Жовтневі рефлексії.

Поки пив на кухні чай, переглянув шматок репортажу про китайське місто Шеньчжень, населенням з пів-України, 20 мільйонів. Розумне місто, в якому через повсюдні відеокамери оператори контролюють усе – від ситуації на дорогах і техногенних проблем, до защепнутого паска в авто та дрібних крадіжок. Тож у місті практично не буває порушень правил дорожнього руху та відсутні корки на дорогах і злодійство. Всі інженерні мережі та комунікації теж контролюються комп’ютерами. Паперовими грошима розраховуються хіба туристи, а місцеві навіть на базарі платять … за допомогою смартфону!
Це так, симпатикам великих звершень нашого самонемічного мера з його нікчемними велодоріжками та епохальним трамваєм на Сихів, до відома 🙂
***
Що стосується Каталонії. Непотрібною є дискусія – хто там правий, а хто ні. Як і всілякі паралелі щодо виходу України зі складу СРСР чи сепаратизму на Донбасі. Ключове запитання – кому це вигідно. Але відповіді на нього ми не знаємо. Коли мова йде про розвал СРСР, вигодонабувач відомий – містер Долар, коли мова про гібридно-ґешефтну війну, теж очевидно – кремлівська та печерські зграї, вкупі з тими, хто примножує на війні свої статки. Побачимо що буде в Іспанії, хоча мова йде, як на мене, про розвал Європи…
***
Родзинкою всього світового вар’ятства є взаємні люб’язності та міряння ядерними піпіськами Ина і Трампа.
В жовтні США скеровують авіаносну ударну групу до берегів Корейського півострова, начебто для спільних навчань з південнокорейськими збройними силами. Водночас Трамп заявляє, що переговори з КНДР є намарними…
***
Підсумовуючи. Технологічні досягнення Китаю – це легкий прототип техногенної цивілізації, в якій люди божеволітимуть від монотонного регламентованого життя та чітких правил. Таке собі електронне рабство. Для запровадження Нового Світового Порядку на віки, насамперед потрібен загальносвітовий хаос. Тож підпалюють земну кульку в різних місцях.
Нам залишається бути мудрими і пильними, бо коли світ котиться в прірву, то залишається або зачепитися за яке деревце й повиснути, або … злетіти…

1 жовтня 2017 року.

***

Муляє одне питання. Допомога воякам, особливо пораненим – це справа благородна. На початку тієї ґешефтної війни – об’єктивно необхідна. Минуло три роки, а люди й далі щось шукають, збирають, везуть…
І я зараз не про тих, котрі роблять на цьому піар, або купляють індульґенції для своєї припорошеної душі, а про тих, котрі щиро, за велінням серця.
І в цей же час, коли стільки народу й надалі волонтерить, наші “переможці “Революції Гідності” все крадуть, крадуть і крадуть…
Скільки проблем армії, чи потреб поранених, можна було б вирішити тільки за 6-ть, як мінімум, мільярдів долярів (!), вкрадених через Приват при сприянні НБУ?!
А скільки у нас чиновників, котрі мали би ті проблеми вирішувати, власне за це й отримуючи зарплатню?
Можи ми щось лукавимо самі перед собою? А може не тим займаємось, і вектор зусиль армії волентерів мав би бути спрямований на те, щоби змусити владу виконувати належні їй функції?
Ато так виходить, що то АТО стало дивним “робінгудством” – бідні щось збирають з бідних і бідним віддають, а ті що крали, ті й далі крадуть.
Особливо гидко, коли дещицю з вкраденого, під фото-теле-камери, везуть на “схід” і потім це гордо “розшарюють” у фейсбуку чи кишенькових ЗМІ…
Ні на кого персонально не натякаю. Просто коли вчергове десь прочитав про “допомогу фронту”, то відчув якийсь внутрішній дискомфорт – щось тут не так. І в результаті такі ось думки й виникли…

2 жовтня 2017 року.

