Країна Галичина у 1910 році

Львів, разом з околицями, які згодом  увійшли до складу «Великого Львова» за проектом Ігнатія Дрекслера, за часів Австро-Угорської монархії був столицею Галичини.

Що собою являла Галичина станом на 1910 рік описано нижче, у вільному авторському перекладі з російської фрагментів книги, виданої у 1915 році. 

Якщо кинути погляд на карту центральної Європи, кидається в очі величезне півколо, сформоване Карпатськими горами. На схід і північ від цих гір простягається розлога низовина Поділля, Придніпров‘я та Польщі, а на захід і південь – велика мадярська рівнина. Неначе природа спорудила сторожовий вал, який оберігає захід від вторгнення кочівників зі сходу. Те, що ці гори нагадують захисну споруду, свідчить та обставина, що східні схили Карпат значно крутіші та менш доступні, ніж західні. 

На північ та схід від цього сторожового валу простягається країна, поіменована Галіцією, займаючи не лише схили та передгір‘я Карпат, але й захоплюючи частину низовини по верхньому басейну Вісли та Дністра. 

Низинна частина Галіції постала на шляху великого переселення народів; а після того історичного руху і коли людські орди, охоплені жадобою переселення, заспокоїлися та осіли на нових місцях, Галичина, цілковито відкрита зі сходу, стала ареною наїздів і нападів кочівників з Чорноморья, починаючи печенігами й закінчуючи татарами. 

По імені міста Галич на Дністрі стала називатись уся країна (Галіція, а також Галичина). 

Кордони Галичини. 

З півдня Галичина межує з Угорщиною, а кордон проходить по Карпатах. Зі східної сторони, починаючи з Карпатських гір до р. Дністер, з Галичиною межують  Буковина та Волинська губернія. З півночі проходить умовний кордон, поміж Бугом і Віслою, з Холмською та Люблінською, а далі, по р. Вісла, з Радомською та Петроковською губерніями. Зі заходу Галичина межує з Сілезією, у південній частині з австрійською, а у північній – з пруською. 

Найпівнічніша точка Галичини розташована на Віслі, приблизно в 6 кілометрах нижче річки Сян і лежить на 50 градусів 50 мінут північної широти, а на півдні сягає 47 градусів 44 мінут; найзахідніша точка – 18 градусів 44 мінути східної довготи, відраховуючи від Грінвіча, а найсхідніший виступ сягає 26 градусів 29 мінут. 

Західний кордон Галичини є найбільш коротким – 95 км (з них 50 км з австрійською Сілезією та 45 км з пруською Сілезією. Цей західний кордон відходить від Карпат в області західних Бескидів у групі Яблунових гір (Jablunka) в підніжжі Баранячої гори (Barania). Між іншим, у цьому ж місці бере початок річка Вісла. Звідсіля границя горами спускається до р. Білої (Biala), котра впадає у Віслу. Тут якраз і починається пруська Сілезія. Від устя річки Білої границя круто повертає на північний схід і йде по Віслі, до місця, де в неї впадає р. Пжемши (Przemsza) поблизу м. Освецім (Oswiecim); далі кордон прямує на північ, вверх по названій річці до місечка Мисловіце (Myslovitz).

Північний кордон Галичини, починається від Мисловіце, спочатку йде просто на схід до р. Вісли приблизно 90 кілометрів. На північ від цієї лінії простягається Польща (спочатку Петровська, а далі Келецька губернії), а на південь – Краківський повіт Галичини. Саме місто Краків розташоване від цього кордону в 10 кілометрах, а місце, де кордон впирається у Віслу, лежить нижче на 25 кілометрів. 

Вісла тече по кордону Галичини упродовж 170 км у напрямку з південного заходу на північний схід до міста Завихость, що лежить нижче гирла річки Сян. 

Від цього місця границя повертає на схід, роблячи постійно доволі великі звивини; на відстані близько 260 км границя перетинає річку Буг в м. Літовіц (Litowiz). Звідсіля вона йде спочатку по р. Буг упродовж 15 км, а згодом відступає від річки і простягається на південний схід до р. Збруч (Zbrucz) упродовж 23 км. Річка Збруч тече, дрібно звиваючись, просто на південь і впадає в р. Дністер, десь на 10 верст вище м. Хотин. Протяжність кордону по Збручу складає 160 км. 

