Лижний інструктор Каськіва у Львові

image

Коли дуже уважно переглянув учорашню прес-конференцію під назвою “Технологія утилізації ТВП у Львові”, котра відбулася у Львівському прес-клубі (майже стенограма заходу з коментарами наведена нижче) , то одразу пригадав історію лижного інструктора з Італії, який від імені компанії Gas Natural підписав з Україною угоду про співпрацю, щодо будівництва терміналу зрідженого газу, на один мільярд (!) доларів. Того афериста-невдаху десь віднайшов Владислав Каськів, тодішній глава нині ліквідованого Державного Агенства з Інвестицій та Управління Національними Проектами України.

Власне колишній підлеглий пана Каськіва (той з березня 2016 року перебуває в розшуку) та помічник нардепа Юлії Льовочкіної, пан Іван Олексієвець, був учора “прімою” заходу. Одразу хочу віддати належне і подякувати за задані запитання пану Роману Шостаку, який, для вдумливого слухача, допоміг скласти об’єктивне враження про те, що насправді відбулося.

Я ж поділюся своїм, суб’єктивним.

Отже, на початку прес-конференції пан Олексієвець був відрекомендований як керівник проекту “Чисте місто”, з чим люб’язно й мовчки погодився. Більше того, на екрані монітору була заставка презентації:
“Державне Агенство з Інвестицій та Управління Національними Проектами України”. Національний проект ” Чисте місто”, “Тверді комунальні відходи та інновації в секторі відновлювальної енергії. ІІІ Міжнародний Енергетичний Форум Енергоефективність. Енергозбереження. Запоріжжя ( Україна) 11-14 вересня 2013 року.”
Як виявилося в ході конференції, насправді, пан Олексієвець, який в розмові постійно використовував займенник “ми”, об’єднуючи себе з кимось невідомим, багатим та всемогутнім, вже немає жодного відношення до проекту “Чисте місто”. Цей проект, у статусі державного підприємства, знаходиться в структурі Мінекономрозвитку, а його “керівник” звільнений з посади директора. Коментуючи свій статус, пан Олексієвич сказав: “Я суміщав дві посади: керівник проекту, це на громадських засадах, і директор підприємства.”

Залишу термін про “посаду керівника проекту на громадських засадах” для юристів, а скажу по суті:
Інтереси ТОВ «Захід Ресурс Плюс», зі статутним фондом 1000 грн., яке збирається переробляти львівське сміття та укріплювати “береги” Грибовецького сміттєзвалища, представляв чоловік, який до останнього часу був керівником державного підприємства і, як керівник цього підприємства, мав доступ до документації за яку держава, в особі втікача Каськіва, заплатила 3,75 мільйона доларів! Більше того, пан Олексієвець представляв інтереси цього, нещодавно зареєстрованого у Львові підприємства, прикриваючись державним проектом “Чисте місто”.
Детальніше про «Захід Ресурс Плюс» тут:

У Львові сміттєпереробний завод збудує фірма, пов’язана із розкраданням державних коштів?

Далі, як виявилося, це підприємство, на підставі рішення, яке ось-ось має бути, “надзвичайної комісії”, як вперто називав пан Олексієвець міську комісію з питань техногенно-екологічної безпеки і надзвичайних ситуацій, вже сьогодні взяло у приватного власника в оренду 6000 метрів квадратних колишніх виробничих площ знищеного заводу “Сільмаш”, в районі “Рясне”, і монтує там обладнання.