***

Нє чітал, но асуждаю.
Ага, це я про себе. А точніше – про гучно анонсований закон щодо “реінтеграції Донбасу”. Він апріорі є нікчемним. Хоча й не п’ю, але на плящинку віскарика годен закластися. Шкода – арбітрів немає.
Вибачайте за таку безапеляційну самовпевненість, але дозволю собі про це сказати так, як говорив про неіснуючо-нікчемні “мінські угоди”. Вкотре нагадаю – самих угод або немає, або вони таємні, тому що існує лише план заходів на їх виконання. Отже – майбутній документ є гімна вартий.
Ще раз перепрошую.
Мої висновки грунтуються на відсутності стратегії та узгодженої політичної оцінки.
Перша річ – це шлях розвитку нашої держави. Його, у влади хибнокомпетентних клептократів, немає – вважати стратегією план тотального дерибану та перерозподілу власності – язик не повертається.
Друга, мала б дати відповіді на наступні запитання: що саме відбувається на Донбасі (шизофренія в оцінках – війна-АТО не рахується), ким є для України Росія, чим для нас є ЛНР/ДНР і ким їхні громадяни, хто такі “ополченці” і т.д. і т.п.
Дані оцінки, після трьох з гаком років гібридно-гешефтно-громадянської війни (про що, нариваючись на істерику наших ура-патріотів третій рік і пишу) мали б бути зроблені та конкретизовані Законами України. Їх немає. А без того, ухвалювати якісь законодавчі акти про “реінтеграцію Донбасу” – це піар та окозамилювання лохо-електорату.
Заради уникнення дурних дискусій, вкотре скажу про термін “громадянська війна”. Те, що так вважає Папа, акцентувати не буду. Звісно, що ця назва не відповідає суті збройного конфлікту, названого АТО. Але частково таке визначення 100% випливає з нікчемних “мінських угод”, якими, як і фіговим листочком “АТО” прикривають очевидну срамоту процесу поділу України.
У нас там, у мінському плані заходів, зазначені вибори на території ОРДЛО. Пригадуєте? Фігня, що це суперечить Конституції, але принаймні участь у виборах, де-юре, поки що передбачена для громадян України. Мешканців окупованих територій, ніхто громадянства не позбавляв. Думаю, що далі продовжувати немає сенсу – неприпорошеним і так все зрозуміло, а членам секти “Рошен”, щось тлумачити немає сенсу.
Так що, дорогі мої, коли читатимете припорошені чи самонемічні коментарі, пам’ятайте – вас просто розводять.
Лоха зручно “доїти”, поки він розкрив “варєжку” й “хаває” ту “туфту”, якою його годують інформаційні кілери “правильних пацанів”…

3 жовтня 2017 року.

***

Не так давно приплентався до хати і позиркав у стрічку новин – що там наш чудернацький закон по Донбасу? Ні, не прийняли, але шоу влаштували. Ну як малпи, бандерлоги з “Мауглі”, бігме.
Свою думку, щодо цього нікчемства, вчора написав:

Передчуття великої війни…


Закон, який у правовому полі фіксує “збройну агресію”, що, за Конституцією та законодавством України вимагає оголошення стану війни з Росією, водночас імплементуючи в законодавче поле нікчемні “мінські угоди” – це АНТИКОНСТИТУЦІЙНИЙ нонсенс, який не варто й обговорювати.
Але кому та нещасна Конституція потрібна? В країні, де закон як дишло, хто би то переймався дотриманням норм неодноразово спаплюженого Основного Закону?
Тільки не ці високоінтелектуальні, часто з двома вищими освітами та широким кругозором, народні обранці (на знимці). Вони вище будь-яких законів, адже їх породжують. А всім відоме Тарасове : я тебе породив, я тебе і вб’ю (будете це переповідати депутатам, то конче уточніть, який Тарас таке казав).
Отже, в нашім верховнім клюбі були дибати щодо Донбасу та троха щодо Криму…
Нині вночі когось будуть переконувати, нагинати, купляти… Заради чого?
На парляментськім комітеті, склад якого вражає своєю зірковістю (список зірок тутечки: http://komnbo.rada.gov.ua/komnbo/control/uk/publish/article…), якийсь припорошений достойник уповідав, що без прийняття того закону, наші “партнери” не продовжать санкції проти Росії. Говорив то чоловік з таким серйозним виразом обличчя, що захотілося кликнути санітарів з Кульпаркова – це ж воно, курва, відповідає за національну безпеку та оборону, страшно!
Уявіть собі обличчя якого західного політика, коли йому правник розтлумачить суть закону: Росія – це агресор, у нас з нею війна, але ми її не оголошуємо, тому що є партнерами за “мінськими угодами”, які, хоча й суперечать законам і Конституції України, але нами виконуватимуться, зокрема в частині “посилення та поглиблення добросусідських відносин між територіальними громадами, органами місцевого самоврядування окремих районів з адміністративно-територіальними одиницями Російської Федерації…”
І тепер найважливіше: 90 відсоткам населення країни (з того що залишилося) – то все є до сраки. Ніхто не буде аналізувати ні план заходів на виконання нам невідомих або неіснуючих “мінських угод”, ні порівювати їх з Конституцією, а тим паче – читати той скандальний законопроект. Але не це страшно. Страшно насправді те, що тих 90% будуть мати з цього питання “своє мнєніє”…
А потім знову оберуть подібних інтелектуалів до законодавчого органу, якщо…
Якщо, після прийняття цього закону, не вийде в Росії на трибуну Гасударствєннай Думи хтось на кшталт Жиріновського і не “переконає” сабравшихся, що Україна прийняла Закон, яким, згідно своєї Конституції, фактично оголосила їм війну.
Якщо це шоу робиться заради того, щоби дати хоч якийсь юридичний привід Росії розпочати широкомасштабне вторгнення – нема питань. Якщо прийняти подібний “закон” – є вимога “заходу” – то це виглядає ще сумніше…
………………………………………………………………………………….
Для тих, хто не читав мій допис “Передчуття великої війни…”, ще раз коротко розтлумачу свої перестороги: Конституцією та законодавством України передбачено оголошення стану війни “у разі збройної агресії”. Якщо ВРУ приймає Закон, в якому зазначена “російська збройна агресія”, то Росія це може потрактувати, як початок процедури оголошення їй війни, оскільки цього вимагає Основний Закон України.
Який сенс провокувати Путіна таким законопроектом, який водночас легалізує неіснуючі (невідомі) “мінські угоди”, що вже порушені – я не розумію. Це або якась геополітична постанова наших кураторів, або звиклий “довбо…ізм” нашої влади…
Ага. Дякую Сергієві Коханському за епічне фото!

6 жовтня 2017 року.

***

Про Майбутнє.
Україна потребує не просто кардинальних змін, а зміни “системи” в цілому. Тут варто зазначити, що мова йде про екосоціогосподарську систему загалом, а не про окремі її складові, на кшталт системи політичної.
Якщо порівняти сучасну державу з будинком, то вона нагадує табірний барак, в якому кращі місця хитрістю й обманом зайняли люди, котрі потайки ненавидять усіх інших його мешканців. Ця жменька “лідерів” облаштувала у своєму куточку “євроремонт”, хоча весь будинок знаходиться в аварійному стані. Тому реформи, хоча й не вирішують проблеми занепаду та загибелі країни, але можуть хоч якось укріпити державну споруду, щоби та не обвалилася передчасно. Проте, хтось у цей час повинен займатися й будівництвом нового житла. Хто і якого?
У безконечному числі варіантів майбутнього, шанси на успішну реалізацію має такий, чий вектор отримає найбільшу соціальну енергію. Соціальна енергія – це воля (усвідомлений намір) людей приймати участь у процесі творіння майбутнього. Соціальну енергію можна отримати двома шляхами:
Купивши її за гроші
Пробудивши (захопивши її носія) ідеєю
На практиці працює лише перший варіант, оскільки більшість ідей людям доносять засоби масової інформації, котрі, в свою чергу, підконтрольні тим, хто управляє фінансовими потоками. Тому, ви знайдете масу футуристичних прогнозів в тренді техногенно-віртуальної системи, але не зустрінете у масовому викладі візій майбутнього заснованого на природній системі.
Природня система – це реальна взаємодія людей між собою і Природою у спосіб гармонії, взаємодоповнення та творіння ресурсів екосоціогосподарської системи.
Техногенно-віртуальна система – це домінуюча віртуальна комунікація в конкурентному середовищі та боротьбі за ресурси.
В першій людина є Творцем, у тім числі ресурсів та енергії. В другій – споживачем. Тому тренди техногенно-віртуальної системи об’єктивно замінюють природні ресурси та джерела енергії на штучні. До прикладу – натуральні продукти харчування на генномодифіковані.
Природні тренди формують принципово іншу систему цінностей, в якій, за формулою Миколи Руденка, “Енергія Прогресу” домінує над “Ентропією”, а явище “потреблядства” (перепрошую за цей влучний термін) є ганебним.
Рушієм техногенно-віртуальної системи є гроші, засновані на лихварстві. Перевернута піраміда грошово-кредитного мультиплікатора може зрівноважитися лише пірамідою абсолютної диктатури. Власне цей експиримент під брендом побудови комунізму проходив у СРСР, а сьогодні в числі інших відбувається, до прикладу, в Північній Кореї. Відповідно, всі домінуючі суспільно-політичні тренди, підтримані “наукою”, є спрямовані на на фомування єдиного світового центру управління людством, з одночасним контролем над його енергетичним потенціалом та споживанням ресурсів.
Боротися з цими трендами немає сенсу – вони формують систему, котра в кінцевому результаті знищить сама себе, або буде знищена Природою, у відповідь останньої на наругу над собою.
Отже, одним із принципів творіння Майбутнього є НЕучасть у трендах техногенно-віртуальної системи. Остання моделює майбутнє, перетворюючи людей у біологічних роботів – ресурс для свого обслуговування. Натомість, будь-які природні форми взаємодії, починаючи від вирощування (споживання) натуральної їжі – це паростки того, що неминуче проросте на руїнах нашої цивілізації…
На фото: фрагмент храму в околицях Гокарни. Індія. Про символи, ще якось детальніше напишу.

