ГМО – вершник Апокаліпсису прибув в Україну?


Сором’язливі дискусії про користь чи шкоду генетично модифікованих організмів ( ГМО) нагадують кухонні бесіди про радянський лад часів Брежнєвського застою. Правда як завжди банальніша і страшніша.
Що ж це звір ГМО і чим такий страшний? Прогресивні ліберали, псевдовчені мужі і всяка політична мерзота поведуть нас лабіринтом дискусій, «наукових» фактів, загальноприйнятих бачень і, як завжди, запровадять у безвихідь. Спробуємо відділити зерна від полови.
ГМО це організми у геном (набір генів), яких вбудовано «чужі» гени. Як це може відбуватись проговорився президент компанії «Епіцит» Мітч Хайн: « У нас є теплиця з кукурудзою яка виробляє антитіла проти сперми». Хайн пояснив, що вони взяли антитіла у жінок з рідкісною особливістю, відомою як імунне безпліддя, ізолювали гени котрі регулюють продукування цих антитіл безпліддя і вставили їх у геном насіння кукурудзи. Таким чином вони підготували приховану контрацепцію вбудовану в кукурудзу. Хайн стверджував, що таким шляхом можна вирішити проблему «перенаселення» світу. Просто і гуманно. Тема депопуляції (скорочення) населення планети надзвичайно болюча і не предмет цієї статті. Додам лише, що цю кукурудзу постачали населенню країн Третього світу завдяки щедротам фондів Білла Гейтса і Рокфеллера.
Подібне втручання в природу насторожує по своїй суті (згадується вираз – «суміш бульдога з носорогом»). Людство чи не щодня переконується: природа таких втручань не прощає і те що відбувається з кліматом планети є найкращим свідченням цієї сентенції.
Ідеологи використання ГМО апелюють ніби то до благородних цілей – нагодувати все людство, чисельність якого невпинно зростає, вивести сорти стійкі до гербіцидів, пестицидів та шкідників, зменшити витрати на виробництво сільськогосподарської продукції … Реалізація цих «благородних» цілей на разі приносить шалений дохід вузькому колу людей та схоже є лише завісою над їх демонічною діяльністю.
Перші генетично модифіковані продукти для масового використання (а можливо знищення) створила хімічна компанія «Монсанто» наприкінці 80-х років. Ця компанія з найбільших але далеко не єдина на ринку ГМО і вдало ілюструє потенційних благодійників людства. В 60 – х роках минулого століття компанія була відома як виробник дефоліанту «Агент Оранж». Препарат використовувався армією США для знищення листяного покрову джунглів у В’єтнамській війні. Цей препарат містить всім нам відомий діоксин (згідно публікації у всесвітньо відомому медичному журналі «Lancet» Віктор Ющенко був отруєний дефоліантом типу «Агент Оранж»). Його під час В’єтнамської війни було використано 72 млн. літрів (!), а в 1984 році «Монсанто» виплатила 184 млн. доларів компенсації ветеранам цієї війни. Характерно, що у В’єтнамі зараз налічується близько мільйона інвалідів віком до 18 років, чиї хвороби спадково спричинені дією препарату і яким нещодавно федеральний суд США у компенсаціях відмовив.
Вже у 1996 році загальна площа посівних під трансгенними культурами становила 1,7 млн. га, а у 2009 році зросла до 134 млн. га ( з них орієнтовно 1 млн. га в Україні ), що становить 9 % всіх культивованих родючих ґрунтів на планеті.
На сьогодні п’ять провідних світових «генетичних гігантів» (Monsanto, Astra Zeneca, Novartis, Du Pont, Aventis) володіють більш ніж половиною ринку пестицидів, четвертиною світового ринку посівних культур та 100 % ринку трансгенного насіння. Окрім того «Монсанто» володіє 90 % патентів на ГМО.
У 2000 році було опубліковане « Світове звернення вчених про небезпеку генної інженерії», а згодом «Відкритий лист вчених урядам всіх країн» стосовно проблеми використання ГМО, який підписали 828 вчених з 24 країн світу. У цих документах йдеться про необхідність мораторію на розповсюдження генетично модифікованих продуктів, про те, що генетичні технології недосконалі, а значить небезпечні, і наслідки їх використання не прогнозовані. Звернень і фактів з того часу було значно більше але як би не Інтернет ми б не знали і про це (95 % ЗМІ контролюється прихильниками теорії «золотого мільярду», тобто зменшення населення планети до такої кількості).
У 2003 році Європейський суд визнав правомірними дії Італії котра першою заборонила ввіз на свою територію ГМ-продуктів фірми «Монсанто», та визнав що так може чинити кожна країна – член ЄС, незважаючи на принципи свободи торгівлі та міжнародні норми конкурентного права. У цьому ж 2003 році кілька тисяч селян Індії покінчили життя самогубством через те, що генномодифіковане насіння, нав’язане їм в рамках кредиту МВФ, виявилось безплідним, а в результаті перехресного запилення звичайне насіння набуло тих самих властивостей. Безплідність, як наслідок вживання продуктів з ГМО, прослідковувалась у ряді дослідів над лабораторними тваринами. На сьогоднішній день лікарі констатують що значно почастішали випадки безплідності та завмирання вагітності в українських жінок та не можуть зрозуміти причини.