Без усіляких тендерів та інвестиційних конкурсів, саме ці таємничі “ми”, яких презентував соратник Каськіва, мають намір вже з 1-го серпня пресувати на орендованих площах львівське сміття, ущільнюючи його в 6-8 разів, та укріплювати такими тюками схили Грибовецького сміттєзвалища, аби підготувати його до рекультивації. Тут варто зазначити, що проект такого укріплення був ще в 2013 році розроблений львівським інститутом “Гірхімпром”. Ось що тоді розповідав його керівник Іван Зозуля:
“Ми пропонуємо поетапно закривати сміттєзвалище протягом 10 років, за цей час треба буде вкласти понад 300 мільйонів гривень. В середньому в рік необхідно від 20 до 30 мільйонів, щоб планомірно вести процес закриття. Комплексний проект з рекультивації складається з 22 проектів, які вирішують 22 проблеми Грибовичів. Важливо зрозуміти, що проект закриття Грибовичів – найскладніший у світі, бо такої кількості проблем нема більше ніде. ”
http://www.vgolos.com.ua/articles/ivan_zozulya_za_10_rokiv_na_mistsi_grybovytskogo_smittiezvalyshche_rostyme_trava_113986.html?print
На червневій, 2016 року (вже після трагедії) сесії львівської міськради, заступник директора цього ж інституту, розповідав про укріплення схилів сміттєзвалища і десятки мільйонів гривень, які на це потрібно буде витратити.

Отже, слова пана Олексієвця, що вони щось там спільно роблять з “Гірхімпромом”, звучать дещо непереконливо. Зате зрозуміло, що мова йде про інтерес у десятки мільйонів гривень, бо новостворене ТОВ не буде задурно віддавати Львову то спресоване сміття. А ось за скільки буде, консультант власника, як себе назвав екс-підлеглий Каськіва та Льовочкіної, не сказав, мовляв, – немає ще ціни.

Зрештою, на момент прес-конференції не було й жодного документу окрім ось-ось готового рішення “надзвичайної комісії” – ні техніко-економічних розрахунків, ні якихось висновків, ні протоколу намірів. Нічого. Окрім озвучених цін на бувші у користуванні преси, якими мають ущільнювати до своєрідних “цеглин” наше сміття.

Зате неприємно різонув вухо банальний шантаж: ну, ми тратимо зараз свої гроші, а як не домовимось, то підемо собі, а ви… А мова йде про те, що київський завод “Енергія”, на який за гроші львів’ян (чи все-таки львівців?) возили львівське сміття, з 1-го серпня стає на ремонт! Тобто: або ви нам зелену дорогу, або потонете у смітті. Так між рядками прозвучали слова птєнца гнізда Льовочкіного.

Консультант також розпинався, що санітарні норми щодо виробництва збережені з запасом у десять разів і підлоги там бетонні, і технологічні вимоги дотримані…

ЦЕ БРЕХНЯ! Не існує жодних норм щодо будь-якого виробництва, поки немає належним чином розробленої проектної документації на це виробництво та експертизи проекту. З почутого та прочитаного зрозуміло: жодного проекту немає. Це означає, що виробництво “сміттєвих тюків” є незаконним, а вся ситуація загалом є просто аферою побудованою на шантажі львів’ян: або робимо ми, всупереч усім законам, або ви тонете у смітті.

Неправду розповів пан Олексієвець і про сортувальні лінії, про що можна було почути від наступного доповідача…

Висновок: маємо наявну злочинну змову або нечувану халатність з боку міської влади та факт цинічної брехні пана Садового, який розповідав про якісь европейські кредити, державні гарантії та серйозних інвесторів. Можливо серйозні інвестори й були, серед тих кількох десятків проігнорованих львівським мером підприємств, але, як виглядає, вони просто не від того і не з тим до львівських очільників підходили…

Ось чому вчорашня прес-конференція мені нагадала урочисте підписання лижним інструктором Каськіва угоди на мільярд долярів. Хоча сьогодні Каськів “став на лижі” самостійно, не очікуючи тюремної камери, його справа живе, під дахом Льовочкіна та за сприяння львівського мера. Ми стали свідками фарсу, який аферисти спробували розіграти в стінах Львівського прес-клубу.

Для тих, хто хоче зробити свої висновки, чи перевірити мої, нижче надаю вільний переказ прес-конференції з коментарами, та посилання на саме відео:

Присутні:
* Тетяна Ватуляк, заступник директора ЛКП “Львівспецкомунтранс”;
* Іван Олексієвець, керівник проекту “Чисте місто”;
* Михайло Куценко, керівник українсько філії німецької компанії «HAMMEL», виробника сміттєподрібнювального і сміттєсортувального обладнання.

