Заграніца нам паможет?..

 

Заграніца нам паможет. Запад с намі… 

Чорта з два! На дружній зустрічі, презентації поїздки представників ВГО “Інші” в США, чітко прозвучала теза: ООН, ЯК ОРГАНІЗАЦІЯ, ВЖЕ НЕ ІСНУЄ.

– Так, – процитували слова одного поважного пана, – тисячі людей в білих комірцях щоденно ходять на роботу, але організації як такої вже немає…

Вже яке покоління обдурених та окрадених уповає на чарівний “захід”!

Звичайно, що не менше наївних і пограбованих скеровують свій погляд на “схід”, в імперію злого карлика, але сьогодні хочу закцентувати вашу увагу на США. Нижче парафраз озвучених вражень від поїздки, коментарів присутніх і мої власні міркування.

 

Порятунок українців є справою рук самих українців – власне так вважають наші “західні” партнери. Не можу з ними не погодитись, оскільки пишу про це п’ятий рік. Ми не те, що не потрібні й не цікаві – просто всіх замахали. Ніхто замість нас не наводитиме порядок у нашій хаті, а якщо наводитиме, то вже як господар. Що вже й відбувається сьогодні – просто нові господарі зі старими злодіями наше майно ділять…

Українська влада втратила в очах “заходу” довіру та легітимність. – Вашому президенту аплодував Конгрес США, – з докором говорять американці, – а сьогодні ми формуємо комісії, щоби розслідувати, куди щезла надана Україні фінансова допомога.

У вас немає жодної стратегії, – це звинувачення все частіше лунає з різноманітних “західних” майданчиків. У політичного “заходу” теж немає стратегії щодо України. Ймовірно стратегія є у світового “закулісся”, але це вже зі сфери “конспірології”. Білий дім поки що не знає, що робити з Україною, але це не тому, що ми такі загадкові. Просто земна кулька втрачає свою “вісь” і світ завис у точці біфуркації – тут крильця метелика можуть здійняти бурю, а не те, що порохова бочка громадянської війни в центрі агонізуючої Європи…

Нагадую, що “Інші” поїхали до Штатів з нещодавно презентованим у Києві проектом “Ахімса”

(детальніше: https://www.facebook.com/InshiiDrugieOthers/videos/1887435541503829/; http://yurko.info/як-повернути-мир-в-україну/).

Тож бесіди, в основному, велися навколо мирного врегулювання проблеми Донбасу. Незважаючи на розчарування тотальною українською корупцією, американські інституції готові фінансувати конкретні проекти, але … в рамках зрозумілої стратегії. Щодо Донбасу її не існує, як і щодо України загалом.

Якщо хтось хоче вчергове переконатися, що “Мінськ” – це тупик, охоче скеровую до своїх публікацій. Зокрема: http://yurko.info/мінський-тупик/

Але ж інших форматів немає? Немає, тому що імпотентна зовнішня політика колонії не передбачає власну позицію. Власна позиція – це формат “Будапештського меморандуму”, але він об’єктивно ставить у незручне становище підписантів: Британію, Росію та США. Хіба ж може НЕукраїнська влада ставити незручні запитання своїм хазяям?..

І щоби там не стверджували ЗМІ – нікчемний юридичний формат “мінських” переговорів об’єктивно не призведе до вирішення проблеми. Вона теж “зависла”, але при цьому практично щоденно гинуть люди. Взаємна ненависть росте з кожним убитим і пораненим. Війна – це не турнір благородних рицарів. Поділ на “білих” і “червоних”, чи “наших” і “німців”, та “героїзація” кожною стороною “своїх” – це лише продовження війни в ідеологічному форматі.

Насправді “війна – це найбільше свинство, яке коли-небудь винайшов рід людський” (http://yurko.info/була-війна/). Один з присутніх сказав наступне: якщо два-три роки тому Донбас можна було порівняти з пораненим пальцем, то сьогодні це вже гангрена. Поки тривають геополітичні торги “підвішена” ситуація багатьом вигідна: корумпованій українській владі для підтримки в інформаційному полі “не перешкоджайте нам красти АТО “путіннападе”; московському цареві для активації міфу “русскава міра” та некромантії “дєдиваєвалі”; “заходу” – для торгів з “кремлем”, заробітчанам-мародерам…
Тільки не вигідна тим, хто втратив на війні рідних і близьких. Останніх меншість, адже суспільство хворе роздвоєнням: де кров іллють, а де горілку п’ють.
Фінал Євробачення та загибель кількох мирних жителів Авдіївки – це символ масової шизофренії…

Донбас перетворюється в різновид Чорнобильської зони. Чим далі – тим більш комплексні й системні рішення повинні прийматися.

 

Нинішня влада, яка перебуває в стані внутрішньоолігархічної війни, такі рішення приймати не спроможна.
Стратегії немає, “мінські угоди” не виконуються, навіть про гучно розрекламовану “дорожню карту”, яка мала бути затверджена “нормандським форматом” ще в листопаді 2016 року, всі тихенько “забули”…

 

Ситуація об’єктивно ускладнюється зупинкою промислових підприємств – інертна маса місцевого пролетаріату залишається без роботи. Єдиний шлях в “ополчєніє”? Останнє ніхто даремно годувати не буде, а це означає, що виникає “спокуса” скерувати його “впєрьод”. Привід? До прикладу: наміри “хунти” ліквідувати “православіє”. Враховуючи те, що сьогодні окуповані території перетворилися в інформаційне гетто московської пропаганди, цього буде достатньо. За “Святую Русь” і “свободу Новоросії”, безробітні й глибоко зомбовані московською пропагандою, озброєні сучасню технікою та підкріплені професійними військовими, добре оплачувані православні “хрестоносці” можуть місцями зламати лінію нашої оборони і перевести конфлікт у дуже “гарячу” фазу…

Це сценарій кривавого поділу України, про який застерігаю ще з Майдану…

Який вихід із ситуації? Цілком погоджуючись із планом “Ахімса”, вважаю, що успішна його реалізація потребує пошуку спільного, того, що може об’єднати розділених ненавистю людей. На мою думку, таким фактором є створення конституційних територіальних громад, коли енергія скеровується на творіння – організацію й облаштування своєї домівки. Успішні приклади зростання громадянської активності навіть у випадку фейкової децентралізації через створення ОТГ, вселяють надію, що така думка має право на існування.

Але це окрема тема, до якої періодично повертаюся. У будь-якому випадку: порятунок потопельників – це справа рук самих потопельників. І чим швидше ми це зрозуміємо – тим більше з нас уціліє.

Залишити відповідь