АТО – ООС – Третя світова?

Якщо комусь цікаво, як «Переможці «Революції Гідності» породили правовий хаос щодо подій на Донбасі та підготували законодавче підгрунтя до повномасштабного вторгнення Росії в Україну, то прошу осилити нижчеподаний текст. Якщо комусь це байдуже – рекомендую не читати: багато букв і треба напружувати мізки.

Вчора минула визначна дата: 4-та річниця АТО, відколи в.о. царя, перепрошую – Президента, пан Турчинов підписав указ:

«Відповідно до статей 107 та 112 Конституції України постановляю:
1. Увести в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року “Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України” (додається, таємно).
2. Контроль за виконанням рішення Ради національної безпеки і оборони України, введеного в дію цим Указом, покласти на Секретаря Ради національної безпеки і оборони України».

Стаття 107 Конституції говорить про те, що «рішення Ради національної безпеки і оборони України вводяться в дію указами Президента України» (президента, а не в.о.).

Стаття 112 каже, що «в разі дострокового припинення повноважень Президента України відповідно до статей 108, 109, 110, 111 цієї Конституції виконання обов’язків Президента України на період до обрання і вступу на пост нового Президента України покладається на Голову Верховної Ради України».

Жодного дострокового припинення повноважень Януковича згідно статей 108, 109, 110, 111 Конституції не відбулося. Більше того, Верховна Рада 22 лютого 328 голосами підтримала постанову «Про самоусунення Президента України від виконання конституційних повноважень та призначення позачергових виборів Президента України». Для оголошення процедури імпічменту потрібно 338 голосів, тобто: якщо вже вважати цю постанову таким собі «замінником», то принаймні мала би бути набрана необхідна кількість голосів.
(більше про це тут: http://vgolos.com.ua/blogs/legitymizets_198819.html)

23 лютого ВРУ призначає в.о. Президента пана Турчинова. Зробимо поправку на нестандартну ситуацію: Росія розпочинає анексію Криму, на Донбасі активізується сепаратистський рух, а чинний Президент покинув територію країни. Тобто, ми припускаємо, що заради збереження територіальної цілісності України, такі порушення Конституції були виправдані.

Добре, йдемо далі.

Як мали би діяти ВРУ та в.о. Президента в ситуації, яка на той момент склалася?
Алгоритм їхніх дій чітко прописано в Конституції та законах України: найперше – це запровадження на окремих територіях, або й на всій території України, особливого правового режиму воєнного стану.
(більше про це тут: http://vgolos.com.ua/blogs/voiennyy_stan_151440.html)

Особливий правовий режим воєнного стану мав би запобігти як анексії Криму (принаймні його частини), так і збройному конфлікту, нелогічно й незаконно пойменованому АТО.

«У нас відбувається збройний конфлікт. Не АТО, як масмедійний термін, за яким немає жодної правової бази. І не війна, котра передбачає як мінімум її оголошення та розрив дипломатичних стосунків. Цей збройний конфлікт є одночасно міжнародним – анексію Криму та російську зброю і військових «не помітити» просто не можливо, та внутрішнім – якщо ми не визнаємо ЛНР та ДНР державними утвореннями. Чому українська влада не застосовує термін «збройний конфлікт»? Все просто, внутрішній збройний конфлікт – це, за міжнародними визначеннями, громадянська війна».
(http://vgolos.com.ua/blogs/krah_mizhnarodnogo_gumanitarnogo_prava_richnytsi_ato_prysvyachuietsya_177648.html)

Отже, воєнний стан ми не запровадили –  і жодного логічного пояснення цьому грубому порушенню Конституції України та чинного законодавства немає. Більше того, ми запровадили термін АТО, який потрапляє під юрисдикцію Закону України «Про боротьбу з тероризмом»: «антитерористична операція – комплекс скоординованих спеціальних заходів, спрямованих на попередження, запобігання та припинення терористичної діяльності, звільнення заручників, забезпечення безпеки населення, знешкодження терористів, мінімізацію наслідків терористичної діяльності»…
(http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/638-15)

Хоча у цей Закон, упродовж усього часу проведення АТО, було внесено 13 змін аби «підігнати» його під реалії «антитерористичної операції», згідно ст.7: «організація і проведення антитерористичних операцій та координація діяльності суб’єктів, які ведуть боротьбу з тероризмом чи залучаються до конкретних антитерористичних операцій» покладається на Антитерористичний центр при Службі безпеки України».

