Операція “Повернення Саакашвілі”

Версія для лінивих. Максимально коротко й по-суті. Найголовніше для усвідомлення: незаконно позбавлений українського громадянства Саакашвілі має повне право повернутися в Україну; його прихильники та симпатики збираються на мирну акцію підтримки, що є абсолютно законною дією; провокації вигідні владі і виключно на ній лежить вся відповідальність за їх наслідки.

За порядком.

Наприкінці травня 2015 року, Порошенко видав указ “Про прийняття до громадянства України Саакашвілі М., як особи, прийняття якої до громадянства України становить державний інтерес для України”.

Ніхто про той державний інтерес не запитував, бо повірили “на слово”, адже Саакашвілі публічно підтримав що 1-й, що 2-й Майдани і вважається особистим ворогом Путіна. Цього було достатньо, щоби радо прийняти в громадяни України дорогого грузинського гостя – друга президента Порошенка.

На той час залишатися в Грузії для Міхо стало небезпечно. Російсько-грузинський олігарх, акціонер “Газпрому” і цілком проросійський Прем’єр Бідзіна Іванішвілі, якому фактично належить влада в країні, почав кримінальне переслідування Саакашвілі за явно політичними мотивами.

Це, зрештою, визнала й Генпрокуратура України, відмовивши грузинам в екстрадиції їхнього екс-президента.

В Україні Саакашвілі очолив Одеську ОДА, вочевидь з гарантіями максимального сприяння у проведенні реформ. Чи то Міхо переоцінив свої сили, чи недооцінив силу системи, але дуже швидко з прихильника влади та її представника, перетворився на жорсткого критика “бариг” і “мародерів”.

Подібно, що обіцяного реального сприяння у проведенні реформ в окремо взятому регіоні України, Міхо так і не отримав, а спроби жорстко навести порядок були олігархічними ЗМІ подані як піар. Можливо це частково і був піар – не можу судити про те, чого не знаю.

В результаті, грузинський екс-президент став українським опозиціонером і безапеляційним опонентом чинної влади, зайшовши таким чином на електоральне поле Ляшка, що останнього вельми стурбувало, судячи з радикально неадекватних реакцій та закликів розстрілювати як Саакашвілі так і його прихильників.

На якомусь етапі, Саакашвілі зі своїми соратниками об’єдналася з невеличкою, створеною активістами Майдану, партією “Воля”, яка має доволі згуртовану команду та представництво в органах місцевого самоврядування. Такий союз був взаємовигідним, оскільки неолігархічна “Воля” немала доступу до ЗМІ, відтак, як наслідок, належної популярності, а популярний Саакашвілі – достатньо потужної команди, здатної до активних політичних дій.

Вочевидь, такий союз стурбував Порошенка, і поки документи політичної партії Рух Нових Сил Михайла Саакашвілі маринувалися в Мінюсті, було поспіхом зареєстровано клон – Блок Міхеіла Саакашвілі, який до справжнього Саакашвілі немав жодного відношення. Лідером партії став фейковий Міхо, який у грузинського екс-президента вкрав прізвище, відмовившись від свого попереднього … – Дарт Вейдер!

Обурений справжній Саакашвілі мало не набив писок міністру юстиції, який сьогодні ймовірно прийматиме рішення про його екстрадицію, згідно нових офіційних звернень, ініційованих пропутінським урядом Грузії.

Мабуть зневажливі репліки, кпини й гостра критика Саакашвілі зачепили Порошенка за живе, і на партії-клоні він не зупинився. Дочекавшись, поки Міхо покине Україну, Порошенко позбавляє його єдиного на цей час українського громадянства, що є грубим порушенням як Конституції України, так і цілої низки законодавчих актів.

Зроблено це було, як завжди, чужими руками і по нинішній день документів, на яких грунтувався відповідний указ Президента, як і текст самого Указу (якщо не помиляюся ), ні адвокати Саакашвілі, ні народні депутати, так і не отримали. Що, відповідно, позбавляє можливості ці всі неконституційні та незаконні дії оскаржувати.

Збившись із політичної доцільності на особисту помсту, Порошенко допустився стратегічної помилки. І справа зовсім не в тому, що своїми діями він підняв рейтинг конкурента. Найгірше – це створення приводу для провокацій, який може використати будь-хто. Є гірша версія, озвучена на початку допису, і полягає вона в тому, що власне влада буде замовником та організатором конфліктного сценарію під час повернення Саакашвілі.

Приводом до другої версії стало: щорічне звернення Президента до парламенту, в якому достатньо прозорих натяків щодо майбутнього “закручування гайок”, заяви неадекватних шісток влади з закликами до кривавої розправи над Саакашвілі та його прихильниками, а також чутки про мобілізацію всілякої озброєної швалі на анти-акцію. Маємо класичний варіант Майдану з активістами, котрі вийшли підтримати цілком законну акцію і зрежисований владою Анти-майдан з проплаченою тітушнею.

Кому вигідна провокація? Найменше – це Саакашвілі та його прихильникам, яких, за відсутністю доступу до медійних ресурсів, олігархічна зграя мародерів-клептократів зробить винними у будь-яких конфліктах і негараздах під час проведення ними мирної акції. Владі провокації вигідні перш за все для дискредитації опозиції, недопущення Саакашвілі в Україну, та встановлення диктатури. Нейтралізація, в тому числі шляхом екстрадиції екс-президента Грузії, вигідна насамперед Порошенкові та придворним політичним повіям, а також Путіну, який вважає Саакашвілі особистим ворогом.

Резюме. Поширення цього допису, та формування в народу розуміння того, що відбувається насправді, може запобігти планам влади вчинити провокації та запустити феесбешні механізми остаточного розвалу держави.

 

 

Залишити відповідь