Лютневі рефлексії

Віримо в медійні образи? То й живемо у віртуальній реальності, поки фізична не вдарить у тім‘ячко і не прозріємо…

***

Остання соціологія – це не діагноз, а вирок. А скільки чесних і принципових активістів уже поповнили ряди преЗЕрвативів?

***

Максимум правди про нинішні вибори. Дякую Наталці Струк за можливість відверто висловити свої думки з приводу того, як з українців роблять дурнів.
І як тими дурнями не стати 🙂

1 лютого 2019 р.

***

Все у світі є взаємопов‘язаним. Просто нам ці зв‘язки невидимі. Просвітлені їх бачать. Маги використовують. Ми лише здогадуємося…

2 лютого 2019 р.

***

Не зачаровуйтеся!
Наміри часом важливіші від результату. Тим паче, якщо розібратися – що саме є результатом…
Нагадаю, як московські пранкери від імені «Девіда Макалістера, голови Комітету закордонних справ Європейського Парламенту» зателефонували Епіфанію.
Останній сказав: «Ми бачимо на цій посаді тільки президента Порошенко». Це про посаду Президента України йшлося…
Все логічно. Піар, домовленості… Яка тут духовність?
Також митрополит Київській і всія України сказав, що питання ЛГБТ є складним, тому неактуальне на початку існування ПЦУ, над цим потрібно працювати…
Звісно, звісно – Вікна Овертона поволі ся відчиняють. Але й Божі жорна мелють неспішно, проте невпинно…
І споглядаючи нині чергову хвилю істерії навколо інтронізації Епіфанія, мало як не канонізації Петра Томосодавця – з одного боку, та доріканнями, що наш масонський митрополит славить московського кадебешного главпопа – з іншого, скажу так: люди добрі, живіть власним розумом і своїм життям, не грайте в чужі ігри та не рефлексуйте на інформаційні вкиди…

***

Боюся що міг і помилитися…
13 листопада 2018 року написав наступне:
«Нинішні рейтинги брехливі – Порошенко все ще наступає Юлі на п‘яти своїм Томосом, але це вже все – пік перейдено. Далі – донизу…».
Нагадую, що тоді соціологи малювали 21% Тимошенко, 11,4% Зеленському і 10,3% Порошенкові.
Сьогоднішні рейтинги теж брехливі. Це спроба «вибити» Юлю Вовою. Хороший хід зі сторони політтехнологів Банкової. Нині, в бесіді з приятелем, на його запитання: хто все таки буде президентом?, відповів – на сьогодні, так виглядає, що Петро Олексійович.
Що відбулося насправді? Томос «працює» по інерції, додаючи рейтинг Порошенкові, але я не помилився, вважаючи це піком. Помилилися політтехнологи Юлі. Мєньше пафосу, гаспада! І не потрібно було руйнувати меми, що тільки почали народжуватися. Відтак НЕпадіння надутого Томосом рейтингу – це «заслуга» опонентів чинного президента.
Зрештою – то не моя справа. Як сказав мій улюблений літературний гуру, Густав Водічка: «а дальше – только за дєньгі (більше тут: https://video.112.ua/gustav-vodichka-oharakterizoval-kandid…)
Наші політики (всі) не розуміють засадничої речі: політтехнологи та піарники – це ті, хто просувають ідею. Так ось – з ідеями у вас кепсько, панове, а народ хоч і дуже туго, але мудріє… Принаймні на це сподіваюся…
Наприкінці нинішньої бесіди, ваш покірний слуга зазначив: інтрига зберігатиметься до кінця. Поки що Петро Олексійович балансує між Москвою, Вашингтоном і Брюсселем, але все ще може стати розмінною монетою, адже зовнішніх інтересів надто багато, а ресурсу на всіх не вистачить. Тому варіант «випуску пари», шляхом зміни правлячого тубільного клану – надалі актуальний.
Швидш за все геополітичні гравці, зайняті своїми глобальними розборками, влаштують «тараканячі біга» – за великим рахунком їм байдуже, хто переможе. Кожного намальованого соціологами кандидата вони міцно тримають за… Ну, ви зрозуміли…
І не факт, що не прилетить «Чорний лебідь», дуже чорний…
А взагалі вибачте за цю політичну репліку, друзі. Важко противитися інформаційному натиску – мимоволі затягує. Насправді результат «виборів» немає жодного згачення. Але про це якось іншим разом…

3 лютого 2019 р.