На невеликому відтинку річки Дністер Галичина межує з Бесарабією, а саме: від гирла Збруча вверх по Дністру на 45 км до м. Онут (Onut). Від цього містечка, ще на 50 км вверх по Дністрі Галичина межує з Буковиною.

Буковина простяглася на південний схід від Галичини. Загальний напрямок цього кордону з північного сходу на південний захід. Спочатку границя, як уже сказано, йде по р.  Дністер упродовж 50 км, а згодом залишає цю річку, на віддалі приблизно 12 км на схід від Городенки (Horodenka), і прямує просто на південь до р. Прут, до того місця, де в нього впадає Черемош (Czeremosz). Далі границя проходить цією річкою та підіймається на головний хребет Карпат, на гору Hniatiasa (1762 м = 826 саженів) *. На північний захід від цієї гори здіймається масив Чорна гора (Cserna gora), висотою в 2026 м; з північного боку цього масиву бкрк початок р. Прут, а зі західного – р. Тиса, що несе свої води по великій мадярській рівнині. 

Вся протяжність кордону Галичини з Буковиною становить близько 200 км, в тому числі 50 км по р. Дністер, а вся довжина границі з Росією становить приблизно 760 км. 

Південний кордон Галичини складають Карпатські гори, що творять величезну дугу з північного заходу на південний схід. Протяжність цього кордону від Чорної гори на південний схід до гори Баранячої на північному заході становить близько 760 км. 

В описаних кордонах площа Галичини рівна 78497 кв кілометрів. 

За переписом 1910 року населення, що проживало на цій території, налічувало 8025982 чол, що становило 102 особи на кв км. 

У 1990 – 7,316 млн. (92 ос/кв км)

У 1890 – 6,608 млн. (84)

У 1880 – 5,959 млн. (76)

На той час у Київській губернії мешкало 4,604 млн; у Подільській – 3,812 млн., Волинській – 3,92 млн.

За мовою домашнього спілкування населення поділялося на такі групи: 

Поляки  – 4672789 чол, або 58,55%

Українці [в оригіналі «малороси» – авт] (в тексті: ті, кого називають «русини» або Ruthen) – 3208093 або 40,2 %

Інші слов‘яни  – 8906 або 0,11 %

Німці – 90131 або 1,13 %

Румуни – 740 або 0,01%

Мадяри – 104

Італійці – 21

Але, зазначають видавці, тут необхідно прийняти до уваги таку обставину, що у мовній статистиці відсутні євреї, які становлять 11% населення, але при опитуванні вони практично всі побутовою мовою визначають польську. 

Народжуваність на 1000 мешканців:

в українців – 42 дит.

у поляків – 36

у німців – 25

Якщо порівняти Галичину з трьома південно-західними губерніями, то співвідношення народжуваності та смертності на 1000 мешканців буде наступним: 

Галичина – 40/29

Київська губ. – 43/26,3

Подільська губ. – 38,7/24,2

Волинська губ. – 41,8/24,1

Високий відсоток смертності на Галичині можна пояснити поганими гігієнічними умовами, в яких перебуває більшість бідного населення.

Згадані національності не однаково розподілені в Галичині. З давніх пір ця країна в етнографічному сенсі ділиться на дві частини: західну Галичину та східну; кордоном між ними є річка Сян. Загалом західна Галичина є щільніше заселена ніж східна. В кожній з цих частин основні групи населення розподілені наступним чином.

Західна Галичина:

Українці – 3,3%

Поляки      – 88,5 %

Євреї         – 7,9%

Східна Галичина:

Українці – 61,7 %

Поляки      – 25,8 %

Євреї         – 12,4 %

[З наведених даних є очевидним, що західна Галичина є переважно польською, а східна – українською – авт.]. 

Від усього населення Галичини (8026 тис чол) у містах проживає 1402 тис, або 17,5%; відтак 82,5% – це суто сільські жителі. Хоча слід зауважити, що багато невеликих містечок практично не відрізняються від сіл,  а частина їх мешканців також займається сільським господарством. 

Загалом у Галичині 85% населення займаються сільським господарством або промислом, з ним безпосередньо пов‘язаним. В українців цей відсоток складає 93%, а в поляків 82%. 

Віросповідання. 

