Вікна Овертона в Небесний Єрусалим

І побачив я нове небо і но­ву землю, бо перше небо і перша земля минули, і моря вже нема.
І я, Іоан, побачив свя­те місто Єрусалим, новий, що сходив від Бога з неба, приготований, як наречена, прикрашена для чоловіка свого.
(глава 21 Одкровення святого Іоана Богослова (Апокаліпсис)

“Вікно Овертона” — термін, який описує “вікно” (вікно можливостей), що “пропускає” в суспільне сприйняття публічно висловлені ідеї. Термін часто використовується як ілюстрація приучування суспільства до раніше непринятних чи контраверсійних ідей.

До прикладу, розширенням такого вікна можна вважати зміну ставлення суспільства до гомосексуалізму. Якщо раніше це явище трактувалося як психічне відхилення, а за мужолозтво передбачалося кримінальне покарання, то сьогодні навіть термінологія докорінно змінилася. Замість давнього, ще з античної Греції, терміну “педераст” (любитель хлопчиків), який ніс явно негативне смислове навантаження, сьогодні послуговуються терміном гей, від англійського gay — радісний.

Світом правлять символи і знаки, як стверджував дідусь Конфуцій, а їх системи формують світобачення. Що поганого може бути в слові “радісний”, особливо якщо його асоціюють з такими відомими людьми як Сократ, Олександр Македонський, Леонардо да Вінчі чи Петро Чайковський?  А веселковий колір на прапорі ЛГБТ-спільноти? Це ж гарно, чи не так?
А яким поетичним є термін “Небесний (Новий) Єрусалим” – Царство Боже, за трактуванням деяких богословів.

Власне таким терміном збурив українську спільноту підозрілий політично-громадський персонаж Ігор Гекко, більше відомий під прізвиськом Беркут, голова антиукраїнської політичної партії “Велика Україна”. Спочатку проповідницький тон нікому не відомого політика, та його виступи з елементами гротеску на фоні сатанинських символів, викликали огиду й небажання витрачати час на цю месіансько-диявольську маячню.


Якось, на одній зустрічі, мене попросили прокоментувати фільм, точніше постановочне інтерв’ю пана Беркута (фільм за цим посиланням https://m.youtube.com/watch?feature=youtu.be&v=AH9Mb–mn8U, а мій коментар тут: https://m.youtube.com/watch?v=vuDz5gPHFVg), а згодом я натрапив на книжку “Брат” цього діяча, в якій, ще у 2009 році, палкий путінець описує сценарії українсько-російської війни:

«Мы собираемся рассмотреть вариант вооруженного конфликта между Российской Федерацией и Украиной, используя для этого возможность провести ментальный эксперимент и поделиться его результатами с нашим читателем. Попробуем представить, что руководство России приняло решение развязать узел наших межгосударственных проблем путем военной ликвидации украинского суверенитета. Зададим себе в этом случае два вопроса.
Способно ли руководство Украины и наш государственный аппарат организовать оборону государства?
Как будут развиваться события с того момента, когда подразделения под красно-сине-белыми стягами перейдут украинские границы?..

Так сложились исторические обстоятельства, что в монументальных зданиях на Печерских холмах, где в мечтах украинских диссидентов должны были заседать пасторальные украинские государственники в вышиванках, оказались совсем другие люди, с другими взглядами на будущее как украинской нации, так и на свое личное. Вместо украинской национальной Украины на свет появилось образование, о котором теперь можно сказать, — «государство-бандит». В ходе становления этого псевдоукраинского квазигосударства проходило два параллельных процесса расслоения.
С одной стороны, общество на наших глазах, всего в течение какого-то десятилетия, достигло предельного уровня социального размежевания, рельефно и гранитно разделившись на три класса:
1. господствующий метакласс олигархов и государственной верхушки, который незаконно присвоил и контролирует все национальные богатства Украины. Этим же людям принадлежат ведущие украинские СМИ, а также рычаги управления законодательной, исполнительной и судебной властью, поскольку и партии, и чиновники всех мастей, и судебное начальство едят и пьют из рук олигархата;
2. класс обслуги, который должен обеспечить рентабельную эксплуатацию собственности, принадлежащей господствующей касте. Заданием класса обслуги является также формирование в обществе определенного уровня потребления, призванного обеспечить минимальный запас прочности национальной инфраструктуры.
3. класс «нерентабельного человеческого материала», или «сектор умирания», к которому насильственно приписано большинство нашего народа. Это будущий «трущобный класс» или «цивилизация бидонвилля», как ее называют западные политологи. Так вот, в задание «рентабельного класса обслуги» входит также обеспечение контроля и поддержание в «секторе умирания» определенного уровня стабильности и порядка.»

