Задушене місто. Підсумок.

Щоби зрозуміти, як за лаштунками кавово-фестивального міста знищується той Львів, який нині все ще приваблює потоки туристів але стає все більше некомфортним для його мешканців, дозвольте навести кілька цифр.

Станом на 1990 рік у Львові мешкало 802,2 тис чоловік. При цьому житловий фонд становив 11557,5 тис кв м. Себто на одного чоловіка припадало 14,41 кв м житла. Занятість населення на той час визначалася показником у 537,2 тис робочих місць. У 2008 році, в момент коригування генплану м. Львова на період до 2025 року, ці показники були наступними: населення – 732,8 тис, житловий фонд 12914,5 тим кв м (17,62 кв м на людину), робочих місць – 407,7 тис.

Згідно офіційних статистичних даних, у 2010 році на Львівщині прийнято в експлуатацію – 641995 кв м житла, 2011 р – 722727 кв м, у 2012 р – 731442 кв м, 2013 р – 675125 кв м, 2014 р – 954428 кв м, 2015 р – 1164701 кв м, 2016 р – 859164 кв м, 2017 р – 958924 кв м. Отже, з 2010 по 2017 рік загалом житловий фонд Львівщини поповнився на більш ніж 6 млн 700 тис кв м житла, з якого понад 50% припадає на Львів – приблизно 3500 тис кв м.

За січень-червень 2018 року, у Львові прийнято в експлуатацію 220381 кв м житла, що дещо перевищує динаміку попередніх років. Враховуючи кількість виданих дозволів на проектування та будівництво, а також наявність новобудов у місті, можна сміливо прогнозувати що станом на 2020 рік житловий фонд міста збільшиться щонайменше на 5 млн кв м від показників 2008 року. Якщо розрахунково прийняти 20 кв м житла на особу, то при заселенні вже сьогодні розпочатих і запроектованих новобудов населення міста зросте на 250000 мешканців. Так, це не відбудеться за два-три роки, але рано чи пізно ці помешкання заселять. Ким? Де будуть працювати нові члени львівської громади, в які дитячі садочки ходитимуть їхні діти?

Станом на 2008 рік автомобілізація становила 160 автівок на 1000 чол. Коригованим генпланом Львова (https://city-adm.lviv.ua/lmr/images/stories/arhitect/123/ug/01_genplan.pdf) її ріст прогнозувався до 300 авто на 1000 мешканців. Навіть якщо розрахувати кількість додаткових автівок, які можуть з’явитися після заселення збудованого житла станом на 2020 рік, взявши за основу цифру 250, – це 62500 автомобілів у місті! При нинішніх хронічних корках і дефіциті паркомісць – це катастрофа, транспортний колапс, який формується буквально на наших очах, оскільки забудовується кожен вільний клаптик землі в межах міста. Більше того – забудовується чим ближче до центру.

Наведу приклад – вул. Стрийська, 86, ЖК «Park Tower» (на фото), ціни від 850 дол/м кв. Містобудівні умови та обмеження видані на ТзОВ «Завод N 3». Власне хлібзавод тут колись і знаходився, але з часом був знищений і ділянка поросла чагарниками. Про приватизацію цього заводу (як зрештою і більшості львівських підприємств) ходять нехороші чутки, але залишимо це для історії. Площа земельної ділянки 0,7696 га. Площа квартир понад 17000 кв м. – це приблизно 850 мешканців. Дохід від продажу порядку 15 млн дол США – це так, для розуміння сум, котрі «гуляють» у будівельному бізнесі. Згідно ДБН Б.2.2-1-01. «Містобудування. планування і забудова населених пунктів»: «при новому будівництві в існуючих житлових кварталах мінімальну розрахункову площу для окремого житлового будинку… треба приймати відповідно до кількості його мешканців – не менш як: , 12,2 – 12,0 м2/люд. (9-12 поверхів). Отже, площа земельної ділянки для двох секцій висотою 10-13-16 поверхів ЖК «Park Tower» має бути щонайменше гектар. Наявне переущільнення забудови ділянки на 30%. «Park Tower» будується в існучому кварталі забудови. Згідно цього ж ДБН «Розрахункову щільність забудови житлового району і житлового кварталу слід приймати згідно табл. 3.1, але щільність населення житлового району при цьому не повинна перевищувати 170 – 220 люд./га, а кварталу – 180 – 450 люд./га, відповідно до типу поселень». Враховуючи наявність на цій території трьох 9-10-ти поверхових багатопід’їздних будинків, з не меншою щільністю забудови ділянок ніж «Park Tower», очевидно, що щільність населення тут приблизно удвічі перевищує гранично допустиму.
Площа підземного паркінгу «Park Tower» 4325 кв м – це означає, що тут може бути максимум розташовано 183 автомобілі, а при розрахунковій автомобілізації, прийнятій «Містопроектом» при коригуванні генплану Львова до 2025 року (300 авто на 1000 чол) паркомісць повинно бути 255.
Наведений приклад є далеко не найгіршим, але достатньо характерним.
Містобудівні умови та обмеження на цей об‘єкт за посиланням: https://www8.city-adm.lviv.ua/Pool/Info/doclmr_1.NSF/189a9b47835a82e6422566e8002d2131/41553c8bc72a6423c22580fb004957fd?OpenDocument