***

Коли я тєжко грішив, закрившись із головою аби ніхто не видів, і дивився відео московского аґента Шарія (рекомендую – https://m.youtube.com/watch?v=w5QdP9wQqmc) про креативні мультики для дебілів, посеред кіна пішла рекляма Садового.
Наш Андрійко раптом почав ізоблічати кляту владу, котра вивозить за кордон ліс. Ось мовчав хлоп, мовчав стільки років, і раптом його осінило – злочин! На кого це розраховано? Ага, на таке самісіньке зомбоване бидло, для якого випускають подібні мультіки – ну, шоби Шарія не залишити без соковитих тем і жаданих евро. У розкрутку Толяна, як стверджує пан Ходос, 300000 долярів запхали, треба ж хлопові підганяти такі теми – інвестиції мають окупитися…
Зайшов на кухню шось вкусити – глип на екран, а там пан Парубій агітує за зміни до Конституції щодо ЄС і НАТО. І до сраки, що це все антиконституційно та незаконно, і ця нікчемна декларація в Основному Законі, якого пан спікер певно не читав, гімна варта – можемо записати, що хочемо доєднатися до міжгалактичного союзу – жадної ріжниці. А далі одразу кадри, як наш Томосодавець обнімаєся з чорними попами і шось так із ними пашталакає за великим столом. Курва, не дотлумкали політтехнологи – треба було ся просити в англіканску церкву, главою якої є анґліцка королева. А Петро би був тутка її намісником і керував усіма попами цілком легально. А там диви: й британська корона на горизонті…
А ше нинька наш Томосодавець підписав продовження мораторію на продаж сільськогосподарських земель. Так виглядає, жи через Пинзенека та ше їдного матолка з самонемочі, цілий місяць мораторій не діяв. Скілько землі за той час продали? Може колись і дізнаємося. Петро, пронюхавши настрої електорату, в якого ще залишився, дякувати Богу, інстинкт самозбереження, мораторій продовжив, за що може отримати від чекістів з масонами чорну мітку…
Тим часом нарід рахує кандидатів на чергові незаконні вибори…
Шо, вже забули? Нагадаю: в часі лише загрози (!) територіальній цілісності мав бути введений воєнний стан. Тобто його невведення є цілком незаконним. Де-юро його нема (то позорище в Керчинській протоці, заради зупинки виборчого процесу, – не рахується), але це ж не означає, що у нас усе прекрасно: і Крим наш, і Донбас…
Не дискутую – купа публікацій з детальним аналізом у моєму блозі. Константую факт: фактична наявність обставин, через які воєнний стан мав би бути однозначно введений, робить нечинними усі зміни до Конституції та вибори. Такі реалії, доргенькі мої…
Але закони й Конституція, при незаконній системі державної влади, – до сраки. Тому влада на них поклала великий Томос. І все логічно: така кількість кандидатів – це прояв політичної шизофренії. Знову мушу нагадати ідіотам з припорошеними чоколядою мізками – правильний закон про воєнний стан змінили на його симулякр у 2015 році (про що детально вже писав) і теперка його запровадження – то лише консервація влади «Переможців «Революції Гідності» на невизначено довгий час (принаймні поки Крим не повернеться в Україну). А теперка скажіть мені: захочуть кримчани назад в Україну, коли тутка правовий бєзпрєдєл, а стадо електоральних баранів заганяють в ЄС, що розвалюється, та НАТО, в якому ми потрібні хіба як гарматне м‘ясо. Рівно те саме й зворотньо: орда зомбованих «русскім міром» ідіотів прагне доброго та справедливого царя, яким є голограма Путіна.
Політтехнологи спрощують електоральному стаду вибір між голограмами Петра і Вови. Голограма Петра – це батько нації, корупційно непорочний олігарх Порошенко, який приніс на багатостраждальну українську землю Святий Безвіз і Єдинокошерний Томос, голограма Вови – це збірний образ усіх ворогів голограми Петра, себто армії, мови, віри. Разом із тим існує інша голограма російського царя, спроектована для русско-мірскіх зомбі – справедливого та рішучого борця з піндостаном і гомодиктатурною Европою. На цю голограму, як на електронну ікону, моляться вірні академіка Гундяєва, котрого при богослужінні споминає наш томосодержець Епіфаній…
А ше є кілька десятків голограм, серед яких обкрадений і обдурений український нарід має собі обрати президента. Зараз прототипи голограм реєструються в ЦВК, а їх кількість є логічним продовженням пануючої в суспільстві шизофренії. Чого дурні? Бо бідні. Чого бідні? Ага…
А на завершення міркування примітивного конспіролога про науку, як відповідь на запитання читача у «приваті» (тому прізвище не називаю).

