Вересневі рефлексії

Знаєте чому двієчники в школі частіше чогось досягають у житті, ніж відмінники? Тому що то життя ліпше знають. А це найважливіше, чого б мали навчати в школі. Що таке суспільство, держава, нація, які працюють реальні механізми в рамках цих понять; що таке людина, яке її місце в цьому світі, базові знання про системи філософсько-релігійних поглядів на життя – це найважливіші принципи, які формують світогляд людини мислячої…
Двієчники втікають від мертвих догматів освіти і дивляться на світ реально, пізнаючи його “закони” на практиці. Але таке “пізнання” часто формує вульгарно-метеріалістичний світогляд щедро присмачений цинізмом, що стає запорукою успіху в досягненні матеріальних благ.
Тому, на перших ролях у системі безпеки країни мають бути наставники, а не погано вивчені генерали…
“Війни виграють не генерали, війни виграють шкільні вчителі та парафіяльні священики” – ці слова “залізного канцлера” Отто фон Бісмарка згадалися сьогодні при одній вельми цікавій бесіді щодо майбутнього нашої країни.

01.09.2017

***

Погортав стрічку новин… Я так бачу, що основна загроза у нас насувається з заходу? А влада дає собі звіт, що стаючи на принцип, роздуваючи істерію навколо абсолютно законного наміру Саакашвілі повернутися, вона створює всі передумови для провокацій. Сам Порошенко розуміє, що спровокувавши на кордоні бійню, ХТОСЬ його просто підставить і зробить офірним цапом? Невже особиста образа затьмарила розум? Таки давні греки мали рацію: коли Боги мають намір людину згубити, то найперше позбавляють її здорового глузду.

02.09.2017

***

Про війну.
В КНДР провели випробовування водневої бомби, потужністю чи не в п’ять разів сильнішою, ніж ядерна бомба, скинута на японське місто Нагасакі в 1945 році.
Третя світова, котра вже кілька років триває у латентній фазі, ось-ось може перейти у фазу ядерну.
Для нас це означає “п’ятий” варіант, щодо наведених кількома дописами нижче концепцій встановлення миру на Донбасі. Нагадую побачені мною в презентації чотири:
1. Введення зовнішнього управління під егідою “миротворчих сил” НАТО, з перехідним періодом і подальшою інтеграцією в правове поле України.
2. Вирішення проблеми воєнним (силовим) шляхом.
3. Відділення, й визнання права на самостійність, і побудова відносин як з окремими державними утвореннями.
4. Побудова успішної суспільно-економічної моделі на неокопуваних територіях, що створить передумови й бажання мешканців окупованих територій повернутися в лоно української держави.
П’ятий варіант – це пряме військове вторгнення.
Шансів оминути гарячу фазу Третьої світової у нас практично не залишилося. Про те, що нас хочуть знищити, як і про саму Третю світову, пишу вже кілька років поспіль.
Хоча на рідній землі українців залишилося заледве 35 мільйонів, а про світову війну говорить сам Папа, чари зомбоящика не розвіюються – народ масово лайкає псевдо-оптимістичним опусам алєжекпономарів і вподобився страусу, котрий запхав у пісок голову. А привид кістлявої з косою ось-ось матеріалізується та почне косити ті дурні голови…
На перехід до гарячої фази Третьої світової, вплинути ми практично вже не можемо. Працюють дуже сильні “закладки”, у тому числі й метафізичні. Нагадувати про ритуальне кровопролиття на Водохреща не буду, як і про цілий ряд інших “співпадінь”.
Але ми можемо, усвідомивши ситуацію, змінити своє ставлення до подій, а відповідно й сам сюжет, в якому нам відведена роль жертви.
Оця зміна ставлення до подій, стосується й вирішення проблеми на Донбасі. Жоден з названих 4-х варіантів не спрацює. Немає п’ятого елементу – стратегії. Нинішня зграє мародерів-клептократів на стратегію не спроможна.
Уповаю на Диво, та Боже терпіння. Але дурням і так було дано стільки часу, аби розплющили очі, що Бозя може просто втомитися нас любити…

