Кара за мислезлочин або грудневі рефлексії -2

Це прекрасно. До 27 січня не матиму змоги користуватися пейсбуком та його меседжером. Тому, якщо мої міркування комусь цікаві, слідкуйте за цим блогом і ресурсами, переліченими у публікації:

Я – ПРОЕКТ

Ваш покірний слуга вчергове кинутий до фейсбук-карцеру на 30 діб. Це трапилося після того, як до мене попросилися, надіславши приватно запит, якась пані. Хоча це може і співпадіння. Офіційно причину блокування ви бачите на фото. А ось повністю текст, який начебто порушує правила фейсбучної спільноти:

«Часто у стрічці Нестор Махно з‘являється.

Почитав його спогади. Нестор Махно сидів у тюрмі 8 років і 8 місяців і вийшов на волю 2 березня 2017 року. Землю розглядав як спільну власність, підтримував революцію більшовиків, зустрічався з Лєніним і ненавидів українських націоналістів.

З його спогадів:

«Очень часто можно было услышать среди крестьян их настоящее мнение о дореволюционных и революционных властях. Они говорили как будто шутя, но в действительности самым серьезнейшим образом и всегда с особой болью и ненавистью, что дурака Николку Романова от власти прогнали, второго дурака начал было разыгрывать из себя Керенский; теперь и этого прогнали. Кто же после него начнет разыгрывать в наш век, за наш счет этого дурака?
– Володька Ленин! – говорили одни.
Другие говорили: без „дурака“ не обойтись. (Причем под словом „дурак“ они разумели всегда только власть.) Город для этого только и существует; его идея и система дурная: город вызывает к жизни этого „дурака“, говорили крестьяне.»

Грудень 2017 року:

«На этом съезде Советов района были разобраны все данные о действиях и Центральной рады, и большевистско-левоэсеровского блока, из которых ясно было, что, хотя Украинская Центральная рада и возглавлялась социал-революционерами и эсдеками, целью ее борьбы с большевистско-левоэсеровским блоком было не только изгнание „кацапiв из рiдной землі неньки Украины“, но и подавление даже признаков социальной революции вообще.
Съезд вынес свою резолюцию: смерть Центральной раде».

«Момент был такой, что оставаться в стороне и только смотреть или слушать, что делается, нельзя было. Оставаться нейтральным и к тем и другим тем более было невозможно, потому что население района было определенно враждебно настроено против политики Украинской Центральной рады, агенты которой, разъезжая по району, травили всякого и каждого революционера, называя его „предателем неньки Украины“ и защитником „кацапiв“, которых по „идее“ Центральной Украинской рады (по выражению ее агентов), конечно, нужно было убивать, „як гобытилi в мови“.
Такая идея оскорбляла крестьян. Они стягивали с трибуны проповедников и били как врагов братского единения украинского народа с русским.
Вот эта-то злопамятная проповедь шовинистов-украинцев толкнула трудовое население Гуляйпольского района на путь вооруженной борьбы со всякой формой обособленного украинства, ибо население видело в этом шовинизме, который фактически являлся руководящей идеей украинства, смерть для революции.»

«Все время революции кредитный банк в Гуляйполе спекулировал и мародерствовал за счет труда. По праву он должен бы быть давно экспроприирован и передан в общий фонд труда. Ни коалиционное правительство Керенского, ни большевистско-эсеровское правительство этого сами до сих пор не сделали и мешают сделать это самому революционному народу. Поэтому я предлагаю, чтобы Гуляйпольский районный революционный комитет постановил не считаться с правительством большевиков и левых эсеров и потребовать от правления банка внести в революционный комитет на революционные цели в 24 часа двести пятьдесят тысяч рублей. Эта резолюция была принята без прений, единогласно.»

«На другой день я зашел в банк и объяснился по этому постановлению с директорами. Они попросили комитет продлить срок взноса на три дня. Сами же собрали всех вкладчиков и с ними сообща, при энергичном участии социал-демократа Збара, стоявшего за требование комитета, подписали свои пропорционально ими самими распределенные чеки. А кто не явился на это банковское собрание, тому дирекция банка послала своего агента вместе с членом революционного комитета, чтобы он подписал свой чек. В течение четырех дней чеки были собраны, а на пятый – член комитета с уполномоченным от банка поехал в Александровск и получил указанную сумму денег.
Так на первые шаги революционного дела, дела, открывающего путь борьбы за расширение, углубление и творческое развитие великой русской революции, которая находилась все время под гнетом власти, даже революционной, какой в это время была власть большевистско-левоэсеровского блока, революционный Гуляйпольский район трудящихся добыл себе денежные средства, нужные на литературу и разъезды пропагандистов и организаторов труда против капитала и власти…»

Пояснювати комусь, що жодних порушень «стандартів спільноти» тут немає – позбавлено сенсу. Просто цитата з ніким не забороненої книги. Насправді причина в одній з останніх публікацій, в якій, цілком імовірно, я зачепив чиїсь інтереси. Таке блокування зі мною трапляється не вперше.

