перемішалися законами, релігіями та філософськими теоріями;
  • розум людини скаламучений національною, релігійною та світоглядною ворожнечою;
  • серед 50-ти найбільших економік світу немає жодної державної;
  • неприроднє прагнення розкоші у вигляді золотих унітазів;
  • жоден уряд не здатен запобігти тероризму;
  • найкращі фахівці та спеціалісти працюють не на держави, а на олігархів (корпорації);
  • внутрішні протиріччя держав наростають, а національна влада послаблена партійними суперечками;
  • у всіх так званих розвинутих країнах домінує індустрія послуг та розваг, прогресує атеїзм та нетрадиційні вірування й сектанство;
  • насправді невідомо, в чиїх інтересах працюють спецслужби та про їхні зв’язки з екстремістськими й терористичними угрупуваннями, які діють по всьому світу;
  • сотворені ЗМІ кумири, при ближчому погляді, виявляються нікчемами, нездарами, виродками, а часом і кримінальними злочинцями;
  • багато відомих і впливових людей є членами масонських лож та прихильниками модних культів;
  • ЗМІ підмінили собою закони, а інші від “загальноприйнятих” погляди отримують таврування “ненауковістю”, “фашизмом”, “конспірологією”, “антисемітизмом”, тощо;
  • історія підпорядкована ідеології та обслуговує її;
  • до розвалу СРСР, світ, згрубша, поділявся на два табори – соціалістичний та капіталістичний, а сьогодні він поділений на монархічний “русскій мір” і глобалістичну “західну демократію”, з появою цілого ряду інших полюсів, зокрема в мусульманському світі;
  • бідні стають біднішими, а багаті багатшими в умовах все більш глобальної економіки та фінансової системи;
  • народи світу, втомлені страхом і непевністю у завтрашньому дні, на фоні посилення хаосу, воєн та економічної нестабільності, все більше прагнуть спокою та “твердої руки”.

Чи випадковістю є такий стан речей, чи може Божим випробуванням, або колективною Кармою? Не беруся судити. Але, пропоную вашій увазі цитати з одного унікального документу, перекладеного мною з російської на українську мову. Я допустив деяку заміну термінів і понять, заради дотримання політкоректності та кращого сприйняття тексту. При цьому гарантую, що суть передав правильно, в чому кожен, при бажанні, зможе переконатися самостійно.

Текст поділений на 24 розділи, або Параграфи.

З Параграфу першого:

Варто зазначити, що люди зіпсуті є більш чисельні, аніж доброчесні, тому, кращі результати в управлінні ними досягаються шляхом насильства й остраху, а не академічними повчаннями. Кожна людина прагне влади, кожному хотілося б по можливості стати диктатором і при цьому мало хто не пожертвував би благами всіх, заради досягнення благ своїх.

Політична свобода є ідеєю, а не фактом. Цю ідею потрібно вміти застосовувати, якщо необхідно ідейною приманкою долучити народні маси до своєї партії, коли вона надумала зламати іншу, котра нині при владі. Завдання це полегшується, коли противник сам заразиться ідеєю свободи, так званим лібералізмом і, заради ідей, поступиться своєю могутністю. Ось тоді й проявиться тріумф нашої теорії: втрачене кермо влади одразу ж, за законом буття, перехоплюється новою рукою, тому що сліпа сила народу жодного дня не спроможна існувати без керівництва і нова влада лише займе місце старої, ослабленої лібералізмом.

У наш час замість лібералів-правителів з’явилася влада грошей. Були часи коли правила віра. Ідея ж свободи нездійснена, тому що ніхто не вміє нею користуватися в міру. Вартує лише на деякий час дати народу самоуправління, як воно призведе до неорганізованості та свавілля. Відтак, виникатимуть міжусобиці, які швидко трансформуються в соціальні битви, в яких держави згорають і перетворюються в попіл.

Чи виснажується держава у власних конвульсіях, чи внутрішній розбрат віддає країну в руки зовнішнього ворога, у будь-якому випадку можна вважати її назавжди втраченою: вона у нашій владі. Деспотія капіталу, який весь знаходиться в наших руках, протягує державі соломинку, за яку вона мимоволі хапається, інакше котиться у провалля.

Політика немає нічого спільного з мораллю. Керівник, що послуговується останньою, є неполітичним, а тому не сидить твердо у своєму кріслі. Хто прагне керувати, має використовувати хитрість і лицемірство. Великі людські риси – щирість і чесність – це ґандж у політиці, який скидає з п’єдесталу краще, ніж потужний ворог… Ми не повинні керуватися ними.

Наше право – це сила. Наша влада, при нинішній нестабільності усіх влад, буде непоборнішою будь-якої іншої, тому що вона буде невидимою до тих пір, поки не зміцниться настільки, що вже жодна хитрість її не підточить.

Наш пароль – сила й лицемірство. Лише сила перемагає у справах політичних, особливо коли вона прихована в талантах, потрібних державним людям. Насильство має бути принципом, а хитрість і нещирість – правилом урядів, котрі не бажають скласти свої повноваження до ніг агентів якоїсь нової сили…
Ми не повинні зупинятися перед підкупом, обманом, зрадою, якщо вони можуть слугувати досягненню наших цілей. В політиці необхідно вміти забирати чужу власність без вагань, якщо з її допомогою доб’ємося покори та влади.

Ще за давніх часів ми вперше вигукнули посеред народу слова: “свобода, рівність, братерство”, слова, незліченну кількість разів повторені з того часу бездумними папугами, що звідусіль налетіли на ці приманки, з якими вони забрали благополуччя світу, істинну свободу особистості, раніше відгороджену від тиску натовпу.

По всьому світу слова “свобода, рівність, братерство” залучили в наші ряди цілі легіони, котрі з захопленням несли наші знамена. А між тим, ці слова… підточували благополуччя народів, знищуючи всюди мир, спокій, солідарність, руйнуючи підвалини державності. Згодом ви побачите, що це прислужилося нашому тріумфу: дало нам можливість, попри інше, отримати в руки найважливішу козирну карту – знищення привілеїв національної аристократії, котра була єдиним проти нас захистом країн та народів. На руїнах природньої та родової аристократії ми поставили аристократію нашої інтеліґенції від грошей. Ценз цієї нової аристократії ми встановили в багатстві, котре від нас і залежить, та в науці, котра твориться нашими вченими.

Наш тріумф полегшився тим, що у стосунках із потрібними нам людьми, ми завжди впливали на найчуттєвіші струни людського розуму: на розрахунок, на жадібність, на ненаситність матеріальних потреб людини; а кожна з цих людських слабостей зокрема, здатна вбити ініціативу, віддаючи волю людини в розпорядження того, хто проплачує її діяльність.

Абстракція свободи дала можливість переконати юрбу, що уряд є нічим іншим, як управителем власника країни – народу, і що його можна міняти, як зношені рукавиці. Змінність представників народу віддавала їх у наше розпорядження, для досягнення наших цілей.

З Параграфу другого:

Необхідно, щоби війни, по можливості, не приносили територіальні вигоди: це перенесе війну на економічний ґрунт, в якому нації, завдяки нашій допомозі, відчують силу нашого домінування, а такий стан речей віддасть обидві ворогуючі сторони в розпорядження нашої інтернаціональної агентури, котра має мільйони очей, чиї погляди не перекриті жодними кордонами. Тоді наше міжнародне право зітре національне право, й буде керувати народами так, як цивільне право держав керує стосунками громадян між собою.

Менеджери, яких ми обиратимемо з публічних осіб, в залежності від їхніх рабських задатків, не будуть особами підготовленими для управління, й тому вони легко стануть пішаками у нашій грі, маріонетками в руках наших вчених і геніальних радників-спеціалістів, вихованих з раннього дитинства для управління справами всього світу…
Нехай для них найголовнішим буде те, що вважатиметься науковим і теоретично обгрунтованим. З цією метою ми постійно, за допомогою ЗМІ, плекатимемо сліпу до нас довіру. Національна нтеліґенція буде хизуватися насадженим знанням і, без логічної його перевірки, втілюватиме на практиці отримані наукові дані, скомбіновані нашими агентами з метою формування світогляду в потрібному для нас керунку.

Нам необхідно рахуватися з сучасними думками, характерами, тенденціями розвитку народів, аби не робити промахів ні в політиці, ні в адмініструванні. Перемога нашої системи, частини механізму якої можна розміщувати порізно, залежно від темпераменту народів, які нам зустрічаються на шляху, не матиме успіху, якщо практичне її застосування не буде базуватися на підсумках минулого у зв’язку з сьогоденням.