03.09.2017

***

Щойно прочитав в коментарі їдної відомої активістки, що тільки ідіоти не бачать скільки добра робить президент для країни. Хм. Я знаю достатньо багатьох людей з партії президента. Декого навіть з його доволі близького оточення. Дехто справді щиро поважає шефа за його таланти, абстрагуючись від морально-етичної сторони питання, та сприймаючи олігархічно-охлократичну систему координат як данність. Хтось ставиться критично й мовчить за принципом – мені й так не зле, то чого буду виступати.
Є люди котрі задають слушне запитання: а кого на його місце? Дуже слушне, бо змінювати потрібно систему, адже скільки не міняй курвів у борделі, інститутом благородних панєнок від тієї ротації він не стане.
Але ніхто з реальних політиків, принаймні в колі моїх друзів і приятелів, не зализує публічно чоколядовий анус. Висловити повагу до Президента – висловлюють. Мають право. Співати ж дифірамби – це чомусь поле діяльності так званих активістів. І тут у мене завжди дилема: ці люди настільки тупі, що не бачать того, що реально в країні відбувається, чи справді готові лайно називати чоколядою, бо то ся добре оплачує? Звикло людям довіряю й думаю про них добре. То вже потім гіркий досвід нагадує: що, дурню, знову обпікся? Але бігме, коли читаю подібні коментарі від людини, котру розписували (особисто не знайомий і вже й не хочу) мало не як совість Майдану, то мимоволі наступає ступор. Вкотре критично скануєш сам себе, намагаючись подивитися на ото “добро для країни” очима славослова, подумки бавишся в забавку “як би президентом був я”, згадуєш, аналізуєш, і в кінці-кінців таки залишаєшся сам-на-сам з тією ж дилемою: ідіоти чи циніки…
Колись мені подібні сумніви, а вони стосувалися подібної дилеми: “наша влада – то дурні чи зрадники?”, хтось прокоментував: два в одному. І з того часу я не перестаю дивуватися – скільки того всього в одній людині може поєднуватися! Але все ж не розумію: навіщо це чудернацьке поєднання виставляти напоказ?

04.09.2017

***

Спецоперація ФСБ?
“Дмитрию Медведеву в наследство от Владимира Путина достался главный враг — Грузия и ее президент Михаил Саакашвили. Еще после «антигрузинской кампании» 2006 года он утвердился в этом статусе. В Кремле любили рассказывать байку, что Путин ненавидит «Мишико» (уменьшительно-ласкательный вариант имени грузного и рослого грузинского президента) потому, что якобы тот в разговоре с белорусским президентом Лукашенко обозвал российского лидера «Лилипутиным». А Лукашенко якобы немедленно передал эти слова Путину…”
(уривок з: Михаил Викторович Зыгарь. «Вся кремлевская рать. Краткая история современной России.» Интеллектуальная литература, 2016. iBooks.)
Сьогодні Україна отримала від Грузії запит на екстрадицію Саакашвілі. Там його обвинувачують у чотирьох справах. Запит Головної прокуратури Грузії був адресований Мінюсту та Генпрокуратурі України.
Владу в Грузії контролює акціонер “Газпрому”, російсько-грузинський олігарх Іванішвілі.
У ВРУ спішно готують (пропихають) два законопроекти, які б ускладнили Саакашвілі перетин кордону.
Аваков, Насіров та Пашинський подали на Саакашвілі в суд, щодо захисту честі й гідності – прочитайте це поволі, або двічі.
Коли АБСОЛЮТНО зрозуміло, що відбувається політична розправа над Саакашвілі і жодних правових підстав заборонити йому повернення в Україну немає (детальніше: http://yurko.info/право-саакашвілі/), наша влада, спільно з проросійськими силами в Грузії, нагнітає ситуацію, яка може призвести до провокацій та кровопролиття (детальніше: http://yurko.info/спецоперація-третій-майдан/)
Виходячи з вищенаведеного, складається дуже нехороше враження про, ЯК МІНІМУМ, ситуативну співпрацю нашої напівлегітимної влади з ФСБ Росії.
Влада панічно й істерично намагається залякати Саакашвілі, та недопустити його в Україну, грубо нехтуючи Конституцією та чинним законодавством, чим дає можливість ФСБ підготувати провокації та завдати шкоди особистому ворогу Путіна. Це тупість, чи розрахунок?
Так, Саакашвілі можуть підставити, Порошенко з Путіним можуть звести з ним особисті порахунки (така вона президентська солідарність і спільний інтерес), але для нинішньої влади це буде вироком. І народ може вибухнути зовсім не через те, що йому такий любий Мішіко, а просто це все вже всіх дістало й достатньо іскорки, аби вибухнуло.
Хто призабув – у нас начебто війна, котру розв’язала шайка Путіна, анексувавши, ЯК МІНІМУМ за мовчазною згодою “переможців Революції Гідності”, український Крим. На фоні цієї клятої гібридно-громадянської війни, розв’язаної злими московськими карликами, в котрій щоденно гинуть люди, відбуваються цинічні ґешефти, а російський бізнес в країні процвітає.
Тому, наших “переможців”, які дісталися до корита на крові Небесної Сотні, цілком ймовірно очікує лінчування, або суд у Гаазі. В мене немає ілюзій щодо “західної демократії” – їй, як і Московії, не потрібна сильна Україна. А ось офірні цапи потрібні. І вони, засліплені ненавистю та власною безкарністю, впевнено прямують у пастку, втягуючи країну в широкоформатну громадянську війну та остаточну втрату державності.
Моя справа застерегти…