Станом на 1910 рік можна виділити наступні групи :

Римо-католики  – 3731861 чол  або 46,5%

Уніати [греко-католики] – 3379616 чол або 42,11 %

Вірмени   – 1392 чол або 0,01%

Разом: 8112869 або 89,62%

Православні  – 2770   або   0,04 %

Лютерани      – 37145 або   0,46 %

Євреї              – 871906 або 10,86%

Інших віросповідань – 1296 або 0,02 %

Відтак релігійне представництво виглядає наступним чином:

Католики: 1 архієпіскоп, 3 єпископи, 4 собори, 95 деканатів, 967 приходів, 338 монастирів і відділень. 

Греко-католики: 1 архієпископ, 3 єпископи, 3 собори, 115 деканатів, 1873 приходи, 37 монастирів і відділень.

Вірмено-католики: 1 собор, 3деканати, 8 приходів, 1 монастир.

Православні: 3 приходи.

Лютерани: 24 приходи.

Євреї: 252 приходи. 

Галичина є автономною областю Австрії та керується у своїх внутрішніх справах сеймом. На чолі країни стоїть намісник (Statthalter) імператора; у нього три помічники по трьох головних галузях управління: адміністративній, шкільній та фінансовій. При кожній галузі є вища рада, в якій намісник є головою. 

Галицький сейм складається зі 161 члена. В його складі: львівський католицький архієпископ, львівський вірмено-католицький архієпископ, єпископи Кракова, Перемишля, Тарнува, Станіславова, ректори університетів краківського, львівського, президент краківської академії наук і ректор політехніки у Львові. Крім перелічених, усі інші члени сейму є виборними. Обираються вони від великих землевласників, від міст, від торгівлі та промисловості й від сільських общин терміном на 6 років. 

Головою сейму є ландмаршал (Landmarschal), обраний сеймом і затверджений імператором. 

Повіти керуються радами, які, по-суті, є посередниками між общинним управлінням і сеймом. У члени повітової ради обираються представники від великих маєтків, від промислових і торгових підприємств, від міст, містечок і сільських громад. 

Дрібні одиниці – ґміни (волості). На чолі ґміни в містах – бургомістри, а в селах – війти. Крім війтів є ще два асесора. Львів і Краків мають особливі статуси – на чолі з президентом, який має владу повітового начальства. 

Галичина приймає через своїх представників участь у загальнодержавному парламенті, у Відні. Їх кількість – 106 чоловік, так один представник припадає на 75414 душ населення. 

Всіх міст на Галичині налічується 98; ринкових або базарних місць – 197. 

Сільських громад є 6246; вони охоплюють 6700 населених пунктів. Окрім того в країні налічується 5555 маєтків (Gutsgebiet) ; з них із житловими будинками – 4609, а без житла – 946. 

Галичина куди краще забезпечена залізницею ніж губернії Київська, Подільська та Волинська разом узяті. Загальна протяжність залізничних доріг становила 4502 км. 

Також Галичина має добре розвинену мережу шосейних доріг. Загальна їх протяжність у 1912 році була 14500 верст. З них: державних – 2880 верств, обласних – 1828 верст, повітових – 2751 і волосних (ґмінних) 7219 верст. 

У 1911 році в Галичині існували такі вищі учбові заклади: 

Університети – 2

Технологічний інститут – 1

Академія мистецтв – 1

Ветеринарний інститут – 1

Сільськогосподарський інститут – 1

Щодо середніх учбових закладів, то вони були наступними: 

Гімназій – 68 (з них казенних 54, приватних чоловічих – 6, приватних жіночих – 8) 

Реальних училищ – 13 

Духовних семінарій – 5

Учительських інститутів – 31

Комерційних інститутів – 20

Сільськогосподарських і лісових училищ – 2

Щодо нижчих шкіл, то їхня кількість є наступною:

Ремісничих шкіл – 161

По галузях сільського господарства – 17

Шкіл гірничих – 2

Шкіл акушерських – 2

Шкіл по ковці коней – 1

Початкових сільськогосподарських і міських – 5620

Інших учбових і виховних закладів – 247

Головним містом Галичини є Львів. За переписом 1910 року тут мешкало 206527 мешканців, з яких близько 30% були євреями. По зовнішності місто вражає своїм благоустроєм; тут є ціла низка чудових будівель, парків і садів, хороші чисті вулиці, електричне освітлення, трамваї та інше – все це придає Львову образ великого, жвавого, європейського міста. 

