Липневі рефлексії (2)

В айкідо не проводяться спаринги в класичному розумінні: там що не прийом – то каліцтво, або смерть. Тому «суперники» взаємодіють заради вдосконалення власних навиків – це партнерство, а не двобій. Водночас таке «партнерство» може бути не лише взаємовигідним, але й видовищним, якщо навики демонструють майстри своєї справи…
Це я про зустріч Трампа й Путіна: спарінгу там не буде і хоча перший майстер реслінгу, а другий дзюдо – шоу гарантовано.

15 липня 2018 року.

***

Прочитав у дорозі новий містично-детективний трилер Дена Брауна «Джерело». Як і Стівен Кінг, за побудовою світоглядних конструкцій своїх героїв, цей автор є адептом Матриці. Нове «щасливе» людство, як «облігатний ендосимбіоз» людини й машини – це казочка для наївних споживачів художньо-інформаційної хуцпи.
Будь-які технологічні досягнення – це інструмент. Коли людина перетворюється в симбіоз сотворця з інструментом, то сама по-собі стає залежною від власників (виробників) своєї штучної (неприродної) складової – тобто більше керованою. До-прикладу, як сьогодні це вже частково стало реальністю через тотальну «смартфонізацію» населення. Відтак, людство все-більше узалежнюється від зграї дегенератів, які керують Злом світу цього – грошима породженими лихвою.
Майбутнє омріяне героєм Брауна – це техногенно-інформаційна система Матриці, або царство Сатани, а не суспільство загального блага біороботів…

16 липня 2018 року.

***

Коли на Закарпатті п‘яний чиновник, голова райдержадміністрації, на дорогому джипі, п‘яний в дим, збиває на смерть двох літніх жінок, коли інший чиновник поставляє на фронт, в АТО яке ООС, зіпсуті консерви, коли Президент публічно бреше з екрану – це закономірно. Так працює СИСТЕМА.
І, на превеликий жаль, люди не хочуть/можуть зрозуміти, що ця система є симбіозом зовнішнього плану знищення України та їхньої власної інфантильності.
Тому перш ніж цю систему змінювати, варто зрозуміти її суть, а саме причинно-наслідкові зв‘язки її елементів. Колись «забанив» матюкливу дегенератку Монтян, після того як вона зі своїми шістками влаштувала інформаційний шабаш навколо моєї тези: пропаганда содомії та «ринку землі» – це явища одного плану.
Тож поки критична маса дивитиметься на світ через анали олігархічних ЗМІ, пережовуючи вкладену їм у мізки інформаційну жуйку, доти ми й далі сповзатимемо в прірву…

17 липня 2018 року.

***

З почутого на Закарпатті: “…коли я в 78 літ маю ходити на Словаччину, бо за 45 літ праці маю пенсію 1800 грн, то нашо мені така держава”?
Бабуся купляє речі на наших базарах, ходить з возиком словацькими селами й там перепродує. Каже: то ліниві пенсіонери бідні, а я куплю футболки по 100 грн/шт, а там віддаю по 6 євро. Як дуже хто вподобає то й по 7, а гірші по 5-ть…
І не звинувачуйте її в непатріотизмі й неповазі до президента, якого вона називає злодієм. Бабка собі дає раду, лиш бідкається, що здоров’я вже не те, а єдину поліклініку в селищі закрили…

18 липня 2018 року.

