Доповідь Римського клубу через призму примітивної конспірології

Римський клуб, як інтелектуальний центр глобалізму, та його провідні експерти прийшли до однозначного висновку: старий світ приречений і зміна парадигми цивілізаційного розвитку є неминучою.

Доповідь Римського клубу «Come On! Капіталізм, близорукість і руйнація планети», оприлюднена в листопаді 2017 року, несподівано переплітається з тезами примітивної конспірології, які ви можете знайти у цьому блозі. Що важливо – це другий випадок в історії клубу, коли у доповіді відображена консолідована позиція його членів.

У передмові автори доповіді зазначили, що мова йтиме про філософське коріння стану світу на даний момент, оскільки людство перебуває в небезпеці, а порятунок полягає у зміні світогляду. Це тішить, оскільки 3 лютого 2014 року в статті «Стратегія порятунку України» одним із пріоритетів було названо «протидію спотвореному світогляду».

Що мають на увазі шановні автори цього концептуального документу, який є дороговказом для значної частини світової еліти?

Аналізуючи ситуацію «тут і зараз» автори стверджують очевидні для незаанґажованого спостерігача речі: планета деградує, а спекулятивний капітал торжествує; нинішня криза не циклічна, а динамічна; більше того, вона системна й охоплює всі аспекти екосоціогосподарської системи, зокрема політичний, ідеологічний, культурний та моральний.

Римський клуб вважає, що у 80-х роках відбулося виродження капіталізму, так як головним джерелом його прибутку стали фінансові спекуляції. Це цілком співпадає з моєю теорією розвалу СРСР – для світової валюти, умовного «містера Долара», потрібні були нові, нею до кінця не охоплені та контролювані ресурси. Поглинувши ресурси 1/6 суші, лихварський капітал не зупинився і, як стверджують автори доповіді, сьогодні 98% фінансових операцій є спекулятивними, а в офшорах приховано від 21 до 32 трильйонів доларів США.

Доповідачі вжили термін Антропоцен, не так давно введений в «обіг» французьким філософом та експертом з кліматичних проблем Домініком Буром. По простому – це геологічна епоха в яку діяльність людини стає визначальною, тобто катастрофічною для планети. Попередня епоха, Голоцен, тривала 11 мільйонів років і кліматичні зміни не були такими відчутними як за кілька останніх століть! Проте, правильно називаючи наслідки та наводячи яскраві порівняння, як, до прикладу:
«… один відсоток найбагатших американців генерує 318 тон викидів CO2 щорічно на людину, в той час як середньостатистичний мешканець планети – 6 тон…», автори не зачіпають причини – лихварської системи, яка є пусковим механізмом явища, відомого під терміном «потреблядство» (перепрошую за це вельми влучне визначення російською).

Приховуючи справжню причину, автори Клубу підводять своїх шанувальників до хибних висновків, вважаючи за необхідне максимальне скорочення народжуваності. Цей постулат не лише протирічить засадам природньої економіки Миколи Руденка, а ще й відкриває вікна Овертона для насильного скорочення людської популяції. Все це гарно вкладається в заїжджену концепцію «золотого мільярда» та одного божественного народу, якому всі решта мають прислуговувати.

Тим часом 800 мільйонів людей голодують, а два мільярди страждають від зайвої ваги. У доповіді зазначено, що від початку минулого століття населення планети виросло у 5 разів, а економічний обіг у 40, споживання пального у 16, а вилов риби у 35 разів. Все це відбувається в диспропорціях між регіонами. Так «екологічна пляма» середньостатистичного американського міста з населенням 650 тис охоплює територію 20000 км2, аналогічного ж індійського міста – в 10 разів меншу. Знову ж таки, Римський клуб бачить майбутнє людства у розвитку міст, хоча це шлях у нікуди – сучасні міста, в майбутній системі природньої економіки, як розсадники ентропії просто не потрібні.

До честі Римського клубу, вони з обережністю ставляться до «техноутопістів», хоча причина тут може бути банальною – технологічно-інформаційний прорив загрожує просто вийти з-під контролю, й замість електронного концтабору з єдиною криптовалютою, з‘являться мережеві об‘єднання непідконтрольні єдиному лихварському центру.

Стурбовані доповідачі також швидким вимиранням фауни та постійною загрозою ядерного конфлікту. Не проглядається у доповіді оптимізм з приводу Парижської угоди з протидії глобальному потеплінню. Це й зрозуміло – лихварська система, аби втримати вартість грошей, за якими немає жодних реальних активів окрім системи тихого примусу, всіляко стимулює «потреблядство».

