Лютневі рефлексії (2)

«Коли я був обраний Президентом, окупований був весь Донбас. І героїчними й рішучими зусиллями нашої армії, наших волонтерів, наших добровольців, ми звільнили 2/3 окупованого Донбасу» – оплески.
З виступу Петра Порошенка на форумі «Відкритий діалог».

10 лютого 2019 року.

***

Війна – це перевірений часом спосіб уникнення політичного банкрутсва.

***

З огляду на смертельну загрозу перемоги «путіна» на виборах Президента України, пропоную низку невідкладних заходів:
закрити усі телеканали, які агітують за «путіна», не важливо в якій його іпостасі – Тимошенко, Зеленський, Гриценко, Бойко тощо;
закрити усі інтернет-видання, через які «путін» агітує населення України проти наших засадничих здобутків: армії, мови, віри;
оголосити усіх, хто підтримує «путіна» – аґентами Кремля та запроданцями, а їх списки вивішувати на стінах будинків (відповідальні -сільради, ЖЕКи, ОСББ та військові комісари);
створити бригади «миттєвого захисту», які, з метою недопущення «російського реваншу», знищуватимуть усю візуальну політичну агітацію, котра за «путіна», з метою збереження видатних демократичних досягнень Революції Гідності листівки та білборди кандидатів з рейтингом менше 1% – не чіпати;
трудовим колективам вивішувати у загальнодоступних місцях на підприємствах і організаціях списки неблагонадійних осіб, які є потенційними ворогами народу і готові проголосувати за «путіна»;
рекомендувати всім вірним ПЦУ кожної служби Божої молитися за недорущення перемоги «путіна»;
щосуботи проводити для держслужбовців лекції на тему: «Як недопустити російського реваншу в Україні», списки тих, хто ці заходи ігнорує – передавати в СБУ;
біля кожного відділку поліції поставити танк, щоби поліція пам‘ятала, що вона з народом, а народ це ті, хто проти «путіна»;
на майданах усіх населених пунктів країни проводити щонедільні мітинги на підтримку Того, хто посмів ступити у смертельний бій з «путіним»;
сміх з жартів 95-го кварталу – вважати поганими манерами і моветоном…
В коментарах можете продовжити перелік невідкладних заходів з метою недопущення доугого туру виборів, який просто відволікає українських народ від боротьби з ворогом. Слава Україні!

11 лютого 2019 року.

***

Підозрюю, що Петра у другому турі переможе кандидат, якому більшість українців у першому повірять, що «нинішніх» він таки посадить

12 лютого 2019 року.

***

Політична шизофренія – це така болячка, котра щоразу вилазить із несподіваної дзюрки.
Нові дослідження соційолопів. Цього разу КМІС.
Вован, на думку цих панів, рве всіх – як Бєнін Тузік припорошену шмату. Агов, якесь радейко, передайте Зєлі пісеньку «Нас нє дагонят». Най ся дітьо порадує, шо пішло в отрив і має вже 26,9%.
Єдинокошерний Томос вивів нашого найчоколядовішого пана презеса на друге місце. Має хлоп аж 17,7. Нє-нє, то проценти, а не сантиметри – дурне вам у голові.
Юльця дихає 15,8% Петрові в потилицю. Час переходити на щось міцніше і підіймати градус.
Реґіанальний Бойко має аж 9,8%, Ляшко без «реґі» спромігся тілько на 6,6%, а чесний полкан на 6,1%…
«Пєрємєн трєбуют наши сєрца, пєрємєн трєбуют наши глаза…»