***

Про Крим Усика.
Дехто навіть вважає (було в коментарях), що «Крим ні російський, ні український». Намагаючись називати речі своїми іменами, скажу те, що, на мою думку, мала б зробити наша влада (надати політичну оцінку), а зграя хибнокомпетентних у своїй більшості нардепів законодавчо оформити.
Отже, Крим – це анексована Росією територія України.
Лепет пана Путіна про законний референдум коментувати не буду, як і дії нашої влади. Що остання могла зробити? Скажу словами одного поважнного генерал-полковника, з якими він офіційно звертався до «Переможців «Революції Гідності» ще в лютому 2014 року: на території не кінцево вражені вірусом «русскава міра» мали бути введені війська, з метою недопущення захоплення всієї території та проведення святкового (на сам Пурім) референдуму. Проте, ні той чоловік, ні двоє інших генералів, які подавали пропозиції як не допустити анексії Криму (це лише ті, з якими спілкувався особисто!) не були почуті новою владою…
Коли вже сталося те, що сталося, то мали бути звернення у всі можливі міжнародні інституції, а найперше до підписантів Будапештського меморандууму.
Далі – міжнародні судові позови. Як від імені держави, так і від власників майна на території Криму.
Терміново мала бути прийнята Державна програма економічної незалежнності від Росії та націоналізація підприємств, кінцевими бенефіціарами яких є громадяни Росії.
Окремим законом мало би бути врегульоване питання громадянства на анексованій території та прийнята програма державної підтримки тих, хто вирішив звідтіля виїхати. Після закінчення встановленого відповідним Законом терміну – припинення енергопостачання Криму та будь-яких торгівельних відносин. Адресна підтримка тих, хто визнав за собою громадянство України. Повне закриття кордонів та візовий режим з Росією.
Звісно – це все мало би відбуватися в умовах особливого правового режиму воєнного стану та буквально інформаційної атаки на всі міжнародні правозахисні інституції…
Не претендую на безпомилковість вищесказаного, але десь у такому напрямку ми б мали рухатися, паралельно вибудовуючи подібну стратегію щодо окупованих регіонів Донбасу.
А сьогодні ми маємо «Крим Усика» – черговий символ шизофренії, коли український чемпіон, дуже релігійний прихожанин Московського патріархату, перемігши російського спортсмена у Москві (до речі, достойного чоловіка, судячи з післяматчевої конференції) їде святкувати перемогу на територію анексованого Росією Криму, де в його мами відпочивають його дружина та діти.
Прекрасно! Може давайте тепер його зацькуємо, як і тих українських артистів, які виступали в Росії, та тих російських, які гастролювали в Криму? Ні? Отож, бо шизофренія…
Не дискутую, шаную Усика як прекрасного боксера, але залишаюся при своїй, одразу після матчу озвученій думці: його перемога – це політична поразка України. Але інакше й не могло бути – це закономірний процес хибної державної стратегії яка впевнено нас рухає до фактичного припинення української державності та подальшого розвалу країни.

24 липня 2018 року.

***

Московський міністр оборони пан Шойгу заявив, що ситуація, яка склалася на західному стратегічному напрямку, вимагає «непрерывного совершенствования боевого состава войск и системы их базирования«.
З 2016 року в Західному військовому окрузі Росії сформовано більше 70 військових з‘єднань і частин, зокрема дві дивізії та три бригади. Під цю військову потугу створюється необхідна інфраструктура і до кінця року планується ввести в експлуатацію більше 350 об‘єктів.
Це так, щоб не забувати – світ висить на волосині й ніхто не знає, що може стати детонатором, який переведе латентну фазу Третьої світової в гарячу…
Що там зі стіною Яценюка, може Гройсман добудовує?

***

Ліс нас примушують вирубувати наші «західні партнери» – до цього зводиться суть пояснень Порошенка щодо ветування ним прийнятого парламентом закону про запобігання вивозу з України необроблених лісоматеріалів.
Петро Олексійович сказав, що заборона експорту деревини порушує низку «підписаних Україною міжнародних угод», зокрема ветований закон суперечить зобов‘язанням України перед ВТО й угоді з Євросоюзом…
Але це не Україна підписала такі угоди, а напівлегітимна влада мародерів-клептократів. І поки народ не зрозуміє, що в міжнародній політиці немає друзів, і Україна що для «заходу» що для «сходу» лише ресурс, а далі слухатиме казки про «евроінтеграцію» чи «русскій мір», доти ми прямуватимемо до остаточного розвалу держави.
І не так важливо – це відбудеться швидко шляхом прямого вторгнення Московії, чи нас поволі перетворять на сировинний придаток, заселений недоумкуватими тубільцями та їх хитрожопими вождями.

