Вересневі рефлексії (3)

Я розумію, що більшості адекватних людей набридла “сакаакашвіліада”, яка своєю інформаційною потугою нагадує вже навіть не тропічний шторм, а ураган третьої категорії, але, з огляду на відверту геббелісівську пропаганду з уст явних дегенератів, що лунає з екранів олігархічних телеканалів, мушу відреагувати.
Кажуть, що вчора на п’ятий однотуровий анал випустили Іллюшу Ківу, який, як новий голова Соцпартії, назвав себе “лівим опозиціонером” і щось пашталакав про дострокові вибори. Ківа – це неадекват, збоченець і дегенерат в “одному флаконі”.
Нагадаю, як він відреагував на критику відвертих фотографій дєви Дєєвої, призначеної заступником його шефа Авакова:
“А теперь серьезно по Деевой. Что вам до ее личной жизни?! Личной !!! Деньги ей платят не за фотографии, которые она делает в свое свободное время, а за работу, которую она выполняет, оценку которой мы сможем дать со временем. А п*здят более закомплексованные и недовольные, непризнанные “гении”… Постскриптум: Представляю, как их пуканы лопнули, если бы вы увидели фото с моих оргий. Которые происходят только в свободное от работы время))))”
А ходіння поїздом, з пістолетом запханим у матню, а заклики до вбивства Саакашвілі та тих, хто його зустрічатиме?
Так ось, аваківський пес Ківа, в унісон з припорошеними патріотами, вчора знову читав мантри Банкової про “злочин Саакашвілі та його команди”. Перед тим ще десь вискочила Багасловская, як чортиця з табакерки, Зорян&Шкіряк та купа проплачених порохоботів та безкорисливих дурнів. І всі з однаковою риторикою.
Людиська, та чи вам пороблено, що все це слухаєте? В ситуації з позбавленням громадянства і перитином кордону – 100% правда на боці Саакашвілі, а порушення кордону зі сторони його прихильників – це оправдана реакція на дії та бездіяльність влади. Всі нинішні суди та переслідування активістів – це репресії які нічим не відрізняються від тих, котрі чинила зграя Януковича на Майдані. Ба, навіть виконавці, місцями, тіж самі.
Не ставайте конспірологами! Саакашвілі для нинішніх – це “чорний лебідь”. Але й не зачаровуйтесь і не діляться як амеби на палких прихильників та злісних ненависників. Зберігайте критичність мислення і судіть політиків не лише по справах, а навчіться розуміти наміри й мотивацію.
Наведу приклад. Є люди котрі щиро допомагають фронту, є такі, що такою допомогою купують собі індульгенції, а є цинічні піарники, котрі дещицю з вкраденого везуть бійцям під телекамери своїх кишенькових журналістів.
І ще одне. Пам’ятайте, що ситуативне союзництво в українській політиці – це об’єктивна необхідність опору свавіллю влади з її іпанутими на всю голову ківами та хитрозадими ляшками 🙂

18 вересня 2017 року.