До прикладу, почитайте цей матеріал: http://yurko.info/виховна-сила-фейсбуку/

або цей http://yurko.info/повернення-з-фейсбук-карцеру/

Про нинішнє записав невеличкий відео-блог за кермом автівки:

А тепер повернімося до грудневих публікацій, одна з яких вочевидь і стала причиною блокування.

Поїхали.

Прослухав прес-конференцію Порошенка. Дві години. Маладца Петро Олексійович – на висоті. Крім того, що насправді всі здобутки є нікчемними і кілька разів його тягнуло перейти на радную русскаю рєчь (двічі таки обмовився й кілька разів стримався), всьо було сказано впевнено, гідно, з файною дикцією і без зайвої жестикуляції та пафосу, які у нашого президента часом провокує збуджений стан організму.
Петро Олексієвич, як той лєдокол Лєнін, вперто долає крижані перешкоди прямуючи на другий термін. Цьому, зокрема, сприяють недолугі спроби його головних конкурентів примазатися до здобутків, які наш солодкоголосий уміло забронював за власною персоною точнісінько так, як сонцесяйний хрунь усіх львівців персоніфікував себе з усіма принадами Львова.
Шановні, пру-у-у… Куди полізли? Але мовчу. Маю в сраці когось безкоштовно консультувати. Тому, якшо матолки хочуть Петра на царствованіє – то не смію перечити. Мені байдуже, бо на разі не бачу ні в кого розуміння зміни системи…
Тож мої рефлексії з почутого тілько для посполитого люду.
Отже.
Петро налаштований на другий термін і Томос йому в поміч!
Будувати свою кампанію він, вочевидь, буде на позитиві якщо тільки путінненападе. Останнє завжди актуальне, бо наш чоколядовий хитрун таки «сдєлал» парлямент, добившись прецеденту «воєнного стану».
Нині ним було названо три головні цілі на найближчі 5 років: по-перше – це досягнення миру «на основі національних інтересів»; по-друге – «подолання наслідків економічної кризи, що трапилася через війну та економічну блокаду РФ»; по-третє – «досягнення критеріїв необхідних для вступу в ЄС і НАТО».
Жодної сильної та незалежної України в цілях Порошенка на другий термін немає.
Якщо Порошенко влаштовує Путіна, або останнього припруть – то він таки нападе. Може дозовано, завдяки провокації на кшталт «Керчинської», а може й повномасштабно. Економічна криза не через війну, а через корупцію. Критерії для вступу кудась і сильна держава – це таки різні речі.
Озвучену версію про намір запровадження 60-ти денного воєнного стану, через те, що це «плани військових з мінімального строку розгортання нових військових частин у відповідних напрямках» – коментувати не буду. Прошу прочитати Закон про правовий режим воєнного стану, й задати собі питання: чим незапровадження цього режиму перешкоджало вищезгаданим планам?
Дуже мені не сподобалась готовність пана презеса внести зміни до Конституції щодо створення у Криму «кримсько-татарської автономії».
По-перше – у нас де-факто воєнний стан існує найпізніше з березня 2014 року, тому всі внесені зміни до Конституції є незаконними й антиконституційними.
По-друге – це вельми небезпечний прецедент. І якщо така «автономія» – це ціна за невтручання (сприяння) Ердогана в наданні Томосу, то… Далі нецензурні висловлювання на ваш смак…
Про сам Томос, як і вступ у НАТО, евроінтеграцію, безвіз та 144 реформи – писав неодноразово: це все до ср…, перепрошую: це все немає жодного значення.
Томос не зробить людей духовнішими й не об‘єднає, швидше навпаки; НАТО, ЄС, як і Кремль, – ми цікавимо лише в якості ресурсу. Правда Кремль цікавимо більше – тут питання саітоглядне, тому московити вчепилися в Україну як вош у кожуха й президентське «геть від Москви» на практиці означатиме ще більшу втрату територій інфікованих «русскім міром».
І не так важливо: чи у спосіб повномасштабного вторгнення російських військ, чи шляхом здачі належних Українському народові ресурсів західним корпораціям. Це вибір між «жахливим кінцем» і «безконечним жахом». Прогнозовано, що більшість обере друге, з надією на Диво…

16 грудня 2018 року.