7 жовтня 2017 (з ранішого фейсбучного допису)

***

Багато розумних, але з почуттям міри й совісті людей, не підуть працювати в нинішню систему. Мудрий чоловік не підпише документ, за який може отримати тюремний термін, але він знає, як мінімізувати ризики й де можна “позловживати”. Тож іноді йде на ризик, адже, крім ненормальних зарплат всіляких бальчунів, є цілком незначна оплата праці рядових чиновників. Проте, не зловживає, бо знає – халяви насправді немає і за все доводиться платити.
Не вірте, що багаті й “успішні” є щасливими. Насправді це не так, швидше навпаки, але це окрема тема…
Часто, навіть зменшуючи ризики й маючи почуття міри, така людина все одно не підпише потрібний начальству документ, адже коли цим документом розкрадаються гроші, скажімо, на лікування поранених, то на перешкоді стане совість…
Коли в державі найактивніші та роботящі виїжджають за кордон, а найпатріотичніші йдуть на фронт, то щезає найважливіший ресурс – людський. В результаті, паразити при владі починають продавати все що можна і залазити в борги, розкрадаючи позичене. Тому потреба в не дуже розумних циніках зростає. Часто – це зелена й амбітна молодь, такі собі офірні цапки та кози, але не бракує і відвертих, рафінованих негідників, серед яких найхитріші швидко досягають кар’єрного успіху.
Аналогічно в бізнесі домінують ті, хто не обтяжений атавізмами моралі. Особливо потужно відбір фаворитів проходить у наш час об’єктивної концентрації все більших ресурсів у все меншої кількості людей. Власне максимальна концентрація бабла в мінімальної кількості дегенератів і є об’єктивною особливістю лихварської стстеми. Тому конкуренція стає все жорсткішою, а відповідно моральні цензи все нижчими.
Наступна сходинка в пекло – це наповнення владних пірамід збоченьцями. Чому статеві відхилення стають нормою, а за найменшу критику в соцмережі всіляких пупарасів, тебе посилають в бан? Майбутньому Страшному СУДу (світовому уряду дегенератів) потрібні розумні й цинічні виродки. Таких багато серед сексуальних збоченьців і щоби майбутні топ-менеґери не страждали від почуття меншовартості, їм створюють максимально комфортні умови для розвитку та кар’єри…
Це вам маленький ескіз для розуміння того, що відбувається в Україні та світі загалом.
Ну і власне чому нас (білих людей, слов’ян, арійців – всі ці терміни відносні) знищують – за природність і непокірність. А також через те, що ми можемо стати форпостом нової екосоціогосподарської системи майбутнього, коли вся гора страждання (фінансова піраміда) на якій сидять верховні виродки, провалиться просто в пекло.
Для цього потрібна одна засаднича річ – розуміння критичною масою людей того, що відбувається насправді.
І ще одне. Вже нині сказав у одній розмові: все це не є приводом для песимізму. Нас планово знищують вже не першу сотню літ, але ми маємо три колосальні переваги.
1. На нашім боці Природа і вона все сильніше вносить корективи в розбудову техногенного майбутнього за парканом електронного концтабору.
2. Сама лихварська система прямує до самознищення, тому намагається встигнути за будь-яку ціну захопити найважливіші ресурси, зокрема українську землю.
3. Кожна їхня перевага, при усвідомленні людьми реального стану речей, перетворюється на їхню поразку.
……………………………………………………………………………………………
Цікаво, скільки реально людей розуміє про що йдеться?

