За 2 хв. до півночі

Стрілки так званого Годинника Судного дня, символічного хронометра, який вказує на час приходу всесвітнього катаклізму, – перевели на 30 секунд вперед. Так пишуть ЗМІ, з посиланням на американський журнал Bulletin of Atomic Scientists.

Проект «Годинник Судного дня» започаткований у 1947 році виробниками першої американської атомної бомби. Стрілки годинника завжди наближаються до півночі, котра символізує ядерну катастрофу. У 2015 році стрілки перевели на 23:57, рік тому – на 23 год. 57 хв. 30 сек.

Тепер на ядерному хронометрі – 23:58. В історії апокаліптичного годинника вже був такий час – у 1953 році, коли США та СРСР розробляли водневу бомбу. Тоді настання півночі загрожувало існуванню виродків-маніпуляторів, які стоять за лаштунками світових геополітичних процесів. Процес сповзання в ядерну прірву зупинили. А що сьогодні?

Щоби дати відповідь на це запитання, потрібно розуміти мотивацію ляльководів. Відтак, розпочати з іншого запитання: якщо такі є – то хто вони? Більдерберзький клуб, «комітет 300», масони, чи секта, яка визнає наєвність божественної душі винятково лише в частини «богообраного» народу? Що об‘єднує людей, котрі ведуть свою гру на багатовимірній геополітичній шахівниці: якась сатанинська віра, спільні «високі» цілі, чи боротьба за абсолютну владу?

Нормальна, себто в міру дегенеративна, а тим паче природовідповідна людина, свідомість якої отруєна вміло сформованими трендами науки, освіти та інформації, просто не здатна зрозуміти мотивації виродків. Адже свідомість відмовляється сприймати дії деяких представників роду людського (якщо людського). До прикладу, ось спогади доктора медицини Івана Кіндрата про відвідини тюрми на Лонцького 29 червня 1941 р. :
«Перед входом у двір побачили 8 мертвих чоловіків і жінок, біля стіни – ще дві жінки, ще живі, але закривавлені й у несвідомому стані. Надалі з’ясувалося, що це були не в’язні, а наймані робітники, яких знищили останніми, як свідків кривавого злочину. Обидві жінки незабаром померли. Убиті вони всі 10 були уколами багнетів, дехто мав по безлічі ран у грудях і животі…
З двору двері вели до великого приміщення, з горою трупів аж під стелю. Нижні були ще теплі. Вік жертв – від 15 до 60 років, але переважна більшість 20-35 років. Лежали в різних позах, з відкритими очима і з масками жаху на обличчях. Між ними чимало жінок…
У наступній камері – дві дуже молоді і навіть після смерті красиві жінки, задушені, з шнурами на шиї. Поруч двоє немовлят з розбитими черепами. На наличнику дверей – свіжі плями розбризканого мозку
» [зі сайта: http://photo-lviv.in.ua/spohady-ivana-kindrata-abo-vylazka-v-tyurmu-na-lontskoho/].

Такі спогади, як і задокументовані факти звірств «перших совєтів» на Галичині, – непоодинокі. Багато є свідчень жахливих катувань і в інші періоди історії, хоча не завжди достеменно відомо: що з них є правдою, а що вигадкою. Але й сьогодні достатньо познайомитись із доповідями Верховного комісара ООН з прав людини про ситуацію на Донбасі, підготованими за результатами роботи Моніторингової місії ООН з прав людини в Україні, щоби переконатися: нелюди нікуди не подівались – вони посеред нас. Найгірше – по обидва боки «лінії розмежування»…

А тепер уявіть собі всіляких респектабельних, освічених і розумних «ротшільдів&рокфеллерів», чиї хитрі писки помітні не лише за спиною кожної політичної партії, а й нахабно стирчать за лаштунками всіх світових воєн і революцій, як мінімум упродовж останніх 100 з гаком років. Якою має бути психіка збоченців, котрі, заради досягнення якихось політичних чи економічних цілей, провокують і фінансуюють процеси взаємознищення десятків мільйонів засліплених полярною ідеологією людей?