В руках сучасних держав знаходиться велика сила, котра приводить у рух людські думки – це засоби масової інформації (ЗМІ). Роль ЗМІ – вказувати начебто необхідні потреби, передавати скарги народу, виражати та створювати невдоволення. В ЗМІ втілюється торжество вільного слова. Але держави не змогли скористатися цією силою і вона опинилася в наших руках. Завдяки цій силі ми досягли впливу, дякуючи їй ми забрали в свої руки золото, незважаючи на те, що нам його доводилося зачерпати з потоків крові та сліз…

З Параграфу третього:

Сьогодні можу вам повідомити, що ціль наша в кількох кроках від нас. Залишається невеликий простір і весь пройдений нами шлях уже готовий замкнути свій цикл Символічного Змія…

Не маючи доступу до свого народу, в його природнє середовище, національна еліта вже не може змовитися з ним і укріпитися проти одержимих владою. Розділені нами зряча сила еліти та сліпа сила народу втратили будь-яке значення, бо поокремо вони як сліпець без без палиці – немічні.

Щоби спонукати владолюбців до зловживання владою, ми протиставили одна другій всі сили … озброїли всі партії, поставили владу метою всіх амбіцій. З держав ми зробили арени, на яких розігруються криваві сценарії…

Невтомні базіки перетворили парламенти та урядові збори в ораторські змагання. Хоробрі журналісти й безцеремонні памфлетисти щоденно нападають на урядовців. Зловживання владою кінцево підготують всі установи до падіння, і все полетить шкереберть від люті божевільної юрби…

Злиднями, та похідними від них заздрістю й ненавистю, ми керуємо натовпом і його руками знищуємо тих, хто нам перешкоджає. А коли прийде час нашому світовому уряду брати владу, ті ж самі руки зметуть усі перешкоди на нашому шляху…

Народи не бачуть першочергової необхідності в тому, чого ми, коли прийдемо до влади, будемо неухильно дотримуватися, а саме: що в народних школах потрібно навчати однієї істинної науки, першої з посеред інших – науку про устрій людського життя, соціальний побут, який вимагає розподілу праці, а, відповідно, поділу людей на касти. Необхідно, щоби всі знали, що рівності не може бути внаслідок різноманітніття призначення й діяльності…

Істинна наука соціального устрою, в таємниці якої ми не допускаємо чужих, показала би всім, що статус і діяльність повинні зберігатися в певному колі…
При вивченні цієї науки, народи почнуть добровільно коритися владі і облаштованому нею державному устрою. За нинішнього стану науки і її направленості, нами ж створеної, народ, який сліпо вірить ЗМІ, черпає, у нав’язаному йому хибному світобаченні, ворожнечу до всіх соціальних верств, які він вважає вищими за себе, бо не розуміє значення кожної з них.
Згадана ворожнеча все збільшується на ґрунті економічної кризи, яка зупинить біржеві операції та промислове виробництво. Створивши всіма доступними нам засобами… загальну економічну кризу, ми виведемо на вулиці цілі натовпи робочих у всіх державах… Цей натовп з насолодою кинеться проливати кров тих, кому він, у своїй масі, заздрить з дитинства, і чиє майно можна буде розграбувати.

Наших лють юрби не зачепить, тому що момент нападу їм буде відомий, і нами будуть вжиті відповідні заходи безпеки.

В даний час ми, як міжнародна сила, невразливі, тому що при нападі на нас одних держав, нас підтримають інші. Бездонна підлість народів, котрі плазують перед силою, безжальні до слабкості, нещадні до помилок і поблажливі до злочинів, які не бажають терпіти протиріччя вільного суспільного устрою, терплячі до страждань перед насильством нахабної деспотії – ось що є запорукою нашої невразливості. Від сучасних прем’єрів-диктаторів вони терплять такі зловживання, за найменше з яких, колись би стратили десятки королів.

З Параграфу четвертого:

Хто і що може здолати нашу незриму силу?! А сила наша власне така. Зовнішнє Масонство є лише сліпим прикриттям цієї сили та її цілей, але план її дій, і навіть місцезнаходження, для народів завжди залишаться таємницею.

Щоби національні еліти не встигали нічого думати й помічати, потрібно відволікти їх на бізнес. Таким чином, всі нації будуть шукати своєї вигоди у боротьбі за прибуток і не помічатимуть свого спільного ворога. Але для того, щоби свобода кінцево зруйнувала й збанкрутувала національні держави, потрібно виробництво узалежнити від спекуляції – це означає, що відібране промисловістю від землі не втримається у їхніх руках і опиниться в наших.

Напружена конкурентна боротьба, нестабільність в економічному житті створять, вже створили, розчаровані, холодні та безсердечні суспільства, сповнені огиди до високої політики та релігії. Керуватимуться вони лише розрахунком, культом грошей, заради тієї матеріальні насолоди, котру на них можна купити.

З Параграфу п’ятого:

Яку форму адміністративного управління можна дати суспільству, в якому корупція проникла повсюдно, де багатства досягаються лише спритним шахрайством, де панує розпуста і моральність підтримується каральними заходами й суворими законами, а не добровільно прийнятими принципами, де почуття до Батьківщини та релігійність стерті космополітичними переконаннями? Яку ж форму правління дати цим суспільствам, як не деспотію, котру опишу далі? Ми створимо потужну централізацію управління, щоби всі суспільні сили прибрати до рук. Ми механічно відрегулюємо всі дії політичного життя наших підданих новими законами.

Нам скажуть, що деспотизм, про який веду мову, не корелюється з сучасним прогресом, але я вам докажу зворотнє… Мистецтво керувати масами й особами, шляхом спритно підлаштованих теорії та дискурсу, правилами суспільного устрою, невідомого національним елітам, також належить до сфер нашого управлінського мистецтва, виплеканого такою аналітикою та тонкощами міркувань, в яких у нас немає суперників.

Тимчасово з нами могла би справитись всесвітня коаліція національних державних утворень, але з цього боку ми забезпечені таким глибоким корінням розладу поміж ними, яке вирвати вже неможливо. Ми протиставимо народи один одному шляхом їхніх фінансових порахунків, релігійної та національної ворожнечі, яка проросла у їхніх серцях протягом двадцяти століть. Завдяки цьому жодна держава не зустріне нізвідки підтримки своїй прстягнутій руці, бо кожен буде думати, що угода проти нас є невигідною в першу чергу йому самому. Ми надто сильні – з нами доводиться рахуватись. Держави вже навіть невеликих приватних домовленостей не годні досягнути, до яких ми потайки б не були причетні.

Був би геній у супротивника, він би ще поборовся з нами – боротьба би була між нами безжалісною, якої ще світ не бачив. Та й запізнився би їхній геній. Всі колеса державних механізмів рухаються завдяки двигуну, який ми тримаємо у своїх руках – це гроші. Придумана нашими мудрецями наука політичної економії давно вказує на королівський престиж капіталу.

Капітал заради дії без обмежень має добитися свободи для монополій промислових і торгівельних, що вже приводиться в дію незримою рукою у всіх частинах світу. Така свобода дає політичну силу… Головне завдання нашого правління полягає у тому, щоби послабити суспільну свідомість критикою, відівчити її від роздумів, що призводять до опору, відволікти сили розуму на переливання пустого в порожнє…

Щоби взяти громадську думку в свої руки, потрібно її довести до стану розгубленості, виголошуючи з різних сторін стільки суперечливих думок і до тих пір, поки суспільство не загубиться в їх лабіринті й не зрозуміє, що краще не мати жодної думки в питаннях політики. Знати політичну кухню має лише той, хто керує суспільством. Це перша таємниця.

Друга таємниця, необхідна для успішного управління, полягає в тому, щоби настільки розмножити народні недоліки – звички, пристрасті, правили суспільного життя, щоби ніхто в цьому хаосі не міг розібратись і люди, внаслідок цього, перестали би розуміти один одного. Такі заходи також нам знадобляться для того, аби посіяти розбрат у всіх партіях, роз’єднати всі колективні сили, які ще не хочуть нам підкоритися, збити з пантелику будь-яку особисту ініціативу, що може хоч якось перешкодити нашій справі. Немає нічого страшнішого за особисту ініціативу: якщо вона геніальна, то може зробити більше, ніж мільйони людей яких ми позбавили взаєморозуміння.

Напруга [внутрішня непевність], котра породжується свободою дій, обезсилює, коли зустрічається з чужою волею. Звідси беруть початок важкі моральні потрясіння, розчарування й невдачі – всім цим ми так вимотаємо народи, що змусимо їх самих запропонувати нам владу над світом, яка може без насильства увібрати в себе весь потенціал державних утворень і сформувати світовий уряд. Замість сучасних керівників держав ми поставимо монстра, який матиме назву Надурядової Адміністрації [Світового Уряду], чиї щупальці розпростягнуться своїми клешнями у всі боки при такій колосальній організованості, що вона не зможе не підкорити всі народи.