Список міст Галичини з відсотком єврейського населення:

Львів – 206,5 тис (30% євреїв)

Краків – 150,3  (25% )

Перемишль – 54 (30%)

Станіславів – 33 (60%)

Тарнополь – 33,8 (70%)

Галич – 5 (65%)

Коломея – 40,5 (70%)

Тарнов – 37,2 (60%)

Ярослав – 24,9 (60%)

Стрий – 30,2 (60%)

Новоторг – 9,2 (15%)

Закопане – 5,3 (15%)

Площа Галичини (78497 кв кілометрів), за головними угіддями розподілена наступним чином: 

Землі під полями – 3806619 га або 48,5%

Землі під лісами    873615 га або 11,1 %

Землі під садами    108884 га або 1,4   %

Землі під виноградниками – 17 га 

Землі під пасовиськами – 738604 га або 9,41 %

Землі під «альпами» – 33419 га або 0,42%

Землі під лісами – 2015528 га або 25,7 %

Землі під озерами й болотами – 18340 га або 0,23 %

Землі вільні від податків (сюди входять землі під забудовою, подвір‘я, дороги та інші, які не обкладаються податком) – 254226 га або 3,24 %.

Таким чином, найбільше площ країни зайнято під польовими угіддями – 48,5% ; на другому місті ліси, котрі займають 25,7 %, далі луги – 11,1%, і пасовиська – 9,41%. 

Загальна кількість господарств на Галичині 1008541 шт. З них: суто сільські господарства – 900499; лісові – 991; змішані – 106833; садові – 218.

Величина окремих господарств: 

менше 0,5 га – 68890 (6,8%)

від 0,5 до 1 га – 124348 (12,8%)

від 1 до 2 га – 233263 (23,1%)

від 2 до 5 га – 376574 (37,8%)

від 5 до 10 га – 150471 (15,0%)

від 10 до 20 га – 38667 (3,8%)

Всіх більших за площею – близько 2 %

Більша земельна власність у Галичині поділялася на дві великі групи: 

  1. Власність табулярна або домінікальні землі **.
  2. Власність нетабулярна.

До першої належали землі поміщиків, які були такими ще за кріпосного права; ці землі не входили до складу ґмін. У відсотках табулярні землі розподілялися наступним чином: 17,8% – належали казні; 71,5% – приватним особам, християнам; 10,8% – євреям; 0,9% – юридичним особам. 

Під угіддями в табулярних маєтках знаходиться: 1/4 всієї ріллі (27,2%) і 4/5 лісів (84,7 %). 

Зазначено, що прослідковується динаміка збільшення землевласників серед євреїв; це явище має ту особливість, що євреї, стаючи власниками землі, не робляться її господарями. Єврейське землеволодіння в Галичині, у 1910 році, було наступним: володіння понад 5000 га (4575 десят.) – 18% євреїв землевласників; від 2000 до 5000 га (1830 – 4575 десят.) – 16%; 500 – 2000 (457 – 1830) – 37%; менше 500 га (457 десят) – 29%.  

Ось найбільші землевласники в Галичині: 

  1. Казенні володіння – близько 274,5 тис. десятин, галовним чином ліси.
  2. Уніатська митрополія – 33,8 тис десятин.
  3. Майорат*** Skarbek (рід Скарбків) – 30,2 тис десятин.
  4. Католицька митрополія – 13,5 тис десятин.
  5. Іоган Лібіх & К – 58,8 тис десятин.
  6. Граф Р. Потоцький – 44,2 тис десятин
  7. Ерцгерцог Альбрехт – 41,6 тис десятин.
  8. Zadik & К – 35,9 тис десятин.
  9. Popper – 30,2 тис десятин.
  10. Граф Я. Потоцький – 23,4 тис десятин.
  11. Граф Джедушскій [вочевидь – Дідушицький – авт.] – 22,4 тис десятин.
  12. Граф Бадені – 21,3 тис десятин тощо. 

Тваринництво. 

В Австро-Угорщині вже давно запроваджено перепис худоби. 

Станом на 1910 рік у Галичині було: 905807 коней (у 1900 – 869000 голів), 2505012 голів великої рогатої худоби (у 1900 – 2718166), 1835935 свиней (у 1900 – 1264334), 378243 овець і кіз (у 1900 – 437697). 

Отже у 1910 році на 1000 мешканців припадало 112,8 коней; 312,2 голів великої рогатої худоби; 228,8 свиней і 44,7 овець.

В Галичині нараховується майже 1,6 млн дійних корів, які дають у середньому 1200 літрів (97 відер) молока на голову в рік. У 1905 році було 12 молочних товариств, з яких у західній Галичині – 8. 

