Маніпулятори з львівської ратуші (ч.2)

Маніпулятори з львівської ратуші або як розумними словами прикрити знищення міста. 

На львівському сайті «Твоє місто» з‘явилася публікація, що свідчить про спробу посадовців Львівської міської ради приховати свою злочинну діяльність (і бездіяльність) по знищенню Львова за допомогою маніпуляцій громадською думкою. Сприяючи масовому незаконному будівництву, не реалізовуючи вкрай необхідні інфраструктурні проекти, погіршуючи природно-територіальний комплекс, команда Садового, грубо порушуючи права й інтереси львівської громади, намагається їй буквально підсунути непередбачений законодавством документ під назвою «Інтегрована концепція розвитку міста», замість того, щоби реалізовувати генеральний план Львова. Саме теке враження складається після аналізу нещодавного публічного виступу головного архітектора міста, Юліана Чаплінського. (більше за посиланням: http://tvoemisto.tv/exclusive/poboroty_zatory_shcho_mozhe_zminyty_kontseptsiya_integrovanogo_rozvytku_u_lvovi_100607.html). 

Беремо наступну цитату з публікації:

Над Концепцією вже понад рік працюють приблизно 90 українських та міжнародних експертів із містопланування, транспорту, архітектури й соціології. На дискусії, організованій медіа-хабом «Твоє місто» у співпраці з німецьким товариством міжнародного співробітництва GIZ, презентували перші напрацювання Концепції, обговорили перспективи нових вулиць та як побороти затори в місті.

[Згадка про 90 експертів викликає гірку посмішку. Річ у тому, що станом на сьогодні у Львові діє «Комплексна стратегія розвитку Львова 2012-2025 рр» (далі – КСЛ). Виявляється, що ще на початок 2006 року місто мало у своєму розпорядженні 7 комплексних стратегій, не враховуючи вищезазначеної, «підсумкової». Так званий «Інститут міста», тобто аналітичний центр, який було створено Львівською міською радою 21 травня 2009 року (організаційно-правова форма — комунальна установа зі статусом неприбутковості, заснована на комунальній власності і підпорядкована виконавчому комітету Львівської міської ради), згадував про існування всіх попередніх стратегій наступним чином:

«Щоб не залишити також поза увагою жодну з раніше розроблених стратегій, програм, концепцій Інститут міста дослідив наявність та тексти усіх стратегій, які можна було ідентифікувати. Під стратегіями також маються на увазі комплексні документи, що охоплюють всі основні сфери життя львів‘янина. Ідентифіковані 115 стратегій, програм та концепцій були поділені на 10 блоків, а саме: загальні (стосуються комплексного розвитку міста), соціально-економічні, освіта, туризм, культура, ЄВРО 2012, транспорт, житлово-комунальне господарство, охорона здоров‘я, енергоефективність, екологія» 

(https://www8.city-adm.lviv.ua/inteam/uhvaly.nsf/0/23349f49bc91ba52c225793400489747/$FILE/Сесія2.pdf, 26 сторінка)  

115 стратегій, програм і концепцій! Вдумайтеся! У самій КСЛ передбачено більше сотні локальних проектів та 27 різноманітних програм – ви щось чули про їх реалізацію? Автор спробував пошукати звіти про їх виконання – марно! Натомість приймаються нові стратегічні документи, а «старі» просто «забуваються». 

До прикладу, в КСЛ зазначена  програма «Програма збереження, розвитку та утримання парків м.Львова на 2011- 2015рр.», а генеральним планом передбачено: «формування системи ландшафтно-рекреаційних територій  шляхом встановлення юридичних меж існуючих парків і особливого режиму використання та забудови міжпаркових територій, створення і благоустрій парків в нових районах міста з доведенням їх загальної площі до нормативного показника шляхом будівництво нових парків загальною площею приблизно 120 га і перетворення 360 га прилеглих до міста лісів Брюховицького  лісництва в міський лісопарк». Що з передбаченого у програмі та генплані виконано, а якщо не виконано – то чому? Не відомо. Натомість на виконання «Комплексної екологічної програми на 2017−2022 роки для міста Львова», сесія Львівської міської ради затвердила «Комплексну стратегію озеленення м. Львова».