05.09.2017

***

Коли ми бордель перейменуємо з клубу зустрічей на масажний салон – суть його не зміниться. Так і з АТО, яке хочуть назвати “операцією з оборони України”. Нікого не насторожує синхронність зміни АТО на ООУ з путінськими “мирними ініціативами”?
Знаєте, чому Путін може погодитися на миротворчий континген на Донбасі? Це елемент “договірняка” з нинішніми (якщо є спільний ворог – Міхо, то чому б і не бути спільним домовленостям?) з однієї сторони, водночас зі стратегічною “закладкою” з іншої. Зовнішнє управління під егідою ООН “консервує” ситуацію на невизначений термін і дає Росії паузу для подальших геополітичних ігрищ. Але збройний конфлікт на Донбасі так і не отримав статусу, отже в будь-який момент може його набути. Що таке “братовбивча війна” юридичною мовою? Вірно, громадянська. Так вважає Папа, який дарував Путіну фіґурку ангела-миротворця. Про наслідки такого юридичного визначення здогадуєтесь? Хто не здогадався натякну – “Мілошевич”, “Гаага”, “трибунал”…
Чому влада уникає присутнього в міжнародному праві терміну – “збройний конфлікт”? Тому що не зможе відповісти на запитання: хто є сторонами конфлікту? Мешканців ЛНР/ДНР хтось офіційно позбавив українського громадянства? Начебто ні. А частина з них бере участь у збройному протистоянні нарівні з російськими військовими? Безперечно. Значить де-юре і де-факто одні громадяни України воюють з іншими громадянами України. Різниця лише в тому, що так звані “сепаратисти”, на самому початку були колаборантами – посібниками ворожого війська. Але їх назвали терористами. Всіх разом. Вкупі з мешканцями, більша частина яких пісяла по капронах і кальсонах, зустрічаючи “асвабадітєлєй”-кадировців, а менша частина, збита з пантелику московською пропагандою, мовчки спостерігала – чия візьме.
А тепер запитання: в кого стріляла українська армія? У терористів? А якщо ці “терористи” ще й по нинішній день є громадянами України? Тоді їх потрібно судити за відповідними статтями кримінального кодексу України.
А якщо “міжнародна спільнота” їх визнає, скажімо, сепаратистами, міфічним але “обгрунтованим” московськими істориками “народом Новоросії”?
Тоді виходить, що Головнокомандувач використав армію проти своїх громадян, які реалізовували якесь там право на самовизначення. Ба, більше того, використав без запровадження воєнного стану, як особливого правового режиму, який власне, за твердженням екс-генпрокурора України Віктора Шишкіна, був необхідною на невід’ємною передумовою мобілізації…
Це все я веду до того, що “нинішнім” об’єктивно вигідніше було би не загострювати ситуацію та спробувати отримати гарантії власної безпеки, й випустити пару виборчим процесом. Але ніхто їм гарантій не дасть, а змінити чічі та брендові шмотки на тюремні роби, і лобстери на баланду, нікому не хочеться.
І тому мене лякає наступне припущення: після припинення війни на Донбасі, для збереження своєї влади та уникнення відповідальності, їм необхідна буде інша війна…
І дилема: повномасштабна громадянська чи повноцінна з Росією мене не тішить…
Думаю, що до Рош Гашана все стане зрозумілим. Напруга в “повітрі” витає неймовірна…

