Липневі рефлексії

Ви думаєте, що порохоботи так істерикують через Юлю, бо справді думають, що вона більший союзник з Москвою, ніж їхній патрон, який сплачував у казну агресора податки в часі війни, і чия продукція й нині продається у Чечні?
Може ви думаєте, що Юлю паплюжать патріоти, бо вона є більшою загрозою національним ідеям аніж юдей, диякон московського патріархату, міністр Януковича й засновник Партії Регіонів?
Ні. Все банально й меркантильно. Хулителі Юлі з табору Петра сцять найболючішої операції – усікновенія рила від корита.
Будьте ж накінець розумними – навчіться розуміти мотивацію.
Ага, щоби не звинувачували мене в «юлеботстві» – не состою, не балотуватимусь і взагалі мені Надя Савченко подобається 🙂 Як політик, звісно.
Взагалі то є прекрасно: десятки претендентів на пост президента в країні з сумнівної легітимності владою – це чіткий діагноз.
Кого денервує константація мною факту недолегітимності всіх наших політичних улюбленців і хто вважає це розхитуванням псєчої буди, то смію вас запевнити: московити прекрасно все знають. Достатньо прочитати відкритого листа гаспадіна Глазьєва панові Луценко. Знають і бавляться як кіт з мишею, то домовляючись, то торгуючись. Нашим коштом і ціною життів тисячів загиблих українців. Маю право так писати, бо про нікчемність неіснуючих «мінських угод» пишу з моменту оприлюднення «плану на їх виконання». І жодних дискусій від сьогодні – немаю на то бажання й часу. Просто залишаю за собою право висловлювати свою думку…

***

Якось майже непоміченою на фоні святкувань і перемог промайнула новина про наш найсправедливіший Верховний Суд.
Ось уявляєте собі, щоби під час війни СРСР з Німеччиною найвищий судовий орган Третього Рейху прийняв рішення на користь якогось радянського заводу, який претендує на майно німецької держави? Ні?
Звісно що ні, бо жодної демократії!
Зате відреформований Верховний Суд України демонструє вершини об’єктивності. Як написав нардеп Ігор Луценко:
«Від імені дочірніх російських комерційних структур під прикриттям швейцарської юрисдикції(!), і залученням третьою стороною Федерального агентства по управлінню державним майном Російської Федерації (!!!) було подано позов до держави Україна. У березні 2015, за кілька днів після того, як відгриміло Дебальцеве і було укладено ганебні другі Мінські угоди, росіяни подають до суду, з вимогою визначити за ними право власності на трубопровід. І виграють.
Судовим рішенням невдовзі було встановлено, що магістральної труби вже нема, що відбулася настільки ґрунтовна переробка вже існуючого трубопроводу, що його слід вважати новим об’єктом. І тому вимоги росіян і Медведчука слід задовольнити».
Трубопровід на території України став власністю російської компаній і, як стверджує нардеп Юрій Дерев‘янко: «Під покровительством Президента України одіозні олігархи Сергій Курченко та Віктор Медведчук експлуатують нафтопровід протяжністю 1433 кілометри на території України, від чого бюджет України недоотримав близько 100 мільярдів гривень». Більше тут:
http://derevyanko.org/…/kurchenko-i-medvedchuk-pid-dahom-p…/
По-простому: трубою контрабасом шурує з Росії дизпаливо, а Петро Олексійович в долі.
Ніхто на Дерев‘янка до суду за наклеп не подав, а саму історію про те, як стратегічний державний об‘єкт тишком-нишком передали компанії «країни агресора» ви можете почитати у відповідному депутатському запиті:
http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb2/wcadr_document…
Пригадуєте, як наш високодостойний генпрокурор звинувачував Саакашвілі у співпраці з Курченком?
Тому, коли стверджую, що нинішні влади не віддадуть без залізобетонних гарантій, а ці гарантії їм ніхто не дасть – то повірте – маю всі підстави так думати.
Відтак, спостерігаючи за політичним шоу, а також за реакцією «порохоботів», просто згадайте відоме: отступать нєкуда, пазаді Масква.
І тепер доля «Переможців Революції Гідності» вирішуватиметься 16 липня колективним Трампутіним.
Продовжувати далі? Ні, краще стримаюся…
P.S. Тут детальніше: http://www.ofeliya.com.ua/archives/1833

1 липня 2018 р.