На тій ліричній ноті вітаю всіх в‘єтнамських друзів і правовірних буддистів з приходом Нового року Жовтої земляної Свині! Най вона лагідно хрюкає, а нариває тілько доляри та евро!
На знимці – талісманчик від Наталки Новікової (кому обіцяв і ше не віддав – нагадуйте в лічку, бо маю дєвічью пам‘ять). Хрю!

4 лютого 2019 року.

***

Навіть з моїми відфільтрованими друзями Фейсбук перетворюється на помийну яму…
На кухні увікнув оракул-зомбоящик. У мене змінився порядок каналів, і там де був «найчесніший» 5-й, теперка якийсь ua-перший. Людоньки добрі – така суміш відвертого рагулізму та жополизтва, що 5-й ховається!
Сидять два дебіла в студії і розсуждають про вибори. Мало мені кава з сирником назад ся не вернула…
Їден на серйоз казав, жи 2,5 мільйона грн – то мало, бо українців такою сумою не злякаєш! Курва, та певні – треба 25 мільйонів, аби жадного українця в списках не було, а не тілько в лідерах елєкторальних уподобань…
Знаєте, в 90-ті, в часі ментовсько-рекетирського бєспрєдєлу, заробляючи гроші ти міг залишатися людиною. Сьогодні ми – країна зомбі. Незалежно від того – хто чим займається.
В 90-х, не маючи інформації та часу на вивчення прихованих механізмів формування держави та влади – ти голосував рефлексуючи на інформаційні вкиди та прислухаючись до тодішніх анало-експертів, тобто – розпіарених дегенератів.
Сьогодні ж, ситуація змінилася – бандитизм перебрався на вищі рівні суспільної ієрархії, а закономірний і невипадковий відбір (відстріл) випхав на верхівки суспільно-політичних пірамід особливо цинічну мерзоту.
Про які вибори сьогодні говорили ці два засранці в студії «першого»? Які вибори, коли для бидло-електорату спочатку намалювали соціологією рейтинги «лідерів», а сьогодні повчають: голосуй за рейтингових, бо то всьо решту – шмельц; єдиний достойний – чинний, бо «армія, мова, віра…»; ми двіжемся в ЄС і НАТО – бо то прагнення «українського народу».
Яке нах… прагнення? Таке саме як у тих дебілів, що кидалися в Донецьку облизувати садистів-кадирівців?! Освободітєлєй, бля, от кієвской хунти…
Вектори різні – суть одна: замість просвіти – суцільна дебілізація. Замість сильної України – дешева хвойда, підстилка «русскава міра» чи «заходу»…
Роботящі виїхали, достойних вистріляли, а насєлєніє перетворилося в тєрпіл з 90-х. Нація тєрпіл, коли правлячі нею вгодовані кабани носять квіти Бандері й Шевченкові, а самонемічним злодіям надають храми для виборчої агітації! Деградація від 90-х по нині така вражаюча, що робиться страшно, бігме…
Про яку перемогу можна говорити на фронті, де відстрілюють достойних воїнів, коли лінія фронту, насправді, проходить по людських душах?
Один раз система дебілізації насєлєнія дала збій – коли заради піару вирвали з московської тюрми Надю Савченко. Де ви, мастурбуючі на новоспечену героїню обивателі, – змінили аватарки на «фрі-сенцова»? А коли Надя не прогнулася, й геніальний прокурор розповідав ужастік з трибуни верховної зради, і, сука, майже цілий зал вами обраних дебілів робив вигляд, що вірить у цю маячню – де були ви? Рефлексували на паплюження засобами масової ідіотизації насєлєнія людини, котра справді вартувала звання Героя та не прогнулася під систему?
Коли якась вгодована свиня з екрану дебільного аналу розповідала про «демократію» – трапилося вчергове дежавю, як у дитинстві – бажання запустити чимось важким в екран телевізора. Тільки тоді з чорно-білого екрану вєщалі члєни політбюро компартії, а сьогоні українців дебілізують необразовані хруні, куплені з потрохами олігархами…
Нині можна залишатися людиною не беручи приклад з примітивного конспіролога, який собі дозволяє тут нести всілякі нісенітниці, які вважає своєю правдою. Можна, принаймні, не перетворюватися в рефлексуюче бидло – розтиражовуючи хуцпу з олігархічних теле-аналів! Можна скористатися інтернетом як благом, і знайти інформацію для аналізу, а можна перепощувати всіляку ху…ню, котра немає жодного значення, а метою цих інфо-впорскувань є лише фіксація вашої уваги, а відтак – каналізування соціальної енергії на речі неважливі та другорядні…
Скоро ті, хто ще здатен говорити правду й доносити до наших вух альтернативну інформацію, втомляться – бо метати перли перед свиньми – невдячна справа. Куди простіше піти на службу Мамоні, як це масово роблять ті, хто прикриваючись Христом приймають посильну участь у пограбуванні та дебілізації власного народу…
І тоді ситуація вибухне. Я ще не знаю як але відчуваю напрямок… Не перший рік про це застерігаю, але Бозя нас любить і все ще дає шанс отямитися. Проте Вона не може змінити наш власний пекельний вибір, який ми робимо, свідомо й несвідомо впускаючи у свої серця отруйну брехню!
Вибачте за емоційний спіч – просто несила терпіту цю інформаційну вакханалію, а піднятися над нею, розуміючи закони «колективної Карми», важко…