Інший яскравий приклад – проблема Грибовецького сміттєзвалища. Генпланом для утилізації сміття передбачалося будівництво сміттєпереробного заводу. Розмір необхідної ділянки було визначено у 13,5 га, розміщення – за рахунок вилучення частини території, відведеної під ТЕЦ-2, розвиток якої за раніше розробленим проектом не передбачався, або на території існуючого сміттєзвалища, яка підлягала рекультивації. Техніко-економічне обгрунування цього проекту мало бути розроблене ще у 2010 році! У КСЛ включена «Програма поводження з побутовими відходами у м.Львові на 2010-2013рр».

У 2013 році інститутом «Гірхімпром» було розроблено проект рекультивації сміттєзвалища, на що потрачено близько 75000 доларів бюджетних коштів.  А в 2016 році, через 10 років після офіційного «закриття» сміттєзвалища, там загинули люди. І що? Нічого – на «мандри» сміття Україною, за твердженням депутата ЛМР В. Веремчука, члена постійної комісії із питань фінансів та планування бюджету, додатково витратили 900 млн грн бюджетних коштів, а 14 вересня 2018 року чергову стратегію вирішення проблеми відходів представив на IV Міжнародному Екофорумі «Вода та енергія», що відбувся на «Арені Львів», директор ЛКП «Зелене місто». Ніхто так і не відповів – ні за бездіяльність, ні за витрачені через халатність міського голови і чиновників сотні мільйони гривень! Начебто й не було рішень, передбачених генпланом, програм, проекту. 

Автор має всі підстави стверджувати, що така практика команди Садового є  системою маніпуляцій: про чинні документи, за які, зокрема, витрачено чималі кошти львів‘ян, посадовці та депутати Львівської міськради «забувають» і роблять вигляд, що їх і не було. Натомість на місце «старих»»документів, з помпою приймають усе нові, розраховуючи на те, що громада міста забуде про невиконані й невідзвітовані… 

Сьогодні  90 експертів знову працюють над не передбаченою у правовому полі «Інтегрованою концепцією розвитку», на підставі якої посадові особи місцевого самоврядування мають намір у 2025 році розробити новий генеральний план міста, який, зі слів популяризатора ІКР, головного архітектора Львова пана Чаплінського, є морально застарілим документом: 

Щоби читачеві було простіше розібратися у тонкощах чиновницьких маніпуляцій, доведеться дещо прояснити ситуацію з термінологією: концепція, стратегія, програма тощо. Концепція – це система поглядів на те чи інше явище (процес) або провідний задум якоїсь діяльності. Стратегія – це план діяльності по досягненню мети в якомусь тривалому періоді, а програма – це просто план діяльності.  Як уже зазначалося у 1-й частині цієї публікації, місцеві програми повинні відповідати генеральному плану, а сам генплан, як основний вид містобудівної документації, має обгрунтовувати стратегію розвитку та забудови населеного пункту. 

А тепер невеличкий законодавчий екскурс по темі. 

У ст. 143 Конституції України зазначено: «Територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування управляють майном, що є в комунальній власності; затверджують програми соціально-економічного та культурного розвитку і контролюють їх виконання».

У п. 4 ст. 11 Господарського кодексу України регламентовано: «Органи влади Автономної Республіки Крим, місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування відповідно до Конституції України розробляють і затверджують програми соціально-економічного та культурного розвитку відповідних адміністративно-територіальних одиниць та здійснюють планування  економічного і соціального розвитку цих одиниць».