За переписом 1910 року в Галичині нараховувалось 326194 вулики. В 1900 році їх було 211200, а в 1880 році – 296000. Найбільше бджільництво розвинуте у східній Галичині, між Львовом, Дністром і російським кордоном. Загалом у країні збирають у середньому близько 200 тис пудів меду і 3-4 тис пудів воску. 

Штучне розведення риби в Галичині  розповсюджене – тут дуже багато ставів. До прикладу, на Покутті, тобто у місцевостях на березі Дністра, в 1912 році їх налічувалося більше 550. Багато риби вивозиться в Німеччину. 

Лісова справа. Якщо взяти площу Галичини, то 25,7% її покрито лісами. Аналогічний показник у Волинській губернії – 25,8%. В Київській губернії цей показник становить 15,6%, а Подільській – 9,5%. 

На Галичині казенні ліси становлять 14%, приватні – 71%, селянських товариств – 5,1%, церковні – 3,7%, майоратні – 2,8%. 

За породами ліси поділяються на три головні групи:

Хвойні – 46,3%

Листв‘яні – 29%

Змішані – 24,7%

Середньорічний приріст деревини визначається в 3,1 куб метра з гектара. 

Автор у примітці зазначає: «Відвідавши всі культурні країни земної кулі, я змушений сказати, що ніде, в жодній країні до лісової рослинності не ставляться з такою легкістю, й ніде так енергічно її не знищують, як у нас на Батьківщині [йдеться про Росію. – авт.]. Сумні наслідки цього відчуває саме населення, але воно вже безсильне щось зробити. В таких багатих губерніях як Подільська, Полтавська та інших, дрова продаються на фунти і їх усе важче й важче придбати. Одним словом: обезліснення дійшло до того, що стає економічним лихом і вимагає великої енергічної праці та значних коштів аби відновити порушену рівновагу земельних угідь». 

По управлінню казенними лісами, площа яких 257,7 тис десятин, Галичина поділена на дві дирекції: західну та східну. В 1-й нараховується 25 окремих лісництв, підпорядкованих трьом ревізорам, а в 2-й – 24 лісництва, теж підпорядкованих трьом ревізорам. Середній розмір одного лісництва – 5260 десятин. 

Промисловість і торгівля. 

У 1911 році в Галичині діяло 9 банків із загальною сумою статутного капіталу 41 млн крон (16,4 млн рубл.). Серед 5 найбільших банків, чотири знаходилися у Львові: Банк Крайовий Королівства Галичини та Лодомерії (1883 р. заснування), Галицька ощадна каса у Львові (1844 р.); Галицький акціонерний Банк іпотечний у Львові; Галицьке товариство Кредитне земельне у Львові. Крім того віденські банки і декотрі німецькі мають відділення в різних містах Галичини. Але якщо статутний капітал Галицьких банків склав у 1911 році лише 3% від загальної суми статутного капіталу всіх австрійських акціонерних банків, то на долю Чехії припало 23%.

У 1902 році в Австрії було здійснену промисловий перепис, згідно якого в Галичині налічувалось: 80884 промислових підпрємства з 238116 працівниками;   99188 торгівельних підприємств з 146473 працівниками. 

Кількість одноосібних підприємств у промисловості склала 38 % , а в торгівлі 48%. Частка підприємств з чисельністю від 2 до 5 осіб становила 48% і 36% відповідно; з чисельністю від 6 до 10 осіб – 3% та 1%. Компаній з чисельністю більше 100 осіб налічувалося 145 у промисловрсті та 4 у торгівлі. 

Якщо взяти спеціалізацію підприємств по галузях, то бачимо наступну картину: 19148 підприємств – це готелі та корчми (30455 зайнятих осіб); 

18405 – виготовлення одягу (36486); 

15340 – виробництво їжі та напоїв (40692); 

6193 – будівельна справа (16899); 

5951 – обробка металу (13571); 

5129 – обробка дерева (19543); 

2110 – обробка мінералів (15108); 

1955 – машинобудування (9631); 

1298 – гірнича справа (25332). 

Відтак у Галичині, яка займає 26% всіх австрійських земель (тут порівняння береться лише з землями австрійської імперії, без врахування угорського королівства), на яких мешкає 28%  населення, розташовано 15,8% промислових підприємств, де працює 10,1% від загальної кількості робітників. 