Важко посперечатися з наведеною класифікацією, як не прикро…
Далі гаспадін Беркут доволі влучно характеризує наш політичний істеблішмент, який складається з трьох взаємопов’язаних груп:
“Первая группа — это крупнейшие расхитители государственного имущества.
Вторая группа — суперспекулянты.
И, наконец, третья группа — это шакалы.”

Цілком закономірно, що з такою владою перспективи війни з Московією не вельми веселі. Але, давайте поглянемо на сценарії, розписані українським (!) політиком:

«В зависимости от развития политической среды сценарий силового вмешательства может идти тремя основными путями. При наиболее ограниченном варианте российские вооруженные силы могут занять только Крымский полуостров.»

Далі буквально пророчий текст:

«Украинские части в Крыму прямой атаке не подвергаются, если только не оказывают сопротивление. Вследствие колебаний киевского руководства серьезное сопротивление при данном сценарии исключено…»

«При более широком варианте зоной вмешательства становится весь юго-восток Украины, включая Крым, причерноморские территории (Новороссия), Донбасс, Харьков, Днепропетровск. Это так называемые «бело-голубые», русскоязычные территории, население которых устойчиво голосует против русофобских партий. Этническая самоидентификация части населения тут до конца пока не определена, однако практически все население без исключения относится к России положительно.»

На сьогодні ми маємо суміш перших двох варіантів, що не виключає майбутнє широкомасштабне військове вторгнення:

«Третий вариант развития событий предполагает, в дополнение к занятию юго-востока, установление контроля над Киевом и центральными областями. Реализация такого сценария, естественно, потребует более высокой цены, однако она имеет свои преимущества: Россия возвращает себе контроль над старейшим центром русской духовности и государственности. Ясно, что такой сценарий станет вероятен только в случае, если подрастет общая амбициозность российской элиты, которая на данный момент остается относительно невысокой по сравнению с возможностями ракет.»

На завершення цих цитат, реалістична оцінка ситуації з врахуванням упослідженого міжнародного права:

«Моделируя гипотетические вооруженные конфликты между Украиной и Российской Федерацией, авторы осознают: для того, чтобы такое неортодоксальное развитие событий стало реальностью, уже сформировались почти все необходимые условия, в первую очередь, в сфере международных отношений, разрушившие в общественном сознании многочисленные табу относительно взаимного применения силы. Мы понимаем, что сейчас международная ситуация близка к такой, чтобы считать ее благоприятной для России, если та надумает воплощать масштабные силовые сценарии против Украины. Мировая тенденция игнорирования в целом международного права и традиционной процедуры разрешения межгосударственных конфликтов может в самом ближайшем будущем сделать войну между Россией и Украиной одним из рядовых инструментов во взаимоотношениях.»
(цитати наведені за електронною версією книги: Беркут, Игорь. «Брат.» Саммит-Книга, 2009. iBooks.)

Окрім цієї скандально-пророчої книги (яка має продовження, “Брат 2”, де йдеться про Третю світову), вдалося виявити ще й доволі цікаву “матеріальну присутність” гаспадіна Беркута на українській землі. Мова йде про доволі дивну споруду, подібний на американську в’язницю офісний центр під назвою “Країна чудес”(http://allbc.info/iev/wonder-land/), практично в центрі Києва, на Подолі:


“«Страна чудес» волнует умы пользователей соцсетей. Некоторые находят в нем сходство с резиденцией колумбийского наркобарона. Другие — с жилищем Железного человека. «Там рядом взлетно-посадочная полоса, которой аэропорт «Жуляны» может позавидовать», – пишет один из пользователей. Наличие вертолетных площадок породило слухи о том, что здание создано для эвакуации первых лиц государства в случае планетарной катастрофы.
«Я был там внутри, и там тоже все довольно странно. Все вместе напоминает замок главного злодея в каком-нибудь американском фильме про супер-героя, причем начинается это впечатление от въезда через эти ворота зловещие. Чуваки помешаны на милитари-стилистике, внутри кирпич, железо, хаки. Железные двери, железная мебель, уходящая ввысь, иллюминаторы, короче, атмосферное местечко», – утверждает один из блоггеров.