Т. Ватуляк:
З 1 серпня буде пресування ТВП (дасть можливість зменшети вивіз) ; пресування в р-ні Рясного на території ” Сільмашу”. Вже є закуплений прес (за чиї гроші, чому лише тепер – не зрозуміло), паралельно облаштовуватимесь сортувальна лінія – відсортовувати сировину.

І. Олексієвець :
Ми запропонували варіанти рішення, коротко та довгостроковий плани:
На першому етапі – стабілізувати ситуацію. Отримали схвальне рішення комісії з надзвичайних ситуацій у ЛМР…

[Довідково, 22 липня 2016 року:
Сьогодні проводимо позапланову комісію ТБ і НС з одним питанням – про вирішення питання можливості облаштування ТОВ «Захід Ресурс Плюс» тимчасового пункту перевантаження твердих побутових відходів на території ПАТ «Завод «Сільмаш» на території Центральний проїзд м. Львова», – зазначив Віктор Іваніцький, начальник управління надзвичайних ситуацій та цивільного захисту населення ЛМР.
«Ця перевантажувальна станція дуже потрібна місту», – додав Тарас Стефанишин, директор ЛКП «Львівспецкомунтранс».
На території компанією орендоване виробниче приміщення площею 6 тис кв м з наступним розширенням до 10 тис кв м. Тобто, всі технологічні вимоги, щоб здійснювати перевантаження відходів, є. На цій станції щоденно можна перевантажувати 600 тонн відходів. На першому етапі це буде перевантаження із сміттєвозів, які приходять, у великовантажні автомобілі для вивезення. На сьогодні ми вже завезли на цю площадку розрівнювач кульків і прес, який може пресувати відходи. Почнеться робота по його встановленню, щоб відходи були тюковані, бо тоді вони мають набагато менший об’єм. Ми розглядаємо спільно із «Гірхімпромом» питання стабілізації полігону саме тюками, які будуть спресовані і будуть викладатись у вигляді цегли, щоб можна було стримати дальші процеси. Вони спресовані, у них вже нема ні фільтрату, нічого шкідливого
http://city-adm.lviv.ua/news/society/emergency/233427-na-komisii-tb-i-ns-pryinialy-rishennia-pro-oblashtuvannia-tymchasovoho-punktu-perevantazhennia-smittia]

Рішення, які ми запропонували, були комісією прийняті як тимчасові, до стабілізації ситуації. Вони носять короткостроковий характер…

Другий етап. Сьогодні сміттєзвалище в жахливому стані після обвалу. В будь-який момент може знову обвалитися – стіна майже 90 градусів. Проектний інститут “Гірхімпром”, який розробляв проект рекультивації, вніс певні коригування у свій прект, він хоче стабілізувати саму цю частину полігону. Має бути дотриманий певний кут нахилу…

Цю стіну можна зводити, завозячи природні (?) матеріали за десятки кілометрів, а ми запропонували більш простий варіант, який застосовується у світовій практиці. Ми встановлюємо спеціальні преси, один з яких вже завезений, невеликий, другий буде завезений згодом. Це дуже спеціалізоване обладнання. Щоби ви собі уявляли, його ширина більш ніж 3,5 метри, а по наших дорогах дозволяється їхати шириною 2,5 метри, має велику вагу…
Малий прес – прес 800-й, який має можливість пресувати відходи в тюки розміром 1х0,8 м. Довжина може ругулюватися від метра до двох, середня вага такого тюка може складати від 600 кг. на 1 метр кубічний. Стискає у 6-8 разів і обв’язує його дротом діаметром 3,2 мм., в чотири ряди. В процесі пресування відбувається формування таких собі “цеглин”, які будуть використані для стабілізації на полігоні. В цих спресованих тюках не буде міститись ніяка волога, що дає можливість уникнути утворення фільтрату. Воно не буде гнити як звичайне сміття, не буде утворюватись метан та інші гази. Більший поес. Це сапфір-2000, який має зусилля пресування до 150 тон. і спресовує 1:10.
В кубічному метрі – тона відходів. Сапфір – це французьке виробництво, такий прес знаходиться у нас в Києві, другий прес, це прес який ми вже привезли і починаємо монтувати – це прес італійського виробництва, компанія МЛТ-70.
Це преси які вже були у використанні. Орієнтовна вартість великого пресу – понад півмільйона євро, малого – до 300 тисяч. Преси являються власністю компанії, яка зайшла на ринок міста Львова. Спеціально для того, щоби працювати в межах міста Львова була створена компанія, яка буде займатися цією проблемою, з львівською реєстрацією… Зараз вам скажу назву (шукає в телефоні), в розпорядженні, точніше в наказі МЧС, точніше в рішенні надзвичайної комісії, вона вказана точно, “Західресурс плюс”, здається, – додав пан Олексієвець.