***

Питання віри.
На ресурсі «Народний оглядач» періодично анонсуються одночасні «читання Живого Слова за Україну, за президента США Дональда Трампа».
Щоразу більше зливається на Трампа компромату – від відмивання грошей російської мафії до оргій з повіями (ха-ха, він ще й у носі колупається й сквернословить).
Фактом залишається лише «розшатування» Трампом устоїв і злам стереотипів умираючого світоустрою.
Але люди хочуть вірити у доброго царя або персоніфікувати зло для звиклого (вбитого в голову хибним світобаченням) розумінням.
А воно все насправді працює не так…
Ага, тіньовий офіс на виборах Трампа, під керівництвом його зятя, прихожанина Хабаду Джерада Кушнера (нині старшого радника президента США), знаходився у 41-поверховому хмарошкрябі, за адресою 5-та авеню, 666, відомому як вежа Трампа. Будівля має висоту 203 метра, або рівно 666 футів.

***

Не Києвом єдиним…

Вся стрічка у фотожабах з Віталієм Кличко на фоні повені в Києві, але в переддень потужного місячного затемнення, разом із потоком сонячного вітру, який оповив Землю зі швидкістю 600 км/сек, світ лихорадить по всіх фронтах:

Від терактів у Сирії загинуло понад 150 чоловік.

Теракт біля виборчої дільниці в Пакистані забрав життя 30 чоловік.

У Лімі, столиці Перу, два десятки людей постраждало внаслідок теракту в лікарні.

У Греції близько 80-ти чоловік загинули внаслідок лісових пожеж.

Не менше 10 сильних пожеж спалахнуло сьогодні на території Ізраїлю. Окрім того, після 9 ава (22.07.18), дня єврейського національного трауру, від стіни плачу відвалився величезний камінь.

В Японії вперше температура перевищила +41 С, а з 9 липня від спеки померло 40 людей і 10000 було госпіталізовано. Окрім того Японії загрожує черговий тайфун.

Спека в Німеччині (+ 35 С) призвела до збоїв у роботі ганноверівського аеропорту.

Влада Сальвадору оголосила тривогу через сильну засуху.

Підземний землетрус магнітудою 5,7 трапився вчора в океані поблизу Каліфорнії. Його гіпоцентр знаходився на глибині всього 1 км.

Вчергове активізувався вулкан Єллоустоун, який може завдати колосальної шкоди США.

В Лаосі обвалилася дамба – більше сотні людей вважають такими, що пропали безвісти.

В Ліберії від паводку постраждало більше 30000 чоловік.

Тропічний шторм «Сон-Тінх» наніс великої шкоди В‘єтнаму. Більше 20 людей загануло, 16 вважаються такими що зникли безвісти. Частково або повністю зруйновано більше 5000 будинків, пошкоджено 82000 гектарів врожаю, загинуло близько 17000 тварин.

Ну і в контексті чергового вбивства обдовбаним мажором дитини на дорозі: в Україні, згідно офіційних даних поліції, за 6 місяців цього року на дорогах загинуло 64 дитини, а 1694 підлітка було травмовано…

***

Є три способи щоби тебе забули: позичити гроші, відмовитись позичити гроші, полишити Фейсбук. Перший найефективніший 😉

25 липня 2018 року.