***

Поки плентався в корку зі швидкістю лінивого віслюка, перемикав ріжні станції радіо – з рагульських на московскі й зворотньо. Нє-е, поєдинчі винятки є, шо можна слухати, але ж хочеться оцінити не лише способи зомбування через екрани тв, а й через інші засоби масової ідіотизації населення.
Отже, спостерігаючи за безконечною вереницею автівок, більшість водіїв яких і не здогадуються, що породжені захланною самонеміччю корки лише будуть ущільнюватися й продовжуватися, раптом почув тезу якогось політолуха: причина львівської сміттєвої катастрофи – то політика! Як розповів радейкові якийсь начебто поінформований матолок, виявляється, що Андрію Івановичу пропонували злити його садонеміч під БПП, а він ся героїчно впирав, за що львівскі щурі йому по-нині вдячні.
Маючи особливо теплі почуття до нашого війта, і присв‘ятивши йому писанини більше, аніж який зацофаний Ромео своєму гламурному Джульєтові, не можу си стулити писка і змовчати. Нє, курва, і ше раз нє – бо нарід має право на правду, як той казав.
А правда є проста як пісний борщ: Андрій Іванович є звиклий злодійкуватий хрунь, який отримав свій стартовий капітал пограбувавши львівців «Галицькими інвестиціями»; жадних менеґерських талантів у хлопа нема, як і стратегічної мислі, бо пиздІти, перепрошую, і пИздити, двічі перепрошую, – то троха єнше аніж вирішувати проблеми міської господарки.
Відтак, писав’ім про те багато – всьо у відкритому доступі: проблема львівського сміття є 100% наслідком політично-господарської імпотенції міської влади на чолі з хитрозадим маніпулятором. У 2006 році Андрійко єлейно-важним голосом уповідав, жи Грибовецьке сміттєзвалище (вже на той час офіційно закрите!) – то є другий Чорнобиль. І коли через 10 (!) років там загинули люди, він здійняв вереск, жи то всьо врагі Львова підстроїли, які страшенно ся боят політика Садового.
То є брехня. Звісно, Петро ся скористав ситуацією і троха підіпсув імідж хитрозадому львівскому хруню, але сам є матолок – треба було злодія до цюпи садити, а не дати йому можливість коштом львівської громади (сиріч – помешканнями) відкуплятися від усіляких сбу-ментів-прокуратур. Тілько то є їхні проблєми – хто теперка кого той-во-во. А я готовий у прямім етері будь-кому доказати:
Садовий знищив і обікрав Львів за свої каденції більше, аніж совєти за кілька десятків літ панування! І за це душа його буде довго бродити підземеллями Полтви. Зобачите. Амінь!

13 лютого 2019 року.

***

Коли в 2012 році почав писати свої примітивно-конспірологічні дописи – загальний борг США становив 14 трильйонів долярів.
11 лютого цього року він перейшов позначку 22 трильйони.
Фінансова криза може бути за своїми масштабами катастрофічнішою за кліматичну, адже насправді доляри гімна варті, а лихварська мильна бульбашка неминуче лусне. Наслідок – хаос і руїна.
Інший варіант – ми прийдемо до загальносвітового тоталітаризму, порівняно з яким СРСР, і навіть Північна Корея, видадуться нам суспільствами розвиненої демократії…
Ядерна фаза нинішньої гібридної Третьої світової в обидвох сценаріях є цілком імовірною.
Тому не переймайтеся дурницями (зокрема виборами), живіть своїм життям, не беріть дурного до голови, а сильно важкого до рук.

14 лютого 2013 року.

***

Голова ЦВК сказала, що на цих виборах може проголосувати 29897548 українців… Мертвих, живих і ненароджених?

15 лютого 2013 року.