***

Гуру розумово знедолених нині видав черговий перл:
«Нас ожидают две мега-насыщенные политикой недели. Это будут две недели для настоящих гурманов политики и геополитики. Сначала два Саммита – ЕС-Украина и НАТО. И затем – встреча Трампа с Путиным. Но в эти две недели обязательно взорвется большая бомба в Рашагейт, чтобы создать карикатурный фон для этой пустой, пиарной встречи. Ибо о чем могут говорить эти два человека в то время, как Мюллер успешно копает».
Не маю жодної пошани до Трампутіна, але коли такі перли видає чоловік, який у березні 2015 року писав наступне:
«После поражения в 2015 году на Донбассе и полного сворачивания проекта «новороссия», Кремлю придет начать отступление на Кавказе, где уже также есть предпосылки для этого», а також прогнозував ціну на нафту 30 дол за барель, то хочеться крикнути: Астанавітєсь! Чим дорослі люди, котрі лайкають подібним експердам, відрізняються від малолітніх фанатів корєшка львівського мера Паші Бумчіка? Лише віком…

***

1 липня в Стамбулі пройшов мітинг так званої ЛГБТ-спільноти. Як і в Україні, поліція застосувала спецзасоби та фізичну силу. Різниця лише в тому, що турецькі поліцейські так вчинили з тими, хто проводив акцію, а українські з тими, хто проти такої акції протестував. Це не світоглядні розбіжності населення двох країн, а різні політичні тренди влади…
Псевдоальтернативи полягають у наступному: або ви за толерантність і гендер, себто «европейські цінності», або за «традиційні сімейні цінності», які прив‘язують до «русскава міра» через московське православіє.
Оцініть як тонко працюють. На Кубі Папа спільно з Кірілом (3‘14дарасом – за твердженням полковника Квачкова) висловлюються за традиційні сімейні цінності. Далі Папа демонструє толерантність до геїв і стверджує, що в кожному християнинові «сидить єврей», а батюшки Московського патріархату єдині серед українських церковників відкрито протестують проти гейпарадів.
Колеги останніх у Росії відверто грішать «антисемітизмом», а в Україні нікчеми на кшталт гаспадіна Далінскава публічно звинувачують головного військового прокурора в антисемітизмі, через те, що той, начебто, сказав наступне: «На каждой войне всегда есть свой Парвус, который привозил Ленину деньги на революцию, которая залила славян потоками крови на десятилетия. Тот тоже был еврейского происхождения. В этом случае с Украиной опять хотят сделать то же самое».
Водночас, домінуючою течією серед пострадянського юдейства стає Хабад-Любавич, яку харківський екс-ребе Едуард Ходос називає «фашистською сектою». Мабуть через те, що у їхній священній книзі Танія записано: божественна душа притаманна лише євреям.
Найбільший у світі центр Хабаду, славнозвісна Менора, розташований у Дніпрі. Дніпровська Менора будувалася за кошти наших рідних олігархів – Коломойського, Боголюбова, Пінчука, Фельдмана, Рабіновича та інших достойних людей, які своїм розумом і талантом розбагатіли посеред тупеньких українців, що заробляють копійки по закордонах.
Головний ребе Росії та друг Путіна, Берл Лазар, який вважає Путіна юдеєм, теж є хабадівцем. Син Берл Лазара поїхав працювати рабином у Крим, а іншого кримського ребе, нещодавно, на всесвітньому хабадівському з‘їзді визнали представником Росії.
Дочка Трампа, Іванка, вийшла заміж за юдея і прийняла іудаїзм, взявши ім‘я Яель (сарна). Разом з чоловіком вони є прихожанами Хабаду.
Всім відомо, що частково юдейська кров (по бабці) тече в жилах братів Кличків і Юлі Тимошенко. З Гройсманом і так ясно, а те, що головний рабин Києва й України, Яків Дов Блайх публічно визнав Порошенка євреєм, мабуть не всім відомо. Зрештою, як і те, що шанований львівський професор включив Арсенія Яценюка у список найвідоміших юдеїв України…
Це я все до того, що нам пропонують вибір між веселковим європейським геєм, обов‘язковим до шанування та поваги, і московським содомітом у сутані – риторика різна, а суть одна. Те ж саме стосується і питання – хто організував Майдан – ФСБ чи ЦРУ. А може спільно, разом із Моссад і розвідкою Ватикану?
А яка вам різниця, коли наслідком у державі є те, що нині маємо?
Ну і на завершення. Одного разу на проповіді поважного греко-католицького отця почув щось таке (цитую близько до оригіналу): Ви думаєте то Путін напав на Україну? Війни організовують ті, хто мають гроші, а всі гроші в ж#дів… А далі всечесний отець почав читати якісь псалми з «Богом Ізраїля»…

2 липня 2018 року.

