Задушене місто (частина 3-тя)

 

 

Задушене місто, або формування квадратно-гніздового майбутнього.

Був би я конспірологом, то запідозрив би хижих рептилоїдів у тому, що вони намагаються завдяки Андрієві Івановичу знищити Львів, як один із сакральних центрів України. Але я конспіролог примітивний, тож розумію, що банально бабло перемагає здоровий глузд і почуття міри…

Кожне місто, окрім суто утилітарних функцій, має ще й естетичну, енергетичну, та езотеричну складову. Архітектурне середовище з дитинства формує в голові людини не лише стереотипи суспільного життя, а й певну символіку. Домінанти шпилів, куполів, хрестів на фоні неба – породжують дещо інші асоціативні ряди, ніж скло-бетонні паралелепіпеди.

А про естетику – то годі й говорити. Хоча естетичний несмак формують не лише кам’яні джунглі. Це й всюдисуща криклива реклама з банерів, якими обліплені наші дороги, евро-пластиковий дизайн, засмічені та понівечені парки і сквери…

Киньте оком навколо – величні кам’яниці тьманіють брудно-сірими фасадами на тлі рекламного кабацького кічу та рагулячого несмаку архітектурних покручів епохи сонцесяйного львівцепастира. А там, де архітектори спромоглися на естетичні фасади – там бариги знищили композицію недопустимими масштабами та щільністю забудови. Підійміться на Лису чи Замкову гору, й зверніть увагу, як здрібніли й загубилися храми на фоні символів вседолаючого рагулізму в районі вулиць Остроградська-Лукаша. До речі, згідно зонінгу міста, ці монстрики виросли в охоронній зоні ЮНЕСКО…

 

(друге фото з “Львівського порталу”)

Згідно Наказу ДЕРЖАВНОГО КОМІТЕТУ БУДІВНИЦТВА, АРХІТЕКТУРИ ТА ЖИТЛОВОЇ ПОЛІТИКИ УКРАЇНИ N 41 від 26.02.2001 “Про затвердження Порядку визначення меж зон охорони пам’яток”, пункт 2.7 гласить:
Зона регулювання забудови – забудована чи призначена під забудову територія за межами охоронної зони, на яку поширюється композиційний вплив пам’ятки. Ця зона призначена для збереження особливостей візуального сприйняття пам’ятки, охорони і відновлення її активної ролі в композиції і пейзажі міста, селища, села. Ця зона виконує функції буферної, перехідної та синтезуючої зони у взаємодії пам’ятки з новими об’єктами довкілля. У зоні регулювання забудови нова забудова регламентується за висотою, розмірами в плані, масштабністю.

Погляньте на зонінг того ж Франківського району і згадайте, скільки там чого будується сьогодні, й планується до забудови найближчим часом!

А тепер поставте на покритий вишиванкою стіл парадову дідівську тацю з пампухами. Потім надріть клаптями газету, настеліть її поверх покривала, навколо таці, та сервіруйте ці паперові “серветки” консервами, тюлькою, пляшками з дешевою горілкою й чорнилом і хот-догами з автозаправки ОККО. Та так тим усім стіл заставте, щоби не було видно родинної реліквії, а “пахощі” кільки в томаті вдусили пампуховий аромат. Уявили?

Те ж саме, що в цьому випадку відбувається з наповненою свіжими пампухами тацею, коїться і з пам’ятками давнього зодчества, коли їх оточують багатоповерхові ящики – вони перестають милувати око та втрачають свої споживчі якості. Як щезає апетит до пампухів, перебитий духом дешевої закуски, так і пропадає бажання милуватися бароково-рококовими мотивами на фоні агресивних паралелепіпедів. Останні не відтіняють пам’ятки архітектури, а пригнічують їх – це вже очевидно навіть для естетично незалежних мешканців і гостей міста…

Московсько-радянські комуністи не дозволили собі такої наруги над містом як бариги епохи сонцесяйного! Перші, здебільшого оточували історичну частину міста типовою забудовою, водночас розвиваючи необхідну для промислових підприємств інфраструктуру. Другі нахабно влізли зі своїм рагульським розумінням краси в саме серце княжого міста, забудовуючи кожен вільний клаптик і залишаючи всі інфраструктурні проблеми майбутнім поколінням. Розрахунок самонемічної команди залізобетонний – гроші треба вже, а війна все спише. А як не війна, то за гроші, й володіючи лохоелекторальними думками через ЗМІ, крайніх завше можна призначити.

Але в цій частині йдеться не про знищену вже наперед інфраструктуру. До цього, дасть Бог, ще повернуся. Енергетика. Енергія, фен-шуй міста – це й чистота води, повітря, гармонія середовища, обмеження впливу негативних факторів… Ну які емоції та думки провокують суцільні корки та неможливість припаркуватися на розумній відстані від того місця, куди тобі потрібно потрапити?    А повсюдно затінені дитячі майданчики, та десять додаткових автівок на одне дерево – додадуть здоров’я майбутнім львів’янам і львівцям?

Ліричний відступ. Користуючись нагодою, ще раз повернуся до щойно згаданих термінів, оскільки вони викликають неоднозначну реакцію: “Львів’яни люблять та пишаться своїм містом, а львівці вдають, що люблять, та використовують його, паразитуючи на тих цінностях, котрі самі й знищують.”
(детальніше тут: http://vgolos.com.ua/blogs/lviv_ta_yogo_lvivtsi_113484.html)
Автором терміну “львівці” є львівський письменник, гуморист, філософ і краєзнавець Богдан (Марциняк) Волошин (https://www.facebook.com/lvivsk?ref=ts&fref=ts)

Отже, важко знайти лад і гармонію в переповненій різноманітним народом комунальній квартирі, де штучно спровоковано конкуренцію за простір і ресурси, а в кльозет потрібно танцювати в черзі.  І в комуналках виростають генії, але все таки більше пияків та люмпенів – середовище таки впливає. Хто в цьому сумнівається, рекомендую поцікавитися справжнім життям “мауглі” – дітей вихованим тваринами. Такі діти вже ніколи не стають повноцінними членами соціуму…

Коли людина виростає в гармонійному середовищі, то й сама має шанс бути більше в ладу з оточенням. Візуальне сприйняття символів формує певні ціннісні речі, естетичні смаки, асоціативні рядки, ментальні конструкції. Архітектура епохи сонцесяйного формуватиме суміш “пшонка-стайлу” з квадратно-гніздовим (дискретним, фрагментарним) способом мислення. І ця загроза майбутнім поколінням даремно не дооцінюється. Але якщо Львів для львівців – то все окей і ноу проблем.

Залишити відповідь