«Взгляд» выяснил, что сооружение построено малоизвестной политической партией с громким названием «Великая Украина». Это подтвердили в офисе партии. Но молоденькая секретарша не смогла объяснить ни загадочную надвратную надпись, ни назначение вертолетного паркинга, при том, что полеты над городом строго регламентированы.
(http://vz.ua/news/19563-partiya_velikaya_ukraina_postroila_krepost)

Про самого голову партії “Велика Україна”, інформації доволі мало. Відомо, що народився він у 1964 році, в місті Сіверодонецьку Луганської області. Там закінчив школу, після чого поступив у Московське вище загальновійськове командне училище. В 1986-1987 роках служив командиром розвідроти десантно-штурмового батальйону. В 1988 році, за власним бажанням, був скерований в Афганістан. Після розвалу СРСР звільнився з армії і за рахунок якихось грантових коштів отримав фінансову освіту в Росії та США. Бізнес-інтереси Гекко-Беркута розповсюджуються на Казахстан і Росію, а ось що писала преса про нього як “українського політика” у 2008 році:

“Таким образом, вокруг “Великой Украины” Игоря Гекко переплелись интересы Давида Жвания, Виктора Медведчука и Юлии Тимошенко. Говорить о появлении новой силы и новых лиц не приходится — это очередной технологических проект, который умрет или будет переформатирован, как только его владельцы достигнут своих целей или утратят к нему интерес.”
(http://compromat.ua/ru/16/7818/)

Тепер повернімося до благозвучного терміну “Новий Єрусалим” і, враховуючи особу його носія, спробуємо зрозуміти, що він нам “несе”. На перший погляд, банкір-розвідник, висловлюючись рідною йому мовою – “нєсьот чушь”. У своїх інтерв’ю якомусь (імовірно кишеньковому) “Рассвєт-тв”, в супроводі грудасто-сракатої помічниці Сари

і в оточенні сатанинської символіки, зокрема, козлиного черепа, який дуже нагадує лик Бафомета,

детальніше тут: http://44hh.1info.net/video/obschestvo/igor-berkut-ukraina-izrail-odin-narod-odna-sudba-video-rassvet.html) Ігор Віталієвич доносить нам наступні тези:

1. Богообраний та богопорятований народ Ізраїлю, має “обрєсті” землю Нового (Небесного) Єрусалиму. В Україні.
2. Ця земля знаходиться на півдні й охоплює п’ять областей: Дніпропетровську, Запоріжську, Херсонську, Миколаївську й Одеську. Власне п’ять, бо число “5” в Кабалі значно краще ніж число “4”. Але ще краще число “6”, тому, з часом, до Небасного Єрусалиму доєднається Крим, власне з цією благородною метою тимчасово анексований. На цій території впродовж 400-х років існував великий хазарський каганат, 400 років на цих землях існувала юдейська держава. З 1924 по 1944 рік радянським урядом навіть розглядалося питання створення єврейської республіки в Криму, але щось не сторгувалися. Можна було б і більше областей долучити, але Вінницька нехай буде буфером між Новим Єрусалимом та Західною Україною, де сильні антисемітські настрої, тим паче, що там ще може бути й Польща, вкупі з Румунією та Угорщиною. А Київщина та Харківщина можуть бути зоною конфлікту з Росією (згадайте “третій варіант”).
3. В існуючих кордонах Ізраїлю нічого “не світить”. Мала площа, спекотний клімат, пустеля, спірні території, вороже оточення, нема де бізнесу розвернутися… Коли буде Великий Ізраїль, себто Небесний Єрусалим, то ворогам страшно буде нападати на малий. Політично-духовним центром стане Дніпро, де розташований найбільший у світі центр ортодоксального релігійного руху Хабад, а культурним центром Одеса.
4. В Небесному Єрусалимі все чудово: розвинуті міста, родюча земля, комфортний клімат, багато місця і, найголовніше: покірне населення під контролем “своїх” людей. Тубільних українців забезпечать роботою та щасливим майбутнім. Туди євреї цілого світу звезуть усе важко назбиране віками багатство. В сучасному світі – це інвестиції, інфраструктура, технології.
5. Багато хто помилково вважає, що мрія українського народу – це “безвіз”; це не так, бо про “безвіз” говорять якісь 2-3 роки; є одна мрія, котра 25 років існує в душі й голові українця і називається вона: пенсія в 500 євро. Власне це є головною та віковічною мрією українського народу. Тільки в 1991 році це було 500 марок, а тепер стало 500 евро. На території Небесного Єрусалиму ця мрія здійсниться. Сьогодні ж територія цих п’яти областей безлюдніє та дичіє. Населення складало донедавна 9 мільйонів, а минуло десять років і вже залишилося вісім…
6. Щоби ця мрія здійснилася, українців має бути трохи менше. Беркут пропонує зменшити кількість населення України в 6-8 разів (https://m.youtube.com/watch?v=VM5A3AuMrDE)…
7. Є ще містична складова цього проекту. Разом із першими переселенцями з Ізраїлю в Україну, які, за словами Беркута, прибули в січні місяці з Хайфи в Одесу кораблем “Cristina”, наш політик привіз козлиний череп, дуже схожий на зображення демона Бафомета. З рогів цього черепа майстер має виготовити два ритуальні музичні інструменти – шофари, відомі з Біблії як ієрихонські труби. “Містичне співпадіння” полягає в тому, що шофар гарно накладається на карту п’яти областей, – про це Ігору Віталієвичу розповіли в київській синагозі. Якогось ранку один шофар затрубить у Дніпропетровську, а другий в Одесі. Коли ці два трубних звука зіллються в один, можна буде сказати: Небесний Єрусалим прийшов на свою землю, – патетично проголошує він.