У 2008 році місцями для паркування було забезпечено лише 55% автомобілів. За той час не було збудовано жодного багаторівневого паркінгу, натомість, забудовано кілька автомобільних стоянок. Це при тому, що практично всі новобудови, як і у вищенаведеному прикладі, не забезпечені належною кількістю паркомісць, особливо в центральній частині міста. Коригованим у 2008 році Генпланом міста передбачалося наступне:

«Потреба в нових об’єктах паркування на розрахунковий строк – 155 тис. місць. Забезпечення по місцю проживання в новобудовах ~ 55 тис. машиномісць, будівництво нових багатоповерхових гаражів – стоянок в межах нормативної доступності ~ 100 тис. місць, переважно в шумових і санітарно-захисних зонах, непридатних для житлової і громадської забудови. Короткочасне паркування, прив’язане до об’єктів обслуговування, ділових установ та культурно-видовищних закладів, передбачається реалізувати за системами „park and walk‖ та „park and ride‖ (паркуй і дальше іди пішки та паркуй і дальше їдь громадським транспортом), із створенням безтранспортних зон в історичній частині міста, яка є ядром загальноміського центру і перехоплюючих парковок в транспортно-пересадочних вузлах на перетинах кільця магістральних вулиць з радіальними вулицями і лініями громадського транспорту. Місткість систем відповідно ~ 1 і 4 тис. місць».

Паркування в центрі міста – це окрема історія. Проте про жодне «паркуй і далі іди пішки або їдь» мова вже не йде – вільні ділянки поблизу центру забудовані, а машини паркують хто де може, зокрема й на тротуарах. Платні парковки по-львівські – це відгороджені шлагбаумом, або просто синьою лінією вулиці міста. У цих місцях ви можете на тротуарі припаркуватися за 15 чи 20 грн/год, а поруч це можна зробити безкоштовно. Якщо 10 років тому проблема паркування ще якось вирішувалась, то нині все на що спроможна влада міста – це «нагинати» Львівський університет, аби зробити підземний паркінг на площі перед головним корпусом.

Станом на 2008 рік система обсуговування характеризувалася контрастними диспропорціями: об‘єкти торгівлі та громадського харчування значно перевищували нормативну потребу, а заклади охорони здоров‘я, культури і спорту становили лише 40% від нормативного забезпечення. В останні роки практично не було збудовано нічого з перелічених об‘єктів: дитячих садочків, шкіл, парків тощо.

Станом на 2008 рік площа існуючої системи зелених насаджень загального користування складала 820 га, тобто 11,2 кв м/люд при нормі 17 кв м/люд. Генплан передбачав будівництво нових парків загальною площею приблизно 120 га – де вони? Кожен клаптики зелені, який не має статусу парку, інтенсивно забудовується. На місці того ж «Park Tower», де росли чагарники та дерева – тепер буде 70785 м куб цегли та бетону.

Повітряний басейн міста характеризується забрудненням в основному від транспорту (45.8 тис. т. за рік, тобто 95% від валового викиду). Відтак неконтрольована забудова центральної частини Львова призведе до подальшого погіршення ситуації. Зокрема через суттєве збільшення викидів вихлопного газу в корках. До прикладу, окрім масової житлової забудови на вже сьогодні, на перевантаженій транспортом вул. Стрийській, розпочали будівництво двох потужних ділових центрів: інноваційного парку LvivTech.City площею понад 40 тис кв м на місці колишнього заводу, та IT парку, площею понад 100 тис кв м і на 14 тис працівників, на території тепличного господарства. Уявляєте собі додаткове навантаження на цю транспортну артерію, та корки, які виникнуть після завершення будівництва згаданих об‘єктів і ще кількох житлових кварталів у цьому районі?

Масове незаконне (через переущільнення – це більшість новобудов) будівництво створює додаткове навантаження на інженерні мережі міста, більшість з яких знаходяться в незадовільному стані.