***

Світлик.
Я не можу ся дивити, як почали тупити порохоботи. Мушу їм написати “світлик”, аби вони впевненіше себе почували в дискусіях з агресивними прихильниками Саакашвілі, які користуються “темниками” невідомого походження. Поїхали:
1. Кордон України знаходиться у віданні Президента України, як гаранта її територіальної цілісності. Порушення територіальної цілісності то є страшний злочин, який вчинив Путін на півдні та сході, а Саакашвілі на заході. Народ, як переможець Революції Гідності, в особі небайдужої громадськості, висловлює своє щире обурення наругою вчиненою над територіальною цілісністю України, що суперечить Конституції України, Будапештському меморандуму та Мінським угодам. Більше вживати слова: насильство, наруґа, зґвалтування, поставити “раком”, тощо – людей приваблює сексуальна тема, особливо присмачена обсценною лексикою, і вони додро…, перепрошую дочитають ваш опус до кінця та з задоволенням.
2. Головнокомандувач не лише стратег, він також дипломат. Не можна було зупиняти “зелених чоловічків” у Криму, тому що Путін би напав. Не можна було закривати східний кордон на замок і вчиняти насильні дії щодо сепаратистів і порушників кордону, бо Путін би напав. Не можна чіпати російський бізнес в Україні, бо Путін нападе. Після цинічного порушення державного кордону прихильниками Саакашвілі та ним особисто, загроза нападу Путіна зросла в рази (тут бажано додати посилання на Пономаря, Олешко, а ще краще на Портнікова).
3. Ми стояли на Майдані за євроінтеграцію. Коли зі сторони Європи, в якій практично немеє кордонів, всілякі грузини будуть проривати державний кордон України, то нас до Європи не візьмуть, тому що там так не роблять. Там одразу прострілюють коліна, так як це роблять терористи ЛНР/ДНР при порушенні їхнього кордону зі сторони України. Правда таке правило не розповсюджується на біженців з мусульманських країн, але, оскільки Саакашвілі не надав аргументованих доказів своєї приналежності до мусульманства, ця європейська норма на нього не розповсюджується. Миздобули. Миреформуємось. Мирозвиваємось.
4. Системні реформи (144 штуки), зокрема у сфері судоустрою, європеїзація законодавства, боротьба з корупцією – це Результат Перемоги Революції Гідності. Народ України, натхненний підняттям зарплати, Безвізом, а також шляхом в обійми НАТО та ЄС, рішуче засуджує всілякі спроби підірвати репутацію країни незаконним перетином кордону її колишніми громадянами, підтриманими народними депутатами, які хочуть зупинити незворотність змін на краще.
5. Ми боролися на Майдані за свої права і принцип “закон для всіх”. Протест проти узурпації влади Януковичем був законним, оскільки останній провалив євроінтеграцію, а також волевиявленням українського народу. Тому ми категорично засуджуємо нахабне попрання Закону зграєю маргіналів, котрі незаконно порушили недоторканість українського кордону, та контрабандно привезли на територію України позбавленого українського громадянства політика-популіста. Мігподативсудзакордоном. Мігприлетітилітаком. Мігприплистипароплавом. Нехайбийшовсобідогрузії, тощо. В правові дискусії вступати категорично заборонено. З Конституції України цитувати винятково розділ п’ятий – Президент України. Ворожих юристів банити до початку дискусії.
6. Грузин Саакашвілі не виправдав виявлену йому Президентом України високу довіру, не провів в Одеській області медичної реформи, не поремонтував усіх доріг, не понизив курс долара до 8 грн. та не забезпечив належної температури морської води впродовж курортного сезону. На відміну, скажімо, від пана росіянина Новінского, народного депутата від “Опозиційного блоку”, який розвиває в Україні свій бізнес і створює нові робочі місця. Тому Новінский заслужив мати українське громадянство, надане йому Януковичем за поданням тодішнього міністра Порошенка, а Саакашвілі нехай їде дореформовувати Грузію та вигравати там суди, порушені проти нього паном Іванішвілі. На закиди, що Іванішвілі – це феесбешний російсько-грузинський олігарх, відповідати ігнором.
7. Саакашвілі фінансується Фірташем, Коломойським і Путіним. Це очевидно. Бо в його команді є мер Заліщик, звідкіля Фірташ родом; Саакашвілі був у Женеві, де в той час був Коломойський: Путін фінансує всіх, хто проти Порошенко. На репліки, що, мовляв, це Порошенко з Фірташем домовлялись про однотурові вибори, “плюси” Коломойського мочать Саакашвілі, а Путін його вважає особистим ворогом – не реагувати, ображатись і банити.
***
Працюйте, хлопці, веселіше, впевненіше, гроші не пахнуть, пси Авакова за вами не прийдуть, однотуровий царюватиме вічно і буде вам щастя.

19 вересня 2017 року.

***

Ярмо.
Наш чудесний презес заявив про залучення Україною 3 млрд доларів від розміщення єврооблігацій під 7,375% річних, терміном на 15 років.
По-простому – позичили гроші під чималенький прОцент, бо віддати потрібно буде вдвічі більше.
Варто згадати, що в 2018-2022 роках Україна має виплатити 64,196 мільярда долярів за борговими зобов’язаннями, з якиз 35,49 мільярда то є внутрішній борг, а 28,706 – зовнішній…
Ви брали ті гроші? І я нє. А віддавати мусимо. І як тут вчергове не згадати про багатомільярднодоляровий “розпил” рефінансу, розкрадання при численних банкрутствах і аферу з Приватом.
Так і жиємо – їдні крадуть, а їнші віддають. Нас продали, дорогенькі мої. Гуртом та вроздріб.
Але продали, немаючи на це жодних повноважень. Вся наша влада є нелегітимною, згідно Конституції. А вкраденого бабла у них достатньо, щоби ці борги погасити. Висновки най собі кожен сам зробить.

19 вересня 2017 року.

***

Гаспадін назвал мєня любімой женой!..
Що за пісяння по капронах-кальсонах від згадки Трампом України? Пишуть, що гамериканський презес прорік наступне:
“Ми повинні відбити загрози для суверенітетів усіх держав – від України до Південно-Китайського моря. Ми повинні відстоювати повагу до законів, повагу до кордонів… ”
Хм. Був я на тім морі, тілько медуза мене в ногу впекла, але бігме не знаю, які там загрози і чиїм суверенітетам. Але добре знаю, що нашому суверенітету жадної загрози нинька вже нема.
Ну не може бути загрози тому, чого вже нема.
Мудра Вікіпедія пише, що державний суверенітет то є “верховенство держави на своїй території і незалежність у міжнародних відносинах.” У нас не те, що немає верховенства держави на всій території, а ще ми є повністю залежні від геополітичних гравців.
Тому до дупи, оте відбивання загрози, коли мова йде про відновлення суверенітету та повернення анексованої та окупованої територій.

19 вересня 2017 року.

***

Такі люди часом дивні у тім Фейсбуці! Це ж навіть без хитрих методів аналізу Big Data видно самотність, незадоволені амбіції, образи, роздратування, вподобання… Чи варто їх так відверто демонструвати? Може, не знаю.
Але є дві речі, що виходять за рамки етики з естетикою і взагалі не комільфо – це лайкання самому собі та статусним пупарасам. Ще коли останні є роботодавцями “лайкаючих”, то це, принаймні, зрозуміло. А ще бувають коментарі відвертого підлабузництва та неприроднього обожнювання – варто зайти на публічну сторінку якого поважного хруня, від політика до олігарха, і вам просто очі ся відкриють!
Якийсь той Фейсбук є трохи чудернацьким сурогатом реальності…

19 вересня 2017 року.

