Великдень, Паска і Десять заповідей

У переддень Великодня, який нашими предками святкувався як початок нового природного циклу у день весняного рівнодення (цього року – це початок Великого Переходу), а сьогодні чомусь став синонімом юдейського свята «Песах», в народі перейменованому в «Паску», хочу поділитися деякими міркуваннями.

Для початку – “Великдень”, до прикладу, є у нас, болгар та македонців. Чехи й поляки святкують “Велику ніч”, а більшість європейців та росіяни власне “Паску”…

Але, на відміну від Великодня-рівнодення, християнська традиція Великодня-паски є доволі ранньою.

Ось що стверджує “Вікіпедія”: “У «Британській енциклопедії» повідомляється: «Ані в Новому Завіті, ані в писаннях апостольських отців не існує вказівки відзначати свято Великодня. У перших християн не існувало поняття про святість особливих періодів»
У «Католицькій енциклопедії» сказано: «Великдень увібрав до себе багато язичницьких звичаїв на честь повернення весни. Яйце є символом відродження життя ранньою весною…

Ну як тут не згадати нашу космогонічну казочку “Яйце-райце”?!

Ні для кого не є секретом, що народні традиції суттєво вплинули на християнські обряди, або інакше – християнство пристосувало ці традиції під свою міфологію.

В результаті всі свята у нас християнсько – рідновірські. Як тим яйцем не крути 🙂

А ось юдеї Песах святкували на честь звільнення з “єгипетського полону”.
І власне на 50-й день блукань пустелею, в присутності “синів Ізраїлю”, Бог вручив Мойсеєві якийсь декалог, або десять заповідей. Чому якийсь? По-перше – ніхто не бачив оригінал, по-друге – відомі на загал заповіді чомусь суттєво відрізняються в самому християнстві. Совпаденіє? Не думау… 🙂

Всі нижченаведені цитати взяті з Вікіпедії.

До прикладу, як розуміти: “Я Господь, Бог твій, Бог заздрісний, що карає за провину батьків на синах, на третіх і на четвертих поколіннях тих, хто ненавидить Мене…“?

А це “божий” текст з книги “Ісход”:

Смотри, не вступай в союз с жителями той земли, в которую ты войдешь, дабы они не сделались сетью среди вас. Жертвенники их разрушьте, столбы их сокрушите, вырубите священные рощи их, [и изваяния богов их сожгите огнем],ибо ты не должен поклоняться богу иному, кроме Господа [Бога], потому что имя Его — ревнитель; Он Бог ревнитель…”

Нагадує інструкцію з винищення, зокрема,  рідновірів слов’ян, які поклонялися священним гаям. Хоча не лише слов’яни – античні греки та римлян теж поселяли в них своїх богів. Цікава якась аналогія виникає із нинішнім знищенням лісів…

Як на мене – Бог “ревнитель” якось не ототожнюється з символом Христа, розіп’ятого на хресті. Якщо Бог – це Любов та Самопожертва, то ревність – це лише монополія на володіння об’єктом пристрасті, любов до себе неперевершеного. Якось не божественно…

Зрештою, тексти річ непевна. Хто насправді писав, що писав, а хто і на чиє замовлення переписував – насправді ніхто не знає, оригіналів священних текстів теж ніхто не бачив, якщо не помиляюсь…

Притча в тему:

Молодому католицькому монаху дали завдання переписувати від руки ріжні церковні тексти. Попрацювавши якийсь час, він звернув увагу: те, що переписується, копіюється з попередньої копії, а не з ориґіналу. Здивувавшись, пішов до отця-настоятеля:
– Падре, адже якщо хто-небудь помилився в першій копії, то ця помилка буде повторюватися вічно!
– Сину мій, – відповів настоятель, – ми так робимо вже упродовж багатьох віків, але у твоїх міркуваннях є раціональне зерно.
З цими словами він спустився у підземелля, де у величезних скринях зберігалися першоджерела, котрі ніхто вже сотні літ не чіпав. І пропав.
Як минула доба, молодий монах вирушив на пошуки святого отця. Притулившись спиною до стіни, той сидів перед величезним фоліантом, відкритим десь посередині, бився потилицею об каміння і розпачливо стогнав. Волосся його було скуйовджене, обличчя покрите пилюкою, змішаною з потом і кров‘ю, а погляд божевільно втупився у книгу.
– Що з Вами, святий отче? – вигукнув переляканий і спантеличений юнак?
– «Celebrate», – видусив із себе падре, – слово було «celebrate», а не «caelibate»
!