05.09.2017

***

Я певно безнадійно зіпсута людина, котра втратила віру в людей і у всьому бачить щось лихе.
Ось прочитав, що на рехформу освіти треба 3 мільярда грн. З тих грошей підвищують зарплату вчителям, що є, без сумніву, добре. Ніц не скажу за впровадження електронної платформи, бо нич у тім не тямлю, але підозрюю що хтось на тім шось си покладе в кишеню. Але 500 мільйонів гривень на “підвищення кваліфікації вчителів” у мене асоціюються з “розпилом” і “відкатом”. А ще є підозріле “тощо”. (https://www.ukrinform.ua/…/2299833-na-reformu-osviti-v-2018…)
І маю велику підозру, що та рехформа, на чолі з вінницьким неуком, є до дупи, по тій простій причині, що без зміни системи нич не вийде – буде черговий покруч на кшталт піліції.
А для зміни система потрібна українська еліта при владі.
Чесно, знаю таких людей – фахових патріотів з почуттям міри. Такі є у всіх сферах освіти, науки, державного управління і т.д. Але, по-перше, ці люди не підуть проситися щось очолити, бо мають власну гідність. По-друге, вони не дуже й хочуть бути якимись значними елементами цієї злочинної системи. По-третє, у них немає достатньо фінансів (бо ж є міра!), щоби платити хабарі за посади, чи дозволити собі саморекламу.
Тому суспільство має прозріти і зрозуміти: шукати й просувати наверх кращих – це завдання самих людей. Пригадуєте, як запорожці отамана вибирали – запрошували кращого, а той відмовлявся. Тричі. Бо знав – як не справиться, то може й голови позбутися.
Тому оте рехформування, бардак в країні та війна – це все наша колективна вина. Ми ж то все до влади привели, понаообирали й мовчимо, як гімна наїлися. А ще чубимося – котре “ге” менше смердить…
Щодо освіти – це наріжний камінь. Але він має встановлюватися по-проекту, себто на підставі державної стратегії. Якої нема. Тому виховуватимуть наших дітей відповідно до чужої стратегії та цінностей майбутнього нового світового порядку…

06.09.2017

***

Скажу одну крамольну річ. Людей “підняти” важко. Але народ спраглий справедливості, а значить в очікуванні месника. Повірте, якщо би раптом завтра прийшов до влади “український Піночет”, то люди би оплесками зустрічали встановлення шибенець на майданах…
Увесь наш політикум між собою пов’язаний кумами, сватами, грошима і кров’ю. Кров’ю невинно убієнних у цій ґешефт-війні. А ворон ворону, як відомо…
Тому медіа продукують псевдо-героїв, таких собі гламурних революціонерів. Про це геніально написав Пєлєвін:
«Протест — это бесплатный гламур для бедных. Беднейшие слои населения демократично встречаются с богатейшими для совместного потребления борьбы за правое дело. Причем встреча в физическом пространстве сегодня уже не нужна. Слиться в одном порыве с богатыми и знаменитыми можно в Интернете. Управляемая гламурная революция — это такое же многообещающее направление, как ядерный синтез…
Сама революция становится гламуром. И гламурные бляди понимают, что если они хотят и дальше оставаться гламурными, им надо срочно стать революционными. А иначе они за секунду станут просто смешными…
Любая гламурная революция безопасна, потому что кончается естественным образом — как только протест выходит из моды. Когда новая правильная фигня перестанет быть модной, из реальности начнут выпадать уже те, кто до сих пор ее носит. Кроме того, мы ведь не только поп-звезд делаем революционерами. Мы, что гораздо важнее, делаем революционеров поп-звездами. А какая после этого революция?»
Але рано чи пізно, на незадоволений попит прийде пропозиція. І тут може прийти “зоряний час” Саакашвілі. Логіка проста: не мєстний, значить порочащімі связямі не обріс; особистий ворог Путіна – це для переважної більшості народу позитивний аргумент; ворог Пепе – дуже багатьом це також імпонує; реально провів реформи – факт; продемонстрував необхідну жорсткість у часі проведення реформ – сьогодні це в тренді очікувань. Найважливіше – рука нє дроґнєт…
В мінливій геополітичній ситуації всілякі сценарії можуть реалізуватися. Тим паче, американсько-польська позиція стає домінуючою…