***

На ніч переглянув стрічку новин і побачив восхваляння різних політичних улюбленців, разом з мудрими коментарами. Скажу вам щиро – жодної достойної програми партії мені не довелося прочитати. Візьміть хоча б нинішні парламентські – набір гасел, загальних фраз, медійних штампів. Не більше. Є окремі непогані програми. Але… В моїх дописах ви теж знайдете цілком достойні (вже готові!) програмні документи. Проте, вони теж не є повноцінною Програмою! Тепер привідкрию вам маленьку таємницю – навіть найкраща, з мною прочитаних-написаних програм, не працюватиме. Є принципова різниця між: як воно має виглядати і як це зробити. Отого як воно має виглядати – достатньо. Ідеологи стоять як базарні перекупки й намагаються продати свій товар. У декого купують. Для себе. Розумієте різницю – для себе, а не для вас. І їм нафіг не потрібно реалізовувати те, що там написано. Мета інша – ви маєте повірити в їхні наміри й віддати свій голос на виборах. Але так як елєкторат вже здеградував і програм не читає, то залишили картинки й гасла. Перші в телєвізії, другі в програмних документах. Перші для більшості елєкторату, другі для окремих зануд, таких як я.
Тож до питання “як це втілити в життя?” – ніхто не доходить. А воно значно складніше. Як екс-менеґер, з 20-ти з гаком річним досвідом бізнесу та управління, можу це переконливо стверджувати. У наших великих політиків відсутнє проектне мислення. І не тому, що вони такі дурні, а просто народу воно не потрібне. Обирають не за це. Дехто каже – обирають серцем. Ага, лайном обирають, випорожненням теле-аналів в електоральні мізки. Тому найперше потрібно змінюватися самим і змінювати навколишніх, а коли народ з електорального стада почне ставати відповідальними громадянами – тоді й з’являться політики іншої якості…
Хоча й це не порятує ситуації, але хоча б відтермінує і зменшить наслідки того, чого вже уникнути не бачу можливості. Звичайно, що це не означає, що уникнути не можна, просто я особисто не бачу як…
Вибачте за цю неоптимістичну спонтанність…

20 вересня 2017 року.

***

Світлий образ ідеального порохобота – це Іллюша Ківа. Всі тези борців з Саакашвілі він виклав на раша-тв. Під оплески високодостойної московської публіки. Аж Жиріновський притих – мабуть уху їв, бо не сподівався, що його артистизм хтось може спохабити таким фейєричним ідіотизмом. Поціновувачам усіляких політичних збоченьств, рекомендую знайти та переглянути. Свій могутній орально-інтелектуальний посил Ківа двічі ніс на всю матушку-рассєю у прямому ефірі, відрекомендувавшись главою соціалістичної партії. Це воістину була вершина досягнення вітчизняної контрпропаганди! Пересічний м@ск@ль, послухавши такого українського соціаліста, налиє з горя гранчак водки і приречено скаже: єслі у ніх такіє сациалісти, то страшно прєдставіть, какіє бендеровци – нам апрєдєльонно пєсєц. Ура, це перемога!

20 вересня 2017 року.

***

Ті запорошені матолки – то є правдивий образ нендзи і розпачу!
Тішут’ си, жи наш презес файно в ООН балакав, як дурний цвочком. То нагадав’ си старого віца, як 80-річний дідо жалівся дохтуру, шо його одноліток уповідає, жи годен ше три рази на ніч той-во-во з молодов кобітов, а він ніц. На шо той відповів: дідо, маєте язика, то собі теж таке говоріть…
Найбільше мене розчулило економічне зростання. Курди молі, шо то за холєра, жи воно росте, а нич не видко!?
А про ту цілу місію ООН на Донбасі, то наш чоколядовий вже уповідав у своїм посланю Верховній Раді семого вересня. Маю тоді до пана презеса питанє: а то ті “мінскі угоди”, значиться, до дупи? Дурили людискам голови, як теперка тим економічним зростанєм?
Але шкода говорити, бо нема кому слухати – заліплені чоколядою очі, заткані вуха, й напхані писки…

21 вересня 2017 року.