8 жовтня 2017 року.

***

Моцні хлопи наші дипломати, кажуть: хоча зустріч Волкєра з Сурковим, щодо України, була тет-а-тет, без українських представників, але “наші західні партнери” нам всьо розкажут. То так тре розуміти, шо їх на такі зустрічі не беруть не тому, що долю країни вирішують старші пацани без неї самої, а тому, що наші матолки навіть не зрозуміють про шо ся говорить?

9 жовтня 2017 року.

***

ШИЗОФРЕНІЯ.

Нині оракул-зомбоящик мене роззлостив!

Взяв си йогурта, “Молокію”, андрута зі згущонков, троха родзинок і клацнув пультум. А з 5-го, найчеснішого, на мене пані генпрокуророва глип – аж в грудєх холодно стало! І так уповідає, так уповідає який Левченко неадекват, бо як Парубій кидав ті шашки з димом, то було проти Росії, а тепер летять шашки “за”, через те, що в тім важнім законопроекті 7163, “про особливості державної політики із забезпечення державного суверенітету України над тимчасово окупованими територіями в Донецькій та Луганській областях” написали, що Росія “здійснює збройну агресію проти України та тимчасову окупацію частин її території”.
Пр-р-р-у-у. Нє ганітє лашадєй, гаспажа Луценко!

Дорогі мої друзі, я дуже ся стримую аби не матюкатися, але ще раз мушу сказати – не вірте вухам своїм! Читайте ДОКУМЕНТИ. З того 7163, котрий розміщений на сайті ВР:

Стаття 7. Під час здійснення органами державної влади України, їх посадовими особами політико-дипломатичних заходів із відновлення територіальної цілісності України в межах міжнародно визнаного кордону України забезпечується пріоритетність виконання безпекових положень Мінського протоколу від 5 вересня 2014 року, Мінського меморандуму від 19 вересня 2014 року та “Комплексу заходів” від 12 лютого 2015 року з метою створення необхідних умов для політичного врегулювання відповідно до норм і принципів міжнародного права та законодавства України.

Водночас, вкупі з 7163, прийняли ще один законопроект, 7164, яким на рік продовжили дію нікчемного закону про особливості місцевого самоврядування в ОРДЛО.

Тепер по-суті – про що насправді ті закони. І прошу то розповсюдити, бо матолки ся надивлять телєвізії і будемо мати вічне чоколядове майбутнє, в таких трунах, як нині ся відкрила на Подолі.

Отже. Попри хоробру риторику, законодавчим продовженням якої, згідно Конституції, має бути оголошення війни Росії, прийняті законопроекти легалізують нікчемні “мінські угоди”, згідно яких, так звані терористи, насправді просто “УЧАСНИКИ ПОДІЙ” – це чітко прописано в Законі 7164, і НЕ ПІДЛЯГАЮТЬ кримінальному переслідуванню. Більше того, з Росією ми маємо “дружити” (в тому ж Законі), на території ОРДЛО провести вибори, а ментів, суддів і прокурорів призначати за погодженням з органами місцевого самоврядування…

Чудово! Я “ЗА”. За мир, дружбу, жвачку. Але давайте тоді називати речі своїми іменами. ЗА ДУХОМ МІНСЬКИХ УГОД (ага, вкотре – їх немає або вони таємні, бо є тільки план заходів на їх виконання), у нас ГРОМАДЯНСЬКА ВІЙНА. Це не я стверджую. Навіть не Папа, який назвав цю війну братовбивчою. А ці угоди, імплементовані в наше чинне законодавство! Петро Олексієвич розуміє – під чим підписався? Нє? То най перечитає біографію Мілошевича.