***

Поки си смакував на кухні смаженою бульбою з маринованими помідорами і квашеною капустою, зомбоящик нагнітав «антиросійську істерію».
Взяв останнє словосполучення в лапки, тому що ним часто послуговується московська пропаганда.
Але у всій антиросійській риториці, яку «розганяють» телеанали наших російськомовних олігархів (виняток – україномовний московський хрунь Садовий) є прихована смертельнонебезпечна Хуцпа.
Не вдаючись у будь-який аналіз геополітичних процесів (воно ні вам ні мені не треба – бо хто там кому «рабінович» немає значення, і переплетення інтересів та складність взаємовідносин є насправді відомими дуже обмеженому колу осіб) зазначу одну дуже важливу річ: у нас немає союзників серед геополітичних гравців, бо союзники можуть бути у більш-менш рівних за статусом і відносно самостійних держав.
Найкращий доказ цієї тези – це абсолютно імпотентна зовнішньополітична позиція чинної влади та «західних партнерів» після анексії Росією Криму та окупації частини Донбасу. Що наша влада, що так званий «захід» раптом «забули» про Будапештський меморандум і сотворили абсолютно нікчемний «мінський формат» «нормандської четвірки». І зграя анало-експертів на кшталт хитрозадих «портнікових» кинулася цей крах міжнародного права виправдовувати.
Запам‘ятайте: у нас немає союзників, як і не було тоді, коли Україну ділили після Першої світової і віддали Московській імперії під назвою СРСР після Другої. Лише ми сильні та насправді незалежні (маємо для цього всі підстави й ресурси) – зможемо вибудовувати «союзи», а не бути ресурсом і гарматним м‘ясом для геополітичних гравців.
Мені сьогодні дуже не подобається перспектива подальшого різкого зменшення чисельності населення України шляхом його утилізації у гарячій фазі гібридної війни «заходу» проти «московії». Ресурси України ділять, а одним із аргументів у тих торгах є протистояння на Донбасі, внаслідок якого практично щодня гинуть наші бійці. Все це відбувається на тлі потішних санкцій, словоблудства політиків, росту товарообороту між Росією та Україною та процвітання бізнесу олігархів країни-агресора в нашій державі.
Оце гавкання всіляких «помпео» та «волкерів» – це є таке ж самісіньке брехливе тявкання, як і «лаврових» із «сурковими».
Тому наголошую: мені вельми не до душі вся ця політична шизофренія та пропагандистська істерія, бо в Першій і Другий світовій війнах уже було знищено мільйони українців, які воювали на боці різних імперій, часто стріляючи одні в одних за чужі інтереси, зі святою вірою в те, що вони воюють за Україну.

17 лютого 2019 року.

***

За загостренням шизофренії під назвою «вибори» куди цікавіше спостерігати збоку, ніж брати в ній участь.

***

Грішний, грішний і недосконалий… Каюся, посипаю голову попелом і смиренно посилаю на… всіх, кого дратую. Бо писав і ще раз наголошую – роздратування то є не тілько гріх, а ще, як стверджують деякі містики, правдива трутка – «яд імперіал»…
Мій минулий допис був рефлексією на фейсбучну ленту, котру погортав перед сном. У нім я, зіпсутий радянською школою та доволі русифікованою за совєтів Львівською Політехнікою, вжив кальку з російської «приймати участь». Тяжкий, курва, гріх. Майже як «міроприємство», яке таки «захід», і ще купа ріжних слів-паразитів, з якими не так легко розпрощатися. Каюся. Бігме.
Проте ця «калька» жодним чином не змінила зміст написаного. Водночас моя антиполітична теза багато кому не сподобалася. Відтак їден уже екс-френд зробив мені цілком слушне публічне зауваження щодо вживання «приймати» замість «брати». І все б нічого, але той пан, як і ще кілька екс-френдів, є політично заанґажованими, що видно з їхніх стрічок. Тому їхня незгода зі змістом вихлюпнулося зауваженням щодо форми.
До чого це я вкотре пишу. Поясню – мені нич і ні від кого не потрібно, маю в сраці всі політичні уподобання (мої та ваші) і немаю жодної пошани до статусів – міністрів, депутатів, моральних і просто авторитетів чи яких єнших електоральних улюбленців. Але поважаю людей і їхні власні думки (не ретрансльовану інфо-хуцпу, а власні) незалежно від соціального статусу. Разом із тим – шаную життєву позицію кожного, і право на помилку, бо сам є грішним і дурним, і визнаю, що нич не розумію, шо ся в тім світі діє, лем трохи здогадуюсь. А так як не маю стримання – то про що здогадуюся, про те й пишу.
Відтак як тільки виджу, що хтось дратується – видаляю з віртуальних френдів незважаючи на реґалії. Часом навіть особисто знайомих людей. Це не означає жодного негативу -тільки інформаційна гігієна та запобігання розповсюдженню того француватого «імперіалу», від якого й сам часом страждаю.
Ще мені не подобаються, зрештою як і каждому, привселюдні «тикання носом» у помилки. Близькі й особисто знайомі то можуть робити без жадних проблем і публічно. Але вони, як правило, на помилки вказують приватно. Дуже то ціную – почуття такту. Бо хто ж не без гріха, а вивищуватися, тицяючи когось носом у його ґанж, а тим паче дратуючись ним написаному – то не найліпша характеристика людини.
То скажіть – на холєри мені, переконаному соціопату, такі парсуни в друзях?
Аби час від часу читати їхні пафосні рефлексії на інфовкиди щодо політичних улюбленців чи зворотньо – бачити агресію спрямовану на противників цих улюбленців?
Нє-е, звиняйте. Великий Цукерберг, най продовжить Єгова його дні у величі та славі, дав мені то віртуальне обійстя аби знати про мене все, а взамін дозволив троха ґаздувати. Тому, перепрошую, ґаздую як мені ся подобає. На ваші обійстя не лізу – то й ви мені тутка ведіть себе пристойно. А ше ліпше, як заповідав Тарас:
«Обніміться ж, брати мої,
Молю вас, благаю!»