***

Маленький соціологічний експеримент і мінус троє зденервованих френдів 🙂
Насправді запитанням «А кому ще до дупи – Супрун буде дореформовувати медицину, чи хтось інший?» я хотів донести неступну думку:
1. Кожна усталена система, навіть пострадянська і корупційна, має право на існування на противагу хаосу. І, як усталена система, завжди підлягає покращенню без змін основних принципів її існування.
2. Пригадую як мій приятель, розумний чоловік (не називатиму – бо він займає серйозну посаду) розповідав про одну ну дуже радянську інституцію: Юра, я дивуюся, але воно ще з радянських часів працює!
3. Писав неодноразово про «реформу» піліції, котра, в кращому випадку, лише змінила одні проблеми на інші – по-суті ж краще не стало. Чи гірше – не знаю.
4. Коли в усталену систему приходить людина без жодного досвіду роботи, з сумнівною історією появи на цій посаді, – це насторожує.
5. Звичка плювати на закони та Конституцію заради «рехформ» або «політичної доцільності» – це шлях до хаосу. Це про в.о. міністра та курс на комерціалізацію медицини без запровадження соціальних гарантій шляхом запровадження медицини страхової.
6. Навіть якщо один музичний інструмент в оркестрі гратиме ідеально, а решта погано – мелодія буде відповідною. Більше того – це ще гірше ніж тоді, коли всі музиканти є однакового, посереднього рівня.
7. Відтак, реформи в одній сфері, які проводяться без синхронізації їх з іншими елементами системи, а тим паче під керівництвом людини з сумнівною фаховою репутацією (з бездоганною – практично те ж саме) приречені, в кращому випадку, на заміну одних проблем іншими. Власне тому мені глибоко до одного місця – буде Супрун «дореформовувати» нашу нещасну медицину, чи ні.
P.S. Мінус 4 френди 🙂

5 лютого 2019 року.

***

Якщо буде час і натхнення – напишу своє бачення тієї президентської програми, заради пропаганди якої вийшов би особисто з плакатом на площу Ринок.
А на разі репліка. Троха довга.
Демократія у лихварській системі – це велике гімно. Економічне домінування корпорацій над державами перетворює демократичні механізми у просування інтересів транснаціональних корпорацій.
І скільки б заводів не збудував Порошенко – це все перекреслює прихід в Україну монстра «Монсанто».
НБУ – не належить державі. Парламентські політичні партії належать олігархам. Чим активніші процеси глобалізації – тим цинічніші покидьки при владі. Це все так звана «демократія», що немає нічого спільного зі суттю самого слова.
Чинну суспільно-політичну систему в Україні, ще у 2013 році, під час презентації своєї першої книжки, назвав охлократичною. Зараз уживаю термін «олігархічно-охлократична». Суть її у тому, що хитрожопа меншість обирає у владу нікчемність голосами зомбованої більшості. Останню зомбують засоби масової ідіотизації населення, котрі належать згаданій меншості, себто олігархам.
Який вихід? Адже нам нав‘язують псевдоальтернативи – демократія або тоталітаризм, хоча нинішня «демократія» – це тоталітарна влада Синдикату (пулу банків і корпорацій).
Насправді вихід у Просвіті. Тільки підняття колективної свідомості людей може призвести до позитивних змін. Якщо ми сьогодні запровадимо повсюдне народовладдя у чинній олігархічно-охлократичній системі, то це призведе до хаосу.
Відтак, на мою думку, передбачене Конституцією народовладдя має реалізовуватися в унісон із формуванням національної еліти. Насправді її немає або вона непроявлена. Про посміховисько, «Групу 1-го грудня», та кадебешну «львівську інтеліґенцію» прошу не згадувати. Не дискутую – про це написав достатньо. Вас це дратує? Видаляйтеся з друзів і не мучтеся.
Справжню еліту знищували віками – цілеспрямовано й методично. Конспірологія? Прочитайте уважно:

ПЛАН ЗАХОПЛЕННЯ ЛЮДСТВА


І самі зробіть свої висновки.
Вціліла в радянські часи так звана «культурна інтеліґенція», себто люди, які й мали б собою презентувати еліту, була в переважній більшості завербована КДБ і працювала на тодішню систему.
Що цікаво. Один справжній полковник мені розповідав, що сексоти в ментів отримували більшу зарплату ніж кадебешні, а останніх заборонено було вербувати на компроматі – тільки з ідейних міркувань! Один мій екс-товариш (нині затятий порохобот) розповідав, як в одному відділі одного інституту, 5 чоловік з 6 були стукачами і стукали один на одного. З чого куратори мали неабияку потіху…
Еліту потрібно плекати, оберігати й вирощувати. Це і є місія Просвіти (справжньої Просвіти, а не бутафорської організації яку нині мабуть і очолюють сексоти та пристосуванці). Щоби займатися Просвітою – доводиться працювати над собою, багато читати, міркувати і бути незалежним. Я можу собі позволити нині таку розкіш, і займаюся цим останніх сім років, але можу припинити у будь-який момент. Банально – треба за щось жити, а лицемірити не буду. Просто припиню писати.
Знову ж таки – не вважаю себе мудрішим за інших. Боже упаси! Просто Бозя дала мені таку можливість (мати час і натхнення) і відчув у тому внутрішню потребу. Коли АДміністрація славного Цукерберга кинула мене до віртуального карцеру – бажання писати практично не було. Так склалися обставини… Поки що знову пишу, але вже чітко знаю – це не довго… Звісно, писав би з задоволенням і ділився чимось корисним, відфільтровуючи інформаційні потоки. Але…
Але люди не готові за таке дякувати грошима – тому не роблю собі жодної проблеми – доки можу, то пишу. Це моя волонтерка.
Отже, розбудовувати державу можна лише у спосіб просування до влади власноруч виплеканої еліти. Те, що нині називають «політичною елітою» – це просто злодії, брехуни та збоченці. Відтак їх обирає ними ж (і їхніми ЗМІ) зомбована бидломаса. Позбуватися бидлячості – це внутрішня справа кожного. Власне тому мені байдуже на кількість «лайків» – моя справа писати, застерігати, пояснювати та розвіювати ілюзії. Найперше – спонукати людей до самостійного мислення.
Якщо внаслідок цієї праці, та подібної – інших мислячих мешканців віртуального обійстя великого Цукерберга, а також реальних сподвижників у різних сферах людської діяльності, з‘явиться нова еліта – значить і жили ми недаремно.
Враховуючи ментальність українців, розбудова потужної та незалежної держави, можлива лише шляхом поєднання «зрячої сили» національної еліти та «сліпої сили» народу. Без власної еліти у владі – неможливе народовладдя, без народовладдя – не з‘явиться еліта. Розірвати це зачароване коло можна тільки при появі критичної маси тверезомислячих людей. Все починається з людини – з кожного з нас…

***

Переглянув матеріали з прес-конференції Януковича.
Хто читає мої блоги давніше, мабуть знає, що я дозволяв собі вельми критичні висловлювання на адресу донецької банди гопників (в той час, коли сонцесяйний хрунь львівців дерибанив з Богею Калєсніковим бабло на Євро2012 і в колі близьких друзів вітав Батю з Днем народження).
Тому, якщо комусь видасться, що я підтримую нашого напівлегітимного – перехрестіться.
Сама прес-конференція не увінчалася гідним скандалом, проте деякі меседжі Віктора Федоровича, як представника тієї ж системи, котра домінує в Україні й по-нині, вартують уваги. Практично про все це писав раніше але нагадаю.
Отже. Революція – це зміна системи. Цього не відбулося, тому термінологія «Революції Гідності» є глибоко маніпулятивною. Люди, звісно, вийшли захищати свою гідність але були спокушені й обдурені тими, хто внаслідок кривавих подій дорвався до корита.
Позбавлення Януковича президентських повноважень відбулося всупереч нормам Конституції та чинного законодавства. Це зрозуміло навіть не юристам, а будь-кому, хто прочитає відповідні правові норми.
Януковича таки кинули, оскільки він повівся на підписану 21 числа «мирну угоду» з опозицією. Такі да – він лох. Але лукавить, бо насправді його кинули вже в Харкові, коли замість створення ПІСУАРу, простіше – Новоросії, якою він мав правити, сєпари, під головуванням Кернеса, на вимогу Бєні, дали задню, і наш гарант почав свій вояж Донбас-Крим-Росія.
Теза Путіна, нещодавно ним публічно висловлена, що його у тій ситуації теж кинули, має під собою конспірологічну версію – Україну мали поділити, а «західні партнери» вирішили, що царю Вові досить і Криму. Давши відповідну команду «переможцям».
Крим здали, чи може продали – така моя особиста думка. Це була ціна визнання Путіним нинішньої влади.
Хто винен у вбивствах на Майдані – питання дуже болюче, але те, що за 5 років злочин не розкрито, а також те – хто є вигодонабувачами в результаті цих трагічних подій (тобто – кому це стало в результаті вигідно) дає підстави принаймні почути версію тієї сторони, яка понесла втрати. Звісно, що за вбивствами активістів стирчать вуха спецслужб, навіть здогадуюсь яких, але промовчу, бо можу й дописатися. І так мене вже надто довго терплять…
Цікаві публікації, що потрапляють мені на очі, розміщаю у своєму телеграм-каналі, на якому чомусь вельми мало підписників, що ви можете легко поправити 🙂
https://t.me/sytnykinfo