***

Троха каші вам у мізки:
Може хто не знав: гаспадін Новінскій, який відстоює ідеали московського православія на теренах України, отримав громадянство від президента Януковича за поданням тодішнього міністра економіки пана Порошенка.
Порошенко, який згодом обізвав Новінского «сукою православною», є дияконом московського патріархату, а також юдеєм, як стверджує рабин всія України Яків Дов Блайх.
У зв‘язку з нинішнім місячним затемненням вчергове перечитав одкровення Іоана Богослова. І вчергове переконався: записи у християнських книгах стосуються винятково богообраного народу Ізраїлю.
В «Апокаліпсисі»:
«…І один із старців сказав мені: не плач; ось, лев від коліна Іуди, корінь Давидів, переміг, і може розкрити цю книгу і зняти сім печатей її»,
«І викликнув він гучним голосом до чотирьох ангелів, яким дано шкодити землі і морю, кажучи: не робіть шкоди ні зем­лі, ні мо­рю, ні деревам, доки не покладемо печаті на чолах рабів Бога на­шого. І я чув кількість пропеча­та­них: пропечатаних було сто со­рок чотири тисячі від усіх колін синів Ізраїлевих».
«І глянув я, і ось, Агнець стоїть на горі Сионі, і з ним сто сорок чотири тисячі, в яких ім’я Отця Його написа­не на чолах. І почув я голос з неба, наче шум багатьох вод і наче гуркіт грому сильного; і по­чув голос ніби гуслярів, які грають на гуслах своїх. Вони співають ніби нову пісню перед престолом і пе­ред чотирма тваринами і старцями; і ніхто не міг на­вчитися цієї пісні, крім цих ста сорока чотирьох тисяч, відкуплених від землі. Це ті, які не оскверни­лися з жінками, бо вони дівственики; це ті, які йдуть услід за Агнцем, куди б Він не пішов. Вони відкуплені з людей, як первістки Богові і Агнцеві, і в устах їхніх нема лу­кавства; вони непорочні перед престолом Божим».
Отже, з одкровень християнського святого, Іоанна Богослова слідує, що в часі Апокаліпсису порятуються 144000 обраних юдеїв з різних колін Ізраїлевих (в тексті перелічено кілько з якого коліна), з штрих-кодами (жартую – печатями) на чолі. До того ж ті обрані мають бути не осквернені жінками, тобто «дівственниками».
Тепер, для ясності картини, у мене залишилося лишень одне запитання: чи можна вважати геїв «дівственниками», чи ні?
До речі, нагадаю, що бунтівливий російський полковник Квачков на камеру стверджував, що г-н Гундяєв є представником гей-спільноти, а Папа Римський заявив, що геїв сотворив Бог і любить їх такими, якими вони є.
А мені чомусь до вподоби князь Володимир, той який є християнським святим. До хрещення, як свідчить «Повість минулих літ», він мав не лише кілька жінок, а й кілька гаремів – 300 наложниць у Вишгороді, 300 у Білгороді та 200 – у с. Берестовому. Але наш Рівноапостольний не обмежувався своїми жінками, а ще й «творив блуд», за що літописці порівнювали його з біблійним царем Соломоном, великим любителем жінок, який мав 700 дружин та 300 наложниць….
Ото були хлопи! Дріібніємо ми, шановні, дріібніємо…

27 липня 2018 року.

***

… «захід» і «русскій мір» діють спільно, завершуючи ментальний поділ України, який неминуче, при вмілому нагнітанні протиріч, призведе до до її поділу як мінімум на дві частини. Має відбутися підміна цивілізаційної місії України: замість стати об‘єднавчим елементом тих позитивних речей, які є притаманні «заходу» та «сходу», нас розривають негативом, впихаючи українство у прокрустові ложа кадебешного «русскава міра» та европейської содомії. Цим риють собі могилу, бо, як стверджував Микола Руденко: «Земна цивілізація підходить до свого завершального екзамену, а його підсумки значною мірою залежатимуть від того, як цей екзамен складе Україна». Тому нагнітання релігійних протиріч (а Церква – це найперше бізнесово-політична інституція, а не духовна) є невід‘ємним елементом сценарію знищення України.
Щодо Холодницького, Сітніка (і не треба його перехрещувати в Ситника!) та прочіх корупціонерів: йдеться про те, хто насправді контролюватиме містечковий олігархат – Порошенко, як креатура Ротшільдів, якому все-таки дадуть ярлик на управління колонією з гордим ім‘ям Україна, чи зовнішні «куратори». З останніми важче – бо в глобальному світі теж активно йде переділ сфер впливу, тому поки великі взаємопоборюються – наша дрібнота дограбовує країну…