***

Навєкі братья?
При декларативному курсі на Европу, ми все більше стаємо подібні на Московію – такий собі постсовок, лише з регіональними особливостями. Відкрив один телеграм-канал:
«Глава госбанка ВТБ Андрей Костин через арбитражный суд Петербурга заблокировал сайты с информацией о своем внебрачном сыне от актрисы Оксаны Лаврентьевой. Также суд запретил гражданам РФ читать об актуальной любовнице Костина Наиле Аскер-Заде и его подарках этой девушке — 228-метровой квартире в центре Москвы (250 млн рублей), личном дворце в Жуковке ($10 млн), BMW 650I Х-drive, BMW Х5 Х-Drive 50I и BMW 325. Кроме того, незаконными признаны секс-видео Андрея Костина «с путанами в рабочем кабинете» и упоминания банка как «личной свиньи-копилки»
Більше про прєлєсті «русскава міра» тут: https://t.me/rospres
З прочитаного та почутого перелічу вам спільні з РФ особливості постсовкової олігархічно-охлократичної системи:
1. Відсутність народовладдя як такого.
2. Тотальна корупція.
3. Соціальна нерівність і несправедливість.
4. Вибіркова й показова боротьба з олігархатом, який не дружить з «кремлівською елітою».
5. Знищення вітчизняного виробництва.
6. Маніпульованість електоральними масами через належні олігархам ЗМІ.
7. Все більший зовнішній вплив Синдикату – пулу банків і корпорацій.
8. Знищення природних ресурсів.
9. Алкодеградація та повальне бл@дство.
10. Вимирання села та «депресивних» регіонів…
Це перше що згадалося – список можна продовжувати.
Якщо пересічна електоральна одиниця Московії переважно інфікована «русскім» міром, то в Україні вона роздвоюється: одна частина спрагла «істинно-православних» цінностей, що є природньою реакцією на «гомодиктатуру» (термін запозичений у невідомої «догналітки», котра дорікала ним у центрі Львова Дмитру Добродомову 🙂 ), а друга тянеться до «европейських цінностей», якими в Україні є чомусь не традиції самоврядування та національної ідентичності, а космополітичні гендерно-3,14дарастичні принципи майбутнього нового світового порядку.

***

Для мене однаковими зрадниками є всі, хто працюють в інтересах чужих держав. І немає жодного значення – Росія це, США чи Ізраїль.
Я просто не вірю, що в нинішньому глобалізованому світі є друзі. Ситуативні союзники – так. Але це не підстава зраджувати власну державу за зарплати/ґранти «партнерів».

***

Світ марнославства й абсурду.
В компанії Apple на сьогодні є 267 млрд дол вільних коштів, Бєня, під супровід мадам Сатановської, вивів з Привату в офшори не менше 6 млрд дол, а засранці з МВФ викручують руки за якийсь нещасний мільярд.
40% продуктів харчування у світі не з’їдається і зігниває, в той час як понад 800 мільйонів людей недоїдає або голодує.
На виготовлення дурнуватих біткойнів за рік витрачається стільки електроенергії, скільки споживає республіка Конго, тобто 829 тис тон нафтового еквіваленту.

3 липня 2018 року.

***

Еталоном грошей має бути не мертвий метал – золото, а живе золото – мед.

***

Тільки коли буде зрубане останнє дерево,
Тільки коли буде отруєна остання ріка,
Тільки коли буде спіймана остання рибина,
Тільки тоді ви зрозумієте, що гроші їсти не можна…
(начебто індіанська поговірка).

