Ох, не однаково мені…

 

image

Майже науковий доказ того, що далі буде гірше.

Чому жодні реформи не принесуть у кінцевому результаті успіху?

Чому на сьогодні, жоден, так званий “політичний важковаговик”, не здатен нічого змінити?

І як так виходить, що кожна “перемога” нашої влади, згодом обертається поразкою? Я не про війну, котра начебто АТО, а про всілякі “досягнення”.

Для спрощення відповіді на ці запитання, дозволю собі відкинути повністю суб’єктивно-об’єктивні фактори з категорії “всі крадуть”, “навколо зрадники” і “путін нападе якщо…”.

Давайте коротко й за порядком. Три репліки.

І. Реформи – це зміни й покращення? Добре.
Уявіть собі, що ви живете в старій, перекошеній та облупленій хаті з дірявим дахом. Природньо, що хочете мати ліпше житло. Куди спочатку підете? Не просте запитання. До архітектора? Так він скаже, що будинок до реконструкції не надається – дешевше збудувати новий. До будівельника? Той запитає: який ремонт хочете замовити і на які гроші… Насправді, для початку, ви сядете й поміркуєте, оціните свої потреби, ресурси, пізніше порадитесь, проконсультуєтесь і зрештою сформуєте в своїй уяві мету. Припустім – першочергове укріплення стіни підпорками, з подальшим ремонтом даху і проектуванням поруч нової хати.

ІІ. Візьмемо політичну партію. Як писав Юрко Шведа (Царство Йому Небесне!): “однозначного визначення поняття “політична партія” в політичній теорії немає.”
Разом із тим:
“Мета партії не може бути самостійно реалізована в межах своєї власної організації. Члени партії повинні обіймати керівні позиції у політичній системі, щоб вплив, який партія прагне мати, набув реального характеру.”
Тобто, кожна політична партія теоретично повинна мати мету – інакше навіщо той реальний вплив. Партійна програма – це ж не просто гасла, а перелік заходів для досягнення певної цілі. Хіба ні?

ІІІ. Всі знають вислів “піррова перемога”, коли цар Пірр, побачивши втрати на полі битви, сказав: “ще одна така перемога і я залишуся без війська”. Це ситуація, коли витрати ресурсу на досягнення результату перевищують ефект від самого результату. Уявіть собі, що ви почали ремонтувати вищезгадану хату. Полізли перекривати дах, але перекошена стіна не витримала й хата розвалилася. Тепер всі гроші підуть на те, щоби відновити придатний до проживання стан. Ви наймете будівельників, ті вимурують нову стіну, залатають дах, здеруть втридорога за терміновість… Все. Начебто “перемога”, але “піррова”…

Чи є уява в наших реформаторів, чого вони хочуть досягти? Так, без сумніву. Всі вони хочуть “покращення”. Кожен у своїй сфері. В силу якихось причин не розуміючи, що всі сфери є між собою пов’язані певною системою відносин. А саму систему ніхто змінювати не хоче. А якщо й хоче, то пояснити як – не може. Немає в них бачення, як ту хату латати. А тим паче – як будувати новий будинок.

Думаєте вигадую? Візьмемо “партію влади” – “Всеукраїнське об’єднання “Солідарність”. Читаємо програму. Мети там не знайдете. Є лише завдання:

“Усвідомлюючи всю відповідальність та виклики часу, які постали перед Україною, ми вбачаємо своїм завданням розбудову суспільства, рушійною силою якого є ініціативні та готові до самоорганізації громадяни.”

image

Що це означає? Зорганізуйтесь, та шось собі зробіть. Нічого не нагадує? Ага. Самопоміч – “візьми й зроби”. Що ж, почитаємо програму сонцесяйного. А там навіть завдань немає! Там суцільний “ВІДСТОЙ”. Вся програма це: “Самопоміч відстоюватиме…”

 

Не вірите? Гугл вам у поміч!

Отже, ні в реформаторів при владі, ні в самої влади, ні у претендентів мети немає. Є бажання покращити й покерувати, як і в кожного “таксиста” й “кухарки”. Зрозуміло, чому назви професій беру в лапки – бо з повагою ставлюся до професіоналів у будь-якій справі. Але коли нині прочитав проект Закону з термінами “порядні корупціонери” та “трудівники злочинного світу”…
Ну так, будь-який таксист і кухарка здатні написати щось подібне.
Звичайно, спочатку очам не повірив. Але переконайтеся самі: http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb2/webproc34?id=&pf3511=60223&pf35401=402564
Я навіть знимки зробив, поки то чудо не прибрали з сайту ВРУ…

image

Тож всі наші “перемоги”, друзі, є “пірровими”. В кращому випадку (але це без дурнів і путінащонападе!) буде як з тою хатою – спочатку накоїмо лиха, потім героїчно ліквідуємо наслідки і далі сидітимемо в хліву, бо ресурси закінчаться.

Всі ці приклади об’єднує одна засаднича річ: ВІДСУТНІСТЬ МЕТИ, а відповідно й відсутність СТРАТЕГІЇ, бо без мети, вся стратегія як у початківця боксера – поменше дістати по голові…

Держава – це складний, але цілком реальний проект. Запаси міцності, котрі ми отримали від УРСР, закінчуються. Традиційно нагадую – за радянський спадок заплачено десятками мільйонів життів українців. Переважно кращих. Кращих тоді знищували війнами та Голодоморами, як нині АТО. І цей колосальний ресурс ми просрали, перепрошую. Він у руках тих, хто реалізовує нам, назагал, невідому стратегію, з такою метою, в яку звичайній людині просто важко повірити.

Тому маю всі підстави стверджувати – ліпше не буде. І чим довше ми перебуватимемо в навіяному ЗМІ летаргічному сні – тим буде гірше. Бо ми з вами лише елемент чийогось недоброго плану, зайвий ресурс, бездушне бидло… Саме так.

Мені традиційно все одно – чи повірить у це хтось, чи ні.
Моя місія – попереджувати та застерігати.
Адже мусить хтось гавкати й будити, бо, як писав Тарас:

Та не однаково мені,
Як Україну злії люде
Присплять, лукаві, і в огні
Її, окраденую, збудять…

Залишити відповідь