З Параграфу шостого:

Ми розпочинаємо засновувати величезні монополії – резервуари колосальних багатств, від яких будуть залежати всі не наші великі статки настільки, що вони втонуть, разом із кредитами держав, наступного дня після політичної катастрофи…

Національна аристократія, як політична сила, закінчилась – з нею можемо не рахуватись; але, як територіальний власник, вона для нас шкідлива тим, що може бути самостійною в джерелах свого існування. Тому нам необхідно будь-що її “обезземелити”…

Водночас потрібно толерувати торгівлю, промисловість, а головне – гендлярство, роль якого полягає у противазі до промисловості: без гендлярства промисловість примножить приватні капітали і послугує розвитку землеробства, звільнивши землю від боргів перед земельними банками…

Для того, щоби розорити державну промисловість, ми запустимо в допомогу гендлярству насаджену нами серед місцевих олігархів нестримну потребу в розкоші. Піднімемо заробітну плату, яка не принесе робітникам полегшення, тому що паралелно ми зробимо дорожчими предмети першої необхідності…; окрім того ми привчимо трударів до анархії та алкогольних напоїв, уживши всіх заходів щодо вигнання з батьківщини інтелігенції.

Щоби справжня суть речей не стала помітною завчасно, ми її приховаємо за прагненням прислужитися робочому класу та великим економічним принципам, розрекламованим нашими економічними теоріями.

З Параграфу сьомого:

Напруження загрозою воєнних конфліктів, збільшення числа поліцейських – це все необхідні складові реалізації наших планів. Необхідно досягнути того, щоби крім нас у всіх державах були лише маси обездолених трударів, кілька нам відданих мільйонерів, поліцейські та армія.

На кожну нам протидію ми повинні бути готовими відповісти війною з сусідами тій країні, яка наважиться нам перечити, а якщо й сусіди ці задумають об’єднатися проти нас, то маємо дати відсіч світовою війною.

Ми повинні спонукати національні уряди до дій, на користь нашого загального плану, начебто громадською думкою, потайки сформованою нами за допомогою “великої держави” – ЗМІ, які, за незначними винятками, вже цілком у наших руках.

Одним словом, щоби резюмувати нашу систему приборкання національних урядів у Європі, ми комусь із них покажемо свою силу терором, а всім, якщо припустити їх повстання проти нас, ми дамо відповідь американською, китайською, чи японською мілітарною потугою.

З Параграфу восьмого:

Ми повинні забезпечити себе всіма засобами, якими наші противники могли би скористати проти нас. Ми повинні вишукувати найделікатніші правові виправдання для тих випадків, коли нам доведеться приймати рішення, що можуть видатись непомірно сміливими й несправедливими, тому ці рішення важливо обгрунтувати такими правовими сентенціями, які би здавались вищими моральними правилами.

Наше правління має забезпечити себе усією цивілізаційною потугою… Воно оточить себе публіцистами, юристами-практиками, менеджерами, дипломатами і накінець людьми, підготованими надпотужним освітнім процесом у належних нам особливих навчальних закладах.

Такі люди будуть володіти всіма таємницями соціального устрою, знатимуть тонкощі політики й дипломатії, будуть ознайомлені з темною стороною людської натури, зі всіма її чутливими струнами, на кшталт складу розуму, недоліків, уподобань, сильних і слабких сторін характеру, особливостями класів і певних суспільних груп.

Ми сформуємо навколо свого уряду цілий світ економістів. Нас оточуватиме плеяда банкірів, підприємців, капіталістів, а найголовніше – мільярдерів, так як все, по-суті, вирішуватиметься мовою цифр.

На час, поки ще не буде безпечно доручати відповідальні пости в державах нашим братам, ми призначатимемо на них таких осіб, яким, у випадку непокори, доведеться очікувати лише суду чи в’язниці – це для того, щоби вони захищали наші інтереси до останнього свого подиху.

З Параграфу дев’ятого:

Застосовуючи наші принципи, звертайте увагу на характер народу, в країні якого збираєтесь знаходитись і діяти; загальне, однакове для всіх їх застосування, для перевиховання народу на наш лад, може не мати успіху. Але, застосовуючи їх обережно, побачите, що за який десяток років найупертіший характер зміниться й ми зарахуємо новий народ у число нами підкорених…

De facto ми вже стерли [з лиця землі] будь-яке правління окрім нашого, хоча de jure національних урядів ще багато. Сьогодні, коли які держави протестують проти нас, то це лише для форми, й на наш розсуд і згідно наших розпоряджень … що є необхідним для управління нашими меншими братами.

Ми є джерелом всеохоплюючого терору. Нам прислуговують люди всіх поглядів, усіх доктрин: реставратори монархії, демагоги соціалісти, комуністи та всілякі утопісти. Ми всіх запрягли в роботу: кожен зі свого боку підточує залишки [державної] влади та намагається зруйнувати усталений порядок. Такою діяльністю вже втомлені всі держави, вони закликають до спокою, готові заради миру пожертвувати всім; але ми не дамо їм мир, поки вони не визнають наш Світовий Уряд, відкрито і з покорою.

Роздріблення [національних еліт] на партії надало останні нам у повне розпорядження, так як для того, щоби вести змагальну боротьбу, потрібні гроші, а вони всі у нас. Ми могли би остерігатися поєднання “зрячої сили” національних еліт зі сліпою силою народу, але нами вжиті всі заходи, проти такої можливості: між цими силами зведена стіна у вигляді взаємного терору. Таким чином сліпа сила народу залишається нашою опорою і ми, тільки ми, будемо нею керувати задля досягнення наших цілей.

Ми здурили, одурманили й розбестили національну молодь шляхом їхнього виховання на свідомо брехливих, але нами їм насаджених, принципах і теоріях.

З Параграфу десятого:

Коли ми завершимо наш державний переворот, тоді скажемо народам: “все було жахливо погано, всі страждали; ми зліквідовуємо причини ваших страждань: народності, кордони, різні грошові системи…”

Необхідно підвести всіх безвибірково до голосування, щоби встановити диктат більшості, якого неможна добитися від інтелігентських спільнот.
Привчивши усіх до думки про власну значимість, ми знищимо виховне значення традиційної сім’ї, усунемо загрозу появи яскравих індивідуумів, яким, керована нами юрба, не дасть можливості ні висунутись, ні висловитись. Натовп прислухатиметься лише до нас, хто йому платить за послух та увагу. Цим ми створимо таку сліпу могутність, яка не буде в стані нікуди рушити без вказівок наших агентів, яких ми поставимо на місце їхніх лідерів.

План управління [людством] має вийти готовим з однієї голови, тому що його не підсилиш, роздрібнивши на шматки численними думками. Тому нам можна знати план дій, але не обговорювати його, щоби не порушити геніальності поєднання його складових, сили практичної реалізації потаємного значення кожного його параграфу.

Необхідно, щоби наші плани були сильними й цілісними. Тому нам не вартує кидати геніальну працю нашого керівника ні на пошматування юрби, ні на розсуд обмеженої спільноти.

Ці плани не перевернуть уверх дном сучасні установи. Вони лише підмінять їх економічну базу, а відповідно всю комбінацію послідовностей, що скерує їх у напрямку, передбаченому нашими планами.

Визнання нашого правління може наступити й раніше знищення конституцій; момент цього визнання настане, коли народи, виснажені нестабільністю і нами підлаштованою недієздатністю влади, вигукнуть: “заберіть їх і дайте нам один, всесвітній уряд, який би нас об’єднав і знищив причини суперечок – кордони, національності, релігії, міждержавні розрахунки, який забезпечив би нам мир і спокій, яких ми не можемо знайти з нашими урядами…”

Але ви самі чудово знаєте, що для можливості подібних всенародних прагнень, необхідно постійно збурювати у всіх країнах ситуацію, щоби перевтомити усіх розладом, ворожнечею, боротьбою, ненавистю і навіть муками, голодоморами, прививками хворіб, злиднями, щоби народи не бачили іншого виходу, ніж прийняти нашу фінансову та повну владу…

З Параграфу одинадцятого:

Народи – це стада баранів, а ми для них вовки. А ви знаєте, що буває з вівцями, коли в кошару залазять вовки?

Вони заплющать очі на нашу світову змову ще й тому, що ми пообіцяємо повернути їм відібрані свободи після перемоги над усіма ворогами миру і приборканням усіх політичних сил.

Чи варто говорити про те, скільки часу вони очікуватимуть на це повернення?

Для чого ж ми придумали і впровадили серед народів цю політику, не давши змоги їм побачити її зворотній бік, для чого, як не для того, щоби в обхід досягнути те, що є неможливим для досягнення прямим шляхом. Для цього ми й заснували таємне масонство, про цілі якого не здогадується людська худоба, залучена нами в показову армію масонських лож для замилювання очей своїм одноплемінникам.