Перша реакція нормальної, себто природовідповідньої людини, на такі заявки: що за дурня!? Дехто цілком слушно зауважує: навіщо цю нечисть популяризувати? Слушно, але мова не про популяризацію сатанинського задуму, а про те, що його нам уже впихають у так звані “вікна Овертона”. Ви звернули увагу, яке в Україні замилування Ізраїлем? Мало не найрідніші брати нам ті юдеї. І дуже вже урочисто ми відзначаємо “трагедію Голокосту”, і вшановуємо пам’ять замордованих у Бабиному Яру, і не помічаємо банального факту, що Ізраїль не визнає наш Голодомор, як і Росія…

“Отже, спираючись виключно на історичні факти, ми приходимо до єдиного висновку: страшний Голодомор 1932-33 років, офіційно визнаний актом геноциду проти українського народу, цілком та повністю є справою рук єврейсько-більшовицького кагалу… Кагановичі, косіори, френкелі, бермани, кацнельсони… – ось вони, кати України, котрі винесли смертельний вирок ії народу та привели його до виконання. І хотілося б мені поглянути в очі того, хто ратуючи за історичну справедливість, посміє заявити, що це не так!
Давно пора покласти кінець злочинному спотворенню історичної правди: не просто більшовицький, або комуністичний режим був катом у розорених вмираючих українських селах, а єврейсько-більшовицький монстр, що знищував мільйони людей у дикому шаленстві своєї нещадної помсти.”

(Едуард Ходос “Єврейський смерч або український прикуп в тридцять срібняків”)…

Юдей-вихрист Едуард Ходос, колишній харківський ребе, вже давно пише про проект Третьої Хазарії на території України, та “фашистську секту” Хабад. Власне хабадівські равини є душпастирами нашої та московської фінансової еліти, котра, за словами гаспадіна Беркута, підтримує проект Нового Єрусалиму, який, по-суті, є поетизовано-містичною модифікацією ходосівської версії. Так чому “фашистську”? Йдеться про міжнародний сіонізм, представники якого нині ходять мало не в моральних авторитетах українців?

Гірше. Священною книгою хабадівців є “Танія”, в якій чітко зафіксовано, що кожен юдей має дві душі: одну, котра міститься в крові й складається з нечестивих елементів, та іншу, божественну, з якої походять усі добрі властивості, “від природи притаманні кожному єврею”. А душі “неєвреїв” беруть початок від богопротивних сил (світів), тому вираз “Милосердя народів – це гріх”, Талмуд трактує наступним чином: “всі справедливі й милосердні діяння народів світу творяться ними лише з гордині і т.д.”
(джерело: http://www.moshiach.ru/chitas/tania-glava?glava=1).

Якщо по-простому: тільки жиди мають божественну душу, а значить можуть вважатися людьми; всі інші – це худоба. Отже, відповідне й ставлення…

Що в контексті такого світобачення означають тези пана Беркута? Коротко: це тиха окупація території держави з плановим геноцидом українського народу.