***

Каждий народ вартує тих героїв і святих у яких вірить.
Мені ся подобає порівняння Томоса Петра Безвізовича з князем Володимиром. Останній до свого хрещення , як оповідає «Повість минулих літ», мав не лише вісім жінок, а й кілька гаремів – 300 наложниць у Вишгороді, 300 – у Білгороді та 200 — у с. Берестовому.
Крім розпусти, князь, як правдивий альфа-самець свого часу, помордував ще купу люду, звісно, виходячи з державницьких інтересів і політичної необхідності.
Кажуть, що Володимир довго вибирав яку віру прийняти для себе й підлеглих, бо видно поклоніння ріжним богам не зовсім відповідало імперському духу Київської Руси. Тоді хитрий візантієць, післанець тодішнього «Варфоломія», настрашив грішного князя пекельними муками, а на вушко ще певно пообіцяв індульґенцію. У тій хвилі могутній князь геть прогнав булгарів-мусульман, німаків та юдеїв і пристав на звабливу пропозицію фільософа з Константинополя.
Тим паче, що та індульгенція, вкупі з тогочасним Томосом, певно була видана авансом і за майбутні гріхи, бо навіть прийнявши християнство і одружившись із сестрою візантійського імператора, Анною, наш потужний хлоп не полишав усіх своїх бабів, як стверджують історики.
Так виглядає, що рішення охрестити Русь, себто підкорені київськими князями племена, було продиктоване політично-економічною доцільністю: Візантія – це тогочасний потужний і чи не найбільший торгівельний партнер Київської Русі.
Монотеїстичне християнство стало моцним інструментом впливу на уми підданих київських князів, бо лише за тезу «Вся влада від Бога» його варто було прийняти за державну релігію. А влада, як відомо з історії, швидко знайшла спільну мову з попами, які за щедрі дари закривали очі на погрішення високопоставленої пастви, бо що вільно Юрітерові – то зась бикові.
Так що можемо сміливо прирівнювати великого Петра до святого Володимира, бо як у давні часи книжники вважали князя «тринайцятим апостолом», так нині журналісти наречуть нашого чоколядового президента великим миротворцем і реформатором. А потім канонізуют. І ніц ми тому не зарадимо.
Слава Україні!
P.S. Але так во, коли будете кпити над елденеерцями, котрі моляться на «Моторолу», чи з московитів, увірувавших у теперішнього великого цара Вову, то глипніть у дзеркало або навколо й дуже ся не смійте, бо заповідлося у тих християнских заповідях не творити собі ідолів. Ага…

17 грудня 2018 року.

***

Суд продовжив ув’язнення Наді Савченко ще на 60 днів…
Я думав: у Петра Олексійовича вистачить клепки випустити Надю на волю але… Йому це дуже дорого обійдеться – згадаєте мої слова…
Але добре, без емоцій і конспірології.
Отже, за цілком надуманими звинуваченнями, які базуються на вислуховуванні (ага – і підтакуванні) Надею есбеушного (феесбешного?) провокатора, який пропонував щось тіпа теракту й військового перевороту в одному флаконі, після похмільної брєдятіни генпрокурора у Верховній Раді, коли він розповідав як Савченко обвалюватиме мінометним вогнем купол парламенту і добиватиме з автомата уцілілих депутатів, народного депутата й Героя України тримають у цюпі.
Це в той час, коли «семочки» керують СБУ, «суки православні» купляють стратегічні підприємства, «насірових» виправдовують суди і вони йдуть у президенти… Можна довго перелічувати всі здобутки «Переможців «Революції Гідності» але шкода часу…
Надя може комусь подобатися, комусь не подобатися, але справа не в симпатіях-антипатіях. Повторюся: за надуманими й недоведеними звинуваченнями в українській тюрмі сидить екс-бранка Кремля, народний депутат і Герой України.
І всі як всралися. Як гімна в рот набрали…
Жодного обурення, воплів і соплів, істерик і пафосу…
Що, забули як воно було, коли Надя в московській тюрмі сиділа? А що змінилося? ЗМІ спочатку намалювали вам героя, а згодом, коли Надя не перетворилася в «козака гаврилюка» й посміла називати речі своїми іменами, зробили з неї зрадницю і терористку. Вдумайтеся!
Ви ж не маєте своїх мізків – вони вже відмерли, затамповані інфовисерами штатних портнікових!
Сьогдні ЗМІ вам намалюють ікону й ви будете молитися, а завтра скажуть фас, і ви як скажені свині розтерзаєте того, хто кидав вам під ноги перли…
А де ж вічномастурбований «захід»?
А як права чєлавєка?
У нас країна остаточно зомбованих ідіотів?
Що, справді вірите у підготовку Надею якогось теракту?
І у «список Бабченка» вірите?
Прекрасно! Значить це все недаремно. На все ми заслужили. На все, а на державу мабуть ні. Не вартуємо – навіщо зомбакам держава?
Та чого б то дивуватися? Перед очима просто проходить верениця героїв і подвижників духу – від Парасюка до Філарета…
Ну так, омріяний Томос і орден страстотерпимцю Коболєву…
Знаєш що, святий Миколаю, ніц у тебе не хочу. Бігме. Подаруй тільки троха розуму тим бідним людям. Ну а Наді терпіння.
Бо вже не довго чекати – кожен заплатить за своє, і прозріння буде пекельним…
Картини азербайджанського художника Гюндуза Агаєва: «Розважальне телебачення» і «Політичні в‘язні».

18 грудня 2018 року.

***

Клевещуть падлюки на наш омріяний Томос!
Ось що пише гаспадін Гордон із посиланням на пана Бутусова:
«Во время молебна в храме Рождества Пресвятой Богородицы Православной церкви Украины в Днепре возле предстоятеля Православной церкви Украины Епифания и президента Петра Порошенко были замечены лидер организованной преступной группировки Александр Петровский, известный в криминальных кругах как Нарик…»
https://gordonua.com/…/butusov-na-molebne-v-dnepre-ryadom-s…
Нарік, грузинський єврей, який стоїть по праву руку від Епіфанія (Петро Олексійович – зліва – абись’те не перплутали) відомий ґанстер зі славних 90-х. Більше тутка:
https://skelet-info.org/aleksandr-petrovskij-nalekreshvili…/
А вконєц распоясавшийся Шарій взагалі топче всьо святе: нмєкає, шо наш чоколядовий передавав кеш вселенському Варфоломію за Томос власне через Наріка, за що той теперка має право бути «правою рукою» головного в ПЦУ.