Критикують «римляни» й абсолютно нікчемний економічний показник – ВВП. Вони наводять приклади, що пролив нафти збільшує ВВП через пов‘язані з ним витрати на ліквідацію аварії, точнісінько як і випадку з іншими подібними техногенними катастрофами чи епідеміями. Якось згадався ріст ВВП в Україні та події на Донбасі…

Друга частина доповіді «Come On! Не чіпляйся за застарілу філософію», присвячена світогляду. Автори у своїй праці спираються на другу енцикліку (головний папський документ з певних важливих питань) Папи Франциска під назвою Laudato si’ (Хвала Тобі) , присвячену проблемам екології та охорони навколишнього середовища. Що цікаво – автором першої енциклики Франциска є його попередник, Папа Бенедикт XVI і називається вона «Світло віри» – Lumen Fideі. У цій енцикліці багато уваги приділяється таким поняттям як Віра Ізраїля, Бог Ізраїля та Старому Заповіту загалом. Але повернімося до доповіді Римського клубу.

Отже, головні теми екологічної енцикліки Франциска – це проблеми бідності та вразливості екосистеми, критика ідей та форм влади які підтримують прогрес за рахунок нанесення шкоди навколишньому середовищу, розмірковування про екологію в контексті необхідності пошуку нових шляхів розвитку людства в гармонії з природою. Погоджуючись із папськими тезами «римляни» переходять до питань альтернативної філософії «нової Просвіти». І знову бальзам на душу примітивному конспірологу, який «Просвіту» вже кілька років поспіль ставить наріжним каменем зміни тієї системи, котра добиває не лише Україну, а й людство загалом. Тільки чи ті ж самі речі ми розуміємо під цим поняттям?

Цілком справедливо стверджуючи, що світогляд відповідальний за нинішню системну кризу має багато джерел, автори доповіді акцентують увагу на трьох: хибних трактуваннях ринкових постулатів Адама Сміта, які не працюють у час «глобального капіталізму транснаціональних корпорацій»; невірному застосуванні економічної теорії Давида Рікардо, яка стала слугувати просуванню глобалізації (зокрема гроші Рікардо розглядав як товар, що має цінність); перекрученню вчення Дарвіна, зокрема трактування конкуренції як єдиного механізму еволюції. На хлопський розум це означає, що всі домінуючі в суспільстві економічні теорії (в тому числі теорія грошей) та теорії суспільного розвитку є хибними. Що це – прозріння сильних світу цього, чи сигнал для переходу на вищі ступені обману людства, зокрема для обгрунтування засад «нового світового порядку»?

Автори доповіді вважають, що редукціоністський підхід у науці є хибним і неадекватним не лише для розуміння живих систем, але й для «подолання трагедії руйнівного соціального й економічного зростання». Іншими словами – реальність потрібно розглядати цілісно, тому що, як стверджував Арістотель: «ціле є більшим, аніж сума його частин». Також «римляни» відходять від принципів наївного реалізму та матеріалізму, як таких, що віджили себе у філософському плані й неактуальні в науковому.

Як альтернативні нині домінуючим, розглядаються теорії вчених і мислителів Грегорі Бейтсона, Умберто Матурана і Франциско Варели, буддиста й водночас католика Фрітьофа Капри, який стверджував, що між усім існує прихований за‘язок, та інших. Цікаво, що концепція «подвійного зв‘язку», розроблена Бейтсоном та його співробітниками, коли суб‘єкт отримує взаємовиключні меседжі на різних комунікативних рівнях, безпосередньо стосується України. До прикладу, з уст Президента ми чуємо про війну з Росією, а на екранах бачимо чемпіонський бій Усика в Москві, де майорить український прапор та лунає гімн України. Концепція «подвійного зв‘язку» є ключовим елементом у теорії шизофренії. Власне цю тезу безуспішно намагається донести примітивний конспіролог до суспільства – вочевидь хвороба вразила суспільний організм надто глибоко…

Отже, ідея «нової Просвіти», або фундаментальної трансформації мислення, полягає у переході до цілісного світогляду, що, знову ж таки, перегукується з філософськими засадами примітивної конспірології, які сформовані за принципами Трансерфінгу. Практичний аспект такого підходу можна проілюструвати фразою, почутою примітивним конспірологом від розумного чоловіка (Царство Йому Небесне!) Юрка Возняка: знання принципів позбавляє необхідності вивчати закони.