***

«Я бачу трьох кандидатів налаштованих на руйнування старої системи: Анатолія Гриценко, Андрія Садового та Володимира Зеленського» – О. Данилюк.
Екс-міністр фінансів начебто не може бути ідіотом за визначенням, тоді – цинічна падлюка. Чи таки може?
P.S. Щодо Гриценка й Зеленського – нич не маю проти них. Правда в першого програма примітивніша ніж гумор другого але то таке. Проте вважати їх, як і самонемічного гробара Львова, руйнівниками системи, котра їх виплекала й винесла на політичні вершини – це або ознака ідіотизму, або цинізму та зневаги до лохів, які таке хавають. Як гадаєте?

22 лютого 2019 року.

***

Наміри формують систему цінностей.
Коли ми говоримо про проект, у якому систему цінностей формує усвідомлений намір створити щось добре для загального блага – то з’являються відповідні пріоритети та рівень дискурсу.
Коли наміром є досягнення особистого результату, заради якого начебто дбається про спільне благо, – пріоритетом є здурити всіх заради власного інтересу, а дискурс буде маніпулятивним і стосуватиметься речей несуттєвих.
При цьому риторика та зовнішня форма таких проектів може бути подібною. Тому важливо розуміти наміри та мотивацію і задавати чіткі запитання.
До прикладу: якщо людина вам не пояснить свій конкретний особистий інтерес, а розповідатиме щось про спільне благо – це лицемір і брехун.
Ага. Особистий інтерес вашого покірного слуги у тому що пишу та про щось застерігаю – це бажання уникнути того, що насувається. А це можливо лише при появі критичної маси тверезомислячих. Жодної романтики та альтруїзму. Лише розуміння процесів які відбуваються. Точніше – напрямку руху цих процесів, а відтак і наслідків.
Мої дії, спрямовані на досягнення доброго результату для спільноти, є наслідком усвідомлення того, наскільки ми є взаємопов‘язані та куди нас усіх ведуть.
Проте коли організм не реагує на хворі клітини – він приречений – тому завжди залишаю за собою право називати речі своїми іменами. Так – це моє право, а не обов‘язок. Відтак не займаюся жодною політичною діяльністю, аби мати змогу будь-коли назвати мудака мудаком незалежно від його статусу та регалій.
Формування системи цінностей – це, насправді, і є політикою – мистецтвом управління людьми…

23 лютого 2019 року.