Ст. 27 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» конкретизує цю  норму: 

«До відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать: 

підготовка програм соціально-економічного та культурного розвитку сіл, селищ, міст, цільових програм з інших питань самоврядування, подання їх на затвердження ради, організація їх виконання; подання раді звітів про хід і результати виконання цих програм».

Отже, генеральний план визначає стратегію населеного пункту, а локальні програми його органів місцевого самоврядування повинні відповідати цій стратегії. У певному сенсі сам генеральний план є візуалізованою стратегією та нормативно-правовим актом, обов‘язковим до виконання усіма суб‘єктами містобудівної діяльності. Підставою для розробки генерального плану є завдання на проектування, в якому, серед іншого, передбачено «стратегії, прогнози і програми економічного, демографічного, екологічного, соціального розвитку». 

У все ще чинних на момент написання публікації (згідно даних офіційного сайта ВРУ) Державних будівельних нормах України (ДБН) N 360-92 «Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень» визначено: 

«Основою проектування, планування і забудови міських і сільських поселень повинна бути попередньо розроблювана концепція їх соціально-економічного розвитку, яка забезпечить реалізацію прав і свобод населення відповідно до Конституції України. Концепція повинна розглядатися на альтернативній основі і до затвердження розглядатися й обговорюватися професіональними та громадськими організаціями, жителями населених пунктів». 

Відтак, передбачена у ДБН «концепція соціально-економічного розвитку» має корелюватися з вихідними даними для розробки генплану, слугувати основою для стратегій та програм і, що важливо, розглядатися на альтернативній основі. 

Чи можна вважати ІКР такою концепцією, яка за задумом нинішньої міської влади має слугувати основою генерального плану? Однозначно – ні! 

Справа в тому, що в самому чинному генеральному плані міста Львова зазначено: 

«Коригування генплану м. Львова виконане колективом АПМ-2 ДІПМ «Містопроект» на замовлення управління архітектури департаменту місто-будування Львівської міської ради.  Коригування виконане у дві стадії: − 1 стадія – Концепція розвитку м. Львова, розроблена у 2001 р. ДІПМ «Містопроект» і затверджена ухвалою Львівської міської ради № 2146 від 31.03.2005 р. для подальшої роботи над генпланом. − 2 стадія    Коригування генплану м. Львова, розроблення якого здійснене на основі тендеру, проведеного у 2006 році». 

https://www.city-adm.lviv.ua/lmr/images/stories/arhitect/123/01_genplan.pdf

Чому коригування? Генеральний план Львова, паралельно з розвитком міста, розробляється вже точно понад сотню років, і за своєю суттю є більше процесом аніж статичним документом. Це й закономірно, адже планувальна структура середмістя існує без особливих змін століттями, а нинішні проблеми ми зустрічаємо не лише у коригованому генеральному плані взірця 1993 року, а й значно раніше. До прикладу, в генплані, затвердженому в 1956 році,  «було обгрунтовано ідею перетворення радіальної системи вулиць в радіально-кільцеву, яка отримала свій розвиток в наступному генплані Львова в 1966 році, і, не будучи повністю реалізованою, є актуальною і донині» (цитата з «Архітектура Львова: Час і стилі, XIII-XXI ст./Упорядник і науковий редактор Ю.О. Бірюльов. – Львів: Центр Європи, 2008, ст. 608-609). 

Тому кожен наступний генеральний план Львова є частково продовженням попереднього і, як передбачено ДБН, повинен враховувати чинну містобудівну документацію. 

Підсумовуючи. Перш ніж вносити зміни в генеральний план, необхідно підготувати для цього відповідні, передбачені законодавством, вихідні дані, зокрема концепцію соціально-економісного розвитку, стратегічні документи, а також інші документи, перелік яких чітко визначений у додатку «В» ДБН Б.1.1-15:2012, серед яких одними з найважливіших є демографічні показники. Наявною містобудівною документацією передбачено цілу низку можливих рішень існуючих проблем, до прикладу таких, як розвиток вулично-дорожньої мережі. Масове незаконне (здебільшого через переущільнення) житлове будівництво, без належного розвитку соціальної та інженерної іннфраструктури, ріст рівня автомобілізації населення, банкрутство промислових підприємств тощо вимагають ґрунтовного дослідження містобудівної ситуації, найперше – шляхом аналізу виконання чинного генплану. 