До прикладу, візьмемо систему водопостачання та водовідведення. Станом на 2008 рік вона складалася з:

17 шт водозаборів;
179 свердловин глибиною від 15 до 200 м;
50-ти резервуарів ємністю 223,9 тис м3;
27-ми насосних станцій підйому води;
662,8 км водогонів;
912,7 км вуличної водопровідної мережі;
245,3 км внутрішньоквартальної та внутрішньодворової мережі;
69,2 км головних колекторів (в тому числі щитовий діаметром 2500 мм);
338,1 км вуличних каналізаційних мереж;
230,7 км внутрішньоквартальних каналізаційних мереж;
15 шт насосних станцій;
10 шт електричних підстанцій;
239 комплексних трансформаторних підстанцій;
480 км ЛЕП;
916 км кабельних ліній.

Водопостачання Львова відбувається за рахунок підземних вод, котрі збираються на різних водозаборах, розташованих навколо Львова майже у всіх напрямках на віддалі від 10 до 105 км. Всі свердловини працюють круглодобово: глибинні насоси подають воду до водопровідних насосних станцій 2-го підйому, які її передають до резервуарів 7 насосних станцій в околицях Львова. Вже звідтіля вода передається безпосередньо в міську мережу або до підкачувальних станцій і резервуарів розподільчої мережі міста.

А тепер увага! Станом на 2008 рік зношеними та аварійними вважалися:

76% магістральних водогонів (505 км);
64,6% вуличної водопровідної мережі (590 км);
89,7 % внутрішньоквартальної та внутрішньодворової водопровідної мережі (220 км);
31% головних колекторів (21 км);
30% вуличної каналізаційної мережі (103 км);
32% внутрішньоквартальної та внутрішньодворової каналізаційної мережі (74 км).

Відтак хронічно трапляються поломки й аварії, внаслідок чого постійно у великих об‘ємах втрачається вода. Найголовніші проблеми водопостачання на той час: велика енергоємність та зношеність частини насосного обладнання; недостатня кількість резервуарів чистої води; немає належного обліку води, зокрема на водозаборах; існують постійні проблеми з дотриманням режиму в зонах санітарної охорони водозаборів і санітарно-захисних смугах водогонів та насосних станцій; забезпечення водою сіл із зон депресійних лійок водозаборів. Серед проблем водовідведення станом на 2008 рік варто перш за все зазначити наступні: зношеність та велика енергоємність обладнання каналізаційних насосних станцій і очисних споруд; відсутність знезараження; недостатня кількість обладнання для зневоднення мулу та невирішення питання його утилізації.

Що зроблено за цей час? З наявної на сайті Львівської міськради інформації:

26.11.2012 року: «щороку комунальне підприємство «Львівводоканал» замінює від 10 до 20 км аварійних трубопроводів. Також нові водомережі прокладають під час робіт з реконструкції доріг. Відтак, упродовж 2006-2012 років у Львові з’явилося близько 200 км нових водогонів». Сьогодні на сайті Водоканалу зазначено наявність 1607 км вуличних, внутрішньоквартальних та дворових водопроводів. Скільки з них є аварійними на сьогодні – невідомо.

21.03.2013 року: «У 2011 р. водоканал фіксував 34% втрат води. Щоб визначити, які ж реальні втрати, ми поставили лічильники у селах депресійної лійки. До 2012 р. ці села були необліковані і за звітами споживали 1,5 млн. кубометрів води у місяць – близько половини, що споживає Львів. Коли ж ми встановили лічильники, то побачили лише 400 тис. кубометрів – тобто втричі менше. Власне за рахунок цієї різниці й зріс розмір фактичних втрат води до 58%. Натомість депутати трактують ріст втрат як безгосподарність. Насправді ж ми просто з’ясували реальний стан справ». Це з інтерв‘ю керівника підприємства.

14.05.2013 року: «Відтепер 69 будинків мікрорайону Високий Замок отримуватимуть якісніші послуги з водопостачання – завершено ремонт насосної станції «Телецентр» на вул. Княжій. Ця насосна станція підкачує холодну воду до житлових будинків на вулицях Довбуша, Княжій, Кривоноса, Липківського а також у будівлі, розташовані на Високому Замку».

10.06.2013 року: «Для заміни ділянки аварійного колектора на вул.Пасічній залучатимуть спецтехніку. Оскільки колектор розміщений під скельними породами. Нагадаємо,  31 травня на вулиці Пасічній, 42 посеред проїжджої частини дороги трапився провал дорожнього полотна. Під дорогою зруйнувався столітній каналізаційний колектор, стічні води вимили грунт з під асфальту й спричинили провал. Колектору більше 100 років, діаметр – 1 м».

30.10.2013 року: «Від сьогодні і до п’ятниці у центрі міста під’єднуватимуть новозбудовані водогони. Відтак, сьогодні з 8.00 год. повністю припинене водопостачання Галицького району міста та частково Шевченківського району…».