***

В окремих районах Донецької та Луганської областей має бути запроваджений особливий порядок місцевого самоврядування.
Законодавство України в цих районах діє з обмеженнями встановленими законом про особливий порядок місцевого самоврядування.
Держава має загарантувати недопущення кримінального переслідування, притягнення до кримінальної, адміністративної відповідальності та покарання осіб – учасників подій на території Донецької, Луганської областей.
Державні органи та органи місцевої влади сприяють у цих районах використанню російської мови у всіх сферах.
Також у цих районах запроваджується особливий порядок призначення керівників органів прокуратури і судів, який передбачає участь органів місцевого самоврядування у вирішенні цих питань.
Органи виконавчої влади сприяють розвитку в окремих районах Донецької та Луганської областей транскордонного співробітництва, спрямованого на вирішення спільних проблем розвитку, посилення та поглиблення добросусідських відносин між територіальними громадами, органами місцевого самоврядування окремих районів з адміністративно-територіальними одиницями Російської Федерації.
Для охорони громадського порядку, з місцевих мешканців створюються загони народної міліції…
Ні-ні, це невигадки клятого сєпаратіста Медведчука, а тези з Закону України «Про особливий порядок місцевого самоврядування в окремих районах Донецької та Луганської областей», дію якого ще на рік продовжили наші шановні депутатенята 05 жовтня 2018 року.
Учіть матчасть, панове-гаспада: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1680-18

6 лютого 2019 року.