Але гаспадін Гекко далеко не дурень і перетворює свої спічі з сатанинського балу на стьоб, аби в будь-який момент поглузувати з тих, хто поставиться до його закликів з належною увагою та вимагатиме “відповісти за базар”. Так тези проекту “Небесний Єрусалим” озвучені ним в контексті розповіді про “бєлий параход”, зі 183-ма першими ізраїльськими переселенцями, 9 з яких приєдналися до гурту в останню мить, просто в порту Хайфи. Далі наш місіонер розповідає, як душевно під час подорожі вони співали на івриті відомі пісні, переклади яких писали просто на ханукальних листівках. На доказ своїх слів не показує історичні фото, ні сентиментального прощання, ні урочистої зустрічі кораблика в Одесі, а лише просить свою Сару принести поштівки з текстами пісень:

– Я к сожалению ещё не могу… не так знаю иврит чтобы переводить стихотворения, но по темпо-ритму я смогу перевести. Вот такая прекрасная песня, которую мы пели все хором на иврите, называется она ” Гудбай Израиль”:
Когда умолкнут все песни, которых я не знаю
В тёрпком воздухе крикнет
Наш белый пароход,
Гудбай Израиль, оу
Страна, куда я возможно больше никогда не вернусь
Прощай навсегда, возьми шофар,
Сыграй мне на прощанье.
Мне стали слишком малы твои земные размеры
Нас так долго учили любить твои запретные плоды
Гудбай Израиль…

Великолепная песня. К сожалению малоизвестная. Или другая песня. Вот, – дістає ще одну ханукальну поштівку, – кто владеет, можете для себя переписать, – показує оператору текст на івриті, – я думаю ещё не раз з друзьями споёте её. Называется он “Надежда”:

Светит незнакомая звезда, снова мы оторваны от дома
Снова межда нами города, взлётные огни аэродромов
Там у вас туманы и дожди
Там у вас холодные рассветы
Там на неизведанной земле
Ждут замысловатые сюжеты…

– Это относится, ну, из солнечного, яркого Израиля, приехать в несколько слякотную Одессу… По-этому эта песня была очень под настроение…

У відео, де пан Гекко розповідає про планову депопуляцію українців, він розмірковує про “основний принцип реформи: чим менше населення тим більший ВВП з розрахунку на одну людину“, та про те, що найближчою Україні є швейцарська модель економіки, бо що в них, що в нас, найкраще виготовляють сир і шоколад. Ось спробуйте після цього звинуватити чоловіка в планах геноциду, коли ці плани перемішані з такими економічними перлами!

В Одесі не чули про урочисте прибуття перших поселенців і в пресі про це ви не знайдете жодної інформації. Тож історія про “бєлий параход”, як і про переспіви на івриті пісень групи “Наутілус Помпіліус” (“Гудбай Америка”: https://m.youtube.com/watch?v=hIbOnGX_syc) та Ганни Герман (“Надєжда”: https://m.youtube.com/watch?v=oYij77TTsOs), цілком може бути суцільною вигадкою.

Але, насправді, це немає жодного значення! Адже “вікно Овертона” починає відкриватися толерантністю і призвичаєнням суспільства до ідей, котрі ще вчора видавалися нереальними, а часом і неймовірними. Хто в 2009 році міг подумати про війну між Росією та Україною? А хто сьогодні повірить про побудову якогось “Небесного Єрусалиму” в Україні? Отож. Це місія подібних “беркутів” – призвичаювати суспільство до начебто неймовірних ідей, перевіряти реакцію, вивчати, так би мовити, громадську думку…

Згадалося, як у далекому 2004 році “син юриста”, Жириновський, в телепрограмі “Два проти одного” стверджував, що жиди-банкіри фінансували всі війни, Голокост, розвал СРСР, а сьогодні планують переселення юдеїв в Росію. В тому ж інтерв’ю, він розповідає як євреї розвалюють ЄС, запускаючи туди азіатів, і про те, що в Америки немає майбутнього. Як і в Ізраїлю. Тому всі євреї мають намір перебратися в центральну частину Росії та створяти там окрему потужну державу з російськими рабами. На запитання одного з ведучих як цьому запобігти, Володимир Вольфович відповів, що потрібно будувати сильну Росію, тоді євреї підуть … в Україну.
(детальніше про це та інше у фільмі Ходоса: https://m.youtube.com/watch?list=FLikzJRLr4Fne7P2-WJncGSw&v=S8FWDwaLQ30)

Чи може хто в Україні протестувати проти створення на її землях так званого “Нового Єрусалиму”? Гекко-Беркут на таке запитання зневажливо посміхається: хто, назвіть мені, хто, – і перераховує: Порошенко, Яценюк, Тимошенко, Кличко, Гройсман, Фірташ, Пінчук, Коломойський? Не бачить опонентів проекту і в Росії (Путін, Медведєв, Жириновський, Фрідман, Вексельберг, Ротенберг), Казахстані (називає місцевих мільярдерів фінансової національності), Європі та США. При цьому згадує ФРС, Ротшільдів, Рокфеллерів, магнатів Голлівуду , Фейсбук, Бріна з Гуглом і дочку нинішнього президента США, Іванку Трамп, яка прийняла юдаїзм на хабадівський лад й узяла собі ім’я Яель (сарна).