***

Провальна стратегія БПП і привид воєнного стану.
Абстрагуючись від політичних симпатій-антипатій.
Стратегія, яку народ обізвав «не заважайте нам красти #атопутіннападе» і на яку політтехнологи Президента роблять ставку, є повністю провальною та призведе до розвалу держави або диктатури шляхом введення особливого правового режиму воєнного стану.
Наперед зазначу: пишу про це вже кілька років підряд, детально аналізуючи провальні «мінські угоди» й винісши їм вердикт «нікчемності» одразу після оприлюднення «плану на їх виконання». Для нових читачів нагадаю – самих «мінських угод» не існує або вони засекречені, а є лише план на їх виконання, який і називають «мінськими угодами». Тому жодних дискусій, лише застереження.
Отже, оця вся риторика, спрямована на дискредитацію політичних опонентів, найперше Юлі Тимошенко, вдарить бумерангом по Петру Олексійовичу – просто в тім‘ячко. Немаю жодних симпатій до цього політика, який перетворив війну в засіб піару та спосіб ґешефту, але й не збираюся його засуджувати, оскільки ніхто не знає, як на його місці повів би себе будь-хто з нині відомих «політичних важковаговиків», зокрема й сама Юля Володимирівна.
Проте, спекулюючи війною заради досягнення політичних преференцій, Петро Олексієвич загнав себе у глухий кут «вимушеної послідовності». По-простому – «за базар прідьотса атвєчать».
«Розтяжка» Порошенка куди гірша ніж у його папєрєдніка, якого кинули, втягнувши у проект «Наваросія». Останній, завдяки успішному формуванню «Переможцями «Революції Гідності» ненависті до всього українського в регіонах уражених вірусом «русскава міра», може несподівано вистрілити, коли одні «переможці» почнуть зливати інших, що сьогодні й відбулося на засіданні ВРУ. Боротьба перейде з площини «хто переможе», у площину – «кого призначать крайнім», адже пожиттєвого заслуговує як Яценюк за свою стіну, так і Кубів з Гонтарєвою за обвал гривні шляхом виведення мільярдів долярів у офшори, а також практично всі нинішні прикоритники, бо розкрадання бюджету в часі війни є мародерством.
Здавати владу без гарантій недоторканності ніхто не буде, а такі гарантії у нинішньому нестабільному й непрогнозованому геополітичному тусняку ніхто й не дасть. Відтак – консервація влади будь-якою ціною.
Якщо не вдасться скомпроментувати всіх конкурентів і розіграти класичне «розділяй та володарюй» із суто українськими технологіями адміністративного впливу на результати виборів, то єдиним легальним механізмом залишається запровадження особливого правового режиму «воєнного стану».
Це може відбутися двома шляхами: загострення на Донбасі, про що застерігає Тимошенко, та/або серія терактів усередині країни. Відтак, ці сценарії можуть бути як погоджені з Трампутіним та Макрономеркелем, так і реалізовані на свій стах і ризик. Особливо останній. У будь-якому випадку такий сценарій призведе до кривавого хаосу, після якого когось очікуватиме доля Чаушеску або Каддафі.
Перемога глобального олігархату неминуча, але він не даватиме гарантій місцевим баригам. На кого буде ставка – побачимо. Слідкуймо «за руками» і будьмо уважні – ціна помилки – це наші життя, а також наших рідних і близьких, яких і так на сьогодні вже надто багато забрала ґешефтна війна…

5 липня 2018 року.

***

ТСН розвінчав постановочні «героїчні» шоу Ляшка. Це прекрасно. У час, коли всі шпигують за всіма, а електронні засоби стеження крокують у ногу з технічним прогресом, на електоральних лохів очікує ще багато сенсаційних викриттів. Шоу обіцяє бути незабутнім, а ось його завершення може стати вельми невеселим…

***

Служба Божа України ві Львові героїчно затримала двох митників на хабарі 10,3 тисячі гривень. Ридаю – то певно на каву собі взяли. Ні-ні, все добре, боротьба з корупцією – то святе. Тільки мені це нагадує стрільбу з гармати по горобцях – навіть найчесніший 5-й канал назвав цифру 70 мільярдів грн на рік, які не доходять до бюджету через контрабанду. Повірте – то дуже скромна цифра! А тут 10 тисяч грн і купа шуму. Тьху! Шо, показники підганяють і призначили крайніх, чи посади продали – треба місце звільнити?
Фу, зовсім я не патріот, песиміст і клятий зрадофіл…