***

Не спалося вночі. Перевантажні мізки та нерви спочатку переключили увагу на уривки серіалу «Кремінь», випадково надибаного в ютубі, де благородний російський «рембо» з ГРУ мочить у сортірах і де прийдеться продажних ментів пачками.
Одразу згадався російський «гереушник», полковник Квачков, якого тільки но випустили з в’язниці за начебто організацію повстання. Насправді вся провина Квачкова полягала в тому, що він назвав нєкого гаспадіна Гундяєва «митрополитом содомським і гоморським», а також риторично запитав: ви можетє сєбє прєдставіть, чтоби 3‘14дор стал главой церкві?
Пряма мова тутечки: https://m.youtube.com/watch?v=-3YnLOL-MCM
Відтак наступна ланка асоціативного ланцюжка привела мене до спільної бранки українсько-московської постсовкової олігархічно-охлократичної системи – Надії Савченко. Як і Квачков, Надя сидить не за організацію замаху на наше всенародне достояніє – мудрих, безкорисливих і щирих народних депутатів, а за загрозу системі.
Чорною міткою Савченко помітив журналіст-провокатор Гордон, вивівши Надю на табуйовану тему неукраїнськості української влади: https://m.youtube.com/watch?v=4Q4sNBpvDd0
Герой України, як «неформатний політик», сказала те, що категорично говорити не можна, і за що ваш покірний слуга вже кілька разів перебував у віртуальному карцері Цукерберга, даруй Мамона йому ще багато мільярдів долярів! Навіть політик найдрібнішого штибу, депутат якої сільської ради, за подібні публічні речі мав би повну обструкцію та неприємності, а тут Герой України, народний кумир, якого олігархічні засоби масової ідіотизації населення почали знищувати одразу, як тільки їхні власники побачили, що Надя не збирається грати за їхніми правилами…
Відтак сьогодні я практично не пишу на табуйовані теми – немає сенсу. Людське стадо ведуть на убій відволікайчи його виборами, котрі нічого не змінять, та евровідєньєм, на яке дегенерати обирають дегенератів; а суспільство, замість задати питання «хто здав Крим?», рефлексує на «чий Крим?». Який сенс роками битися головою в стіну? Щоби потім тобі за це дорікали в лукавстві?..
Далі мої нічні асоціативні ланцюжки з’єднали Гордона з ідеальним, на його думку, Президентом України, твердою рукою, безстрашним чекістом і борцем із мафією, екс-головою СБУ часів Кучми-Ющенка, генералом Ігорем Смешко, який ще до січня цього року був радником чинного Президента. І знову згадалася Надя Савченко, коли при нашій зустрічі, ще на самому початку своєї політичної кар‘єри, заявила, що Україні потрібен «піночет»…
Підсвідомі прагнення народу завше задовільняє зомбоящик. Мрієте про героя, котрий здатен кинути виклик злочинній системі – маєте американського чи російського «рембо» – випускайте пар, аби мізки не закипіли. Хочете «піночета» – матимете «піночета», мрієте про неформатного політика, бо старі замахали, тримайте «ЗЕ» і ментально мастурбуйте собі на втіху…
Телебачення – це могутня зброя магів техногенної матриці. Воно поступово перетворює фізичну реальність у віртуальну. До того ж кожен отримує свою. Переглянув уночі інформацію про візит Порошенка на Львівщину, з шоколадних джерел і на ютуб-каналі майстерного хуцпіста Шарія – це дві різні реальності. Правда ж навіть не посередині, а взагалі в іншій площині. Проте кому вона потрібна? Напишеш – скажуть лицеміриш, маніпулюєш. Тому живіть зі своєю правдою і майте власний розум.
І ще, дуже важливе: не іжте при нежиті лимони, бо Супрун сказала жи то гімна варте – не помічне. І лягайте скоро спати, аби вам подібна вищевикладена дурня до голови не лізла.

24 лютого 2019 року.

***

Не беруся радити майстрові на автосервісі як ремонтувати автівку, дантистові – котрого зуба лікувати, а повару – скільки чого давати до страви.
То чому, курва, каждого Божого дня «майстри», «дантисти» та «повари» мені агресивно вказують як має працювати суспільний організм?
Вони всі справді вважають, що вузька спеціалізація та добрі знання у певних галузях дають їм підстави вважати себе фахівцями з управління державою та геополітичних процесів…
P.S. Назви професій вказані без усілякої прив‘язки до реальних людей.
P.P.S. Найгірше, коли цей потік свідомості у фейсбуці базується на ментальних висерах ріжних «портнікових» і «пономарів», а ретранслятори щиро вірять, що то їхні власні думки.
P.P.P.S. Сорі. Немаю відповіді на багато запитань. Але час потрачений мною на те, щоби розібратися, що саме і як відбувається, а відтак – куди все рухається, співмірний з часом написання докторської дисертації пересічним чоловіком.
Тож як такий самісінький середньостатистичний обиватель, маю всі підстави вважати подібних експертів невігласами, якими б вони вважали мене, коли б я пхався їм розповідати як мають виконувати свою працю.