Цей Закон 7163, вкупі з невід’ємним 7164, є документальним підтвердженням шизофренії, про яку вже втомився писати! Ну як можна в однім документі називати Росію агресором і в ньому ж узаконювати наступне:

“Обеспечить помилование и амнистию путем введения в силу закона, запрещающего преследование и наказание лиц в связи с событиями, имевшими место в отдельных районах Донецкой и Луганской областей Украины.”

“В первый день после отвода (військ – авт.) начать диалог о модальностях проведения местных выборов в соответствии с украинским законодательством и Законом Украины “О временном порядке местного самоуправления в отдельных районах Донецкой и Луганской областей”, а также о будущем режиме этих районов на основании указанного закона.
Незамедлительно, не позднее 30 дней с даты подписания данного документа, принять постановление Верховной рады Украины с указанием территории, на которую распространяется особый режим в соответствии с Законом Украины “О временном порядке местного самоуправления в отдельных районах Донецкой и Луганской областей” на основе линии, установленной в Минском меморандуме от 19 сентября 2014 г.”

“Восстановление полного контроля над государственной границей со стороны правительства Украины во всей зоне конфликта, которое должно начаться в первый день после местных выборов и завершиться после всеобъемлющего политического урегулирования (местные выборы в отдельных районах Донецкой и Луганской областей на основании Закона Украины и конституционная реформа) к концу 2015 года при условии выполнения пункта 11 – в консультациях и по согласованию с представителями отдельных районов Донецкой и Луганской областей в рамках Трехсторонней Контактной группы.”

Це з “мінських угод”. Вчитайтеся! Це навіть не федералізація – це початок конфедерації на московський манер. Для тих, хто припорошений і в танку – це запуск сценарію кривавого поділуУкраїни.

Не вірите? Читаємо далі:

Проведение конституционной реформы на Украине со вступлением в силу к концу 2015 года новой конституции, предполагающей в качестве ключевого элемента децентрализацию (с учетом особенностей отдельных районов Донецкой и Луганской областей, согласованных с представителями этих районов), а также принятие постоянного законодательства об особом статусе отдельных районов Донецкой и Луганской областей в соответствии с мерами, указанными в примечании 1, до конца 2015 года.

На основании Закона Украины “О временном порядке местного самоуправления в отдельных районах Донецкой и Луганской областей” (це отой продовжений Законом 7164 – авт.) вопросы, касающиеся местных выборов, будут обсуждаться и согласовываться с представителями отдельных районов Донецкой и Луганской областей в рамках Трехсторонней Контактной группы.

(детальніше тут: http://yurko.info/мінський-тупик/ і тут: http://yurko.info/передчуття-великої-війни/)

Нагадаю, що “Тристороння контактна група”, це уповноважена група представників України, ОБСЄ та Росії…

Я думаю, що далі продовжувати немає сенсу – розумні все зрозуміли, а дурням пояснювати – шкода часу.

Ілюструю картиною шведської художниці, хворої на шизофренію. Як і вся наша країна…

9 жовтня 2017 року.