Ганьба провокаторам! Най жиє Томос! Слава Україні!

***

Колись великий Мао сказав, що у кожній справі є головне та другорядне, і важливо друге підпорядковувати першому.
Відтак Компартія Китаю вирішила, що головне – це економічна могутність держави. Звідсіля з‘явилася доктрина невизначено довгого перехідного періоду, на кшталт радянського поняття «розвинутого соціалізму», а на практиці – «державного капіталізму». Звісно, під егідою тієї ж КПК. Тобто – ми прямуємо до комунізму, але дуже неквапливо, розбодовуючи власну державу і дбаючи про її інтереси.
Зрозумівши, що вихід на глобальні ринки вимагає ідеологічно-фінансової експансії, Сі Цзіньпін у 2013 році оголосив відновлення Великого Шовкового шляху на принципово вищому рівні. Так з‘явилася стратегія «Один пояс – один шлях», фінансовий «еквівалент» якої становить 21 трильйон доларів США…
Коли в державі є національна еліта, то вона здатна самостійно вибрати форму суспільно-політичних й економічних відносин оптимальну для своєї країни, не мавпуючи сусідів і не слідуючи бездумно чужим шляхом. І зовсім не визначальною є партійна приналежність цієї еліти, бо ідеологія для неї є лише інструментом.
Коли ж національна еліта обслуговує олігархів – маємо те що маємо. І це наш спільний вибір бути обдуреними.
Ізраїль, який у нас так люблять ставити у приклад, як країну котра економічно процвітає в часі війни, чітко передбачає в одному зі своїх основних законів: земля перебуває у державній власності. І ніхто не порскає, що ж#ди оборзіли й не поважають ринкові відносини. У нас зобов‘язання продати землю прописані в Меморандумі з МВФ, як і абсолютно антиконституційне підняття ціни на газ для населення, яке і є власником укоаїнського газу, якого для потреб цього населення цілком достатньо. І про це всі мовчать – як гімна наїлися. Обіцянки знизити ціну на газ – до сраки. Ми власники цього газу, як і землі та всіх інших природніх ресурсів, тому має бути поняття собівартості, а не ціни…
Ознайомлюючись із програмами партій і кандидатів у президенти (на сьогодні – це переважно гасла й тези), спостерігаючи за інформаційним шабашем навколо пинань насправді нікчемних, які лише каналізують соціальну енергію, створюючи передумови для остаточного розвалу держави та закабалення «Українського народу», все більше задумуюсь: навіщо пишу й намагаюся комусь щось довести?
Так, я безумовно вдячний усім читачам і тішуся, що є однодумці, але… Ви можете переконатися самі: інформаційна хвиля затухає практично на кожному (!) репості. Тобто коефіцієнт корисної дії від моїх дописів є мізерним, у порівнянні з медійним ефектом псевдодискурсів, що підіймають другорядні теми, якими заповнені всі ефіри.
Мабуть шлях «фейсбук-просвітництва» є хибним. Він не приносить ані матеріальних дивідендів, займаючи купу часу, ані морального задоволення, бо самому собі стаєш подібним на вар‘ята, який волає практично в пустелі.
Коли ж бачиш, як твої ідеї стають знаряддям політичних маніпуляцій – розумієш, що благими намірами шлях у пекло таки вимощений…
Тому просто собі писатиму, бо не писати не можу…
Вибачайте, якщо писатиму не те, що ви очікуєте…

19 грудня 2018 року.

***

Львів отримав попередження.
Садовий накликає на місто біду, а львівці далі бе-е…
Тільки но ми бесідували на НТА з чарівною Катею Широкопояс про аферу Садового з «різдв‘яними ярмарками» і ось: вибух, пожежа, постраждалі, у важкому стані люди…
(послухайте, направду цікаво – https://m.youtube.com/watch…)
По-перше, те що трапилося – це дуже сильний знак на початку «Сонячного кола» – Андрійко, зупинися, не слухай «шаманів» і побійся Бога. Зрештою – це вибір Садового: прислухатийся і покаятись, чи йти далі. Моя справа застерегти.
По-друге – все закономірно! Коли чоловік постійно «літає» п‘яний за кермом, перевищує швидкість і порушує правила – ДТП є швидше очікуваним, аніж випадковим. Коли мер міста дбає про власну кишеню та політичні амбіції – місто неминуче отримує проблеми.
Спробую пояснити. З вищенаведеного журналістського розслідування цілком очевидно, що близькі до мера бізнесмени заробляють великі гроші, витискуючи з орендаторів дерев‘яних будок шалену орендну плату, і сплачуючи місту копійки. Розмови Садового, що більше ніхто на тендер не подався – то для недалеких матолків і навіть не буду цього коментувати (виготов сотні «будок», тебе «прокатають» на тендері і став їх у полі)…
Тож картина зрозуміла: максимальний зиск на потенціалі Львова, а гроші на політичні амбіції приятеля-мера. І так з року в рік…
Що роблять бідолашні орендарі, яким треба віддати чи не штуку баксів за місяць оренди дерев‘яної халупки? Вірно – заробляють свою важку копійчину, розважаючи гостей міста та втюхуючи їм свій нехитрий крам, і задовільняючи невибагливі смаки алко-тусовочних туристів. Економлять на всьому, зокрема й на заходах безпеки…
Отже, як і у прикладі з тим шофером-пияком, все закономірно – рано чи пізно халатність дається взнаки. Ситуація з пожежою на різдв‘яному ярмарку – один в один як і трагедія на Грибовецькому сміттєзвалищі. І ще не раз нікчемно-попсове правління мера-популіста й піарника вилізе львівцям боком. Не каркаю. Вчергове застерігаю…

22 грудня 2018 року.