Поруч із комплементарністю (взаємодоповненням), «стовпами» «нової Просвіти» Римський клуб вбачає синергію – пошук консенсусу через примирення протилежностей та баланс заради досягнення якісно кращих результатів (сумарного ефекту який перевищує просте додавання його складових). Власне подібний баланс і пропонує примітивна конспірологія у поєднанні «руху знизу» у створенні територіальних громад та політичної волі «зверху», коли гармонійно розподіляються сфери компетентності територіальної громади та держави. У доповіді Римського клубу виділяється кілька сфер, у яких необхідно досягнути балансу, до прикладу: при взаємодії людини та природи – сталий розвиток й екологічна свідомість; між індивідуальним і колективним; між швидкою вигодою та довгостроковою перспективою; між рівністю та справедливою винагородою тощо.

Висловлюють автори свою прихильність і до релігії. Хоча дух самої доповіді пронизаний постулатами східних традицій, зокрема трактування «балансу» дуже близькі до концепції «інь-янь», в ній прослідковується симпатія і до певних тенденцій християнського та мусульманського богослов‘я, звісно, з засудженням релігійного фундаменталізму.

Третя частина доповіді намагається сформувати прикладні тези «нового світу». У ній узагальнюються експерименти у сферах управління, економіки, освіти та суспільного розвитку. Тут розглядаються питання сталого сільського господарства, децентралізованої енергетики, регенеративної урбанізації, кругової економіки, реформування фінансової системи, етичного інвестування тощо.

Автори вважають неминучим появу «глобальних правил», які стануть обов‘язковими для всіх країн, оскільки чинні формати міжнародної співпраці та глобального управління є неефективними. Розглядаються два перспективні підходи – «Всесвітня рада майбутнього» Якоба фон Ікскулля і «Великий перехід» Пола Раскіна. Концепція «Переходу» притаманна примітивній конспірології але, на відміну від кінцевої мети Раскіна – формування «єдиного людства», передбачає не форму «нового світового порядку», а зміну свідомості людей та перехід до усвідомленого природовідповідного способу життя.

Важливим аспектом формування майбутнього передбачається відмова від нафти й газу та повсюдне використання альтернативної енергетики. Ріст попиту на нафту має зупинитися до 2020 року, а перехід на відновлювальні джерела енергії може, на думку стенфордського дослідника Тоні Себа, відбутися вже до 2030 року. Наводиться приклад Китаю, в якому компартія взяла курс на розбудову «екологічної цивілізації», що було зафіксовано в конституції та відображено в планах 13-ї (2016-2020) п‘ятирічки. За чотири роки виробництво сонячної енергії збільшилося в Китаї у 20 разів, а до середини століття країна має намір отримувати 80% енергії з відновлювальних джерел. Проте, варто згадати – в Китаї також успішно проходять експерименти зі встановлення тотального контролю над населенням, що теж у тренді «нового світового порядку».

Загалом у доповіді розглядається кілька моделей економіки, зокрема на базі праць Джеремі Ріфкіна, Крістіана Фельбера, Джона Фуллертона і Гюнтера Паулі, які в кінцевому результаті сходяться в одному: економіка майбутнього має прагнути до стійкості, а не до росту та збільшувати загальне благо, а не максималізувати приватну вигоду. З наявної інформації незрозуміло, як шановні автори збираються такі моделі поєднувати з існуючою лихварською системою. Вочевидь планується перехід до пост-комуністичної економіки в рамках усієї земної кульки…

Суттєва увага в доповіді надається освіті. Коротко – це формування інтегрального мислення на противагу домінуючому аналітичному, певної системи цінностей, розусіння взаємодії систем у процесі сталого розвитку тощо.

Враховуючи те, що над доповіддю працювали «передові уми сучасності», вона, без сумніву, має кілька рівнів заглиблення – поверхневі, на перший погляд, методики мають на меті глибинні системні зміни. Проте, залишається відкритим питання: якою є справжня мета авторів – пошук виходу з системної кризи заради блага всього людства загалом, чи пошук оптимальної моделі для встановлення світового панування лихварської еліти? Не маючи можливості ознайомитися з повним текстом документу – некоректно робити висновки. Але потрібно розуміти – світ змінюється надто швидко й непідконтрольно, тому роль кожного сотворця у формуванні нашого спільного майбутнього є критично важливою.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Залишити відповідь