***

– Тільки людина з ненормально розвинутою жадобою влади (подавлений садистичний гомо-маньяк) може перемогти в бійці за владу. Це аксіома дегенерології, – так писав Григорій Клімов, якого не дуже люблять “офіційні” науковці. Проте, кинувши “втомленим оком” на верхівки владних пірамід, важко не погодитись з цією тезою.
На превеликий жаль, рефлективний піїтет до влади виховує церква в особі тих отців, які за гроші вославляють місцевих панків-прихожан. Мова не про церковних меценатів, на кшталт гетьмана Мазепи, а про рагулькуватих хрунів, які тицяють священику кількасот долярів “на церкву”. Як правило – це політики та містечкові олігархи, які, купуючи індульґенцію, водночас платять за піар.
Сама Церква, як і будь-яка інституція лихварської системи, є залежною від грошей. Завдяки Біблії, в якій багато цитат, на кшталт “всякої влади від Бога”, отці-хабарники легко знаходять собі оправдання. Також є частина цілком доброчесних церковних діячів, які ставляться до життя-буття з філософської точки зору. Такі розуміють, що така влада як у нас – то таки від Бога. Але в якості Кари Божої. За тупість і розумову лінь, за мізки, засрані випорожненнями з олігархічних теле-аналів, за лакейство та холуйство – за всі ці типові лохо-електоральні “достоїнства”. Люди з подібним розумінням і тримають на своїх раменах, зруйновані лихварством зсередини, релігійні інституції. Та не лише релігійні…
А сам допис, як рефлексія на стрічку новин, про мотивацію. Мотивація збоченьця, який свою неповноцінність прагне компенсувати владою, та мотивація людини усвідомленої реального стану справ – це дві великі різниці, як кажуть в Одесі.
Той самий отець, який приймає доляри від “мецената”, може їх покласти в кишеню й славословити політичну курву у вишиванці, а може тими грошима розпорядитися на добру справу, повідомивши “десятку” про щедрого офірувальника. І тут важливий контекст повідомлення й людське розуміння мотивації тих щедрот.
На превеликий жаль, складається враження, що домінує такий підхід, з яким зіткнувся на Івано-Франківщині, коли в якомусь збідованому селі бабуся мені заявила: ми знаємо вже за кого голосувати, нам пан Кіндій (кандидат у ВР від самопомочи) на церкву 300 долярів дав…
Але внутрішні порухи душі, себто мотивація, часто бувають таким собі коктейлем людських уподобань і переконань, а ще й приправлених суворою об’єктивною реальністю, що розібратися в тому сам чоловік не годен, а зі сторони – то цілком без шансів. Тож мудро сказано про “не судіть і не судимі будете”.
Не засуджуйте, намагайтеся зрозуміти, але не дайте себе здурити, бо часом усе банально. Як кажуть наші сусіди: кєди нє вєш о цо ходзі – ходзі о пєнєндзи”…
Моя мотивація цього спонтанного допису – це теж внутрішній “коктейль”, але з чітким розумінням того, куди нас ведуть, і природнім небажанням потрапити під ніж різника…

10 жовтня 2017 року.

***

Поки 5 хв. випив си на кухні йогурта зі смачним рогаликом, то почув з оракула-зомбоящика «Голос Америки». Там якийсь пан з ЄБРР розповідав, який файний наш президент, і яка добра пенсійна реформа…
Але ціль «доброго пана» зрозуміла – ЗЕМЛЯ. Наша рідна українська земелька.
І так собі примітивно-конспірологічно міркую, що при політичнім житті наше однотурове щєстя тримає власне земля. Та земля, яку вже розібрали й розікрали і тепер хочуть позбавлення тубільних українців останнього ресурсу, узаконити. Видно наш пан напівлегітимний шось обіцяв, і зграя гієн чатує, коли він переламає народний хребет через коліно й дотисне самонемічний парламент.
Тому чоколядова пастка замикається – якщо землю дадуть офіційно розпродати, то вгадайте – кого назначать офірним цапом аби випустити пару відкладеної справедливости? Ага, «мінський капкан» моцно тримає за яя. А якщо нинішні з продажем зволікатимуть, то підтримають тих, хто на це погодиться.
Якщо ж такі в достатній кількості не знайдуться – то путіннападе і ділитимуть вже в окремих напівдержавних утвореннях.
Тож будь-яка політсила, котра твердо виступатиме проти остаточної приватизації держави, буде витіснена на марґінес. Це таке ж тавро як і піїтет до традиційної орієнтації та природніх національних цінностей – з тебе роблять маргінала, конспіролога, антисеміта та змішують з інформаційним лайном.
ВСІ політичні сили проходять тест по «ключових» питаннях – ставленню до Голокосту, сексуальних меншин, продажу землі, тощо. Хочеш бути у великій політиці – мусиш «саатвєтствовать». Ні, звісно потрібні й ті, хто має іншу думку, але вони завжди підконтрольні…
«Немає на світі ні пролетарського, ні навіть комуністичного руху, який не діяв би в інтересах грошей (при цьому так, що ідеалістами серед його керівництва цього ніколи не усвідомлюється), в тому напрямку, який грошам бажаний, і настільки, наскільки цього бажають гроші” – писав Освальд Шпенглер у книзі “Сутінки Європи” майже 100 років тому!..
Тож добрим але зашореним людям, раджу поміркувати – чому в нашім улюбленім Ізраїлі вся земля належить державі, а матолкам, зіпсутим модними економічними теоріями, пропоную почитати праці фізіократів, а найперше – Миколу Руденка…
Повертаюся до праці, а всім бажаю доброго закінчення п‘ятниці 13-го…

13 жовтня 2017 року.