***

Передвиборчий анеґдот.
Помирає через енну кількість років їден президент.
Р-раз, і душу його зустрічає апостол Петро, шанобливо киває головою та каже:
– Ласкаво просимо до раю, пане президенте!
– Мене… до раю…
– Все розумію, але знаєте, у нас теж є формальні процедури, а тут Томос, упоминання на каждій службі Божій…
– Так, я завжди відстоював інтереси єдиної соборної…
– Звісно, звісно – перебиває знайомий монолог святий Петро, – але справа в тому, що політиків такого рівня в Раю просто немає. І ми навіть не знаємо, чи Вам тут буде комфортно. Тому Небесний Синод прийняв рішення запропонувати Вам вибір: один день ви проведете в пеклі, інший у раю, а тоді самостійно приймете рішення де залишитеся у вічності.
Апостол провів президента до ліфта, натиснув кнопочку й ліфт понісся кудись у безодню. Накінець зупинився і двері відчинилися просто посеред галявини, у чудовому дубовому лісі. Звідкілясь з’явився швейцар, розодягнений як у кращих рестораціях Києва і, шанобливо вклонившись, жестом запросив іти за ним.
Пройшовши кількадесят метрів лісом, вони потрапили на подвір‘я помпезного палацу, що нагадав президенту помістя одного його приятеля у версальському стилі. На тересі будівлі, за довжелезним столом, сиділи якісь люди. Раптом вони зірвалися з місця й кинулися до новопредставленого, який у першу мить завмер, може й злякався, але серед зустрічаючих одразу почав пізнавати своїх давніх соратників-політиків. Після перших радісних обіймів, президента підвели до господаря столу, джентельмена у старомодному фраці з вишуканими манерами. Сатана, звісно – це був саме він, тепло привітався з новим гостем і посадив його поруч із собою. На столі стояли воістину царські страви та напої, і навіть вазочка з цукерками фабрики «Рошен». Кілька годин минуло у веселому застіллі та захоплюючих бесідах – господар пекла виявився напрочуд цікавим співрозмовником. Далі були прогулянки, задушевні розмови за бокалом віски в камінному залі з колишніми соратниками, згодом коцерт знаменитих артистів і всілякі інші гріховні забави, як то прийнято в респектабельному чоловічому товаристві…
На ранок голова була напрочуд свіжою. Мовчазний щвейцар провів гостя до ліфта, який і помчав того у небесну вись. Там його знову зустрів Святий Петро й прочинив перед президентом ворота Раю. Галявина за воротами була нічим не гірша ніж та внизу, а ангел-проводир, теж мовчки, провів новопредставленого до храму, який своєю архітектурою нагадував Андріївську церкву.
Якраз починалася ранкова служба, з присутніх президент нікого не впізнавав, а відтак і до нього нікому не було діла – всі ревно молилися во славу Божію. Далі був смачний але пісний сніданок, після якого мешканці Раю мали вільний час. Хтось пішов на спортивний майданчик, хтось у бібліотеку, а наш герой перейшовся навколишньою місцевістю, насолоджуючись співом пташок і згадуючи вчорашні застільні розмови. Перед обідом, на який подали різні вегетаріанські страви, знову всі молилися, а потім розбрелися по своїх улюблених заняттях. Тільки деякі збиралися по кілька чоловік і про щось бесідували. Президент постояв біля однієї з таких груп але дебати щодо принципу Філіокве скоро нагнали на чоловіка нудьгу й він вирішив подрімати під розлогим деревом. Снилися йому веселі та розпусні дівки, які вчора хвацько витанцьовували перед гостями Сатани… Вечеря була подібною на обід, а згодом усі пішли на вечірню службу…
На ранок ангел-провідник відпровадив президента до Святого Петра.
– Яке Ваше рішення, пане президенти, – запитав той.
– Ви знаєте, тут у вас прекрасно, просто чудесно але мені так бракує звиклого кола спілкування та й не хочу залишати друзів, які страждають…
– Зрозуміло, – перервав апостол гостя, двері ліфта розчахнулися й знову почалося падіння в безодню…
Двері знову відчинилися, але тепер перед очима президента постала не галявина часів Адама і Єви, а щось подібне на загиджений наркманами сквер в околицях Троєщини. Навколо снували у брудних робах його друзі-політики та прибирали собачі екскременти й використані шприци. Троха далі, на подвір‘ї зловіщого замку виднілися казани, під якими палахкотів вогонь – звідтіля лунали розпачливі зойки…
У тому ж бездоганному старомодному фраці підійшов до нового мешканця пекла сам Сатана, поклав йому руку на плече й промовив:
– Ласкаво просимо додому.
– Як?! Учора ж усе було по-іншому! Прийом, публіка, чудове застілля, веселощі…
– Друже мій, вчора була передвиборча компанія, а нині ти за нас уже проголосував…
За мотивами вільних інтернет-джерел.

***

У Трансерфінгу є поняття зламу Маятника – енерго-інформаційної сутності, яка утворюються внаслідок об’єднання людей навколо якоїсь ідеї чи системи усталених взаємовідносин.
Боротися з Маятником немає сенсу – він отримує енергію від «розхитування», але його хід можна «погасити» неочікуваною (для нього) дією…
Маятник виборчого процесу не залишає людям вибору, відтак вони стають ще більше роздратованими, а диявол тихенько нашіптує на вушко: проголосуй, бо твій голос украдуть, проголосуй за рейтингового, бо твій голос пропаде…
Просто треба зрозуміти – ваш голос уже вкрала СИСТЕМА. Маятник. Але можна нахабну й переконану у своїй величі, пихату й мордату сутність трішки поставити на місце.
Можна показати фак, але не у спосіб обрання голограми вчителя Голобородька, бо прийде таке ж породження системи як і нинішній.
Мажна плюнути Маятнику виборчого процесу в його самозакохану мордяку.
Можна проголосувати за достойного але нерейтингового.
Слабо?

8 лютого 2019 р.