***

Два дні тому згадував про різницю в комунальних тарифах у нас і на окупованій території:
«Донецьк:
-Газ 0,8грн/куб.м.
-Світло 0.30грн/квт
-Вода 4грн/куб.м.
Львів:
— Газ 6,87грн/куб.м.
— Світло 0,75грн/квт
— Вода 12грн/куб.м»
22.02.2017 року»
На моє запитання: «а що там нині коїться в ОРДЛО?» – отримав наступну інформацію з цілком достовірних джерел, цитую з максимальним збереженням авторської орфографії:
В ЛДНР такі ж ціни як у 2017 році й залишилися. Всім пенсіонерам платять «допомогу» в рублях. Грошей вистачає на комуналку і поїсти. З роботою тяжко – в основному працюють комунальні служби. Але як працюють! Ремонти дахів, труб і електрики виконують за лічені години (бо відповідальність сувора:))))). Дороги майже всі переасфальтували й оголосили, що в цьому році будуть асфальтувати міждворові проїзди. Медицина безкоштовна (справді безкоштовна). Бандитизм живе не рівні адміністрацій міст – душать комерсантів, відбирають бізнеси, простих людей, поки що, не чіпають.
Така собі модифікація «соціальної диктатури»: з голоду померти не дадуть, інакомисліє не допускається, а матеріальні блага перерозподіляються в залежності від наближення до владної верхівки. Проте соціальна складова явно не сприятиме симпатіям місцевого населення до держави Україна, в якій комунальні тарифи висмоктують сімейні бюджети не лише пенсіонерів, а практично всіх, хто немає доступу до корита.

25 лютого 2019 року.