***

Народ перетворюють в стадо і батогом, і рошенівсьою канхфеткою.
З одного боку апарат державного насильства. З повзучою »чіпізацією», насильною толерантністю, підняттям тарифів, всілякими договорами приєднання, при повній імпотенції Антимонопольного комітету…
З іншого – подачки. Декомунцізець, Безвіз, субсидії (теж саме перепомповування бабла в кишені олігархів), а тепер подачка у вигляді «збільшення» пенсій…
Та то як би вам обтяли по самі помідори, а потім головку назад пришили – це суть пенсійної реформи в контексті фінансового геноциду!
Бігме, людям пороблено. Вони НЕ ХОЧУТЬ чути як їх намахали з приватизаційними сертифікатами, як вкрали Нацбанк, як прихватизували майно, як кинули валютними кредитами, як дограбували постмайданним обвалом гривні…
Людиська, отямтеся. Всім місця зализувати шоколадну дзюрку не вистачить! Там черга штатних і вислужених «патріотів»!
Я коли побачив у стрічці елементи сором‘язливого захоплення реформами від гройсмана – мало не отетерів!
Ну овочі, буквально, овочі…
На знимці «овоч» від Наталки Новікової.

14 жовтня 2017 року.

***

Усіх щирих вітаю! Тих, хто вірить у Матір Божу та Покров її, і тих, хто боронить Україну. Шана вам! Бо вас, насправді, мало…
З‘юдеїзоване християнство, на мою думку, має мало спільного з ученням Христа, як одного з Вчителів людства. Настільки ж мало, наскільки Дух Воїна має спільного з сучасною армією, в якій тлусті ґешефтярі-генерали поставлені пиляти бюджет, а не займатися стратегією оборони.
Христос, у праведному гніві, виганяв торгашів з Храму, а нинішні попи їм поклоняються більше, ніж Йому. Любов і прощення – немають нічого спільного зі страхом і покорою перед «сильними світу цього». Бог є в серці, а не на таці. І він не продає індульґенції за гроші. Ба, ви не відкупитеся від нього допомогою війську, вославляючи бариг, котрі це військо знищують. І пафосною набожністю не викупите гріх псевдо-патріотизму.
Воїни – це не алко-мародери та ґешефтярі. Справжні мають мужність дивитися в очі Смерті на служити народу, а не напівлегітимним клептократам. Їх знищують у першу чергу. Їм, як колись сказав Сашко Білий про справжніх патріотів: приготовані долари або кулі – кого не куплять, того вб‘ють.
Моє найулюбленіше свято, нині нагадує гасло «Слава Україні!» – таке ж запльоване нещирістю та спаплюжене устами цинічних брехунів. Фальш іржею роз‘їдає що Покров, що Дух. Символ Божого захисту нагадує церкву зі старого фільму «Вій», зі стін якої повилазила чортівня на заклик відьми-панночки…
Це Свято влада спаплюжила своєю бридкою хуцпою, розтиражованою легіоном її бісів-прислужників. Мародерам-ґешефтмахерам вигідна війна і вони сакралізують її, щоби виправдати власну нікчемність та приховати свої злочини. Вони одягнуть вишиванки, кластимуть квіти до пам‘ятників полеглим героям і чіплятимуть медальки, як справжнім так і липовим воїнам, активізуючи в електоральній масі вірус ура-патріотизму…
Тож дякую щирим! Ваша віра надихає, та не дає погаснути сподіванню на те, що сценарії виродків по знищенню нашого народу будуть нереалізовані.
Справжнім воїнам бажаю, аби Покров Матері їх оберігав як від московських вошів, так і від українських гнид!

14 жовтня 2017 року.

Залишити відповідь