(cealibate – целібат, celebrate – святкувати)

Повернімося до текстів заповідей.

1) “І Бог промовляв всі слова оці, кажучи: Я Господь, Бог твій, що вивів тебе з єгипетського краю з дому рабства.
Хай не буде тобі інших богів передо Мною!
2) Не роби собі різьби і всякої подоби з того, що на небі вгорі, і що на землі долі, і що в воді під землею. Не вклоняйся їм і не служи їм, бо Я Господь, Бог твій, Бог заздрісний, що карає за провину батьків на синах, на третіх і на четвертих поколіннях тих, хто ненавидить Мене, і що чинить милість тисячам поколінь тих, хто любить Мене, і хто держиться Моїх заповідей.
3) Не призивай Імення Господа, Бога твого, надаремно, бо не помилує Господь того, хто призиватиме Його Ймення надаремно.
4) Пам’ятай день суботній, щоб святити його! Шість день працюй і роби всю працю свою, а день сьомий субота для Господа, Бога твого: не роби жодної праці ти й син твій, та дочка твоя, раб твій та невільниця твоя, і худоба твоя, і приходько твій, що в брамах твоїх. Бо шість день творив Господь небо та землю, море та все, що в них, а дня сьомого спочив тому поблагословив Господь день суботній і освятив його.
5) Шануй свого батька та матір свою, щоб довгі були твої дні на землі, яку Господь, Бог твій, дає тобі!
6) Не вбивай!
7) Не чини перелюбу!
8) Не кради!
9) Не свідкуй неправдиво на свого ближнього!
10) Не жадай дому ближнього свого, не жадай жони ближнього свого, ані раба його, ані невільниці його, ані вола його, ані осла його, ані всього, що ближнього твого!”

“У катехизмі “Христос — наша Пасха” Української Греко-Католицької Церкви, дається наступний текст Десяти Божих Заповідей:

1) Я Господь Бог твій.
2) Нехай не буде в Тебе інших богів, окрім мене.
3) Не взивай намарне імені Господа Бога твого.
4) Пам’ятай день святий святкувати.
5) Шануй батька твого й матір твою.
6) Не вбивай.
7) Не чужолож.
8) Не кради.
9) Не свідчи ложно на ближнього твого.
10) Не пожадай жінки ближнього твого.
Не пожадай нічого того, що є власністю ближнього твого.

Додатково відокремлюються «Дві головні заповіді любові»:
«Люби Господа, Бога твого, всім серцем твоїм, і всією душею твоєю, і всією силою твоєю, і всіма мислями твоїми.
Люби свого ближнього, як самого себе
».

А це ще один текст з “Вікіпедії”, на цей раз російської:

«Текст из книги Исход по Синодальному переводу.
И сказал [Господь Моисею]: вот, Я заключаю завет: пред всем народом твоим соделаю чудеса, каких не было по всей земле и ни у каких народов; и увидит весь народ, среди которого ты находишься, дело Господа; ибо страшно будет то, что Я сделаю для тебя; Сохрани то, что повелеваю тебе ныне: вот, Я изгоняю от лица твоего Аморреев, Хананеев, Хеттеев, Ферезеев, Евеев, [Гергесеев] и Иевусеев;
Смотри, не вступай в союз с жителями той земли, в которую ты войдешь, дабы они не сделались сетью среди вас. Жертвенники их разрушьте, столбы их сокрушите, вырубите священные рощи их, [и изваяния богов их сожгите огнем],ибо ты не должен поклоняться богу иному, кроме Господа [Бога], потому что имя Его — ревнитель; Он Бог ревнитель. Не вступай в союз с жителями той земли, чтобы, когда они будут блудодействовать вслед богов своих и приносить жертвы богам своим, не пригласили и тебя, и ты не вкусил бы жертвы их;