***

– Куме, дивітьсі так во. На хлопский розум. Якшо вірити тим француватим соційолопам – то маємо трох фіналістів: нашого найчоколядовішого презеса, пані з косов і того сьвірка з 95-го кварталу…
– А шо, єнших не може бути?
– Може, куме, може, але повідаю Вам о тім трафунку шо кажут соційолопи. Второпали?
– А-я, куме, певні – не дурний мене піп хрестив!
– То, перепрошую, не є доконаним фактом, але слухайте ми далі. Як вийдут до фіналу двоє востатніх – то певно ся між собов си шось добалакают. Візьмут си за старосту Бєню і він якось поженит. Нє?
– Мудро кажете, куме. Бєня то такий, курва, ж#добардерівец, жи своїй копійци не даст пропасти.
– О! Видите, соображаєте, гейби школу скінчилисте, бігме!
– Куме, 8 клясів – то вже школа, а шось з того жи скінчилисьте 10, а туво разом зі мнов вулиці підмітаєте?
– Куме, забулись’те, я ся політиков інтересую, і з самим Садовим общався коли він нашій вулиці мешкав… Але ми ся відволікли, слухайте но далі. Тож як тих двоє будут у фіналі – то ся точно порозуміют. Вова ніц не шарит у тій куревскій політиці, а Юльця знає каждого як облупленого – то йому з нею ся сварити не треба. Баба вона хитра і не дурна – Вова без неї пропаде як ксєндзові качєта, але і їй не випадає з ним ся жерти, бо інакше Канцлера з неї не зробит…
– Якого, до дідька, канцлера? Вона, шо, Меркель?!
– Юльця хоче аби главним у державі був канцлер, як у німаків, а президента – то тілько для паради. Вова дуже скоро зобачит, жи президент у кіні й президент у державі – то є ріжні речі, вкурвлят го інтриги та бюджети, і він Юльцю зробит канцлєром аби го не чіпали.
– Мудро, куме повідаєте, як піп на казаню. А якщо в другім турі буде Петро і Юльця?
– О! То всьо залежит скілько голосів у кого вкрадут і кому всиплют. Але слухайте мене далі. Якшо буде Петро і Юльця, то Вова кого підтримаю, як гадаєте?
– Та мав би Юльцю…
– Ну та певні жи так! Бо як хлоп пішов у політику – то го звідтам хіба ногами вперед винесут! А по тих президентских будут парляментскі вибори. І ліпше їм вкупі з Петром ся бороти, а не сваритись. І коли Вова кине клич своїм фанатам – «за Юлю!», то як міркуєте, які в Петра шанси?
– Як у мене переспати з Каською, тою жи при колії мешкає.
– Менше, куме, бо Каська курва дорога, але Ви завше можете в льотарею гроші виграти…
– То не з моїм щєстєм!
– Купіт си хоч раз льотарейного бльочка, а тоді кажіт. Але Петрові жадна льотерія не допоможе – «Вова + Юля» завше переможе.
– А як будут у другім турі Петро та Вова?
– То ті самі яйка – тілько збоку. Ті хто Юльцю люблят і в неї віруют (а повім вам куме -там всі такі, як наш пан фризієр – за неї вам горло перегризе) ніґди за Петра не проголосуют, навіт як до тої стамбульскої церкви, шо з Томосом, ходят.
– То ви куме вже занадто – хто би то ся попа не послухав?
– Куме, Петрові матолки так паплюжили Юльцю в телєвізії та ріжних фейсбуках, жи бігме боюся аби по виборах наш фризієр котрого такого не зарізав опаснов бритвов, яку він з собою завше в кишені маринарки носит! Боже упаси!
– То Ви мені хочете куме повісти, жи з Вовою Петро теж шансів не має?
– Жадних! Вова Юльці пообіцяє Прем‘єра, шоби потім вона стала Канцлером, і вся її рать буде рвати петрових «магів» як Бровко шмату!
– Куме, що ви таке балакаєте, які маги!? То ж нечиста сила!
– Нє-нє, то я так ся фігурально виражаю… то такі люди жи агітуют за Петра, ЄС і НАТО, але не об тім річ. Видите, коли я про то всьо вночі думав, то пачку дзигарів скурив!
– Так за Петром шкодуєте?
– Та нє, куме, просто не виджу для него шансів…
– Курва, чи вам від того буде зимно, чи тепло? Чи то Андрійко пришелепуватий буде бургомістром, чи хто єнший – нам аби начальник «жека» був людиною і премії давав, а від того хто буде на троні – пороху на вулиці менше не буде.
– Не розумієте, куме. Петро ніґди не віддаст владу, бо посадят го до цюпи. І не його їдного – там у НАБУ такі списки як колись врагів народу. Тому він скорше знову запровадит воєнний стан, аніж програє вибори.
– Так для того той московский вилупок має напасти, але якось так по-дорослому…
– Отож, куме, отож…

9 лютого 2019 року.

***

Абсолютно все одно – за кого голосувати з олігархічного меню…
Зате публічна аргументація за «свого» кандидата прекрасно продемонструвала рівень інтелекту людей, які колись здавалися розумними. Це дає змогу зекономити в майбутньому купу часу, уникаючи спілкування з корисними і «без» ідіотами.
Перефразовуючи одного історичного персонажа:
«Пускай каждой бы министр своею рукою подписывал, что зело нужно… ибо сим всякого дурость явлена будет»
Шукайте у всьому позитив 🙂

10 лютого 2019 року.

 

Залишити відповідь