***

Про землю.
Одне з депутатенят написало: «Спікер та Президент не зможуть підписати законопроект, оскільки депутатами внесено постанови про його оскарження. Розглянути їх Рада зможе вже в наступній сесії з 15 січня!»
Мова про продовження мораторію на продаж земель сільгосппризначення. Так виглядає, що зацікавлені можуть до 15 січня все що можна скупити і юридично це буде правильно?
Народними «героями», які оскаржують продовження мораторію і прагнуть ощасливити українців продажем землі, виявилися нардепи-бепепісти Віктор Пинзеник та Олексій Мушак. Другого не знаю, а за першого соромно – колись пили з чоловіком горілку в славних Перемишлєнах, співали за одним столом, начебто не помітно було слідів дегенерації…
Послухайе мене уважно. Колись українці вже вмирали від голоду на своїй, одній з найродючіших у світі, землі. Це може повторитися – фінансовий геноцид триває, пенсіонери вже немають за що їсти, а практично єдиним неприхватизованим стратегічним ресурсом є земля.
Мене бісять недовчені та завчені ідіоти, які вважають ринок, себто капіталізм, панацеєю. Вже навіть Римський клуб визнає, що капіталізм себе вичерпав, а хибні світоглядні установки ведуть людство до самознищення!
(більше тут: http://yurko.info/доповідь-римського-клубу-через-призм/)
Пишу про це кілька років поспіль. Але я ж не авторитет – то ж, курва, почитайте інтелектуально еліту надурядових структур! І задумайтеся самі, що відбувається й куди все прямує…
Та хирожопе й лицемірне сотворіння, яке вибудувало свою шоколадну імперію на пограбуванні власного народу, готове продати вас і ваших дітей у довічну кабалу, аби не відповідати за скоєні злочини! І воно підписало з МВФ зобов‘язання продати землю! Читайте документи, неуки зацофані!
Почуйте! Сьогодні у вас є бізнеса й доляри в заначках, і ви думаєте, що так буде тривати вічно! Повірте людині, яка мала достатньо і втрачала майже все, і сьогодні свідомо витрачає залишки заощаджень, пишучи тут ріжні бздури – від суми як і від тюрми, себто від жебрацтва й голоду ніхто не застрахований! Тим паче в епоху, коли світова лихварська система ось-ось обвалиться або перетвориться на диктатуру капіталу. Ви ж не будете жерти залені папірці, коли вони стануть фантиками!
Так звана криза, а точніше фінансова афера 2008 року – це була репетиція. А процес триває далі!
Прочитайте наступне:
Anatol Moore
«– Багато людей помилково вважають, що клановий капіталізм є рішенням комуністичної централізації або що комунізм є рішенням корупції кланового капіталізму. Це просто ще одна помилкова парадигма.
— Вільні ринки в глобальній економіці не існували протягом останніх 100 років. Підйом центральних банків знищив всі ознаки свободи у виробництві і торгівлі. Капіталізм з його акцентом на корпоративну владу і монополію не має нічого спільного з вільними ринками, незважаючи на аргументи досить наївних соціалістів, які звинувачують “вільні ринки” в проблемах світу.
— У самій основі за поєднанням корпоративної влади і державного захисту (те, що деякі можуть визнати за класичне визначення фашизму) стоять центральні банки, глобалістські інститути і банківська еліта.
— Майже все, що робиться в світі політики і фінансів, робиться для маніпуляції суспільною психологією для досягнення певних цілей. Справжнє поле битви – це людський розум; все інше вторинне. Нас закликають боксувати з нашими власними тінями, виробляти для системи, але не для себе, боротися за мінімальні вигоди, витрачені безглуздо на безглузді цілі, приєднатися до безглуздих маріонеткових політиків і контрольованої опозиції, ніколи нічого не будувати самим, завжди чекати, поки герой на білому коні прийде і врятує нас.
— Глобалісти виявляють більшість рис нарцисичних соціопатів, які іноді об’єднуються в кооперативні групи, якщо є обіцянка вигоди і домінування зверху вниз. Нарцисичні соціопати сумно відомі тим, що використовують кризу як засіб, щоб тримати людей навколо себе в рівновазі. Їх кінцевою метою рідко є прибуток; вони прагнуть влади над кожним аспектом життя кожної людини навколо них. Їм потрібен тотальний контроль, і вони будуть використовувати будь-які засоби, щоб його отримати. Соціопат не хоче контролювати людей тільки через страх або насильство. Він хоче, щоб їхні жертви любили їх; розглядати їх як рятівників, а не тиранів.
— Нинішня система не була побудована так, щоб тривати довго. Наша економіка розрахована на провал, але, схоже, мало хто задається питанням, чому? Вони кажуть собі, що це тому, що жадібність привела грошову еліту до самосаботажуі, але це фантазія. Справа не тільки в тому, що система призначена/приречена на збій, але і в тому, що вона призначена для збою відповідно з розкладом.
— Для примусу громадськості до всесвітньої централізації буде потрібно кілька заходів. Нинішня система, яка розрахована на збій, повинна отримати збій. В катастрофі повинен бути звинувачений хтось, крім глобалістів і ідеології глобалізму. Філософські противники глобалізму (консерватори, націоналісти і активісти децентралізації) повинні бути демонізовані чи знищені, щоб глобалісти могли побудувати свій новий світовий порядок без опозиції. Населення повинне бути травмовано до рівня відчаю, тому, коли нова система буде впроваджена, люди будуть вдячні за це, тим самим запобігаючи майбутнім повстанням і роблячи себе добровільним помічником у власному поневоленні»
У цьому тексті розжовано те, про що кричу вже кілька років: вхід у царство Антихриста є добровільним!
І ні тисячі, ні мільйони долярів, ні бізнеса які в мить розваляться після планового обвалу фінансової системи, ні наймані армії, які вас перших і пограбують та змішають з лайном, не порятують ні вас, ні ваших дітей!
Лише найважливіший ресурс – земля. І те, що знаходиться на ній і під нею, те, що на сьогодні за Конституцією є власністю Українського народу, може вберегти нас від планетарної катастрофи! Лише об‘єднання природовідповідних людей, створення мереж самозахисту й опору, здатні захистити наших дітей та онуків…
Моя справа застерегти.