***

Трішки махрової конспірології з елементами антисемітизму вам у ленту.
Що спільного між Марком Цукербергом, Надією Савченко та Назаром Холодницьким? Коли б я був конспірологом, то відповів би наступним чином:
Акції Фейсбуку обвалилися після заяви Цукерберга, що він не блокуватиме ревізіоністів Голокосту, Надю посадили після інтерв‘ю з Гордоном, де вона протиставила євреїв і ж#дів, а Холодницького почали пресувати після оприлюднення його начебто антисемітських висловлювань.

28 липня 2018 року.

***

Місячне затемнення найбільше вплинуло на розріджені мізки. Себто на порохоботів. Один із них, обізвав поважну пані «куріцею», бо вона «перепощує висери ситника». Це прекрасно!
Я вже й забув про того тлустого львівського чи то політика, чи активіста, забанив його колись із найкращими побажаннями, але … Лихе не гине, а гімно не тоне – як кажуть люди.
З цієї нагоди хочу вам уповісти їдну річ. Ніхто, бігме, ніхто так не шкодить політику, як увірувавші в нього довб@й@би, котрі пирскають ядом ненависті на тих, хто критукує їхнього кумира. Особливо це характерно для вилупків мінстеця й увірувавших у Святий Безвіз та світле майбутнє Рошенії.
Серед порохоботів є дві категорії ідіотів: користі й безкорисні.
Перші дзявкають за преференції собі укоханим або своїм рідним – це робота та інтЕрес. Чому ідіоти? Бо не можна публічно восхваляти людину, котру невдовзі судитимуть як злочинця й мародера. То не мудро.
Другі – це ідіоти за переконанням, патерналісти – альтер-его московитів, увірувавших у царя Вову. Це неосталіністи, які готові розправлятися з інакомислячими і до цього публічно закликають. Вони не помічають очевидних речей, вірують у 144 рехформи президента і вважають, що то хтось сере у штани їхньому кумиру.
Другі викликають у пересічних і тверезомислячих людей природнью огиду, бо, як і згаданий вище персонаж, переходять на особистості коли бракує аргументів.
Категорично не можна ставити знак рівності між порохоботами та політиками які належать до табору Порошенка! Категорично!
Політики прекрасно знають не лише про всі гріхи свого патрона, але водночас добре поінформовані про конкурентів. Відтак, вони цілком логічно і вірно вважають, що зміна одного негідника на іншого – нічого не вирішить, але при «своєму» негіднику хоч вони себе почуватимуть добре. Політики не опускаються до шельмування опонентів і сприймають взаємні зливи компромату чи гостру критику як гру, правила якої, невідомо ким встановлені, не порушуються, бо система порушників витискає на марґінес.
Кажу як людина котра має друзів, приятелів і навіть родичів у всіх практично «головних» політичних партіях.
Єдине, що часом політики не розуміють лиха, котре сіють їхні фанатики. Знимка Петра Одексійовича з дегенеративним Олєшком – це мінус 0,5% рейтингу щонайменше. А гнобіння дописів примітивного конспіролога безкорисними ідіотами – то взагалі політична катастрофа і важкий удар по Кармі!
Отака фігня малята, люті хлопчики й розбещені дівчата – будьте стримані у власному цинізмі, критичні у своїх віруваннях і терплячі щодо блудів братів по розуму. І буде вам щастя.