***

Риба таки гниє з голови, а держава з парламенту – так мені вповів оракул-зомбоящик.
Поки смакував на кухні комарнівський сир зі сметаною і трускавковою мармулядою, увімкнув 5-й, однотуровий, канал “найчесніших новин” (звичка ще з 1-го Майдану).
А там пряма трансляція з засідання Верховної Ради. Парламентарі розглядають поправки до Кодексу адміністративного судочинства. Слухаю і розумію, що поправки, які пропонуються з залу, є суттєвими, скажімо, як приведення законопроекту у відповідність до Конституції України. Але щоразу “за” – це 57-60 голосів. Відхиляють як на конвеєрі. Всім це просто до дупи. Хоча наші нардепи – то є щирі люди. Їм насрати на закони, й вони цього не приховують. Зрештою, мають рацію.
Бо ті, ними раніше прийняті, зміни до Конституції, є все одно неконституційними. Зрештою, як і всі “народні обранці”, у всіх гілках влади. Щоби не цитувати самого себе, нагадаю – у випадку лише загрози (!) територіальній цілісності України, президент мусів подати у ВР на затвердження Указ про запровадження особливого правового режиму “воєнного стану”. Начхавши на Конституцію та Закон, цього не зробив ні напівлегітимний в.о., ні такий самий напівлегітимний однотуровий. Під час дії “воєнного стану” – заборонені будь-які вибори та зміни до Конституції. Відтак, в результаті маємо напівлегітимну владу в державі, територіальна цілісність якої грубо порушена, а то всьо кодло вдає ніби ся ніц не стало.
Це означає, що у нас немає іншого виходу ніж перезаснувати державу в конституційний спосіб, тому що все, що буде збудоване на цьому НЕзаконному фундаменті, довго не простоїть.
Кому цікаво, чому маємо ВСЮ ЦІЛКОМ напівлегітимну владу, прошу почитати:
http://vgolos.com.ua/blogs/legitymizets_198819.html

21 вересня 2017 року.

***

Уклінно перепрошую, знаю, задовбало. Але розповіли мені про інтерв’ю в газеті “Ратуша” того пана генерала, що героїчно запобігав поверненню в Україну пана Саакашвілі. Не хочу навіть читати, бо всі тези знаю наперед. Але коли сьогодні випускають на волю пані Штепу, беркутівця, який замішаний у побитті людей на Майдані, так званих одеських сепаратистів і в той самий час грубо шиють справи за начебто “прорив” кордону прихильникам Саакашвілі, то хочу кілька штрихів додати до картини.
Отже, пан генерал служить з 21 жовтня 2015 року начальником Західного регіонального управління ДПС України. Хтось не знає про потоки контрабасу через кордон? Добре. Не будемо про це, як і не будемо про купівлю родиною генерала квартир у Києві, площею 71,1 кв.м., та Львові, площею 89,5 кв.м. впродовж 2016 року.
Тим паче, як стверджує Вікіпедія, генерал воював, був на фронті. Тож немаю права ні засуджувати,,ні підозрювати…
Що відбулося на кордоні? Нагадаю, що перед приїздом Саакашвілі в Шегині, він намагався, разом з групою нардепів і журналістів, повернутися (100% законно!) в Україну потягом. Перед тим, хотів пройти через Краківець, де його зібралися зустрічати прихильники, але туди навезли пєтушні, тому не ризикнув – не хотів провокувати кровопролиття. Питання: хто допустив приїзд озброєних “туристів” без документів , теж поки відставимо в сторону.
Коли Саакашвілі з супроводом раптово з’явився на пункті пропуску Шегині, їх перестрів бравий бойовий генерал і заявив про замінування. Бігме, мені шкода того чоловіка. Робити з себе паяца, бойовому генералу ніяк не личить. Але влада, котра таке змушує робити – огидніша втричі.
Версія, що це прихильники Саакашвілі повідомили про замінування, прийнятна хіба для проплачених порохоботів та людей, котрі геть розівчилися мислити логічно.
Саакашвілі хотів тихо й мирно приїхати поїздом, щоби уникнути провокацій в Краківці. Коли це не вийшло, він чемно, разом з нардепами, рушив на Шегині. Навіщо йому було себе там блокувати? Припорошена чоколядою уява малює злий підступний задум “прориву” з жертвами. Саакашвілі домовився з Порошенком, що заблокують “Інтерсіті” й кордон, аби зробити прорив, чи висівши з поїзду, дорогою на Шегині, дав вказівку повідомити про замінування й підготувати прорив? А коли б пан генерал чемно всіх пропустив, аби не наражати народних депутатів і журналістів на смертельну небезпеку? До дупи такий план…
Зрештою, пан Саакашвілі вже тиждень з гаком їздить Україною і чомусь ніхто його ні не депортує, ні не екстрадує. Чому? Та тому що закон на його стороні! А всі оці припорошені конспірологічні версі, які вже мало не пов’язали Саакашвілі з його особистим ворогом Путіним – це просто знущання над електоральними мізками й неповага до людей, зокрема своїх читачів. Я розумію що гроші не пахнуть, але під час війни – це трохи не так. Вони пахнуть. Кров’ю…
А саме дійство, краще переглянути й зробити свої висновки. Мені не зовсім подобається надто емоційний спіч Саакашвілі, але я його розумію – це реакція на відверте знущання…
Ага, для анало-експертів, котрі кажуть: ачомувіннеполетівлітаком? Борт з Саакашвілі би не прийняв жоден аеропорт України. Дехто з моїх читачів про це знає. Інших прошу повірити на слово. Більше ніж сказав – сказати не можу.

21 вересня 2017 року.