***

Окрилений кошерним Томосом Епіфаній заявив, що лише Петра Олексійовича він бачить наступним президентом України. Цю благу вість митрополит повідав телєфоном московскому пранкеру Лєксусу, який відрекомендувався паном Макалістером, головою комітету з іноземних справ Європейського парляменту.

23 грудня 2018 року.

***

Добре, добре, не буду про Томос…
Ну хіба трошки, а зараз – про воєнний стан.
Вже писав, як у 2015 році хибнокомпетентне збіговисько перетворило правовий режим воєнного стану на репресивний механізм, ввівши цілком нікчемне визначення «строку введення».
Хто не в курсі нагадаю, що в попередній редакції було передбачено цілком логічна причина припинення воєнного стану: «в разі усунення загрози нападу чи небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності».
А що нині? Повна профанація: «Воєнний стан на всій території України або в окремих її місцевостях припиняється після закінчення строку, на який його було введено». Курва, ну невже не очевидний повний абсурд цього формулювання – як можна передбачати тривалість ворожої агресії чи загрози?!
Але всі мовчать – у жодному засобі масової ідіотизації населення ви про це не прочитаєте. Від наших бравих патрійотів я теж цього не чув. Може прослухав, але мали би про то кричати, голосно! Ні мовчать – повні писки рошену…
Була внутрішня логіка того попереднього, правдивого документу: коли тільки з‘явилася загроза територіальній цілісності, а вона була очевидною вже в лютому 2014 року, воєнний стан мав бути введений і всі політичні процеси законсервовані й переведені у режим супротиву агресії. Відтак ніяких виборів, а тим паче – змін до Конституції.
Але про це вже багато писав і шкода говорити – людям пороблено і вони не розуміють наслідків ігнорування Конституції першими особами держави. Константую лише факт сумнівної легітимності усієї чинної влади – до якого (факту) власне напівлегітимна влада й призвела, поставивши під загрозу саму державність. Ніхто нічо не зрозумів? Ну і ладнєнько.
Нині нардепи пішли на відпочинок. Ага – війна війною, а Мальдіви по распісанію. У справжньому законі про воєнний стан, який приймався власне для протидії зовнішньому агресору, а не на догоду внутрішньому, було зазначено: «Верховна Рада України в разі введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях збирається у дводенний строк без скликання і працює у сесійному режимі». Підозрюю, що цей режим передбачався постійним: ну, логічно – які канікули вищих законодавців у часі таких загроз?
У новому Законі ця норма, в контексті документу, набуває іншого звучання: «Верховна Рада України в разі введення воєнного стану в Україні або окремих її місцевостях працює в сесійному режимі». Тобто ніякого кіпішу, термінового збирання, а так – у сесійному режимі…
Ще цікавіше з Головнокомандувачем. У «правильному» законі, не переробленому «Переможцями «Революції Гідності», повноваження Президента були прописані наступним чином:
«Президент України як Верховний Головнокомандувач Збройних Сил України в умовах воєнного стану здійснює керівництво стратегічним плануванням застосування Збройних Сил України та інших утворених відповідно до законів України військових формувань, запровадженням
та здійсненням заходів правового режиму воєнного стану через робочий орган Ставку Верховного Головнокомандувача – Генеральний штаб Збройних Сил України».
Знову ж таки – все логічно. Який Томос, які перерізання ленточок і відвідини світських заходів!? Всі зусилля на оборону держави й протидію ворогу! Ага…
У новому законі:
«1. Президент України в умовах воєнного стану:
1) здійснює загальне керівництво запровадженням та виконанням заходів правового режиму воєнного стану;
2) приймає за пропозицією Ради національної безпеки і оборони України рішення щодо залучення Збройних Сил України, інших військових формувань та правоохоронних органів до здійснення заходів правового режиму воєнного стану;
3) здійснює стратегічне керівництво Збройними Силами України, іншими військовими формуваннями та правоохоронними органами через Генеральний штаб Збройних Сил України;
4) визначає порядок проходження військової служби»
Відчули різницю між справжнім «воєнним станом» і його симулякром? Отож. А різниця між Томосом і духовністю незримо більша…
Найголовніше: нічим добрим не може закінчити держава, в якій очільникам насрати на закони, Конституцію та здоровий глузд, а народ не в стані навіть розповсюдити правду між собою, бо в затампованих інфо-лайном мізках, для неї вже немає місця…