***

Дружба навіки?
Хочу нагадати, що у нас діє Договір про дружбу, співробітництво та партнерство між Україною і Російською Федерацією.
Його текст на фоні анексії Криму та участі Росії у війні на Донбасі читати особливо «весело». До прикладу, ст. 2 гласить:
«Високі Договірні Сторони відповідно до положень Статуту ООН і зобов’язань по Заключному акту Наради з безпеки і співробітництва в Європі поважають територіальну цілісність одна одної і підтверджують непорушність існуючих між ними кордонів».
Правда «прікольно»?
Так ось, цей історичний договір було укладено в м. Києві 31 травня 1997 року. Стаття 40 документу гласить:
«Цей Договір укладається терміном на десять років. Його дія буде потім автоматично продовжуватися на наступні десятирічні періоди, якщо жодна з Високих Договірних Сторін не заявить іншій Високій Договірній Стороні про своє бажання припинити його дію шляхом письмового повідомлення не менше ніж за шість місяців до закінчення чергового десятирічного періоду».
В Україні Договір ратифіковано 14 січня 1998 року. В Росії – 17 лютого 1999 року.
На сайті (http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/643_006) зазначено, що він набрав чинності 01.04.1999 року. Символічна дата для договору з Московією!
Не суть важливо – чи це дата обміну ратифікаційними грамотами, чи дата реєстрації в ООН. Отже, якщо 1 жовтня 2018 року жодна зі сторін не побажає припинити дію Договору, то він буде пролонгований ще на десять років.
Наскільки мені відомо, по-нинішній день жодна сторона не ініціювала розірвання того Договору. Якщо з боку Росії це зрозуміло – їм просто до сраки, то з боку нашої влади хотілося б почути якісь аргументи та обгрунтування нею ж породженої суспільної шизофренії.
А тепер уявіть собі поважного європейського політика, ба навіть звиклого законнослухняного громадянина, котрий чує риторику нашого Президента, з уст якого звучить, що у нас з Росією війна, читає так званий «договір про реінтеграцію Донбасу», де Росія названа «агресором», а потім чинний Договір про дружбу, співробітництво і партнерство. Після цього всього він ще й переглядає переможний бій Усика в Москві та чує на післяматчевій пресконференції, що переможець їде відпочивати в Крим до родини. Уявили?
Чинна влада собі вирила яму. Мало того, що мобілізація без введення особливого правового режиму воєнного стану, на думку Віктора Шишкіна, є незаконною, то ще й Росія у нас друг і партнер. Тоді з ким війна? З «народом Донбасу»? Тоді то громадянська війна, або братовбивчий конфлікт, як це дипломатично називають що Папа Римський, що гаспадін Новінський на позавчорашнім хреснім ході «єдиної канонічної церкви».
Тож будьмо уважні: коли щура заганяють у кут – він стає небезпечним…

29 липня 2018 року.