***

Несправді вся ця політика – то тільки вистава. Але до тих пір, поки не зачепить тебе особисто. А коли чіпляє, то до людини доходить, що все не так і насправді значно гірше. Люди пристосовуються. Це добре, тільки коли не стає самоціллю. Хтось чіпляється за ідею. І це не зле, якщо геть не відриває від реальності. Найгірше, коли глядачі плутають виставу з дійсністю…
Нині, за вечірньою кавою, згадали про те, що насправді кожен, хто працює за гроші, не є вільним. Мова йшла, зокрема, про проплачених писак-політпропагандистів. Мій товариш сказав, що вони є лише інструментом. І немає сенсу на інструмент ображатися. На що я відповів, що коли який кухонний ніж починає видавати себе за самурайського меча-правдоруба, то це трафляє. Коли провінційна акторка веде себе на сцені як світська левиця – в тому немає дратівливого фактору. Це лише гра. Але коли професійна повія ходитиме поміж рядами, вдаватиме з себе незайманку та проповідуватиме дошлюбну цноту, то це може реально вкурвити…
Так і з усіма, хто працює на зарплаті. Є правила гри, але також є почуття гідності – міра та межа допустимого, в кожного свої. Проте, підозрюю, що можу отримати контраргумент – комусь багато платять власне за те, щоби зійти зі сцени та вдавати глядача, який швендяє між рядами зі своєю добре проплаченою місією. Є й таке…
Власне допис про те, що спостерігаючи за виставою, не варто забувати і про власні кишені – між рядами ходять не лише цинічні моралізатори, а й спритні злодюжки…

22 вересня 2017 року.

***

Скажу вам чесно – не хочеться писати. Апатія від масової зомбованості. Всіх ведуть на убій, а людям як пороблено! Невже не зрозуміло, що коли з АП роздають вказівки суддям, то дно ми вже пробили? Такі вказівки дають ментам, спецслужбам, тому бравому генералу-прикордоннику, який “не пущав” Саакашвілі в Україну. І зовсім не в Саакашвілі справа. На тему його повернення у мене кілька публікацій і в жодній з них я не хвалив грузинського екс-президента, справа не в ньому!
Біда в тому, що в країні знищено закон і розтоптано справедливість!
Чим народ утішається? За що вболіває? За футбол, за здибанку кількох дегенератів десь в Америці?
Та навіть підлабузники та фаворити діючої влади не є в безпеці – згадайте 1937-1938 роки. А що говорити про посполитих, котрі увірували, що ми йдемо в цивілізовану Европу? У нас скоро буде азійська деспотія, бо наші керманичі – це ксерокопії Путіна. За прозахідною риторикою ховається московський “бєспрєдєл”. Хоча, підозрюю, порядку там більше – імперія об’єктивно не може допустити такого бардаку, який ми спостерігаємо на її “окраїні”. Ми обурюємося м@ск@лями, котрі захоплюються царем Вовою, а самі залили інформаційною чоколядою очі та посліпли!
Підпанки беруть приклад з панів. Сьогодні розправляються з прихильниками Саакашвілі, а завтра вас викинуть з роботи, запресують в поліцейському відділку, якщо спробуєте протестувати, рейдануть бізнес, відберуть майно. Ми це все проходили! Невже пам’ять відібрало?
Очевидні речі люди не помічають! Візьмемо Приват. Не потрібно мати вищої освіти та багато часу, щоби зрозуміти – вивід 6-ти (як мінімум) мільярдів доларів в офшори, без відома, а відтак згоди, НБУ – це неможливо! Всіх і кожного цинічно кинули. Пані Гонтарєва пішла собі на кілька місяців перепочити від таких “трудів”, а її заступниця нині заявляє що Приват потрібно комусь віддати й ще доплатити! Це після багатомільярдних бюджетних вливань! Та більше як рік тому писав про “приватний шантаж” і те, що Приват це по-суті банкрут. Та й не лише я писав…
І навіщо це все? Заради самоствердження? Та до дупи! Марні сподівання, що люди зрозуміють реальний стан речей.
Країна розграбована, влада узурпована ордою напівлегітимних, вулицями зодить зомбований електорат, а начебто нормальним людям, хто ще не виїхав, пороблено – вони не хочуть бачити очевидні речі та рефлексують як песики Павлова.
І що з тим всім робити? Правильно. Забити на це все. Я не песиміст і все ще сподіваюся на Диво. А волонтерити Кассандрою на громадських засадах – набридло.
Най ся діє Божа Воля…

22 вересня 2017 року.

***

Поки Трамп з Ином міряються ядерними піпіськами, а навколо Землі космічним шулікою кружляє Нібіру, я хочу щось попросити…
Будь-ласка, не додавайте мене до жодних груп! Щойно самовидалився з кількох десятків – таке враження що мою стрічку новин почали агресивно закидувати всіляким інформаційним лайном.
Щодо першого речення – це для привернення уваги. Власне так працюють інформаційно-медійні кілери.
А тепер по його суті. Два дегенерати, ставленики світового закулісся, контрольовані компрамотом та спецслужбами, граються з вогнем. Ядерним тотальним голокостом. З Трампом більш-менш все зрозуміло, а ось його малолітнє альтер-его є доволі цікавим експонатом. Самозакоханий сибарит, оточений фанатичним поклонінням зомбованого народу, в оточенні власного гарему та зграї охоронців-контролерів, явно не спішить зустрітися зі своїми предками в країні Небесного Чучхе. Не поспішає до праотців і любитель розкішного життя Дональд.
Тоді навіщо це шоу, з безконечними “китайськими попередженнями” один одного? Адже Природа неоднозначно натякає – її корективи можуть бути надто жорсткими і жодні бункери не спасуть. Ну і з Маском в Космос не вийде – там Нібіру звужує кола…

23 вересня 2017 року.