***

«Переможці «Революції Гідності» розпочали фінансовий геноцид українців з обвалу гривні шляхом так званого «рефінансування». Коли курс «зашкалив» під 40 грн/дол, все що зробив НБУ – це просто своєю Постановою від 23 лютого 2015 року запровадив буквально «ручний контроль» за безконтрольним виводом валюти за кордон і курс урав до 26.
Чому цього не було зроблено одразу і чому Кубів роздав «рефінанс» потенційним банкрутам, а Гонтарєва дала змогу ці гроші вивести з України – це справа майбутнього трибуналу. Далі, паралельно з «зачисткою» фінансового ринку та «кидком» вкладників, відбулася афера з Приватом – мінімум 6 мільярдів доларів було виведено в офшори по липових контрактах. Нагадаю – це відбувалося під час фактично «ручного контролю» НБУ за виводом валюти. Тепер агонізуючі «переможці», поділивши фінансовий ринок з російськими та західними «партнерами», хочуть знову обдерти українців як липку і продовжувати заганяти їх у фінансову кабалу:
«Зовсім скоро кредитні борги віддаватимуть поручителі, а банки зможуть змінювати відсоткову ставку протягом всього терміну дії кредитного договору. Такі положення нового закону “Про відновлення кредитування”, який ухвалили нардепи 239 голосами “за”. Новий закон, за словами його авторів, “істотно зменшує ризики для банків при кредитуванні населення”. Адже, за даними Нацбанку, рівень проблемних кредитів в нашій країні один з найвищих в світі – більше 50% від загального показника. Посилення гарантій для банків, на думку авторів, має полегшити доступ підприємців і звичайних українців до використання банківських позик. Але багато експертів вже називають закон банківським свавіллям, а його окремі положення – такими, що порушують Конституцію України, і просять президента ветувати його. Зараз документ готують на підпис голови Верховної Ради і глави держави.«
https://ukr.segodnya.ua/…/novyy-zakon-o-kreditah-spasenie-s…

6 липня 2018 року.

***

Це прекрасно – ми так швидко рухаємося в Европу, що аж подих перехоплює!
«На піднесенні опісля КиївПрайду, який відбувався на вихідних, EL*C (Європейська Лесбійська* Конференція) дуже рада повідомити, що наступна конференція відбудеться з 12 по 14 квітня 2019 р. у столиці України».
https://www.insight-ukraine.org/…/evopeyska-lesbiyska-confe…
Очікуємо з нетерпінням! Необхідно доблесним спецпідрозділам піліції закупити водомети. Ні! Краще вогнемети, аби випалити всіх нетолерантних, які будуть противитися проведенню в Києві цього чудового дійства.
Слава Україні!

***

Колись я залишив несанкіонований невеличкий слід в архітектурно-історичному середовищі Львова, встановивши у 90-х решітку зі своїми ініціалами на вікно офісу. – на фото публікації.

7 липня 2018 року.