24 грудня 2018 року.

***

Буває таке – раптом помічаєш, що хтось зі знайомих перестає тобі «лайкати».
А щобись‘те знали – «лайк» = «нелайку», і по другому часто можна більше дізнатися про людину ніж по першому. Але то най си маніпулятори людським стадом займаються, бо тілько через їхню потребу глибокого психологічного аналізу каждого без винятку маємо можливість на халяву користуватися дарами Цукерберга. Що, зрештою, підтверджує тезу, що халяви таки немає.
Отже. Помітивши «нелайкання» ти водночас розумієш, що тебе читають, бо інакше б не зустрічав дописів тих людей у своїй стрічці. Це один із тих француватих алгоритмів, за допомогою яких АДміністрації «цукербрінів» сканують рефлексії людського стада. Ну, як тести на кшталт «кєм ви билі в прошлай жизні». Тілько тим тестувальникам треба вашу згоду на доступ до персональних даних, а в «цукербрінів» цей доступ є постійно.
Звісно, що помітивши «нелайкання» особисто знайомих – починаєш задумуватися. Так, є стабільно нелайкаючі, люди мудрі й обережні, котрі кажуть: «Юрко, не лайкаєм але читаєм». Не хочу їх розчаровувати, що то перед всевидячим оком «Старшого брата» їм допоможе як мерлому припарка, тому часом ніяковію і щось бурмочу у відповідь.
Є нелайкаючі й особисто не знайомі, частина з яких читає по «долгу служби», бо каждий, хто висловлює самостійну думку є «мислезлочинцем», а якщо має більше тисячі читачів – то ще й особливо небезпечним.
Я ж дотримуюся наступного: у наш час немає сенсу щось приховувати. Звісно, що не схвалюю публічного стриптизу в соцмережі, але щодо поглядів – тут направду нічого приховувати немає сенсу. По ваших лайках-нелайках, кому треба, то й так усе про вас знає…
Всього не пишу що знаю, але пишу тільки те, що думаю…
Повертаючись до «нелайкаючих».
Найчутливіше реагуєш на категорію «перестаючих лайкати». Дехто втрачає до тебе цікавість і з тим нич не вдієш, бо «насільно міл нє будєш» й ти не 100 долярів, аби тя всі любили. Ба, я доволі прикрий і часом зачіпаю чиїсь «Маятники». А декого замахую, бо часто повторююсь, намагаючись достукатися до затампованих Хуцпою мізків. Так що з цим все зрозуміло і хоча кількість лайків є приємна але не більше – тобто не сильно хвилює. Хвилювала б надмірна кількість – це б насторожувало,
Дехто таки має інтерес але замішаний на роздратуванні:
– А ну шо там той мудак Ситник написав? А-а, сука, знову «зрада», певно на Юльку працює. Або на… Точно! На Путіна!..
З тим теж нич не вдієш, бо кожен судить у міру своєї зіпсутости – ну де би тово хлоп писав задурно? На кошерний Томос «наїжджав», владу не шанував…
Певно хтось йому платить…
Ну, видите, мушу розчарувати – таки не судіть по-собі.
Я швидше піду розвантажувати вагони аніж писатиму на замовлення. Тобто: написати текст на замовлення можу, як вже дуже треба, але не кривитиму душею підписуючись під тим, у що не вірю.
Отже, якось переживаючи припинення «лайкання» людей з якими особисто знайомий, зачинаєш ся гризти: може кого образив чимось? Може не тре було того Томоса чіпати? Най си люди віруют?..
Потім так собі міркуєш: але ж то є поважні й освічені люди, невже вірять у ці всі бздури?.. А тут раз! І бачиш репост освіченими й поважними якогось яскравого лайно-вкиду. І настає полегшення – ага, то ж через оце… ну все зрозуміло.
Людей дуже дратує, коли ти зневажливо висловлюєшся про їхніх політичних улюбленців і взагалі зазіхаєш на чиїсь усталені стереотипи – тим вибиваєш їм ґрунт з-під ніг, а це природньо викликає реакцію наприйняття…
І разом із тим полегшенням від розуміння причин, приходить гіркота розчарування: список людей, котрих вважав мудрими, скорочується. Прикро, бо часом теж хочеться опертися на когось розумнішого, а тут…
Але то не є найбільше в житті розчарування. Просто не треба занадто від людей очікувати й творити собі кумирів. Так казав Той, хто нині ся народив, хіба нє?
Вибачте за ці нічні роздуми, ще й у ніч коли пів світу святкує народження Того, хто жахнувся б, коли побачив як спотворили Його вчення…
Знаю що забагато пишу…
Ну хто ж без гріха… киньте каменюкою…

25 грудня 2018 року.