З містом Львовом працює ще ні на яких умовах (!) – відповів на резонне запитання Романа Шостака представник компанії-благодійника. Поки що всі роботи, пошук приміщення в оренду, виконано на добровільних засадах.
Преси ми не купили, ми взяли свої (?) якщо буде воля громади – робота буде зроблена, а ні – то згорнута і місто залишиться зі своїми проблемами, – відповів пан Олексієвець, як “консультант власника” на запитання щодо ризиків, адже 50-ть інвесторів пішло ні з чим, а тут раптом…

Третій блок, у даному тимчасовому рішенні, який ми запропонували для міста, це те, що ми встановлюємо сміттєсортувальні лінії (аналог такого що стоїть перед вами – показує на макет іншого доповідача), на сьогодні є домовленості по демонтажу та доставці таких трьох ліній сумарною потужністю на день порядку 550 тон. сортування відходів, які будуть сортувати відходи, щоби зменшити ту кількість, яка буде потраплять на полігон. Це лінії, які ще не експлуатувалися. Вони вже були змонтовані. Одна у вас стоїть у Львові.

Михайло Куценко: завод “Енергія” (куди возять львівські відходи), стає з 1 серпня на ремонт, тому треба щось робити негайно.
До пресування відходи мали би пройти:
– сортування, тобто відібрати ресурсоцінні компоненти, вторсировину, щоби цей проект мав якусь рентабельність;
– Подрібнення.
Це не перша наша зустріч з Іваном Леонтієвичем, ми зорієнтували його по термінах, так сортувальна лінія, могла би бути зроблена за 2-3 місяці. Подрібнювач спробуємо зробити за місяць-півтора. Щодо ліній: одна є в Житомирі і на мій погляд не придатна для подальшої експлуатації, друга на підприємстві, а третя змонтована у Львові. Але ця лінія має орендара, який однозначно Івану Леонтієвичу відповів, що розривати договір оренди з нашою компанією не буде. Підсумовуючи – для подрібнення потрібен місяць, для сортування три місяці, після отримання оплати.

Суть роботи сортувальної лінії в тому, що в результані з’являються відходи, котрі мають реальну вартість – спресовані пет-пляшки, металобрухт і навіть з’являється горюча фракція – тверде альтернативне паливо, яке нині імпортують до України як однин із “паспортних” видів палива для ТЕЦ!
Потреба в такому паливі – 100 тон на день, а його вартість, в залежності від калорійності та вологості, становить від 500 до 1000 гривень.

(мені видалося, що в процесі того як пан Куценко щиро ділився з присутніми секретами сортування сміття, пан консультант дещо нервував – адже буквально на очах благодійність перетворювалася в непоганий бізнес!).

В Україні таке обладнання вже є в кількох місцях, а найближче в Золочеві…

В подальшому уточненні пан Олексієвець заявив, що являється автором патенту на альтернативне паливо з твердих побутових відходів і що вартість альтернативного палива, яке утворюється з твердих побутових відходів, складає 40% вартості вугілля на біржі. – Ми зійшлися з цементною промисловістю на такій формулі ціни, – додав він.