Вже багато країн пішли шляхом створення зон повністю вільних від ГМО. На сьогодні це 32 країни лише в Європі. Все більше просочується відомостей про те, що вирощування трансгенних культур так і не призвело до збільшення прибутку фермерів, покращення споживчої якості продуктів, ліквідації голоду, а лише збільшило використання пестицидів та гербіцидів («генетичні гіганти» ж їх і продукують!) та скоротило біорізноманітність (за словами одного зі світових експертів-екологів: «зменшення різноманітності живої природи – найзагрозливіша серед змін довкілля , бо це єдиний абсолютно необоротний процес»!)
В свою чергу «Монсанто» разом з іншими монополістами не особливо приховують своїх стратегічних цілей – повного переходу на генетично модифіковані продукти. Мовчать лише про наслідки – повний контроль над життєвим циклом людства та його чисельністю.
Підсумовуючи те що сказано і опубліковано протягом останніх десяти років можна визначити три комплексні загрози використання ГМО:
1. Ріст алергічних та онкологічних захворювань, зниження імунітету, безпліддя .
2. Витіснення природніх організмів генномодифікованими, зменшення біорізноманітності.
3. Контроль групою людей споживання основних продуктів харчування в масштабі планети.
На фоні ГМО – експансії вартує уваги наступний факт. У 2008 році на архіпелазі Шпіцберген (Норвегія) збудоване сховище насіння, котре називають «Сховищем судного дня». У льодяній горі, за 1000 км від Північного полюсу розташований гігантський склад котрий вміщає 4,5 млн. взірців насіння. Стверджують, що цей склад може пережити такі катаклізми як ядерна війна або глобальне потепління.
Що ж в Україні? У нас ситуація з ГМО як завжди гірша ніж у сусідів, що східних, що західних. Не вдаючись в юридичний аналіз, котрий займе багато місця, розглянемо один епізод. Повідомляти про вміст ГМО у продуктах повинні були ще у 2007 році. Проте ця вимога була швидко скасована. За словами одного з керівників «Держспоживстандарту» це було зроблено на «прохання» уряду США, як одна з умов приєднання України до СОТ. І це була офіційна умова, на вимогу компаній «Bayer» (один з найбыльших виробників пестицидів) та « Монсанто». Ходять чутки що було й неофіційне «прохання» «Монсанто» до уряду України , хто зна …
Хоча позначка «без ГМО» стає дедалі звичнішою, ситуація далеко не втішна. В 2009 році теперішній міністр аграрної політики, а на той час голова профільного комітету Верховної Ради України Микола Присяжнюк повідомив, що близько 90 % (!) сої що вирощується в Україні містить ГМО. Відповідно на першому місці ГМО присутні в ковбасах, сосисках та напівфабрикатах (до 85 % виробів) та мололочних продуктах (молока в Україні надоюють значно менше ніж споживають). На другому місці по ймовірній присутності ГМО є дитяче харчування, а на третьому хлібопекарські та кондитерські вироби (хто пам’ятає смак львівських шоколадних цукерок до купівлі «Світоча» компанією «Nestle» тому інших доказів не потрібно). Загалом за даними «Укрметтрестстандарту» 30 % продуктів харчування, що реалізуються в Україні містять ГМО. А лабораторій що можуть виявити ГМО лише п’ять, та й дослідження там замовляють в основному виробники.
Вихід з ситуації є. У наших західних сусідів стрімко росте споживання так званої органічної їжі. На органічні продукти італійці витрачають в середньому 25 євро в рік на людину, шведи _ 47, датчани – 51, швейцарці 105. Товарообіг органічних продуктів у 2009 році в Німеччині сягнув 6 мільярдів євро, Франції – 3, в Україні лише 1 мільйон євро.
Органічний продукт – це той який вирощується без використання мінеральних хімічних добрив (гербіцидів та пестицидів), зі шкідниками борються без застосування хімії, більшість сільськогосподарських робіт проводиться вручну. У тваринництві – корми без консервантів та стимуляторів росту і навіть безстресові умови умови утримання та транспортування. В Європі органічну продукцію маркують відповідними знаками на вимоги міжнародного стандарту ISO 14024, існують «Глобальна мережа екологічного маркування» та «Міжнародна федерація органічного сільськогосподарського руху».
В Україні наразі «екологічно чисті продукти» – законодавчо не визначений тенрмін , проте ми ще не забули що таке продукти з дачі та «села». Ми ще можемо повернутись до природньої, здорової їжі, котру споживали і в часи Брежнєвського застою і раніше. Ми можемо повернути здоров’я собі та майбутнім поколінням відродивши село яке здатне прогодувати не лише Україну. І у цій справі нам не потрібні ні західні благодійники та консультанти, ні «рідні», ні «сусідні» політики. Розуміючи реальний стан справ ми створимо попит, а він пропозицію. Де відсутня політична воля спрацюють економічні закони.
Мабуть, лозунг «свій до свого по своє» через століття знову стає життєво важливим.

(моя стаття, опублікована в 2012 році, без змін)

Хто бажає ознайомитися з темою більш детально, рекомендую до прочитання дві публікації Олега Синякевича:

Людство vs ГМО: хто кого зїсть? – 1 частина.

Людство vs ГМО: хто кого з’їсть? – 2 частина.

 

Залишити відповідь