Якщо ж порівняти західну та східну Галичину, то західна займає 29,5% території, у ній проживає 34% населення, знаходиться 27% промислових підприємств, де працює 31,2% від усього числа таких робітників у країні. 

У Львові промислових підприємств більше ніж у Кракові. 

У Галичині діють три торгово-промислові палати: у Львові, Бродах і Кракові. 

Серед сільського населення Галичини розповсюджені такі ремесла: ткацтво полотна, домашнього сукна та іншого; вироби з дерева (в основному на гірських територіях), вироби з глини; вироблення килимів; гуцульські вироби з міді, глини та дерева, прикрашені різьбою та гарними візерунками; виготовлення корзин, виробів з соломи та інше. 

Загалом у Галичині в 1910 році мешкало 8022126 чол (у 1900 – 7315929), було1589935 сімей і 1251139 будинків, 

Населення деяких міст і повітів у 1910 (в дужках – у 1900 році). 

Львів – 206574 (159877)

Львів (повіт) – 161733 (128033) в т.ч. Клепарів – 6813 (3090), Замарстинів – 11699 (7839)

Бібрка – 5631 (5315), Бібрецький повіт – 87634 (79390)

Броди – 18055 (17361), повіт – 145315 (137903)

Добромиль – 3633 (3309), повіт – 72312 (67274)

Дрогобич – 35886 (19432), повіт – 183221 (134056)

Городок – 13382 (11845), повіт – 80158 (71482)

Яворів – 10034 (6571), повіт – 86664 (78002), в т.ч. Шкло -2084 (1909)

Кам‘янка Струмілова [Кам‘янка Бузька – авт.] – 8068 (7310), повіт – 115548 (104094)

Мостиська – 4770 (4674), повіт -88008 (79184), в т.ч. Судова Вишня – 4807 (4785)

Перемишляни – 4967 (4743), повіт – 86623 (77238)

Рава Руська – 10440 (8927), повіт – 115404 (105185)

Рудки – 3715 (3247), повіт – 76768 (68348)

Самбір – 20258 (17089), повіт – 107322 (96215)

Сколе (повіт-?) – 54430 (49771)

Сокаль – 11616 (9609), повіт – 110726 (100155)

Старий Самбір – 4918 (4569), повіт – 59509 (56859)

Стрий – 30203 (23205), повіт – 79386 (66637)

Турка – 10910 (6080), повіт – 85849 (71057)

Золочів – 13212 (11842), повіт – 117667 (108886)

Жовква – 9463 (8966), повіт – 99562 (90227), в т.ч. Великі Мости – 5396 (4554)

Жидачів – 3872 (3347), повіт – 83175 (74158), в т.ч. Миколаїв – 3455 (3130)

***

* У передмові дається таке поясненя:

Кілометр = 0,938 версти = 469 саженів.

Гектар = 0,915 десятин.

Квадр. кілом. = 0,88 квадр. версти.

Кілограм = 2,44 фунта.

Центнер = 6,1 пуда.

Крона = 40 коп.

Метр = 0,469 саж. = 22,5 вершк.

Літр = 0,081 відра.

Гектолітр = 8,1 відра. 

** Домінія (або табулярна власність) — форма земельної власності (вотчинної, церковної, державної) у період феодалізму, що поєднувалася з уособленою владою шляхти, церкви, держави (з Вікіпедії).

*** Майорат — обов’язковість наслідування родового володіння старшим сином та найменування володіння на такому праві. Власне майорат було впроваджено у середньовічне право Європи у XIV—XV століттях, але схожі правові норми існували в багатьох суспільствах. Метою майорату було запобігання роздрібленню володінь феодала між численними нащадками. За майорату увесь маєток і титул переходив до єдиного спадкоємця. Майорат з одного боку сприяв збереженню сили старої аристократії, а з іншого призводив до появи величезного прошарку так званих «молодших синів» — людей знатного походження, які не могли розраховувати на спадок і змушені були шукати успіху в різних сферах діяльності, головно на державній службі чи у війську (з Вікіпедії). 

Текст у авторському переклад з книги «Славянскія земли. Сельское хозяйство в славянских землях в связи с общим развитием этих стран». Н.А. Крюков. Петроград. 1915; Г.У.З и З. Департамент Земледелия.

Карти подані з атласу: «ANDREES NEUER ALLGEMEINER und  OSTERREICHISCH-UNGARISCHER HANDATLAS», WIEN, 1904.

Знимка Львова з поштівки.

Залишити відповідь