Далі розповів про проект “Чисте місто”, що реалізовувався під керівництвом злавнозвісного Каськіва, який, як зауважив пан Шостак, з березня цього року оголошений в розшук. Наголосив про залучення провідних німецьких та інших компаній для підготовки цих проектів. По кожному з міст (Львова серед них не було) підготували тридцять або більше (!) томів технічної документації для реалізації проекту.
Проект мав реалізовуватись на засадах приватно-державного партнерства. З мінекономіки відпрацювали механізм. Закон не давав на той час можливості це робити. На сьогодні такі зміни в законодавство підготовані. Але, в 2012 році Верховна Рада прийняла “специфічні” зміни до закону про відходи, яким перероблення відходів було віднесено до суміжної монополії, а захоронення до державної. Також передала функцію встановлення тарифів від органів місцевого самоврядування до нацкомісії, а нацкомісія, по закону, може встановлювати ціни тільки для своїх ліцензіантів. А види діяльності, такі як пероблення й захоронення відходів, не були віднесені до ліцензованих видів діяльності…
Ми підготували ряд законопроектів, кілька разів законопроекти вносилися у Верховну Раду. Сьогодні знову зареєстровані…
Коли ми інвестори, інвестори яких ми (хто?) відібрали… були проведені конкурси, на відбір інвесторів, за участю громадськості створено раду, за участю мерів усіх міст, громадськості, представників усіх міністерств були відібрані інвестори. Коли підібрали інвесторів, вони вперлися в глухий кут – не бачили механізму повернення своїх грошей, бо законом не можна було встановити тариф на перероблення відходів. На сьогоднішній день з цим (вже з одним?!) інвестором є документ, підписано все, і ми чекаємо, що от-от Верховна Рада прийме це все і воно буде розрулено… Ми неодноразово зустрічалися з представниками міністерств, депутатами, проводили виїзні засідання по різних містах України…

Р. Шостак: Є державне підприємство “Національний проект “Чисте місто”, є?
І. Олексієвець: Є.
Р. Шостак: Ви керівник цього підприємства?
І. Олексієвець: Так, на сьоднішній день…
Р. Шостак: Державна агенція (Державне Агенство з Інвестицій та Управління Національними Проектами України) було зліквідована рік тому, а як залишився…?
І. Олексієвець: Цілий ряд проектів, проведено аудит усіх проектів, деякі проекти були закриті, деякі проекти були передані в підпорядкування різних міністерств і відомств…
Р. Шостак: Ваш зараз у якому?
І. Олексієвець: В міністерстві економіки й торгівлі України, ну … в Мінекономрозвитку…
Р. Шостак: Тобто проект “Чисте місто” підпорядкований Мінекономрозвитку, це державне підприємство, і ви директор цього підприємства?
І. Олексієвець: На сьогоднішній день я пішов з посади директора, тому шо, в принципі, сидіть і чекать з моря погоди… ми передали документи в Мінекономіки і домовилися з замом міністра, шо як тільки вони вирішать питання організаційні, законодавчі, ми (може це про себе – “ми”?) знову повернемося до цієї теми…
Р. Шостак: Я не розумію, ми Вас усюди представляємо як представника проекту “Чисте місто”…
І. Олексієвець: Я залишився керівником проекту, а не директором підприємства…
Р. Шостак: А хто директор підприємства?
І. Олексієвець: Я не знаю… Я суміщав дві посади: керівник проекту, це на громадських засадах, і директор підприємства.
Р. Шостак: Ну, може Вам як директору державного підприємства, не дуже зручно бути консультантом приватного підприємства?.. А вже як не директором – то можна.