Тут варто зазначити одну важливу деталь, про яку розповідає Едуард Ходос: Іванка Трамп, вплив якої на тата Дональда вочевидь не менший, ніж у свій час Тетяни Юмашевої на свого батька – Бориса Єльцина, визнана на офіційному рівні найвпливовішою юдейкою світу, а наш недовчений прем’єр Гройсман увійшов у першу чоловічу п’ятірку!

Як можна їх порівнювати? Елементарно. За принципом сторожа з якогось вінницького базару: що охороняю – тим і володію. Сьогодні, в нашій олігархічно-охлократичній системі, різноманітні “гройсмани” володіють тим, що згідно Конституції належить народу України. І хитромудрі рейтингоукладачі з Ізраїлю це добре знають. Як і те, в чиїх інтересах такі “державні мужі” працюватимуть. І скажіть після цього, що “Небесний Єрусалим” це утопія та піар-хід маргінального політика!

Аналогічно немає значення, чи правду розповідає Беркут про майбутню делегацію до Папи Римського у складі наших олігархів: Фірташа, Пінчука, Коломойського й Ахметова, з метою переконати Понтифіка підтримати створення Небесного Єрусалиму, і чи справді цим проектом керують 12 відкритих “апостолів” (з Ізраїлю та Росії, й Тетяни Монтян з України) і один потаємний, в особі почесного голови – Голди Меїр, ізраїльської діячки родом з Києва…

Проте, дозволю собі на завершення навести цитату з публікації одного з тих апостолів, Авідора Ескіна, завідувач “закордонними справами” майбутнього “небесного” новоутвору:

Мы же попытаемся ответить на вопрос, как представлены Израиль и Тора в “Новом Завете”. Это первая попытка своего рода посмотреть на тексты книги, объявленной сакральной всеми христианами мира. Мы подходим к этому с должной осторожностью в попытке представить теологический разбор, который не смогут оспаривать ни верующие в сакральность этой книги, ни те, для кого она еще один исторический и богословский документ.
Избранные нами рамки обсуждения исключают любую полемику, но исключительно направлены на понимание концепции “Нового Завета” о прошлой и грядущей роли Израиля. Начнем прямо с “нагорной проповеди”.
“Не думайте, что Я пришел нарушить закон или пророков: не нарушить пришел Я, но исполнить.
Итак, кто нарушит одну из заповедей сих малейших и научит так людей, тот малейшим наречется в Царстве Небесном; а кто сотворит и научит, тот великим наречется в Царстве Небесном.
Ибо, говорю вам, если праведность ваша не превзойдет праведности книжников и фарисеев, то вы не войдете в Царство Небесное” (Евангелие от Матфея 5:17-20).
Мы читаем манифест верности Торе Моисея и закону Моисея. Более того, Иисус наставляет своих последователей в категорической форме выполнять законы, записанные позже в Талмуде (праведность книжников и фарисеев), превосходя в этом обычных верующих. Сразу следует добавить, что в этом нет отождествления с талмудистами. Он призывает к умножению духовности и бичует фарисеев за формализм. Но соблюдение закона Моисея и законов Талмуда представлено одним из условий вхождения в Царствие Небесное.

http://www.avigdor-eskin.com/publication/2389

Ну ось і все. “Вікна Овертона” в “Небесний Єрусалим” поволі відчиняються. Уява читача, вслід за Іоаном, може малювати собі прекрасне місто у вигляді правильної геометричної фігури, однакової довжини, ширини й висоти (!) у 1200 миль (2094 км), в якому сам Бог є джерелом світла; оточеного стіною з дорогоцінного каменю, завтовшки в 144 ліктя (12 метрів); з будинками із золота, поміж яких від Божого престолу тече світла як кришталь річка, обабіч якої ростуть багаті плодами дерева Життя…

Але нас у тім місті не заплановано…

Залишити відповідь