***

Дивні люди. Накинулися на бідолашного генпрокурора, що в нього на весіллі сина були Суркіси, Деркач та ще якісь непевні типи, а дійство обслуговувавали службові автівки.
Розповім вам одну історію з першого Майдану.
Разом з друзями ми окупували в Києві службову квартиру “Технопарку” і потроху “майданили”. Одного дня погода була особливо прикра і ми якраз думали де б то зігрітися. Тут мені телефонний дзвоник:
– Юрчик, знаю що ви тут в Києві, приходьте на чай, зігрієтесь…
– Та нас багато, – кажу.
– А в нас кухня велика…
Зателефонувала людина з великої політики, так би мовити, але в тій ситуації її можна було “приліпити” більше до ще чинного президента Кучми, ніж до “помаранчевих”. Тож мої друзі пропозицію зустріли дещо насторожено, але я переконав, що це “свої” і з добрими намірами…
Господиня, жінка наскільки гарна, настільки й мудра, відчула певну скутість і напруженість гостей і за чаєм трішки почала розповідати про наші політичні реалії. Як хто з ким дружить, як непримиримі в телєвізії опоненти, після ефіру можуть випити собі по двадцять дека за вдале шоу, яке вони влаштували на екрані…
Бачу в хлопців очі потрохи кругліють, а в них запитання: так якого ж дідька ми тут робимо?…
Нагадую – це був 2004 рік.
Так ось, друзі, політика, то є приватний клуб, у який дуже важко прорватися, й з якого болісно виходити. Це сцена, на якій, а найбільше за кулісами якої, відбувається зовсім не те, що бачить глядач. І найважливіше завдання режисерів та акторів – щоби глядач не вийшов з залу…
А господині я й по-нині вдячний, і за це людське тепло, і за гарний урок політичної просвіти.

24 вересня 2017 року.

***

Питає Фейсбук: шо на думці?
Та не йде мені з голови той атошник, Саша Бурцев, який впав у кому просто в залі суду. Я не медик, звісно, може то нерви, серце, але факт, що чоловік діабетик. Як наш дорогий Президент. І ось цьому діабетику, учаснику війни, котра АТО, не дали інсуліну…
А ще в мене на думці чомусь Гаага, та президент Мілошевич, якому, ймовірно, теж не дали ліків. Пане Порошенко, уявіть собі, ні-ні Боже упаси аби то ся стало, просто уявіть:
Ви в Гаазі, через підступні інтриги Путіна. Вас судять за узурпацію влади, корупцію та використання армії проти власних громадян. Ви хвилюєтесь – це ж все не так!
Еге ж? …
Цукор скаче догори, ви пхаєте руку в праву верхню бокову кишеню маринарки, а там… пусто! Просите дати вам лікарство, клопочуть про це Ваші адвокати, а судді не чують. Не чують, бо вуха їхні заткані московським баблом, а масні вуста вже зачитують написаний у Кремлі вирок. Жорстокий, несправедливий вирок… Уявили?
А тепер два слова про саму справу. Це політична розправа. Оці всі ляшки-лозові-мосійчуки, а разом з ними писаки, що заліпили очі й склеїли писки чоколядою, можуть рвати на дупі волосся, про посягання на святе – український кордон, але про це навіть шкода часу говорити. Я би навіть не рекомендував цим нешанованим особам їхати відновлювати східний кордон. Нехай би зберігали цноту кордону західного – спрямувавши свій гнів праведний проти безперервного потоку контрабасу. Але кому то маю казати? Тож не буду.
Щодо “побиття” прикордонників. Була шарпанина, може кілька стусанів. Після чого здорових хлопів завезли з синцями й начебто підвищеним тиском у лікарню. І тримали там певно зо два тижні. Звісно, щоби підвести справу під середні тілесні ушкодження. Тому мостиський суддя, якого пранкери розвели як чечетовське котятко, і зачитав написане в аналах Банкової рішення, та присудив Саакашвілі адмінштраф за “незаконний” перетин кордону. Для тих, хто “в танку”:
Мета – ПІДТЯГНУТИ КОМАНДУ СААКАШВІЛІ ПІД КРИМІНАЛЬНИЙ ЗЛОЧИН – ОРГАНІЗАЦІЮ НЕЗАКОННОГО ПЕРЕТИНУ КОРДОНУ.
Ще раз для непонятливих: на замовлення нашого дорого президента, найчесніший український суд хоче прирівняти події на кордоні в Шегинях, з таким злочином, коли нелегально, як оселедців у бочці, переправляють через український кордон різних бідолах у заможну Европу. Тут, правда, навпаки – Саакашвілі з нардепами проривалися з Європи. Та й на нелегалів вони не дуже подібні. Але для української Феміди то немає значення…
Я готовий ПО КОЖНОМУ факту й закидах порохоботів дати ґрунтовну відповідь.
Але… Але це нікого не цікавить. Ні людей, які рефлексують на інформаційні вкиди, ні наші “незалежні” ЗМІ, а тим паче представників влади.
Ми маємо з боку влади лише фарс, беззаконня та провокації від початку, а сьогодні, на загал мовчки, спостерігаємо політичну розправу.
І вкотре повторюсь – я не симпатик Саакашвілі як політика. Хоча, як хлоп з твердими горішками, перепрошую за простонародне порівняння, він викликає в мене повагу: йти з відкритим забралом проти фаворита системи – це не кожен зможе.
Але найжахливіше в цьому всьому – це реакція суспільства. На посміховисько з держави, через затримку в Польщі поїздів, на генерала-прикордонника, який, пів години розповідаючи про небезпеку замінування, залишав зо два десятки нардепів, та й просто українських громадян, у зоні ймовірного враження вибухівкою, на викрадення капелана поліцією, на суддю, який погоджується виконувати вказівки з АП, на суддів які не дають ліків хворому на діабет атошнику…
Ви розумієте про що я?
І дуже щиро кажу: в тому, що нині відбувається, як і в тому, що нас очікує – ми винуваті лишень самі. І не вийде – ні запхати голову в пісок, ні відвернути писок – найближче майбутнє постукає в хату кожному. А всім, хто думає що злапав Бога за бороду, і тим, хто їм вірно прислуговує – все воздасться. Амінь.