Повертаючись до “Захід Ресурс Плюс”, Роман Шостак запитує:
Які би мали бути прописані документи, рішення, для того щоби ви могли тут легалізувати свою роботу, бо якщо ви немаєте ніякого легального статусу, то…

Пан Олексієвець продовжує в тому ж дусі, мовляв, на сьогодні ми запропонували для міста варіант. Місто розглянуло ці умови і на засіданні надзвичайної комісії вирішили тимчасово… Має бути протокол, відповідні доручення, нам дане технічне завдання…

Вчергове голос із залу, журналістки Олі Євстігнєєвої: Має бути тендер!
Відповідь “лижника Каськіва” фейєрична: є рішення надзвичайної комісії…
Інакше місто ще буде чекать рішення тендеру, інвестиційного конкурсу два-три місяці і ви будете собі займатися тим чим ви займаєтеся… Ми ніяких робіт не проводимо (вказівний палець догори), йде підготовка, за власні кошти… щоби переробляти сміття… Калькуляції ще немає…

Відео тут: https://m.youtube.com/watch?v=ebHNlA4D9Ns

3 comments for “Лижний інструктор Каськіва у Львові

  1. Липень 27, 2016 at 3:20 pm

    Все майже так, тільки декілька уточнень. Сортувальні лінії про які говорив Олексієвець: одна в Житомирі, яку я оглянув минулого тижня, і про те, що вона там взнав лише декілька місяців тому. Вона була вироблена нашим підприємством на замовлення державного підприємства, однак, нас не повідомляли ні кому передали лінію, а також не залучали до монтажу. За призначенням та змонованою так, як би це мало бути вона не є. Буде цікаво, розповім подробиці. Дві інші лінії, нашому Підприємству не належать, вони згідно конкурсу були передані київіській компанії, яка має намір використовувати їх у своїй господарській діяльності. В день конференції, мав телефонну розмову, та отримав офіційну відповідь, що ці лінії вони не мали і не мають наміру передавати кому-небудь взагалі, в тому числі компанії, яку представляє Олексієвець. Не знаючи про це, зробив попередню калькуляцію їх монтажу, для спареної роботи. Під час попередніх переговорів з Олексієвцем говорив змінити вектор, забути про чужі лінії, і що можливо лише замовити нові на нашому підприємстві. Жодних офіційних запитів від компанії Західресурс Плюс або згадок про цю компанію не отримував і не чув. Для мене цей пан був представником Нацпроекту Чисте місто, відповідно мій потенційний замовник. Що він не представляє агенцію, взнав під час прес-конференції. Про те, що він також буде на конференції, взнав, отримавши Прес-реліз. Попередньо мені говорили, що, можливо, буде хтось з міської ради. Однак формат конференції попередньо обговорювався, що поставлю банер компанії, на флешці презентацію, макет і розповім про сортування та подрібнення відходів, як це робиться в Україні та світі. Хотів би уточнити, що говорив, про дві лінії, які надавати в використання п. Олексієвцю теперішній орендар наміру не мав та немає. Говорячи про альтернативне паливо, говорив про те, що воно може використовуватися лише тоді, коли для котла ТЕЦ воно є паспортним, а не про те, що це є паспортним паливом для ТЕЦ.
    Стосовно патентування РДФ, на мій погляд це така сама маячня, як хтось би спробував запатентувати дрова, або паливну щепу, як паливо. В Європі десятки років його використовують не знаючи про винахід пана Олексієвця.
    Хотів би наголосити, що Компанія Хаммель є виробником обладнання. Роботою з відходами ми не займаємося і пайової участі в комерційних проектах не приймаємо. Тому моє хвилювання викликало не те, що говорив про можливість заробити, про це говорю часто і різним людям (не насінням торгую), а через формат конференції, якій був не таким, до якого я готувався. Дякую за Ваші зусилля бути обєктивним в висвітленні цієї важливої для нашого міста темі. З повагою, Михайло Куценко

  2. Yuriy Sytnyk
    Липень 27, 2016 at 5:46 pm

    Пане Михайле, дякую Вам за уточнення і перепрошую за неточності! Сподіваюся, що вони не перешкоджають цілісному сприйняттю картини. Буду міркувати, як би то запатентувати дрова 🙂

Залишити відповідь