Більшість інфраструктурних проблем міста є давно відомими, а вирішення їх передбачене чинним генеральним планом – тому кулуарна розробка ІКР, без аналізу виконання генплану та звіту посадових осіб місцевого самоврядування, відповідальних за реалізацію містобудівної політики, дуже схожа на спробу приховати реальний стан справ і уникнути відповідальності. Навіщо розробляти якусь «Інтегровану концепцію розвитку», коли у Львові чинна й актуальна вище згадана «Концепція розвитку м. Львова», яка є першою стадією розробки генерального плану? 

Згідно ДБН Б.1-3-97 «Склад, зміст, порядок розроблення, погодження та затвердження генеральних планів населених пунктів» (сьогодні діють нові ДБН Б.1.1-15:2012 «Склад і зміст Генерального плану населеного пункту»): 

«Концепцiя розвитку мiста, селища  (далi  –  Концепцiя)  є стадiєю розроблення генерального плану, призначеною для визначення основних проблем, прiоритетiв i масштабiв  планувального  розвитку населеного пункту та рекомендацiй щодо їх вирiшення та  подальшого розроблення генерального плану. Концепцiя як окремий документ,  як правило, розробляється для значних (табл. 1.1 ДБН 360-92*) та найзначнiших мiст, а також на вимогу замовника для мiст iз  складними проблемами мiстобудiвного розвитку або значними обсягами  iнвестицiй». 

Львів однозначно потребував такої стадії розробки Генплану, як місто з категорії «значних» (більше 500 тис мешканців), а також з огляду на складні проблеми містобудівного розвитку, що склалися як історично, так і внаслідок зміни так званої «суспільно-економічної формації» після розпаду СРСР. 

Концепція, як Стадія 1 «Корегування генерального плану м. Львова», була розроблена на підставі Рішення Львівського міськвиконкому N 10 від 26.01.2001 року. «Замовником» виступав Департамент землеустрою та планування забудови міста Львівського міськвиконкому, а «генпроектувальником» – Державний інститут проектування міст «Містопроект». В роботі над проектом Концепції також взяли участь: Інститут регіональних досліджень НАН України (демографічне прогнозування, економічні моделі розвитку міста, світовий досвід регулювання розвитку міст); НДІ Діпромісто, м. Київ (магістральна вулична мережа та транспорт, природні умови – стан і заходи щодо захисту навколишнього природнього середовища); Державний науково-дослідний інститут автоматизованих систем у будівництві, м. Київ (програмне забезпечення проектних робіт по коригуванню генерального плану м. Львова); НУ «Львівська Політехніка» і приватна науково-виробнича фірма «Рутенія» (соціологічне обстеження до генерального плану м. Львова). 

У складі цих інституцій працювали справді фахові спеціалісти, архітектори, інженери, академіки, доктори та кандидати наук тощо. 

Згідно затвердженого Міським головою м. Львова Куйбідою В.С. «Завдання на корегування генерального плану м. Львова», тривалість розрахункового періоду Концепції становила 30-40 років. Тобто, як мінімум, вона є чинною до 2030 року! Можливо втратила актуальність? На думку автора – жодним чином! 

Задача Концепції – прогнозування розвитку основних містоутворюючих факторів і визначення основних напрямків і масштабів містобудівного розвитку міста. Передбачені нею рішення мали стати основою для розроблення інших видів містобудівної документації. 