04.10.2017 року: «Як проінформували у ЛМКП «Львівводоканал», у 2017 році комунальне підприємство уклало контракти на закупівлю 24 710 метрів погонних трубопроводів на загальну суму 13 972 223 гривень, які використовуються для заміни аварійних водопровідних мереж та прокладення каналізаційних колекторів».

На сайті самого «Львівводоканалу» ви жодної корисної інформації не знайдете.

Давайте ще поглянемо на показники виконання бюджету міста Львова в частині «забезпечення функціонування водопровідно-каналізаційного господарства»: 2017 рік – освоєно 7350 тис грн (поруч у стрічці, до порівняння, витрати на благоустрій – 268246,4 тис грн); 2016 рік – 3100 тис грн (237020 тис грн на благоустрій); 2015 рік – 2221 тис грн (174525 тис грн на благоустрій). Чому такі витрати на благоустрій? Тому що це гарна «картинка» кавово-фестивального Львова і бізнес-інтереси мера?

Підсумовуючи тему водопостачання та водовідведення. Ця, одна з найважливіших сфер життєдіяльності міста, не тільки фінансується за залишковим принципом – по ній просто немає жодної зрозумілої публічної інформації. Але навіть із наявної очевидно: загалом ситуація у цій сфері за час «правління» Садового жодним чином не покращилась…

Наведені автором дані за 2008 рік отримані ним від керівництва Львівводоканалу під час проведення аудиту підприємства.

Тепер повернімося до масової житлової забудови. Навантаження на інженерні мережі з заселенням тих мільйонів квадратних метрів новобудов усе зростатиме, а подібний стан справ як у водо-каналізаційній галузі, можна припустити, є також в інших сферах міської господарки.

Прокоментуємо ситуацію з масовим житловим будівництвом державними будівельними нормами (ДБН) 360-92 «Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень» і Конституцією. Пункт 1.3 ДБН зазначає:
«Основою проектування, планування і забудови міських і сільських поселень повинна бути попередньо розроблювана концепція їх соціально-економічного розвитку, яка забезпечить реалізацію прав і свобод населення відповідно до Конституції України». Стаття 3 Конституції України гласить: «Людина, її життя і здоров’я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов’язком держави».

Всі стратегії та плани розвитку міста, презентовані львів‘янам нинішнім мером, є лише піаром. Насправді жодної реальної, зрозумілої концепції соціально-економічного розвитку Львова не існує. Щільність населення міста в 2010 році становила приблизно 42 особи/га. До прикладу, в Києві це 35 осіб/га, Кракові – 23 особи/га, Дніпрі – 24 особи/га. Але в центральній частині Львова цей показник сягає 189 осіб/га! (М. Назарук, Львів на початку XXI століття, Видавництво Старого Лева, 2015, ст. 021). Хронічні корки, шалений дефіцит паркомісць, брак зелених насаджень та інші «досягнення» міської влади за війта Садового, які погіршують якість життя львів‘ян та їхні громадянські права – це хіба не грубе порушення Конституції України? Банальний приклад: автор іноді просто не може скористатися власним автомобілем щоби поїхати в центр міста, тому що там немає де припаркуватися, а виїхавши одного разу на прямий ефір за 50 хв до його початку (віддаль 3 км) довелося буквально кидати машину на півдорозі, припаркувавши її на тротуарі, й висолопивши язика бігти до студії телеканалу НТА. Звісно, автомобільні корки – це не лише львівська проблема, але навіщо її перетворювати в транспортний колапс отією нестримною забудовою центральної частини міста?! Риторичне запитання, правда? Дуже вже великий зиск…

На завершення ще одна містобудівельна норма:

«При забудові вільних територій їх функціонально-планувальна і архітектурно- просторова організація, поверховість житлових будинків приймаються відповідно до архітектурно-планувальних особливостей і вимог забудови міста з урахуванням санітарно- гігієнічних, протипожежних, демографічних, архітектурно-композиційних та інших вимог, рівня інженерного обладнання, місцевих умов будівництва» (ДБН 360-92 «Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень».

Приклади порушення цієї та інших норм, зокрема щодо збереження архітектурно-історичного середовища, наведені автором у наступних публікаціях:

Шпаргалка для НАБУ

Задушене місто (частина 1-ша)

Задушене місто (частина 2-га)

Задушене місто (частина 3-тя)

Звісно, цю тему можна розвивати і наводити ще багато прикладів знищення Львова під самонемічним керівництвом, але немає сенсу – розумні люди вже все зрозуміли, а щось намагатися пояснити увірувавшим у світлий образ найевропейськішого мера України – немає сенсу. Власне з цієї причини, даною публікацією автор закриває для себе тему «задушеного міста».

Залишити відповідь