З Параграфу дванадцятого:

Слово “свобода”, яке можна трактувати по різному, ми визначатимемо наступним чином:
“Свобода є правом робити те, що дозволяє закон”. Подібне тлумачення цього слова забезпечить нам те, що вся свобода опиниться в наших руках, тому що закони руйнуватимуть і творитимуть лише для нас бажане.

Яку роль відіграють ЗМІ? Вони послуговують розпалюванню потрібних нам пристрастей, або ж реалізації наших егоїстичних намірів. Тому вони є порожніми, несправедливими, брехливими і більшість людей навіть не підозрює, для чого вони служать. Ми їх осідлаємо і приборкаємо. Те ж саме вчинимо зі всіми іншими носіями інформації…

Жодна інформація не проникатиме в суспільство попри наш контроль. Це вже й сьогодні досягається тим, що новини зі всього світу отримують кілька інформагенств. Незабаром ці агентства будуть повністю нашими установами і будуть оголошувати лише те, що ми дозволимо. Якщо вже сьогодні нам вдалося привчити народи дивитися на світові події через кольорові скельця окулярів, які ми одягаємо на їхні очі, якщо вже тепер для нас у жодній державі не існує перешкод у доступі до так званих “державних таємниць”, то що ж буде тоді, коли ми станемо визнаними володарями світу?..

Література й журналістика – дві найважливіші виховні сили, ось чому ми станемо власниками більшості ЗМІ. Цим буде нейтралізовано шкідливий вплив приватних ЗМІ та здобудеться колосальний вплив на людську свідомість. Про це в жодному разі неповинна підозрювати публіка, тому всі наші видання з вигляду будуть зовсім різними за напрямками й думками, що викличе довіру та притягне до нас противників, які потраплять у пастку й будуть знешкоджені.

Наші ЗМІ будуть найрізноманітніщих спрямувань… Вони, як індійський божок Вішну, матимуть сто рук, кожна з яких буде намацувати пульс будь-якої громадської думки.
Коли пульс заспокоїться, ці руки поведуть думки в напрямку нашої мети.

З Параграфу тринадцятого:

Питання політики є нікому не доступними, окрім тих, хто керує нею вже протягом багатьох століть.

Щоби відволікти надто неспокійних людей від обговорення політичних питань, ми запропонуємо їм начебто нові запитання… Нехай собі біснуються. Маси погоджуються на начебто бездіяльність, відпочинок від політики, лише за умови нових занять, в яких присутнє політичне спрямування. Щоби вони самі до чого-небудь не додумались, ми їх відволікаємо забавами, іграми, пристрастями… Ці інтереси кінцево відволічуть увагу народу від незручних для нас запитань. Все більше відвикаючи від самостійного мислення, люди заговорять з нами в унісон, тому що лише ми спрямовуватимемо думки…

Прогрес, як хибна ідея, послуговує приховуванню істини, щоби ніхто її не знав, окрім нас, Божих обранців, її хранителів…

З Параграфу чотирнадцятого:

Коли ми запануємо, нам буде небажане існування будь-якої іншої релігії, окрім нашої, про єдиного бога, з яким наша доля пов’язана нашою обраністю, а доля наша поєднана з долею народів світу. Тому ми повинні зруйнувати всілякі вірування. Атеїсти, як проміжна ланка, не є перешкодою, адже стануть прикладом для тих поколінь, що слухатимуть проповіді наші про релігію Моїсея, котра своєю стійкою та продуманою системою допомогла нам підкорити усі народи. Таким чином акцентуємо ту містичну правду, на якій грунтується вся її виховна сила…

При кожній нагоді ми будемо порівнювати наше благе правління з минулим.
Помилки національних урядів будуть нами описані найяскравішими красками. Ми посіємо таку до них огиду, що народам буде миліший спокій у рабстві, аніж право свободи, яке їх вимучить, виснаживши самі джерела людського існування…

Намарні зміни урядів, до яких ми під’юджували народи, коли підкопували їх державні устої, настільки людям обриднуть, що вони терпітимуть від нас усе, аби тільки не переживати ще раз і ще раз всі лиха та негаразди…

Могутність наших принципів та заходів полягатиме в тому, що вони нами ж будуть подані на яскравому контрасті з мертвими на той час старими порядками, що повністю розкладуться.
Наші філософи обговорюватимуть всі недоліки інших вірувань, але ніхто й ніколи не буде обговорювати нашу віру з істинної точки зору, так як ніхто її ґрунтовно не пізнає, окрім своїх, які ніколи не осміляться видати її таємницю…

З Параграфу п’ятнадцятого:

Коли ми кінцево запануємо за допомогою державних переворотів, повсюдно підготованих в один день, після кінцевого визнання непридатності всіх існуючих урядів (а до цього пройде ще чимало часу, може й ціле століття), ми подбаємо, щоби проти нас вже не було змов. Для цього безжально стратимо всіх, хто зустріне наш прихід до влади зі зброєю в руках. Будь-яка спроба заснування якого-небудь таємного товариства, також буде покарана смертю…

Рішення нашого уряду будуть кінцеві та безапеляційні.

Найважливіша справа для непорушності правління – укріплення ореолу могутності, а ореол могутності досягається лише величною непохитністю влади, яка містила би в собі ознаки недоторканості від містичних причин – від Божого обрання…

Поки що, до встановлення нашого панування, ми навпаки, створими й розмножимо франк-масонські ложі у всіх країнах світу, залучимо до них усіх, потенційних та існуючих видатних діячів, тому що ці ложі будуть головним інформаційним центром та засобом впливу. Усіх їх ми централізуємо під один, лише нам відомий орган управління, який складатиметься з наших мудреців. Ложі матимуть свого представника, який прикриватиме собою цей орган перед ними, і який буде носієм програми. У цих ложах ми зав’яжемо вузол з усіх революційних і ліберальних елементів зі всіх прошарків суспільства. Найпотаємніші політичні задуми будуть нам відомі і потраплять під наше керівництво у день їх виникнення. Серед членів цих лож будуть практично всі агенти міжнародних та національних спецслужб, так як вони є для нас незамінимими, в сенсі розправи з непокірними, для прикриття наших діянь, створення підстав для невдоволення в суспільстві, тощо…

В таємні товариства найохочіше вступають аферисти, кар’єристи і взагалі люди, на загал легковажні, з якими буде не важко вести справи та приводити ними в дію механізм запроектованої нами машини…

Люди йдуть у ложі з цікавості, або з надією при допомозі їхній підібратися до суспільного пирога, а деякі для того, щоби мати можливість висловити перед публікою свої нездійсненні та безплідні мріяння; вони прагнуть емоцій успіху та аплодисментів, на які ми вельми щедрі. Для того й даємо їм цей успіх, аби користатися ним породженою пихатою самозакоханістю, з якою люди непомітно й довірливо сприймають наші навіювання, будучи впевненими, що їх власна непомильність випускає [у світ] свої думки, а сприймати чужі вже не може… Ви не можете собі уявити, як найрозумніших з людей можна привести до неусвідомленої наївності за умови самозакоханості, а разом з тим, збити з пантелику найменшою невдачею, хоча б і припиненням аплодисментів, та змусити їх до рабської покори заради відновлення успіху.
Наскільки наші нехтують успіхом, заради реалізації своїх планів, настільки інші готові пожертвувати всілякими планами заради успіху. Така психологія значно полегшує нам задачу їхнього правильного спрямування. Ці, з вигляду тигри, мають баранячі душі, а в їх головах лише протяг…

Наскільки ж були передбачливими наші давні мудреці, коли говорили, що для досягнення серйозної цілі не слід зупинятися перед засобами і рахувати кількість жертв, заради неї принесених… Ми не лічили жертви серед потомків худоби, хоча й принесли в жертву багатьох своїх, але зате дали їм таке становище на Землі, про яке вони і мріяти не могли. Відносно нечисленні жертви серед наших, оберегли весь наш народ від загибелі.

У найважливіших політичних і принципових справах і питаннях суди приймають рішення так, як ми їм вказуємо, бачуть ситуацію під нашим кутом зору, так, як ми її трактуємо для національних урядів, звичайно через підставних суб’єктів – думкою ЗМІ, чи іншим шляхом.
Навіть сенатори та урядовці сліпо приймають наші поради. Їхній тваринний розум не здатен до аналізу та спостереження, а тим паче до передбачення того, на що насправді спрямована певна постановка проблеми. Вже з цієї різниці у мисленні проглядається наша богообраність… сама природа призначила нас керувати світом…

З Параграфу шістнадцятого:

… Вивчення древньої історії, в якій більше поганих ніж хороших прикладів, ми замінимо вивченням програми майбутнього. Ви викреслимо з людської пам’яті всі небажані нам факти минулих віків, залишивши лише ті, які змальовують помилки національних урядів.