Ці «джентельмени» володіють практично необмеженими фінансовими (й не лише) ресурсами і завжди контролюють що владу, що опозицію у будь-якій країні світу.
Уявіть собі їхню мотивацію!

Про таких дегенератів пише Григорій Клімов, якого прийнято таврувати всілякими поганими словами на кшталт «конспіролога» чи «антисеміта». Вчергове наведу свою улюблену цитату з творів цього автора, у власному перекладі:

Чи готують мікроби змову для вбивства здорового організму? Чи мають віруси план атаки та знищення його захисних систем? 
Я не думаю щоби у мікробів з вірусами була якась всесвітня змова проти здорових людей.
Вони руйнують та вбивають за своєю природою. Нічого іншого вони просто не здатні робити. Природа їх така.
Але, якщо хтось буде розставляти контейнери з мікробами чуми в стратегічно важливих місцях – на станціях метро, на вокзалах, в аеропортах (щоби заразити та згубити якмога більше людей), у них є якийсь план?
Якщо хтось розставляє дегенератів на стратегічно важливі посади в пресі, на телебаченні, в системі освіти, в армії, у церкві – у них є якийсь план? 
Дайте ВИ мені відповідь на це питання…

У звиклій суспільно-політичній, чи навіть релігійно-філософській площині, ми не знайдемо відповіді на запитання: якою є мотивація виродків (верховних дегенератів), та яких цілей вони прагнуть досягнути? Ми не дізнаємося навіть хто вони – поки перебуватимемо у полоні ними створеної Матриці, а тим паче – коли занурюватимемось у неї. Я можу лише згадати деякі тренди, які нас скеровують у царство півночі, котре запанує, коли стрілки Годинника Судного дня стануть на позначці «12»: лихварська система, електронний контроль (включно з біометрією), право на вбивство, знищення інституту сім‘ї, нівелювання статі, просування на керівні пости збоченців, протистояння псевдорелігійних та псевдоідеологічних полюсів, тощо.

Також можу зробити припущення шодо кінцевої мети – це добровільний вибір Царства Сатани, якщо говорити термінами християнства, або нового світового порядку в техногенно-віртуальній системі – Матриці. Це вибір майбутнього в статусі біороботів, якими правитимуть виродки на кшталт тих, котрі в 1939-1941 роках нелюдським чином мордували людей у тюрмах Галичини.

Настання півночі на годиннику Судного Дня має започаткувати процес колосального взаємознищення людства, після чого його вцілілі залишки (повірте – всі хто мають загинути – загинуть, як і ваш покірний слуга) молитимуть Антихриста, в особі Великого Миротворця, про мир за будь-яку ціну. Самі себе знищили – самі й обрали майбутнє. Таким чином, право Волі вибору, право Людини-сотворця, не буде порушене. Для простоти розуміння: це як наш однотуровий вибір – не Порошенко, а мир за «лічені години».

Чи можна щось змінити? Звісно. Стрілки апокаліптичного годинника рухаються і в зворотньому напрямку. Але для цього потрібно розуміти: що насправді відбувається і в Україні, і в світі загалом. Власне про це й намагаюся писати, хоча оптимізму жодного: ми самі рухаємо ці стрілки вперед своїм невіглаством, гординею, пихою та відсутністю здорового глузду. Тільки припинемо це робити – почнеться зворотній відлік…

Тож така моя невдячна місія провінційного «кассандра»: періодично застерігати й нагадувати – світ є трішки не таким, яким його малюють ЗМІ. Але не все так зле: слабкість ворога в його ж силі. Цього, на наше щастя, він усвідомити не може. «Чорний лебідь» може прилетіти й опівночі.

 

 

Залишити відповідь