25 вересня 2017 року.

***

Зайшов на сайт Президента. Жодної реакції щодо Калинівки. Остання новина – підписання закону “Про освіту”. Хочу сказати: те що трапилося на складі боєприпасів – це закономірність. І це далеко не остання напасть. Аваковський Гєращєнко озвучив три версії:
халатність, пожежа через погодні умови, та диверсія.
Всі три версії є вироком усьому військовому командному складу, включно з Головнокомандувачем. Халатність на такому об’єкті на третьому році війни? То про яку боєздатну армію ми взагалі ведемо мову? Якщо на такому мега-складі боєприпасів росте трава, що може спалахнути від недопалка – то це вже більше, ніж недбалість. Диверсія? Що там у нас з “недоторканим кордоном”? Скільки, за три з гаком роки війни, в нас осіло феесбешних аґентів по всіх містах України? Хаос та деградація владних вертикалей непомітні лише очиськам, заліпленим чоколядою. Тож всі три гєращєнкові версії зводяться до однієї: злочинної халатності всіх причетних до безпеки країни.
Я навіть не хочу розглядати версії, що це був організований підпал, аби приховати якісь зловживання. На кшталт незаконного продажу зброї в Південний Судан. Хоча в наших реаліях і такі версії мають право на життя, проте вони зводяться до вище названої: злочинної халатності. Звісно, як мінімум, бо далі – це просто зрада.
Підозрюю, що легіон порохоботів уже отримав відповідні темники і розхвалятиме злогодженість і оперативність дій відповідних структур по ліквідації катастрофи. Усіх, хто сміє дорікати владі за чергову злочинну халатність (це ж не перший такий склад бабахнув!) обізвуть шатунами, колаборантами та ворожими агентами. Президент на завтра оговтається, суворо, грізно та публічно когось накаже, а комусь вчепить медальку за доблесть. Людську увагу швидко перемкнуть на Саакашвілі, Лавриновича чи закон про освіту. Припорошені “патріоти” ще міцніше зімкнуть свої ряди – відступати вже нікуди і вони готові дати останній бій. Кому? Та будь-кому, хто захоче їм учинити відсікання рила від корита.

27 вересня 2017 року.

***

Взагалі, все що відбувається – то є дуже добре. Звісно, мова не про загиблих на Майдані та цій клятій гібридно-гешефтній війні. Тут лише від нас, живих, залежить – ці жертви були намарні, чи ні. А загалом, коли на весь світ очікує трансформація, то ми будемо до неї найбільш підготовані: не обтяжені примарним добробутом капіталізму, з розвінчаними міфами совка в голові, з розумінням облудної чекістської суті “русскава міра”, та грошової ціни “західних демократій”…

29 вересня 2017 року.

***

А тим часом у нашому Уркастані (у щось подібне перетворювали країну папєрєдніки, а нинішні процес довершують), продовжуються політичні репресії, про які люди не хочуть чути. А даремно, бо репресії – це вірний шлях до революції. Якщо нам мало на нинішній день війни та фінансового геноциду, то можемо на це не реагувати. Я трішки “в курсі” цих подій – тому пишу.
Отже, учасника війни, який зустрічав Саакашвілі, Сашу Бурцева, мають перевести з Топольної в лікарню СІЗО. В чоловіка, після коми, в яку він потрапив просто в залі суду, коли гуманні судді відмовили йому у необхідних ліках, сильно “скаче цукор” – це мені розповів Зеньо Саляк.
Печерський райсуд, у порушення норм Конституції України, КПК України виніс ухвалу щодо призначення податкової перевірки за період з 1999 (!) по 2017 р. по начебто несплаті податків Юрієм Дерев’янком, який власне з 1999 року чемно здає декларації і до цих пір у податкової не виникало жодних запитань.
Продовжують вручати підозри про злочин людям, яких звинувачують у так званому “прориві кордону”, а Давіда Сакварелідзе мають намір позбавити громадянства.
Ну що ж, припорошені клептократи самі риють собі яму…

29 вересня 2017 року.