***

Рефлексії.
Час від часу перезавантаження відбувається мимоволі, тому краще перепочивати й відволікатися, аніж проводити добу в стані гарячки та напівзміненої свідомості.
Проте, кожне таке перезавантаження дає змогу подивитися на речі під новим кутом. Навіть на цілком нікчемні інформаційні приводи.
Чи не потішними виглядують оті футбольні пристрасті навколо перемоги Хорватії, особливо після того, як Огнена Вукоєвича звільнили з посади помічника тренера збірної та відрахували зі складу делегації на ЧС-2018 через відео на якому він гукав «Слава Україні!»?
Є якийсь душок меншовартості у цьому часткововсенародному зловтішанні з поразки збірної «країни-агресора», на території якої успішно продаються цукерки славної компанії «Roshen». Це так само погано пахне, як комерційні успіхи президента під час того, коли його країна частково втратила території і де-факто знаходиться у стані війни: «За останні два-три роки Roshen відкрила представництва в Литві, Польщі, Угорщини, Болгарії, Румунії та Греції. В Україні кондитерський гігант відкриває не менше 20 нових магазинів на рік».
(https://www.epravda.com.ua/publications/2018/07/9/638519/)
До речі, щодо Ліпєцкой фабрікі, топ-менеджер Порошенка, з промовистим прізвищем Москалевський, який, судячи з інтерв‘ю, не вважає за потрібне спілкуватися державною мовою, на запитання – чи йде там процедура банкрутства, заявив наступне: «Нет, там же остались какие-то деньги. Там идет процедура существования. Она существует и идет каким-то шагом к банкротству».
Отже, все-таки ведеться якась діяльність заради того, щоби зберегти какіє то дєньгі. Ну, Бог з ним, хоча з морально-етичної точки зору слово «барига» тут аж вертиться на язиці. Правда після цього якось зовсім не віриться, що Порошенко не цікавиться справами Roshen, а його «топ» звітується напряму «Ротшільдам».
Що мені дуже не сподобалося в інтерв‘ю гаспадіна Москалевського, так це фраза:
«Сегмент Житомира — это дешевая конфета для сельских жителей. Мы не их конкурент». Прикро за наше село, яке не може собі дозволити скуштувати продукцію свого президента…
Істерика навколо дуже різких висловлювань Юлії Володимирівни, суть яких зводиться до того, що «Порошенко хоче ініціювати початок великої війни» з метою запровадити воєнний стан і не проводити вибори, лише почала набирати обертів. Порохоботи просто захлинаються тисячеголосими «моськами» аби звинуватити головну загрозу їхньому шоколадному майбутньому в усіх смертних гріхах, найсмертельнішим з яких є «співпраця з ворогом». Але оцініть красу гри, як Тимошенко тонко прив‘язує-опускає Петра Олексійовича до «керівництва фейкових ЛНР/ДНР»:
(https://m.youtube.com/watch?v=WkfAjUXeRw8).
Проте я про інше. Об‘єктивно ситуація виглядає наступним чином:
1. Вся діяльність «Переможців «Революції Гідності» була спрямована на занурення суспільства в стан шизофренії, що неминуче призведе до хаосу. «Де кричать, а де співають – де кров іллють, а де горілку п‘ють» – ця поговірка, записана Пантелеймоном Кулішем в одній з експедицій, дуже влучно характеризує ситуацію в Україні, де смерть на фронті стала статистикою, похоронам бійців немає місця у стрічках новин, а «марші гідності» та футбол викликають куди більше емоцій чим загибель кількох бідолах від вибуху «міномета Пашинського».
2. Про те, що легітимність нинішньої влади є лише предметом домовленостей Путіна з «західними партнерами» не здогадується лише людина з повністю атрофованим критичним мисленням. Зовнішнє керівництво Україною було зафіксоване Женевською конференцією у квітні 2014 року, тези якої лягли в основу неіснуючих мінських домовленостей. «У швейцарській Женеві в четвер, 17 квітня, пройшли чотиристоронні перемовини у форматі Україна-Росія-США-ЄС. За їх результатами було прийнято заяву, яка свідчить, що в Україні фактично введено зовнішнє управління» – написав одразу після цієї події (http://vgolos.com.ua/…/zheneva_kinets_nezalezhnosti_142975.…. Наївно думати, що «зовнішнє управління» в нинішньому багатополярному світі може здійснюватись одноособово. Просто нами торгують без нас.
3. Не заради самореклами нагадаю ще свій допис від 28 січня 2014 року: «Коротко про “керований хаос”: Регіональний поділ України – поляризація регіонів за участю “глобальних” гравців, боротьба містечкових еліт за владу; поділ зон впливу між Росією, США, ЄС та Китаєм у територіальному аспекті та стратегічних галузях промисловості. Китай претендує в першу чергу на АПК. (хінікс пшениці за динар і три хінікса ячменю за динар). Процеси проходитимуть через криваві сценарії, які вже започатковані, знищення українського етносу та розчинення його в імпортованій робочій силі та військових формуваннях. Одночасно коломойські-ахметови-пінчуки-боголюбови, та вся їхня челядь, зомбуватимуть народ через свої ЗМІ та пилятимуть бюджет й інвестиції на фоні тотального зубожіння народу та знищення середнього класу. Зауважте, пох…й який Президент і який Парламент». Мені видається, що цей тренд я відчув правильно…
4. «Часткововсенародне» – це слово склалося якось само по-собі. Спочатку анексія Криму та окупація Росією Донбасу руками колаборантів, під керівництвом російських військових та «феесбешників», об‘єднали більшість громадян України, за винятком тих, хто вже був надто глибоко інфікований вірусом «русскава міра». Упродовж 4-х років «Переможці «Революції Гідності», на чолі з однотуровим вибором понадкушуваної території, не лише втратили свій сукупний рейтинг у 10 разів – вони ще й спромоглися поглибити світоглядний розкол українців псевдоальтернативами «европейських цінностей» та «русскава міра». До того ж умудрилися це зробити на користь останнього. Ось вашій увазі відео, на якому Олег Мусій розповідає про темну сторону так званої «евроінтеграції», а саме – засилля сексуального збоченьства: https://m.youtube.com/watch?v=LUW_qL02yrE Відтак, коли альтернативою такої наруги над свідомістю пересічного українця є «істінноє православіє» на московський лад (хіба ви чули масове обурення цим фактом з боку українських церков?), то немає чого дивуватися, що розкол країни поглиблюється вже не лише за географічно-політичними особливостями. Зрозумійте – «русскій мір» проріс там, де для нього був сприятливий ґрунт…
5. Лінії розколу проходять уже не тільки «за Майдан – проти Майдану», що в контексті «европейського» та «русскомірского» векторів призвело до втрати територіальної цілісності, а «за Порошенка – проти Порошенка», за «мир будь-якою ціною – війною до переможного кінця» (і пофіг якого), за «европейські цінності пакетом» та «проти гомодиктатури». Відтак, ці лінії діляться на дрібніші, до прикладу «за Гриценка – за Юлю» і пронизують тріщинами весь суспільний організм. Коли тріщини пронизують конструкцію цілком, що з нею робиться? Правильно – вона розсипається на уламки…
6. Запровадження «воєнного стану», який колись мав би запобігти тому, що вже трапилось, «Переможців «Революції Гідності» вже не врятує. Вони самі надпиляли гіляку на котрій сидять своїм цинічним знущанням над Конституцією та законами України. Починаючи від глобального – незапровадження воєнного стану, коли це було своєчасним і необхідним, і закінчуючи локальним – розправою над Саакашвілі та фейковою справою «терористки» Надії Савченко». Мабуть вони вважають, що завдяки такому «пилянню» уникнуть повішання на цій гіляці. Даремно – сидять бо ж на самій верхівці, звідкіля високо падати. Це я до того, що сьогодні воєнний стан буде означати лише диктатуру та узурпацію (консервацію) влади з вельми сумними наслідками як для народу, так і для самої влади.
7. Разом із тим, нинішнім напівлегітимним не можна передавати владу без твердих гарантій недоторканності. А таких гарантій їм ніхто не дасть. Припустім – пообіцяє Юля. Ну і що. НАБУ та Антикорупційний суд, які фактично підконтрольні «західним партнерам», почнуть нинішніх садити пачками. Ні, не тому, що там хтось бореться за справедливість, а лише для того, щоби випустити пар і показати хто в нашій хаті насправді господар. І тут є об‘єктивна загроза того, про що говорила пані Тимошенко: лише розпалювання війни, тобто переходу її на якісно інший рівень, надасть підстави для «легалізації» воєнного стану, а відтак і консервації влади на невизначений термін.
Ну що ж, сказав більше ніж міг і менше чим хотів. Можете це списати на стан постгарячки та маючню примітивного конспіролога, але вкотре відчув внутрішню потребу застерегти – людей від того, що може трапитися, а владу від наслідків їхньої одноплощинної політики. Мені байдуже, чи хтось прислухається – не пишу за гроші чи заради популярності. Це внутрішня потреба, тому перепрошую якщо розвіюю чиїсь ілюзії, але попереджений – озброєний.