… Викладачі читатимуть начебто вільні лекції … про філософію нових теорій, ще не відомих світу. Ці теорії ми возвеличимо до догмату віри, як перехідну сходинку до нашої віри.

… Ми проковтнемо та конфіскуємо на нашу користь останні проблиски незалежної думки, яку ми вже давно спрямовуємо на потрібні нам предмети та ідеї. Система приборкання думки вже в дії…

З Параграфу сімнадцятого:

Всі наші сучасні ЗМІ будуть викривати державні справи, релігії, недієздатність національних урядів і все це в найбезпринциповіших виразах, щоби всіляко принизити їх, так, як це вміє робити лише наш геніальний народ…

За нашою програмою третина громадян буде спостерігати за іншими з почуття обов’язку, з принципу добровільної державної служби. Тоді не буде соромно бути шпигуном та донощиком, а похвально, проте необгрунтовані доноси будуть жорстоко каратись, аби не розвинулося зловживання цим правом. Нашими агентами будуть представники як нижчих, так і вищих верств суспільства.

Той, хто не доніс про бачене та почуте з питань політики, також буде притягнутий до відповідальності, якщо буде доказано, що він у цьому винуватий.

З Параграфу вісімнадцятого:

Коли нам буде потрібно посилити строгі міри охорони [безпеки] (страшна отрута для престижу влади), ми влаштуємо симуляцію заворушень, або виявів невдоволення, озвучених хорошими ораторами. До таких ораторів приєднаються однодумці. Це дасть нам привід до обшуків та нагляду зі сторони наших прислужників у силових структурах.

Оскільки більшість змовників діє з “любові до мистецтва”, заради говорильні, то до прояву з їхнього боку дій, ми їх не будемо тривожити, а лише впровадимо в їхнє середовище спостерігачів. Потрібно розуміти, що престиж влади зменшується, якщо вона надто часто виявляє проти себе змову: в цьому закладена презумпція визнання безсилля, або ще гірше, неправоти. Всім відомо, що ми зруйнували престиж керівників держав частими на них замахами наших агентів, сліпих баранів нашого стада, яких легко кількома ліберальними, політично забарвленими, фразами спонукати до злочину. Ми змусимо керівників держав визнати своє безсилля оголосивши відкриті заходи охорони [безпеки] і цим згубимо престиж їхньої влади.

Наш правитель буде охоронятися лише найнепримітнішою охороною, тому що ми не допустимо й думки, щоби проти нього могла існувати така крамола, з якою він би не в силах був боротися й змушений був ховатися.

Охороняти його відкрито – значить визнати слабкість в організації його сили,

З Параграфу дев’ятнадцятого:

Заборонивши народу займатися політикою, будемо заохочувати різноманітні доповіді та петиції, з пропозиціями на розгляд уряду всіляких проектів для покращення життя народу – це нам вкаже на реальні недоліки або ж фантазії наших підданих, на які ми будемо відповідати або їх усуненням, або вмілим спростуванням, яке би вказувало на недалекоглядність того, хто ініціював таке звернення.

Щоби зняти престиж доблесті з політичного злочину, ми звинуваченого у ньому, посадимо на лаву підсудних поруч зі злодіями, вбивцями та всілякими бридкими й брудними злочинцями.

Тоді громадська думка злиє у своїй уяві цей розділ злочинів з ганьбою будь-яких інших і затаврує його однаковим презирством.
Ми старалися і, сподіваюся, досягнули того, що народи не осягнули такого способу боротьби з [нашою] крамолою. Для цього через ЗМІ, та у виступах безпосередньо, а дотично й в уміло складених підручниках історії, ми розрекламували мучеництво, начебто прийняте крамольниками на себе, за ідею спільного блага.

З Параграфу двадцятого:

Коли ми запануємо, наш автократичний уряд буде уникати заради принципа самозбереження відчутно обтяжувати народні маси податками, не забуваючи своєї ролі батька та покровителя.

Наше правління, в якому Правитель матиме легальну функцію приналежності йому всього, що знаходиться в державі, може законно вилучати будь-які суми для врегулювання обігу грошей.

Податок з бідняка є насінням революції і послуговує на шкоду державі, яка втрачає велике у гонитві за дріб’язковим… Податок з капіталістів зменшить ріст багатства, сконцентрованого нами у приватних руках, для противаги урядовій силі національних держав – державним фінансам.

Така міра знищить ненависть бідняка до багача, в якому він побачить необхідну фінансову підтримку державі, побачить у ньому гаранта миру та благополуччя, так як буде бачити, що ним сплачуються для досягнення цього належні кошти.

Економічні кризи, нами організовані, були нічим іншим, як виведенням коштів з обігу. Величезні капітали застоювались, витягуючи гроші з держав, які до нас і вимушені були звертатися за позиками. Ці позики обтяжили фінанси держав сплатою відсотків і закріпачили їх приватним капіталом…

Концентрація промисловості в руках капіталістів, замість дрібних виробників, висмоктала всі народні соки, а з ними й державні…

Усіляка позика доказує державну неміч і нерозуміння державних прав. Кредит, як Дамоклів меч, висить над головою уряду, який замість того, щоби брати кошти у своїх підлеглих тимчасовим податком, йде з простягнутою рукою просити милостині в наших банкірів. Зовнішні запозичення є п’явками, яких неможливо відірвати від тіла держави…

… Держава відбирає останні гроші в бідняків та платників податків, щоби розрахуватися з іноземними багачами, у яких воно позичило гроші, замість того, щоби зібрати ці гроші на свої потреби без процентних виплат.

Поки позики були внутрішніми, національні уряди лише переміщали гроші з кишень бідняків у кишені багачів, але, коли ми підкупили кого слід, щоби перевести займи на зовнішні терени, то всі державні багатства перетекли в наші банки, а всі держави стали платити нам данину підданства… але варто знати, скільки ж це нам вартувало праці та грошей!..

Керівники держав, яких ми колись нарадили відволікати від державних занять урочистостями, етикетами, веселощами, були лишень ширмою нашого правління. Звіти ж для них складали наші агенти і щоразу задовільняли недалекоглядні розуми обіцянками, що в майбутньому передбачаються накопичення та покращення…
З чого накопичення? З нових податків?…- могли б запитати й не запитали ті, хто читали наші звіти та проекти… Ви знаєте до чого їх привела така безпечність, до якої фінансового безладу вони дійшли, незважаючи на дивовижну працездатність їхніх народів…

З Параграфу двадцять першого:

Коли ми запануємо над світом, то всі теперішні фінансові викрутаси, як такі що не відповідають нашим інтересам, будуть знищені безслідно, як будуть знищені всі фондові біржі, так як ми не допустимо розхитувати престиж нашої влади коливанням цін на наші цінності, повну вартість яких ми встановимо законом, без можливості її зниження чи підвищення (підвищення створєю передумови пониження, з чого ми й почали по відношенню до людських цінностей).
Ми замінимо біржі грандіозними казенними кредитними установами, призначення яких буде встановлювати ціни згідно урядових рішень…

З Параграфу двадцять другого:

Наша влада буде славетною, тому що вона буде могутньою, буде правити й керувати, а не плентатись за лідерами та ораторами, котрі вигукують безумні слова, які вони називають великими принципами і котрі є нічим іншим, щиро кажучи, ніж утопією…
Наша влада буде вершителем порядку, в якому й заключається все щастя народів. Ореол цієї влади навіє містичне перед нею поклоніння народів. Істинна сила не поступиться ніяким ворогам, навіть Божественним: ніхто не сміє підступитися, щоби відібрати від неї хоча б дещицю могутності.

З Параграфу двадцять третього:

Монарх, який змінить діючі сьогодні уряди, котрі ледь існують посеред нами деморалізованого суспільства, яке відрікається навіть від влади Бога, суспільства, з усіх сторін якого вибухає полум’я анархії, найперше змушений буде загасити ці небезпечні вогнища займання, навіть заливши їх власною кров’ю, щоби знову воскресити їх в якості правильно організованого війська, котре усвідомлено бореться зі всім, що може підточити державне тіло.
Цей обранець Господній призначений щоби зламати бездумні сили, керовані інстинктом, а не розумом, тваринністю, а не людськістю.

Ці сили нині торжествують у пограбуваннях і насильстві під маскою принципів прав і свобод. Вони зруйнували всі соціальні порядки, щоби на них спорудити престол нашого Монарха; але їх роль буде зіграна в момент приходу його до влади. Тоді ж потрібно буде їх змести зі шляху, на якому не повинно бути жодних перешкод.
Тоді ми зможемо сказати народам: дякуйте Господу й покоріться тому… хто зміг урятувати вас від від усіх згаданих сил та спричинених ними лих.

З Параграфу двадцять четвертого:

Укріплення корневища династії нашого Монарха перш за все полягатиме в тому, в чому по нинішній день була сила, яка зберігала за нашими мудрецями право ведення всіх світових справ і формування світогляду цілого людства.