***

Назбиралося кількасот запитів на фейсбучну «дружбу» – переглянув зо два десятки сторінок і втомився.
Не хочеться когось ображати, але в мене специфічне коло інтересів. Точніше один інтерес – власна жива думка. Люблю якісну інформацію. Грішний – важко відмовляти симпатичним дівчатам – це вимагає зусиль…
Тому переглядаю сторінку кожного і тоді вже вирішую – треба нам обом ту віртуальну дружбу, чи ні. Зрештою, є функція стежити – навіщо ця «масовка»?..
Мене не цікавлять ні ваші звання, ні статуси, ні посади.
Це все тлін і суєта. Був і у моєму в житті період статусного пупараса, себто самовпевненого альфа-самця, але нині спілкуваннями із сильними світу цього швидше навіває тоску ніж приносить якесь задоволення. Натомість, захоплююся простими людьми, з ясним розумом і відкритим серцем. Особливо тішуся за тих, хто творить – іскра божественного Творця у наші темні часи – це рідкість…
А ще я втомився «забанювати» – цей фейсбучний список у мене непристойно великий. Аж перед Цукербергом невдобно. А навіщо набиватися в друзі, а потім засирати моє віртуальне обійстя роздратуванням чи демонструвати на тут свою хибнокомпетентну ерудицію?
Я незручний, визнаю. Не шаную посади та реґалії, хоча ціную людей які їх здобули власною працею й талантом (а таких все менше). Мене дратує рефлексуючий ура-патріотизм і поклоніння ідолам, особливо коли це супроводжується сраколизанням провладним хруням. Я ніколи не кричав «Путін-х-ло», але маючи досвід роботи в системі та свої джерела інформації в Росії, прекрасно розумію демонічну суть цієї, без сумніву талановитої людини. Нещадно критикую Порошенка й Садового, але не як людей, а як фаворитів системи, котра знищує Україну. Останнього знаю особисто, тому й дратуюся, коли недалекі львівці не помічають як пліснява самонемочі знищує Львів, а купа народу за межами конаючого міста мастурбує на найевропейськішого мера країни…
Найголовніше – незважаючи на гріх гордині та самолюбства, мені абсолютно байдуже: скільки лайків здобуде мій допис та кількість фейсбучних друзів і підписників. Звісно, що тішуся, коли вдається донести загалу якусь думку та коли є однодумці, але мене не цікавлять послідовники та фанатаки. Коли Фейсбук стане для мене інструментом заробляння грошей чи мені потрібно буде щось від читачів – скажу про це прямо. Сьогодні, як і вже багато років, мені тут ні від кого нічого не потрібно. Тому просто дякую, що читаєте, розумієте і терпите.
Тим, кого додаю чи не додаю до друзів, а також тим, кого з віртуальної спільноти відлучатиму хочу сказати: не маю ні на кого зла. Просто бережу свої та ваші нерви, а також здоров’я від яду роздратування. Чутливо реагую на емоції у віртуальній мережі і як та комп’ютерна програма відчуваю суть людини за кількома її дописами, репостами та лайками. Ба, навіть за НЕрепостами і НЕлайками, смайликами та знаками оклику 🙂
А так як є далеким від християнських чеснот терпіння та підставляння «другої щоки», то позбавляюся дискомфортних людей легко і без жодного негативу (ну так, часом буває – хто ж без гріха). То є взаємна інформаційна гігієна і ніц особистого.
На цій позитивно-конструктивній ноті хочу перепросити кого мимоволі образив і побажати всім доброї ночі й сонячного ранку. Всім, окрім тих придурків, котрі завтра зранку знову мене розбудять гуркотом свого незаконного будівництва. Перепрошую за нетолерантність. Солодких снів!

***

Буквально на кілька хвилин, поки випив на кухні горнєтко кави, увімкнув найкошерніший 5-канал найчесніших новин і почув, як два умних мальчіка мочать недовченого баригу Гросю, рассуждая про цену на газ для насєлєнія, в контексті обіцяних МВФ 2 мільярдів долярів.
МВФ – це економічні кілери. Але умних мальчіков про це не вчать і тому вони рассуждають.
Якщо у нас залишилося трішки самоповаги та здорового глузду, то маємо розуміти наступне: в Конституції України, ст.13, чітко зазначено: «Земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об’єктами права власності Українського народу». Це не обговорюється та не дискутується. Крапка.
Далі. Українського газу на 100% вистачає для потреб населення та житлово-комунального сектору. Отже, ми повинні його отримувати за ціною видобутку і це має бути державною монополією. Який в сраці ринок?!
Маємо ж наступне: з наших кишень покриваємо ціну газу для олігархів на кшталт «ахметови�х-фірташів» і створюємо надприбутки для таких бізнесменів як Микола Злочевський (екс-міністр екології при Януковичу) чи російський бізнесмен Павєл Фукс, яким влада зрадників Майдану та зграї 3,14дарасів у вишиванках на місцях пороздавали належні Українському народу надра.
Рентабельність цього бізнесу становить сотні відсотків, а хабарі течуть доляровими ріками у кишені чинуш і депутаненят.
Українські пенсіонери (і не лише!) мерзнуть взимку, економлячи на тому, що їм належить!
А недовчений Прем‘єр, разом із економічними кілерами з МВФ, та умними мальчікамі 5-га аналу, пашталакають про якусь ціну на газ для насєлєнія!
Та щоб ви подавилися тими долярами, захланні тварюки та дегенеративні експерди!
Вибачте за емоції. Без коментарів.

30 липня 2018 року.

Залишити відповідь