***

Рефлексії…
Коли у стрічці зустрічаю «вумні мислі», а згодом розумію, що це ретрансляція «портнікових» – шляк трафляє.
Арешт Замани – це спроба превентивної нейтралізації мародерами свідків обвинувачення на майбутньому воєнному трибуналі.
Україну поставили перед вибором: безконечний жах або жахливий кінець.
Страшна втома від марних намагань застерегти людей. Мабуть і перед Першою, і перед Другою світовою були ті, хто намагався достукатися до зачарованого ЗМІ людського стада, яке невдовзі повели на масовий забій.
Вибори, вибори, кандидати 3‘14… Як можна лайкати Садовому, який розікрав і знищив Львів, коли він щось патякає про корупцію у владі? Це все одно, що плескати в долоні курві, яка яка обурюється аморальністю ад’юльтера…
Люди, думайте головою – ваш кожен лайк великий Цукерберг дбайливо зберігає, а через якийсь час відкриє архіви – соромно перед нащадками буде! Щоби «дурь каждого била відна» – вже навіть писати не потрібно – достатньо «перепощувати» та «лайкати».
Ще раз і вкотре про два тиражовані олігархічними шавками міфи щодо «вкраденого голосу виборця» – йди на вибори і голосуй за рейтингового. До дупи то всьо, перепрошую. Ходились‘те, голосувались‘те – ну і шо маєте? Нічого не зміниться коли не підете, а якщо вже підете – не голосуйте за рейтингових. Підтримайте просто когось із українських політиків. Але розрізняйте політиків від технічних кандидатів і олігархічних шавок, а українців від шабес-гоїв.
Часом трапляються начебто достойні патріоти, і раптом – «вільний ринок землі…». Або нерозуміння, або збочений світогляд. Колись дурепа Монтяниха виставила мене на кпини, коли написав: прихильники ринку землі та содоміти пов‘язані між собою хибними світоглядними установками. Не про «ринок» потрібно говорити, а про збереження державності та встановлення реального народовладя, що означає: монополії та стратегічні галузі мають бути державними, а земля налаежати народу України, як і записано в Конституції. Неукам розкажіть: державний капіталізм процвітає в Сингапурі, комуністичний Китай – одна з наймогутніших економік світу, вся земля в Ізраїлі належить державі – державі єврейського народу.
Невже важко зрозуміти: Конституцію потрібно виконувати, а не змінювати! Тим паче не можна вносити будь-які зміни в період де-факто війни і втрати територіальної цілісності, бо це – неконституційно, протизаконно та безглуздо.
Соціологи брешуть. Одне аґенство, підконтрольне «Моссаду», намалювало рейтинги потенційних прем‘єрів. На першому місці, з великим відривом – Гройсман. На другому – Яценюк. Зовсім народ за бидло тримають?
Нещодавно один товариш мені розповів про спогади екс-розвіднка з «Моссаду», в яких той, зокрема, визнав, що вони часто вербували своїх аґентів від імені розвідок інших держав. Не секрет, що є аґенти подвійні, а часом і потрійні – себто такі, які працюють одразу на кілька розвідок, а є просто перевербовані працівники спецлужб. До цього всього додайте ще зв’язки силовиків з політиками, криміналом і роботу в інтересах бізнесу. Словом – усе там непросто, і чорт ногу зломить у тих хитросплетіннях. Тому не намагайтеся вникати хто кому «рабінович» – мисліть глобально, аналізуючи факти і синтезуючи їх у розуміння принципів.
Сексотами був просякнутий і Народний Рух, а деякі аґенти, на кшталт Ахметова й Януковича, зробили просто фантастичні кар‘єри у «незалежній Україні». Ось фрагмент інтерв’ю з Народним артистом України Іваном Гаврилюком:
«- До речі, про КДБ і ті структури. Ви не раз мали з ними проблеми, правда? Агентури багато було і є в українських службах? А їхніх сексотів у різних структурах?
– Думаю, що кожен другий. Дуже багато! У Верховній Раді, всюди. Я, коли був депутатом, сперечався з одним колегою з Партії регіонів. Він був професійним розвідником. Він мені приніс 36 справ із копіями документів про людей, яких ми з ним згадували в розмовах. Якби я назвав вам ці прізвища, ви не повірили б. Серед них є такі патріоти! Це – поети, письменники, артисти. Лише кілька з них померло, а решта живе досі. Ці папери дуже довго лежали в мене на тумбочці і я ніяк не міг прийти до тями. У мене був шок, що ці люди – агенти. Краще б я цього не знав. Це наші найпатріотичніші патріоти!».
http://leopolis.news/ivan-gavrylyuk-usya-istoriya-ukrayin…/…
У нас часто злодії кричать «лови злодія!», а в ситуації, коли світові корпорації мають значно потужніший вплив на політику ніж уряди держав (які й формуються з представників певних бізнесових кланів), значна частина спецслужб може працювати в інтересах надурядових структур. Скажу більше: робота в інтересах будь-якої іноземної спецслужби, а не лише ФСБ Росії, є зрадою державних інтересів. Все просто: у геополітичному просторі немає друзів – є лише ситуативні союзники, а коли держава у цьому просторі є об‘єктом торгів, а не суб‘єктом перемовин – то кожен, хто працює не в інтересах держави, є ворогом.
Повертаючись до спогадів Івана Гаврилюка. Найбільше мене там зачепило таке:
«Ванга сиділа, очі заплющені. Біля неї стояла жінка, яка дуже уважно дивилася, такими блаженними очима. Я сів, сказав ім’я. Ванга взяла мою руку і почала розповідати про мене все. Розповідала настільки інтимні речі, про які не знали навіть найближчі. Я запитав наприкінці, коли помру. Ванга відповіла: «Пуйдеш з усема». Я знову перепитав, але вона сказала те саме: «Підеш з усіма».
Один товариш мені написав, що можливо йдеться про терористичний акт. Я заперечив: теракт – це коли «пуйдеш с много», а коли «з усема» – то мова про глобальний катаклізм…
Чекати вже залишилося недовго.

27 лютого 2019 року.

***

«ЗЕ» має добрий смак.
Читаю: «Нещодавно журналісти оприлюднили інформацію про те, що передвиборча програма Зеленського є майже точною копією програми Юрія Дерев’янка.
Відомо, що Юрій Дерев’янко виклав свою програму у відкритий доступ ще до того, як Зеленський оголосив про намір балотуватись в Президенти».
Що маю сказати… «ЗЕ», на халяву, «позичив» чи не найкращу президентську програму. Талант і добрий смак – це достойні риси майбутнього президента окрадених і обдурених, потішних у своїй вірі в теле-симулякрів українців…

***

Проточене шашелем корупції, понадкушуване сусідом державне тіло України може просто не пережити виборчої шизофренії.

28 лютого 2019 року.

 

Залишити відповідь