Вибрані люди з монархічної династії готуватимуть правителів та їх наслідників, відбираючи не по спадковому праву, а по талантах і задатках, посвячуючи їх у сокровенні таємниці політики, в плани управління, але так, щоби ніхто більше не відав цих таємниць. Ціль такого способу дій – щоби всі знали, що правління неможе бути доручене тим, хто не посвячений у таємниці цього мистецтва.

Тільки вибрані особи будуть навчені практичному втіленню в життя названих планів через порівняння багатовікового досвіду, завдяки вивченню політико-економічних рухів і соціальних наук, словом – принципам непорушно встановленим самою природою для врегулювання людських відносин…

Володар наш має бути взірцево бездоганним…

***

На цьому закінчуються текст чи не найдрастичнішого документа минулого століття.

Післямова.

Хто мав терпіння, той прочитав, а хто відразу заглянув у кінець цієї публікації, той, сподіваюся, ще прочитає цей скандальний документ, відомий в історії під назвою “Протоколи Сіонських Мудреців” (надалі ПСМ). Немає принципового значення, чи цей документ є антисемітською фальшивкою, як стверджує “офіційна історія”, чи диявольською стратегією здобуття панування над світом.

Насправді важливіше інше: хтось подібні думки та плани оприлюднив щонайменше 115 (!) років тому.

У перекладі я свідомо замінив деякі архаїчні та неполіткоректні терміни: “золото” – на “гроші”; “гої” – на “народи”, чи “національні уряди”; “пресу” на “ЗМІ”; “виробництво і торгівлю”; “спекуляцію” – на “бізнес”; “Цар” або “Цар Іудейський” – на “Монарх”; “Правитель” – на “керівник”; “укріплення коріння династії цара Давида”, в 24-му Параграфі, або Протоколі – на “укріплення корневища династії нашого Монарха”, тощо.

Як тепер вже зрозуміло (для тих хто раніше не чув про цей документ і не здогадався в процесі його прочитання), мова у ньому йде про світову змову якоїсь частини юдеїв, під керівництвом так званих “Сіонських Мудреців”, проти всіх інших націй й народів з метою над ними панування.
Тож маємо класичну “теорію змови” вкупі з “печерним антисемітизмом”!

Тому, про всяк випадок, в жодному разі не стверджую, що цей текст є насправді продуктом якогось злого генія певної національності! Але стверджую – це геніальний план, який, попри його значну реалізацію станом на сьогодні, приречений на провал…

Тут маю зробити невеличкий історичний екскурс. Текст ПСМ я переклав за книгою російського юриста, релігійного діяча та письменника Сергія Олександровича Нілуса (народився 28 серпня (9 вересня) 1862 року в Москві – помер 14 січня 1929 року в селі Крутець, Александровський округ Івановської Промислової області) “Вєлікоє в малом”, видавництва “Сергієв Посад”, 1992 рік. ПСМ були вставлені Нілусом у друге видання книжки, яке побачило світ ще при його житті, у 1905 році. Ці документи, як стверджує професор Ю.К. Бєгунов, потрапили в руки Нілусу восени 1901 року, у вигляді рукопису французькою мовою – протоколи 24-х засідань керівників чи то таємної масонської ложі, чи то з’їзду “Загального Союзу Ізраелітів”.

Щодо правдивості протоколів, той самий професор Бєгунов стверджує, що в 1997 році, перебуваючи в Швейцарії, мав нагоду попрацювати в Бернському державному архіві, де зберігається 7-м томів матеріалів процесу над “Протоколами Сіонських Мудреців”. Хоча самим ПСМ, за словами Бєгунова, присвячено не менше 400 книжок і разів у десять більше різноманітних публікацій, матеріали процесу ніколи не публікувалися. В 1932 році проти Швейцарської національної партії було подано судовий позов, оскільки її активісти продавали ПСМ на вході в казино міста Берн. Процес тривав 5 років із залученням сотень свідків. Створення ПСМ приписували то генералу жандармерії Рачковському, а то й самому Сергію Олександровичу Нілусу. Суд міста Берн, 14 травня 1936 року визнав Протоколи фальшивкою. Але, вже 1 листопада 1937 року, Апеляційний суд в Цюріху відмінив це рішення.

Зрештою, сама історія появи ПСМ та пристрастей навколо них, заслуговує на прочитання. Тож подаю (перепрошую, що без перекладу) для тих, кого ця тема зацікавила, матеріал віднайдений мною на ресурсі “Флібуста”:

“БЕРНСКОЕ ДЕЛО “СИОНСКИХ МУДРЕЦОВ”

Ю. К. Бегунов, профессор, академик Международной Славянской академии наук, образования, искусств и культуры
Сенсационные находки в швейцарских архивах

В январе 1997 года я читал лекции в различных городах Швейцарии по приглашению местной Национальной партии. В свободное время удалось поработать в архивах. Самые интересные находки меня ждали в Бернском государственном архиве. Он уникален тем, что хранит семь томов материалов процесса над “Протоколами Сионских мудрецов” (надо сказать, что в мире теме “Протоколов” посвящено не менее четырехсот книг и четырех тысяч статей). Таким образом, я получил уникальный материал, который прежде никогда не публиковался.

В 1932 году против Швейцарской национальной партии был подан судебный иск. Ее активисты продавали это “неприличное” издание на ступеньках казино города Берна. Процесс длился 5 лет и к участию в нем из многих стран были привлечены сотни свидетелей. Стояла задача: представить “Протоколы” как грязную фальшивку, составленную либо жандармским генералом Рачковским, либо писателем Сергеем Александровичем Нилусом. Бернский суд 14 мая 1936 года признал подложность “Протоколов”, но уже 1 ноября 1937 года Апелляционный суд в Цюрихе отменил это решение.

Однако вернемся к началу этой истории. Осенью 1901 года в руки Нилусу попала рукопись на французском языке – протоколы 24 секретных заседаний руководителей не то тайной масонской ложи, не то съезда “Всеобщего Союза Израэлитов” (в сокращении – АЛИТ), известные как “Протоколы Сионских Мудрецов” (ПСМ).

Их суть американский историк Уолтер Лакер выразил следующим образом: “Они провозглашают своей целью разрушение всех существующих тронов и религий, разрушение всех государств и построение на их руинах всемирной еврейской империи, возглавляемой императором из дома Давидова… Почетной обязанностью всех граждан будет шпионство и доносительство друг на друга. Правительство будет безжалостно расправляться с теми, кто противится ему. Сообщники по заговору, такие, как масоны, будут ликвидированы: часть их убьют, а часть поместят в карательные заведения за морем …”

9 декабря 1901 года в своем орловском имении “Золотарево” С.А. Нилус закончил перевод текста ПСМ на русский язык. Сергей Александрович решил предупредить русское общество о грозящей ему опасности путем издания документов. Но его опередили. Вначале, в 1903 году, журналист Паволакий Крушеван напечатал документ в петербургской газете “Знамя”, а затем другой, молдаванин, Георгий Владимирович Бутми де Кацман издал текст ПСМ отдельной книжкой под заглавием “Корень наших бед”. Всего вышло шесть петербургских изданий Бутми (с 1905 по 1907 гг.) под названием “Обличительные речи. Враги рода человеческого”, в Казани – одно издание в 1907 году под названием “Выдержки из древних и современных протоколов Сионских мудрецов”. Были и анонимные издания.

В декабре 1905 года Нилусу удалось опубликовать текст в Царском Селе на средства местного отделения “Красного креста” в составе книги “Великое в малом и антихрист как близкая политическая возможность”. Текст ПСМ был снабжен подзаголовком и отличался от изданий Крушевана и Бутми четкостью и стройностью расположения материала. Скорейшему выходу книги в свет тиражом 2000 экземпляров помогла фрейлина великой княгини Елизаветы Федоровны Е.А. Озерова, ставшая вскоре женой Нилуса. (Публикация Протоколов в книге “Великое в малом” была благословлена св. Иоанном Кронштадским, св. Старцем Оптинским Варсонофием. – Ю.В.)

В 1911 и 1917 годах ПСМ снова выходят в свет в составе книг Нилуса “Великое в малом” и “Близ есть, при дверех”, – соответственно тиражом 3000 и 5000 экземпляров, однако судьба последнего издания трагична. В конце февраля 1917 года 3000 экземпляров, только что отпечатанные в типографии Троице-Сергиевой лавры, были приготовлены к отправке в Москву. В Петрограде свершилась Февральская революция, масонское Временное правительство князя Г.Е. Львова, занятое тысячью дел, сумело в числе первых вспомнить об антимасонской книге и отдать распоряжение уничтожить ее тираж.