***

9 липня 2018 року.

***

Колись на ЛЗТА мені розповіли бувальщину, як на нараді у тодішнього гендиректора Михайла Вороненка гучно посварилися два начальники: головний інженер, якщо не помиляюся – Бухдрукер, і ще один, з подібним колоритним прізвищем.
Після наради, коли народ розійшовся, чоловік, який мені це розповів, йшов позаду двох «опонентів», що не помічаючи його присутності, весело підтрунювали над своїм «скандалом» – «Ну шо, как ми іх разигралі?!»…
Коли я чую або читаю про ворожнечу Путіна й Порошенка, то завше згадую цю прекрасну історію з телеграфки…
Про історію Львівського заводу телеграфної апаратури, як дасть Бог сил і здоров‘я, ще обов‘язково напишу.

***

А поза футбольно-політичною істерією, наш найгуманніший суд, за цілковито ідіотськими звинуваченнями генпрокуратури, й надалі залишив під вартою Надію Савченко…
Знаєте хто стане Президентом? Той (чи та) хто твердо пообіцяє вчинити з нинішніми по-справедливості. І кому народ повірить. І тому нещасному, затурканому й пограбованому народу буде пофіг мир, війна та руїна – спрага справедливої помсти переважить інстинкт самозбереження.
Коліївщина назріла, тільки Кармалюків з Довбушами нема – вистріляли. А раптом не всіх?
P.S. Браві телеекранні херої тут не проходять – ті максимум у депутати…

10 липня 2018 року.

Залишити відповідь