Листя може раптово стати надто багряним…

06.09.2017

***

Вони вельми хитрі. Вони вивчають ваші надії та сподівання, вашу віру та гнів і малюють вам міражі. У своїх ефірах, газетах, агітках. Вони закликали вас на Майдан, а коли вам набридла пустопорожня балаканина, і ви розійшлись по домівках, вони побили ваших дітей. В той день мені вперше стало гидко від “Слава Україні!” з уст нікчем, які піарилися на потовчених студентах. Мені було тривожно. Потім стало лячно. Від розуміння – вони приносили ритуальні жертви. Вони творили криваві символи під телекамери своїх холуїв та полум’яні спічі розгублених опозиціонерів, котрі побачили, що самі розбудили ураган, який несе їх у пекло…
Тепер пекло – це Україна. Їм тут добре. Вони увімкнули кондиціонери, бо стали привілейованими чортами. Вони вам втовкмачили в голови, що це ви переможці Революції Гідності. Щоби ви ними гордилися. Вони носили квіти “Небесній Сотні” і крали. Вони співали гімн України і тримали руки на поляресах з долярами, вкраденими в тої України. Вони одягали вишиванки і продавали Крим. Вони злякалися, домовилися, розгубилися й придумали АТО. Вони підбадьорували вас і заохочували “путін-х#йл@”, а потім разом з вами пускали скупу сльозу під “Пливе кача”. Не чути вже “пливе кача”. Втомилась. У сльозах утопилась…
Вони дуже обережні й жорстокі. Їх охороняє легіон писак на зарплаті й полчища увірувавших. Їм вигідно вірити. Як і майбутньому Антихристу. Це добре оплачується. Це безпечно, бо є ворог. Є війна. Війна робить їх владу сакральною. Війна вбила багатьох і стала багатьом сенсом життя. Це для вас війна смерть і герої котрі все-таки вмирають. Для них – це супер-маркет індульґенцій. Вони їх там купляють, віддаючи дещицю на цій війні вкраденого. Вони вам намалювали ворогів та героїв. Але справжні герої в їхніх ЗМІ – лише мертві. Так безпечно. Живі – несправжні. Ляльки. Гламурні революціонери в брендових шматах з пошматованою совістю…
Я їх бачу. Їх і їхніх слуг. Вони створили для вас іншу реальність. І вам у ній добре. Вона чорно-біла. Путін – ворог. Хто проти влади – той на боці Путіна. Ви повірили в їх реформи, бо вам ще є за що жити. Є заради кого. І ви вірите в мир, за який платите дорогу комуналку й чиїсь життя. Це лотарея. Російська рулетка. В якій барабан має все менше порожніх отворів, а ви все тиснете й тиснете на курок…
Ви вже вкрали майбутнє у тих, заради яких повірили їм. Ви присмокталися до кредитів і не думаєте, що доведеться віддавати. Вам віддавати. Не їм.
Бо у вас одна Батьківщина…
А вони продали вашу Батьківщину. В роздріб. Приватизацією і корупцією. У вас на очах. І допродують, підкидаючи вам кілька грошиків на життя.
Вони добре платять тим, хто буде вас знищувати, як ворога. За те, що ви рано чи пізно спробуєте протестувати проти них. Але вони не повторять помилок тих, кого відтіснили від корита ціною життів ваших ближніх.
Вони розумні. Вони прораховують ризики, й щедро платять тим, хто переконує вас у тому, що їхні “потьомкінські села” є справжніми. Вони еліта зі знаком мінус. Вони чужі. Це паразити, які знайшли баланс між споживанням та смертю.
Вони їстимуть ваше тіло так, щоби воно не вмерло. Регулюючи свою популяцією показовим очищенням. І ви повиріте, що вони очищаються. А я бачу, що вони лише формують касту елітних паразитів, відбираючи в неї найдостойніших солітерів…
Вони це знають. Я бачу. Не один я. Але нас мало, щоби переконати вас почути правду про них. Тому ми, усвідомлюючи, намагаємось сказати. Можливо не складно. Не хором. Не про все. Але ви не чуєте. Не хочете чути. І з тим нічого вдіяти ми не можемо. Лише застерегти…
Я не буду розповсюджувати цей допис. Немає сенсу. Ці слова просто прийшли. І нехай тут залишаться. На моїх сторінках…

Наше майбутнє може бути затишною хатинкою, серед вишневого саду, або такою закинутою хатою пусткою. Воістину – це лише наш вибір…

На знимці: закинута хата в селі Лани Перемишлянського району.

Залишити відповідь