Вывезенная из страны русскими эмигрантами оставшаяся часть экземпляров книг Нилуса “Близ есть, при дверех” начала распространяться по Европе и Америке. С 1919 года текст ПСМ стал переводиться на иностранные языки. Первым это сделал один из сотрудников генерала Людендорфа. Теперь Протоколы переведены на 80 языков.

После 1917 г. вместе с Россией испил до дна чашу страданий и Нилус. Аресты 1924 и 1927 годов, высылки, преследования, обыски, перемены мест жительства … Подвижник же молился и писал до конца дней своих вторую часть книги “На берегах Божьей реки”. На 68-м году жизни, 14 января 1929 года, в селе Крутец, в четырех верстах от Александровой слободы, С.А. Нилус скончался.

Миф о Сергее Александровиче то ли как о мистификаторе, то ли как о легковерной жертве мистификаторов возник с легкой руки французского иезуита графа Александра дю Шайла. В 1909 году он специально приехал в Оптину пустынь, чтобы встретиться и поговорить с жившим там Нилусом. Однако, примерно за 10 лет до издания Нилусом ПСМ, рукопись “Протоколов” уже находилась в распоряжении прокурора Московской синодальной конторы Филиппа Петровича Степанова. И по двум губерниям, по крайней мере, Тульской и Орловской, ходили издания ПСМ 1895 и 1897 гг.

В настоящее время мы не располагаем ни одним экземпляром тульских изданий. Известно также, что, по крайней мере, до 1960-х годов один гектографированный экземпляр хранился в собрании Пашуканиса в рукописном отделе Государственной библиотеки СССР им. В.И. Ленина, а затем таинственно исчез. В 1934 году фотокопия четырех страниц этого экземпляра посылалась советскими властями Бернскому суду. Немецкий перевод текста был сделан для судопроизводства и сохранился до наших дней в Вейнеровской библиотеке в Лондоне. Существует и еще одно доказательство в пользу существования второго издания 1897 года: в американском секретном документе от 13 ноября 1918 года фрагменты ПСМ дважды цитируются именно по этому изданию, которое могло попасть в США через Б. Бразоля, русского эмигранта, сотрудничавшего с госдепартаментом.

В 1884 году дочь русского посланника в Лиссабоне генерала Глинки Юстиния (Юлиана) Дмитриевна Глинка была направлена в Париж генералом Оржевским, секретарем министра внутренних дел. Ее заданием был сыск в отношении злокозненных замыслов супостатов России. Она подкупила члена ложи “Мизраим” Иосифа Шорста-Шапиро с целью сбора полезных сведений. Шорст был зол на весь мир, так как за два года до этого в Лондоне был пойман и осужден как фальшивомонетчик его отец. Кажется, того “подставили” масонские круги. Шорст предложил Глинке приобрести у него важный документ за 2500 франков. Глинка запросила согласия Петербурга и получила его. Когда Шорст получил деньги, он передал Глинке документ на одну ночь для снятия копии. Это были вырезанные бритвой из какой-то книги ПСМ на французском языке. “Сионские мудрецы” все-таки узнали о пропаже и заподозрили Шорста. Тому пришлось бежать. Но его нашли в Египте и убили – так свидетельствует французская полиция. Глинка поспешно выехала в Петербург и там предъявила документ генералам Оржевскому и Черевину для ознакомления с ним царя Александра III. Однако до императора документ не дошел. Черевин, опасаясь мести богатых евреев, испугался и оставил ПСМ у себя. Позднее, после его смерти в 1896 году, по завещанию, экземпляр ПСМ был вручен царю Николаю II. Завещание Черевина сохранилось. Сами же тексты, которые держал в руках Николай II, возможно, находятся в архивах III Отделения в Москве. Но только опись этого хранилища составляют 250 томов. Думаю, оно еще ждет своих исследователей.

В моем распоряжении имеется ксерокопия письма Глинки Императрице Марии Федоровне. Это отчет о выполнении конфиденциальных заданий. В письме говорится, в частности, о предложениях, сделанных представителями АЛИТ Александру III. Император, естественно, ответил отказом. (Из других источников нам известно, что император был приговорен АЛИТ к смерти и впоследствии был отравлен своим врачом).

Юлиана Глинка посещала кабинеты вельмож, добиваясь правды-истины и требуя скорейшего опубликования крамольного документа. Но “Сионские мудрецы” придумали против нее интригу, что она, якобы, являлась автором скандальной книги “Святая Русь: двор, армия, духовенство, буржуазия и народ”, написанной на самом деле французской писательницей Жюльетт Адам. Александр III разгневался и сослал Глинку в ее родовое имение в Чернском уезде Орловской губернии.

Там в начале 1890-х годов Юлиана Глинка встретилась со своими соседями – чернскими помещиками. Одному из них, майору и предводителю дворянства Чернского уезда Алексею Николаевичу Сухотину (1848-1903), она доверила свою ценную рукопись. Тот оценил документ по достоинству и передал ее своему другу Филиппу Петровичу Степанову.

Но когда же и где возник текст ПСМ? Ученые Ю. Делевский, В. Бурцев, Н. Кон и их многочисленные последователи дружно заверяют, что авторами ПСМ были сотрудники шефа русской тайной полиции П.И. Рачковского (работал в Париже с 1884 по 1902 г.) М. Головинский и И. Манасевич-Мануйлов. Последние якобы сфабриковали ПСМ в Парижской национальной библиотеке по образцу “Диалога” Мориса Жоли, а за позорной работой поддельщиков якобы застали княгиня Екатерина Радзивилл и Генриетта Херблетт. В Берне почтенным дамам задавался вопрос: когда они видели, как фабриковался документ? Ответ был таков: в 1904 или в 1905 году. Но в это время Рачковского уже два года как не было в Париже, а русский текст ПСМ четырежды был опубликован в России.

Есть и другая точка зрения: ПСМ являются подлинным документом; он находится в ряду подобных же тайных документов XIX века – Послания “Всеобщего Союза Израэлитов” (1860), Послания Всемирного совета масонов (1871), “Сна кайзера” (1890), вышедших из среды еврейских и масонских организаций, служащих еврейской буржуазии и помогающих ей осуществить свою тайную цель – господство над миром. Есть подтверждения косвенного порядка: секретная записка 1895 года, адресованная Департаменту полиции “О тайне еврейства” и секретный меморандум графа Ламздорфа (1906 г.). Здесь-то и пора вспомнить о том, что апелляционный суд в Берне 1 ноября 1937 года признал несостоятельным мнение о подложности документа – ПСМ. Вот что мне удалось обнаружить в Бернском архиве:
Свидетельство немецкого делегата первого Конгресса Сионистов Альфреда Носсигэ (Берлин), рассказавшего в 1901 г. польскому композитору Падеревскому о том, что в Базеле, в августе 1897 года, в перерывах между 32-м и 33-м заседаниями Совета старейшин действительно зачитывался и обсуждался текст ПСМ на французском языке. Об этом же свидетельствовал другой участник Конгресса, создатель самой известной в России Энциклопедии Брокгауза и Горрона, впоследствии крестившийся в Православии Савелий Константинович Ефрон.
Свидетельство Андрея Петровича Рачковского, сына жандармского генерала и якобы фальсификатора антисемитского документа. Он показал, что отец его никогда не испытывал неприязни к евреям, хотя бы уже потому, что его мать была еврейкой; евреями были и ближайшие сотрудники его по парижской резидентуре. Андрей Петрович заявил, что подает в суд на клеветников: графа дю Шайла и Екатерину Радзивилл – аферистку, сидевшую в тюрьме за кражу драгоценностей.
Выступление Маркуса Эренпрайза, обер-раввина Стокгольма, участника Первого Базельского конгресса. Суть его позиции была такова: что вы суетитесь вокруг “Протоколов”, когда более масштабные планы еврейской гегемонии изложены в Талмуде? (Он состоит из 56 трактатов, на русский же язык переведен лишь один том выжимок текста – Ю.В.) То же говорится и в “Шулхан арухе”.
На Базельском конгрессе произошла одна из нескольких утечек материалов ПСМ. Премьер-министр России Горемыкин и министр финансов Витте направили в Базель под видом верующего еврея агента с целью выяснения финансового могущества еврейских кругов. Этот агент фигурирует в документах как Джонсон-Хан. Был он, очевидно, человекам энергичным. Во всяком случае, им была организована такая комбинация. В один момент, когда Герцль находился на трибуне, в зале кто-то погасил свет. В возникшей суете Хан прокрался к президиуму и вытащил из портфеля сионистского лидера три экземпляра “Протоколов”. Об этом на процессе свидетельствовали полковники III Отделения Николай Принцев и Борис Энгельгардт. Похищенный документ был переведен с иврита на русский в Санкт-Петербургской Духовной академии. Так что некоторые высокопоставленные русские чиновники и духовные лица ознакомились с ПСМ еще тогда.
Полковник Николай Принцев сообщил также следующее: в 1896 году одесские жандармы провели обыск в ложе “Бмай Моше”, которую возглавлял лидер духовного сионизма Ахад Гаам. Там также были изъяты три экземпляра “Протоколов” на иврите. Они были отосланы в III Отделение, в Санкт-Петербург. Переводить их не потребовалось: они оказались идентичными уже имеющимся экземплярам. Их просто приобщили к делу, которое так и называлось: “Протоколы Сионских мудрецов”. Этот том 2 марта 1917 года князь Львов и передал известному еврейскому политику и масону М.М. Винаверу.
Свидетельство американской исследовательницы Лесли Фрей-Шишмаревой: “Книга Протоколов есть перевод с древнееврейского языка (иврита – Ю.В.). Такое мнение подтверждается экспертами, исследовавшими книгу. Еще более веским доказательством являются свидетельства людей, живших в Одессе в 1890 году и видевших этот документ, написанный на древнееврейском языке, в руках евреев – жителей Одессы и даже державших его в своих руках”.
Свидетельства или реалии самого текста, которые отображают политическую жизнь Франции конца 80-х или начала 90-х годов XIX столетия, – имеется в виду текст протокола № 10, который гласит следующее: “…чтобы привести наш план к такому результату, мы будет подстраивать выборы таких президентов, у которых в прошлом есть какое-нибудь нераскрытое темное дело, какая-нибудь “панама”. (Банковская афера со строительством Панамского канала).