***

Любителям кінця світу.
Якщо Томос проголошували в сатанинську місячну добу, то вже вручати його будуть на «новий місяць», але в день першого у 2019 році сонячного затемнення. Масони – то вам не чєкісти. Тут всьо синхронізовано з астрологією та символікою.
Проте можемо тим щєстєм довго ся не тішити, бо заповідают ше їден кінець світу. Припадає він на «кривавий Місяць» 22 січня 2019 року – так вважає гамерицький проповідник Евангелія Пол Беглі з Індіяни.
На той час мав би прийти кінець Сирії, як заповідалося в їднім пророцтві, а тоді настати Судний день. Повім серйозно – Сирія та Україна то є сакральні «точки зборки» планети. Тому скурві сини тут нам на смерть і хочуть усім поробити. Чаклуни зацофані.
Десь далі шулікою кружляє над планетою Нубіру. Я її троха поганяв, бо мала впасти на Землю й зіпсути мені День народження, але встеклі анунаки таки щось із масонами та чекістами замишляють, тому всьо може бути. Дивіться часом догори. Особливо як ходите під старими львівскими бальконами.
Споглядаємо теперка на колективного Трампутіна. Якщо цар Вова родився в сатанинську добу «Павука», то містер Дональд якраз на … «кривавий Місяць» 14 червня 1946 року, за 700 днів до проголошення держави Ізраїль 14 травня 1948 року.
Пол Беглі підмітив, жи Трамп проголосив Єрусалим столицею Ізраїлю рівно через 70 років після його створення – 14 травня 2018 року.
Число 7 є містичним, зокрема для ріжних кабалістів.
Трамп присягав як гамерицький президент 20 січня 2017 року , коли йому виповнилося 70 років 7 місяців і 7 днів. Нагадаю, шо за юдейським календарем уже тривав 5777 рік.
Останній «кривавий Місяць» 27 липня сего року був просто над Єрусалимом, а січневий постане над Вашингтоном – на думку проповідника то є символічним.
Ну і ше деякі є спостереження але то вже не вільно мені повідати…
Так шо добре їмо і п‘ємо на Різдв‘яні свєта, й підіймаємо на Новий рік келих червоного вина, аби ше на рік ся дочекати. Всьо пішов‘ім чарувати аби сплутати масонам з анунаками їхні карти та знаки, бо я за приземленими клопотами ше не видав свою книжку, тому доведеться їм кінець світа посувати далі…

***

Ніяк не пійму – той санційний список Кремля – то така рекляма? А взагалі весь інфопростір – то рекляма. Відтак і мислимо медійними штампами та проблємами…
Шо там з воєнним станом, Путін ше не напав, припиняємо? А знаєте, що його запрваджують у випадку лише (!) загрози агресії та втрати територіальної цілісності? Всьо, вже ніц не загрожує? Ну дєкувати Богу.
Вибори, вибори…
Частина лохоелекторату пісяє по капронах – Вова такі да. Ну не то шоби «да», но уже точно нє «нєт». Бо Зєлєнскій.
А патрійоти хочуть Порошенка. Ніц не маю проти, але маю право знати національність Президента? Вельмишановний Яків Блайх, головребе всія України, визнав Петра Олексійовича юдеєм. А той мало того, що диякон московського патріархату, так ще й скоро буде причисленим до лику святих патріархату стамбульського! Ну, майже Ісус…
Чекаю чуда з Вифлеєму.
А найгуманніший ураїнський суд виправдав Ландіка, ура таварісчі! Що, забулись‘те? То той депутатско-регіональний отприск, який ще в 2011 році таскав якусь модельку в ноцному клюбі Луганска за коси, бо та му відмовила. О! То була ціла ґранда – ЗМІ про то писали не менше ніж про караванского стрілка та Врадіївку. Ага, ше таке пригадуєте?
Та панянка-моделька, шо згідно рішення суду напала на мажорного Ландіка, вдарилась об його кулак і намотала свої коси му на долоню, нинька провсіщає киян на сексуальні теми. Певно має купу роботи, бо тре посполитих навчити писати грамотні розписки про згоду на той-во-во. Так шо коли хто хоче той-во-во без письмового согласія, то поспішайте – до 11 січня ше маєте час. Кохайтеся чорнобриві, бо стає нас усе менше…
Знову на тій ґешефтно-гібридній війні загинув файний хлопака зі Львівщини. Ми ще пам’ятали поіменно Небесну сотню, а нині Небесні легіони продовжують безіменно прямувати в Ирій. Забирає Бозя душі кращих на небеса – певно там готується вже остання битва…

26 грудня 2018 року.

***

Ну ось і все. Висновки робіть самі.

 

Залишити відповідь