И не бери из дочерей их жен сынам своим [и дочерей своих не давай в замужество за сыновей их], дабы дочери их, блудодействуя вслед богов своих, не ввели и сынов твоих в блужение вслед богов своих.
Не делай себе богов литых.
Праздник опресноков соблюдай: семь дней ешь пресный хлеб, как Я повелел тебе, в назначенное время месяца Авива, ибо в месяце Авиве вышел ты из Египта.
Все, разверзающее ложесна, Мне, как и весь скот твой мужеского пола, разверзающий ложесна, из волов и овец; первородное из ослов заменяй агнцем, а если не заменишь, то выкупи его; всех первенцев из сынов твоих выкупай; пусть не являются пред лице Мое с пустыми руками.

Шесть дней работай, а в седьмой день покойся; покойся и во время посева и жатвы.

И праздник седмиц совершай, праздник начатков жатвы пшеницы и праздник собирания плодов в конце года; три раза в году должен являться весь мужеский пол твой пред лице Владыки, Господа Бога Израилева, ибо Я прогоню народы от лица твоего и распространю пределы твои, и никто не пожелает земли твоей, если ты будешь являться пред лице Господа Бога твоего три раза в году.

Не изливай крови жертвы Моей на квасное, и жертва праздника Пасхи не должна переночевать до утра.
Самые первые плоды земли твоей принеси в дом Господа Бога твоего.
Не вари козлёнка в молоке матери его.

И сказал Господь Моисею: напиши себе слова сии, ибо в сих словах Я заключаю завет с тобою и с Израилем. И пробыл там [Моисей] у Господа сорок дней и сорок ночей, хлеба не ел и воды не пил; и написал на скрижалях слова завета, десятословие».

Для порівняння наведу ще 10-ть заповідей з іншої релігії:

Десять добрих заповідей (яп. 十善戒, じゅうぜんかい, дзюдзен-кай) — десять заповідей в японському буддизмі. Мають форму заборон. Набули поширення завдяки релігійній діяльності Дзіуна (1718 — 1805), ченця секти Сінґон:
Не вбивай[1] — не вбивай живих істот навмисно.
Не кради[2] — не бери речей, які тобі не належать.
Не перелюбствуй[3] — не живи в сексуальній розпусті.
Не бреши[4] — не говори неправду.
Не базікай[5] — не займайся марними балачками.
Не лихослів[6] — не вживай поганих слів.
Не лицемірствуй[7] — не говори одним одне, а другим інше.
Не пожадай[8] — не викликай надмірних бажань у серці.
Не гнівись[9] — не обурюйся надміру.
Не помиляйся[10] — не заперечуй існування законів причинності, розплати і переродження.”

Споконвіку серед українців існували неписані правила, котрі збереглися у традиціях, прислів’ях, казках, тощо – як моделі поведінки чи світоглядні установки.
Нашій Традиції одинаково близький текст “греко-католицьких” та “буддистських заповідей” але, підозрюю, що перша значно древніша не лише від других, а й від самого «першоджерела мойсеєва». Хоча самі тексти, близькі до цього  “першоджерела”, є дуже віддаленими від українського духу…

Щодо важливості та первинності нашої традиції, обгрунтовую, вчергове згадуючи трипільські міста-гіганти на території України, датовані орієнтовно V тисячиліттям до нашої ери, з населенням від 5-ти до 20-ти тисяч чоловік: ця спільнота жила за якимись правилами, звичаями та ритуалами і є всі підстави вважати, що вони й по сьогодні збереглися в українських родинах.

Так що,  святкуйте, гуляйте, чужого научайтесь але свого не цурайтесь 🙂

11 квітня 2015 року.

 

Залишити відповідь