Совокупность этих и других документов и свидетельств, видимо, и повлияла на приговор Апелляционного суда в Цюрихе, признавшего несостоятельным мнение о подложности ПСМ. Однако в “демократических” СМИ упоминается только о решении Бернского суда 14 мая 1936 года. Но все тайное, как известно, рано или поздно становится явным.

В “Протоколах” сказано, что, выполнив свою задачу, масоны будут уничтожены. Таков сатанинский архетип “мудрецов”. Но, приблизившись к отцу лжи и человекоубийце более других, и сами они станут следующей его жертвой. Будут расплющены молотом на адской наковальне… Вот разрушительная реакция зла… Воистину, не “Сионскими мудрецами” были эти люди, а “Сионскими глупцами”!

Комментарии Юрия Юрьевича Воробьевского

“Русский Дом”, №7, 2000 г.”

Вже практично завершивши роботу над перекладом цитат із ПСМ, я натрапив на книжку відомого підприємця зі США, засновника корпорації “Форд Мотор”, Генрі Форда, “Міжнародне єврейство”. Як стверджують деякі джерела, Генрі Форд у 1894 році став магістром масонської ложі “Палестина”, а згодом перебував у ложі “Сіон”. Так це чи ні, важко судити, але у своїй книжці, котра була видана у 1920 році, один із найвідоміших конструкторів автомобілів у світі, приділяє ПСМ багато уваги:

“Особи, які охочіше займаються теорією єврейського світового панування, ніж вивченням впливу цього панування на сучасний світ, найчастіше посилаються на ті 24 документа, що відомі за назвою: «Протоколи Сіонських мудреців». Вони звернули на себе увагу всієї Європи і ще недавно викликали бурхливий обмін думок в Англії; у Сполучених Штатах навпаки, ними займалися дуже слабо. Це саме ті документи, дослідження яких було почато рік тому Департаментом Юстиції і які були видані в Лондоні державною друкарнею британського уряду Ейр і Спетиссвуд.
Хто дав цим документам вперше назву «Протоколів Сіонських мудреців», невідомо. Без великого перекручування з них можна було б виключити всякий натяк на їхнє єврейське походження, і все-таки, всі головні пункти програми світового поневолення в такому широкому обсязі, якого ще ніколи не знав світ, залишилися б у всій своїй недоторканності. Тільки відсутність вказівки на їхнє єврейське походження внесло б у протоколи ряд протиріч, що нині в них відсутні. Кінцевою метою, поставленою в протоколах, є руйнування всього укладу державного керівництва сучасного людства, щоб замість нього створити нову світову силу у формі необмеженої правлячої влади. Такий план не міг виникнути в жодному з правлячих класів, що нині мають повноту державної влади. Скоріше його могли створити анархісти. Але останні не прагнуть до створення форми правління у вигляді необмеженої одноособової влади. Мабуть можна собі уявити автора такого плану у вигляді співтовариства французьких революціонерів, типу тих, які жили в часи Французької революції, з добре відомим Герцогом Орлеанским на чолі. Але такі революціонери більше не існують, а тим часом викладена в Протоколах програма знаходиться в стані поточного здійснення і не лише у Франції, але і у всій Європі і, особливо, у Сполучених Штатах.
У тому вигляді, у якому Протоколи стали тепер відомі, — а потрібно думати, що це була їхня первісна форма, — в них не можна знайти протиріч. Вказівка на єврейське авторство є істотною для їх внутрішнього зв’язку, як цілого. Якби вони були підробкою, за яку їх видають єврейські підголоски, то особи, які їх підробили, не преминули б підкреслити їхнє єврейське походження настільки яскраво, щоб їхня антисемітська мета кидалася кожному в очі. А тим часом слово «єврей» зустрічається в них всього двічі. Лише при уважному їхньому вивченні, чого середній читач у такого роду речах не робить, представляється можливим усвідомити собі план встановлення майбутнього світового самодержця і тільки тоді стає ясним, з якого табору це виходить…

З усього складу Протоколів можна вивести висновок, … що їхня ціль не переконати в необхідності прийняти відому програму, а лише поінформувати про неї, як про таку, яку вже почали проводити в життя. У ній відсутній заклик дружно зімкнутися і зібратися із силами, так само як і запрошення висловити про неї свою думку…

Із усього духу Протоколів ясно видно, що особа, яка їх створила, сама не прагнула до почестей. Документи ці відрізняються відсутністю всякого особистого честолюбства. Всі плани, цілі і чекання зливаються в одній меті: майбутність Ізраїлю; і ця майбутність, очевидно, може бути досягнута тільки одним способом: ретельним викорінюванням відомих керівних ідей, властивим неєвреям. Протоколи говорять про те, що було зроблено раніш, про те, що робилося під час їхнього запису, і про те, що ще залишається зробити. По повноті розробки окремих подробиць, по планомірності дій і по глибині розуміння найпотаємніших джерел людської діяльності, нічого подібного до цієї пори не було відоме. Протоколи воістину жахливі своїм майстерним розумінням таємниць життя; жахлива і повна свідомість власної переваги, заснованої на цьому знанні, яким вони перейняті. Вони воістину були б гідні вироку, висловленого недавно євреями, що вони є витвором натхненного безумця, якби те, що міститься в них на словах, для всіх не відображалося б у зручній для читання формі на сторінках самого нашого життя, у прагненнях і справах сучасності.”

Уривки з Генрі Форд, “Міжнародне єврейство”.

Після післямови.

Чому ж цьому геніальному задуму проти людства не судилося стати реальністю?
Ні, оприлюднення подібних і далеко радикальніших документів, щодо нового світового порядку на віки, вже нічим не допоможе. Більшість глибоко-зомбованих просто відмахується від очевидних фактів, як від набридливої мухи, або запихає голову в пісок.
Подібні тексти настільки боляче б’ють по насадженому масам світогляду, що часом просто викликають сліпу агресію, в стані якої цілком пристойні люди готові роздерти клятого “конспіролога-антисеміта”, який посмів руйнувати дбайливо змуровані ментальні зАмки. Протягом щонайменше останньої сотні років, ЗМІ та псевдонаука настільки утвердили людей у хибному світобаченні, що достукатися до свідомості мас не реально.
Отже, на масове прозріння сподіватися вже марно.
Пригадуєте згаданий у тексті символ Змія, який кусає себе за хвоста?
Це ключ до розуміння.
Зло почне пожирати само себе, коли не стане іншої поживи.
То що, ми всі приречені?
Ні!
Змінивши свою внутрішню якість ми перестанемо бути поживою.
З чого почати?
Хоча би вимкніть телевізор і не живіть життям дегенератів на сторінках і телеефірах ЗМІ.
Намагайтеся їсти здорову їжу і підтримувати тіло в чистоті й тонусі.
Відмовтеся, наскільки можете, від залежностей.
Допомагайте одне одному.
Запам’ятайте – ви нікому й нічого не винні! Особливо дегенератам при владі.
Всі, нав’язані вам ЗМІ псевдоальтернативи, є хибними і мають на меті відволікти вашу увагу від насправді важливого…
Насправді важливим є лише ваше життя, яке несе в собі унікальну місію, незалежно від соціального статусу та статків…

Можна багато давати порад.
Це нудно.
Просто живіть своїм життям і радійте йому, а Природа сама приведе в дію сили Рівноваги.

Залишити відповідь