У розділі «Аналіз реалізації діючого генплану» Концепції було зазначено, що прогноз розвитку міста, закладений у попередній, затверджений у 1993 році генплан, суттєво відрізняється від тенденцій, які з‘явилися зі зміною соціально-економічних умов у державі. Відтак, очевидною стала потреба корегування Генерального плану м. Львова, зокрема в частині пошуку альтернативних пріоритетів економічної діяльності, інженерно-транспортної інфраструктури, охорони історичного і природного середовища тощо. 

Концепцією було відзначено основні фактори, які обмежують або визначають особливий режим розвитку міста: наявність і необхідність збереження цінних елементів природного середовища – об‘єктів природно-заповідного фонду, пам‘яток садово-паркового мистецтва, пам‘яток природи; необхідність збереження існуючого антропогенного середовища – пам‘яток історії, культури, архітектури, цінної забудови й історичної планувальної структури; обмеженість територіальних ресурсів; дефіцит ресурсів для водопостачання (розташування міста на головному європейському вододілі) – ріст водопостачання вимагатиме освоєння нових водозаборів на віддалених територіях; розташування міста в зоні високого метеорологічного потенціалу забруднення атмосфери; обмежені можливості для нарощування потужностей існуючих каналізаційних очисних споруд. 

Таким чином у Концепція було викладено систему поглядів на  подальший розвиток міста та визначено основні проблеми, зокрема транспортні. Тож про які «перспективи нових вулиць» можна говорити в рамках ІКР, якщо всі проблеми транспортної схеми Львова давно відомі?!

Чинною Концепцією розвиток магістральної вуличної мережі передбачався в напрямку, започаткованому попередніми генпланами – перетворення радіальної системи магістралей в радіально-кільцеву, яка найбільше відповідає компактному плану міста. Першочерговим завданням визначалося формування великого транспортного кільця магістральних вулиць безперервного руху по трасах вулиць Липинського, Єрошенка, Левандівської, Сяйво, Луганської, Пасічної, Богданівської, Проектованої, Пластової і транспортних розв‘язок на всіх перетинах. 

Зменшення транспортного навантаження на центральну частину міста запропоновано у двох варіантах: 

1) будівництво хордової магістралі, наближеної до ядра центру, яка би змогла прийняти всі транспортні потоки, що проходять через центр міста в напрямку північ-південь. 

2) організація проїзду транспорту по системі вулиць одностороннього руху, які відносяться до магістральних, із забороною зупинок і стоянок транспортних засобів. 

Чому за стільки років,  нічого з переліченого вище практично не реалізовано? Немає коштів? А про понад мільярд гривень додатково витрачених на розвезення львівського сміття всією Україною та розробку нікому не потрібного проекту рекультивації – вже забули?  То може не в грошах справа? 

Паркування автотранспорту пропонувалося здійснювати в багатоповерхових гаражах-стоянках по місцю проживання в районах новобудов. У центральній частині міста, вздовж кільцевих об‘їздів передбачалося влаштування гаражів-стоянок системи «P+R» і «P+W» (паркуй і далі громадським транспортом; паркуй і далі йди пішки). 

Скільки таких «гаражів-стоянок» збудовано за час каденцій мера Садового?

Всі концептуальні рішення, зокрема щодо вирішення транспортних проблем, в подальшому були розвинуті на 2 стадії генерального плану. Більше того, розповідають, що крім напрацювань київського інституту, на кошти ЄБРР, за участі німецьких спеціалістів, була розроблена транспортна схема та передане Львівській міськраді відповідне програмне забезпечення. Чи раптом сьогодні воно не «випливе» як чиясь нова розробка, за яку з бюджету міста заплатять кошти? Де звіт по реалізації вже розробленої транспортної схеми, де висновки про її актуальність і потребу переробки? Подібні, незручні для посадовців місцевого самоврядування запитання,  стосуються Концепції загалом – праця такого потужного колективу фахівців була намарною, вона втратила актуальність, у чому?!..]

(далі буде)

Залишити відповідь