Називаючи речі своїми іменами


Корисні ідіоти гуртуються в тоталітарну секту. Чергова порція істерії припорошеної свідомості торкається оцінки трагічних подій нещодавної історії:

1. Чим був Майдан?
2. Що відбувається на Донбасі?
3. Хто для нас Росія?

Отже:

1. Майдан – це був справедливий протест частини українського народу проти узурпації влади кланом Януковича. Цей протест не призвів до ліквідації існуючого суспільного ладу (олігархічно-охлократичної системи), а зміна влади відбулася з порушенням Конституції та чинного законодавства. Тому результатом Майдану став «державний переворот».

2. На Донбасі відбувається внутрішній збройний конфлікт, ініційований та підтриманий Росією. Його учасниками були і є: ЗСУ, громадяни України-добровольці, громадяни України-колаборанти, іноземні найманці, військовослужбовці та працівники спецслужб Росії.

3. Де-факто Росія є збройним агресором і бізнесово-політичним партнером нинішньої влади. Де-юре: агресором, миротворцем, другом та партнером. Скажете – це якась шизофренія! Атож. Про це й пишу вже майже чотири роки…

Не дискутую – всі аргументи в десятках публікацій. Тут наведені лише деякі, для розуміння:

Цитата з «Радіо Ватикан», лютий місяць 2015 року:
«Браття й сестри, – додав Папа, – коли я чую слова “перемога” і “поразка”, відчуваю у серці глибокий біль і смуток. Це не є правильні слова. Єдиним правильним словом є слово “мир”. Це єдине правильне слово! Я думаю про вас, браття і сестри українці… Задумайтеся: це ж війна між християнами. Ви всі отримали те ж саме Хрищення! Ви боретеся між християнами, Отож, задумайтеся над цим згіршенням. І молімося, тому що наша молитва є протестом перед Богом в період війни!».

Цитата з так званих «Мінських угод»:
«Обеспечить помилование и амнистию путем введения в силу закона, запрещающего преследование и наказание лиц в связи с событиями, имевшими место в отдельных районах Донецкой и Луганской областей Украины.»

Цитата з Закону України «Про особливий порядок місцевого самоврядування в окремих районах Донецької та Луганської областей»:
«Держава гарантує відповідно до закону недопущення кримінального переслідування, притягнення до кримінальної, адміністративної відповідальності та покарання осіб – учасників подій на території Донецької, Луганської областей.»

«Мінських угод» як таких не існує. Відомий лише текст комплексу заходів на виконання цих угод, який 12 лютого 2015 року підписали учасники “Трьохсторонньої Контактної Групи” – панове: екс-президент України Кучма, посол Росії Зурабов, “непонятно хто” Плотніцкий із Захарченком, та від Европи пані Тальявіні, а так звані члени “номандської четвірки” – Порошенко, Путін, Меркель та Орланд, ці заходи схвалили спільною Декларацією.

Стаття 7 Закону “Про особливості державної політики із забезпечення державного суверенітету України над тимчасово окупованими територіями в Донецькій і Луганській областях” так звані «Мінські угоди» імплементує в українське законодавство: «Під час здійснення органами державної влади України, їх посадовими особами політико-дипломатичних заходів із відновлення територіальної цілісності України в межах міжнародно визнаного кордону України забезпечується пріоритетність виконання безпекових положень Мінського протоколу від 5 вересня 2014 року, Мінського меморандуму від 19 вересня 2014 року та “Комплексу заходів” від 12 лютого 2015 року з метою створення необхідних умов для політичного врегулювання відповідно до норм і принципів міжнародного права та законодавства України.»

Станом на сьогодні є чинним «Договір про дружбу, співробітництво і партнерство між Україною і Російською Федерацією»

Російський бізнес, зокрема в енергетиці та банківській сфері, в Україні процвітає.

У нас події на Донбасі назвали АТО і за 3 роки та 9 місяців зареєстровано вже 5804 кримінальних справ за статтею “терористичний акт».

Із юридичної точки зору, як стверджують автори підручника «Міжнародне гуманітарне право», панове Репецький В.М. і Лисик В.М., війна має наступні ознаки:
1. Формальний акт оголошення, як цього вимагає ІІІ Гаагзька конвенція 1907 р.
2. Розірвання дипломатичних відносин.
3. Анулювання двохсторонніх договорів.

Воєнна доктрина України 2015 року визначає воєнний конфлікт – як форму розв’язання міждержавних або внутрішньодержавних суперечностей із двостороннім застосуванням воєнної сили. Основними видами воєнних конфліктів є війна та збройний конфлікт.
Збройний конфлікт – це збройне зіткнення між державами (міжнародний збройний конфлікт, збройний конфлікт на державному кордоні) або між ворогуючими сторонами в межах території однієї держави, як правило, за підтримки ззовні (внутрішній збройний конфлікт).

Збройною агресією проти України, окрім вторгнення, вважається засилання іншою державою або від її імені озброєних груп регулярних або нерегулярних сил, що вчиняють акти застосування збройної сили проти України.

Згідно Закону «Про оборону України»: у разі збройної агресії проти України або загрози нападу на Україну Президент України приймає рішення про загальну або часткову мобілізацію, введення воєнного стану в Україні або окремих її місцевостях, застосування Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до законів України, подає його Верховній Раді України на схвалення чи затвердження, а також вносить до Верховної Ради України подання про оголошення стану війни.

Цього зроблено не було.

Мешканці самопроголошених ЛНР/ДНР де-юре залишаються громадянами України. Частина з них, проживаючи на території підконтрольній «терористам», працюють в українських установах і організаціях, отримують українські пенсії, воюють у так званому «ополчєніі».

Після втечі Януковича не було проведено належної процедури імпічменту. Більше того, рішення про імпічмент, згідно Конституції, приймається 3/4 складу Верховної Ради і якщо вже вважати Постанову ВРУ “про самоусунення…” (якою призначили позачергові президентські вибори) такою собі “заміною” процедури імпічменту, то принаймні норма про 3/4 голосів мала би бути збережена. 450 : 4 х 3 = 337,5. Ми ж отримали «за» лише 328 голосів, про що й заявляв під час судового процесу пан Янукович.

Режим «воєнного стану», який МУСИВ бути введений ще під час анексії Криму, немає жодного відношення до «стану війни», але чітко забороняє проведення в державі БУДЬ-ЯКИХ виборів. Отже, всі вибори після анексії Криму суперечать нормам Конституції та чинного законодавства і є сумнівної легітимності.

Великий тлумачний словник сучасної української мови (2009 рік) так тлумачить термін «революція»: це докорінний переворот у житті суспільства, який приводить до ліквідації віджилого суспільного ладу і утвердження нового, прогресивного.Натомість, всі словники визначають «Державний переворот» як насильне, в порушення Конституції, захоплення державної влади.

Залишити відповідь