***

В популярного нині філософа, пана Дацюка прочитав: “Культивування інтелектуалізму це найперша цивілізаційна ідея України.”
Дозволю собі категорично не погодитись. По-перше, культивування, себто творіння культу з будь-чого – це суперечить українському духові ВОЛІ. Зрештою, як і християнській заповіді “не сотворіть собі кумира”.
Інтелектуалізм без морально-етичної та культурної складової – це холодний розрахунок космополіта, який суперечить природньому світогляду українця-хлібороба.
Ба, інтелектуалізм є здебільшого набором інформації, а не критерієм розуму. Навіть у військовій справі він не визначальний – у будь-якому єдиноборстві визначальною є інуїція, як симбіоз знання-відчуття.
На моє внутрішнє переконання, цивілізаційною ідеєю України, в епоху Великого Переходу, а конкретно в точці біфуркації, де ми, як людство, нині знаходимось, є формування природнього вектору цивілізаційного розвитку та повернення до незамулених фарисеями духовних цінностей.

29 вересня 2017 року.

***

Поки їв на кухні друге данє, почув’ ім пана Гройсмана, який уповів, жи уряд даст любі гроші на поміч постраждалим після самобомбардування у Калинівці. То є добра справа, але зла традиція, коли за прой@би, перепрошую, тих кондомів у владі, всілякі гройсмани платять нашими спільними грошима! Шо, мало мають маєтків, ті хто відповідають за військові склади, починаючи з найголовнішого? Ну то най би ся скинули, й віддали людям гроші. А то така, qrva, традиція в начальників усіх рівнів – бути добрими за наш з вами рахунок.

29 вересня 2017 року.

***

Почитав новини про референдум в Каталонії та згадав нещодавню публікацію в котромусь польському виданні, про те, що останніми роками зростає міграція юдеїв із Західної Європи до Ізраїлю. Про щось знають?

30 вересня 2017 року.

***

Щойно прочитав у #ІринаМагрицька : Новий керівник “Укрзалізниці” Євґєній Кравцов матиме місячну зарплату 1,2 млн грн, що є еквівалентом 50 тис. дол.
Маю таке дурне пИтання: мались’ мо на тій посаді рокера Бальчуна з зарплатнею мільйон долярів (!) річно – може хтось мав би відповісти за него, та тих решту імпортних міністрів з шаленими зарплатами, які нічорта не зробили (не змогли?) і поїхали собі геть?
Друге дурне пИтання: які критерії ТАКОЇ зря-плати у порівнянні з оплатою праці звиклого інженера, вчителя чи робітника?
Ну і третє: який ідіот ще вірить у то, що висока зарплата є надійним запобіжником корупції?
………………………………………………………………………………………………
Колись, у 2005 році, після перемоги “Помаранчевої революції”, одному політику запропонували посаду. Не найвищу, але доволі високу в структурі Укрзалізниці. Обіцяли доплату. Мільйон. Долярів. Денно. Тільки би схеми не чіпав. Чоловік мудрий, відмовився… а даремно – історія України могла б піти дещо іншим шляхом… Вірте-не-вірте, але спілкувався з тим паном особисто…
…………………………………………………………………………………………………
А запитання направду дурні, бо зграя клептократів приватизувала державу, а орда порохоботів сакралізує їхню владу, продавши душу чоколядовій Мамоні.
Надобраніч, дорогі мої, най вам насниться потяг у світле майбутнє з річною зарплатою в мільйон долярів 🙂

30 вересня 2017 року.

***

Паразити є таким самим природнім елементом суспільства, як і організму. Коли суспільний організм під дією паразитів починає помирати, вони, розуміючи що далі їх очікує, починають знищувати самих себе, бо “харчу” на всіх не вистачить. Ця внутрішньовидова боротьба призводить до появи все сильніших, а відтак небезпечніших, представників окупаційних адміністрацій, які живляться “хазяїном” – себто народом-трударем. Якщо бути точним – то окупаційно-колаборантських. Адже на прикладі України ми бачимо успішний симбіоз неукраїнського елементу з хрунями у вишиванках.
Сьогодні, ми самі собі виплекали колонію паразитів, якій вже починає бракувати пошматованого тіла “хазяїна”. Реформи, боротьба з корупцією – це все їхня міжвидова боротьба за існування.
Але є погана тенденція – наших паразитів підгодовують ззовні. Таким чином вони далі множаться, а суспільний організм перетворюється на суміш живого трупа й біо-робота.
Моцна “хімія”, на кшталт революції, вже не допоможе – вона вбє організм вкупі з паразитами і труп піде на поживу всіляким іншим несимпатичним істотам.
Єдиний порятунок – це системне оздоровлення. Звісно, певна доза “хімії”, чи кровопускання, не зашкодить, але тільки спільно зі здоровим способом життя.
Зате, здолавши паразитів і очистившись, організм зможе насолоджуватись довгими роками життя, аж до глибокої старості. Звісно, якщо не загине в якійсь катастрофі. До прикладу, ядерній…

30 вересня 2017 року.

 

Залишити відповідь