Згідно ст.11 даного Закону:

«Рішення щодо проведення антитерористичної операції приймається залежно від ступеня суспільної небезпеки терористичного акту керівником Антитерористичного центру при Службі безпеки України за письмовим дозволом Голови Служби безпеки України або керівником координаційної групи відповідного регіонального органу Служби безпеки України за письмовим дозволом керівника Антитерористичного центру при Службі безпеки України,
погодженим з Головою Служби безпеки України. Про рішення щодо проведення антитерористичної операції негайно інформується Президент України».

Це означає, що АТО мала розпочатися не згідно Указу в.о. Президента на підставі секретної постанови РНБО, а на підставі рішення керівника Антитерористичного центру при Службі безпеки України. Не знаю хто займав цю посаду в квітні 2014 року, а з липня 2015 року боротьбою з тероризмом завідує генерал-полковник Маліков Віталій Володимирович, який у 2005 році звільнився з посади начальника УМВС Севастополя, згодом працював заступником директора Кримської республіканської дирекції Райффайзенбанк-Аваль, а у 2010 році був обраний депутатом Севастопольської міськради.

Натомість, у листопаді 2017 року, новим командувачем сил антитерористичної операції призначено генерал-лейтенанта Михайла Забродського, командувача Високомобільних десантних військ Збройних сил України, який змінив на цій посаді першого заступника командира Наземних військ ЗСУ, генерал-лейтенанта Олександра Локоту. Тобто, всупереч чинному законодавству, де-факто командування АТО здійснюється не СБУ, а ЗСУ.

Проведення АТО супроводжувалося кількома хвилями мобілізації. На переконання Віктора Шишкіна, кандидата юридичних наук, доцента, Заслуженого юриста України, екс-судді Конституційного Суду, екс-нардепа І, ІІ, ІІІ скликань, Генерального прокурора України в 1991-1993 роках:

«Мобилизация привязана к объявлению военного положения, я буду утверждать где-угодно на конституционном уровне, что у нас были проведены незаконные мобилизации, неконституционные, потому что 20-й пункт связывает два явления – мы не объявляем военное положение и мы провели мобилизацию. Что это такое? Если мы еще не прибегли ни со стороны президента, ни со стороны парламента к подобным действиям, мы фактически подыгрываем Путину, его агрессии против Украины»
(https://strana.ua/news/15101-vse-volny-mobilizacii-vo-vremya-ato-byli-nezakonnymi-sudya.html)

Мова йде про п.20-й статті 106 Конституції України, згідно якої:
«Президент України приймає відповідно до закону рішення про загальну або часткову мобілізацію та введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях у разі загрози нападу, небезпеки державній незалежності України;»

На думку Віктора Шишкіна, яка підтверджується самим духом, вибачте за такий пафосний термін, Конституції та законів України, які регламентують питання війни та миру, зокрема, «Про правовий режим воєнного стану» (детальніше тут: http://vgolos.com.ua/blogs/voiennyy_stan_151440.html) та «Про оборону України», мобілізація має відбуватися невід’ємно з запровадження особливого правового режиму воєнного стану».
(детальніше тут: http://yurko.info/ще-раз-про-мобілізець/)

За вищезгаданим посиланням наведена ще одна цитата Віктора Шишкіна:

«Не вводя военное положение, Президент подставил украинских солдат. Потому что они должны исполнять приказы. И если нет в стране военного положения, то на каком основании они стреляют из артиллерии и танков? Потому что завтра сменится политическая власть. И тогда им предъявят такие же обвинения, какие предъявляли тем, кто расстреливал людей на Майдане. И на скамье подсудимых будут сидеть не те, кто отдавал преступные приказы, а те, кто их выполнял. Потому что есть ст. 60 Конституции Украины, которая говорит о том, что преступные приказы не выполняются.
Таким образом, своим поведением Президент не гарантирует неприкосновенность и снятие ответственности с наших бойцов, которые сегодня гибнут на войне.
Если в стране, фактически, военное положение, то ни о каких выборах не может быть и речи.»
http://argumentua.com/stati/sudya-ksu-v-otstavke-viktor-shishkin-prezident-vedet-sebya-kak-trus»

Стаття 4. Закону України про оборону України – «Відсіч збройній агресії проти України», гласить:
«У разі збройної агресії проти України або загрози нападу на Україну Президент України приймає рішення про загальну або часткову мобілізацію, введення воєнного стану в Україні або окремих її місцевостях, застосування Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до законів України, подає його Верховній Раді України на схвалення чи затвердження, а також вносить до Верховної Ради України подання про оголошення стану війни».

21 лютого 2018 року Президент підписав прийнятий ВРУ 18 січня 2018 року закон «Про особливості державної політики із забезпечення державного суверенітету України над тимчасово окупованими територіями в Донецькій та Луганській областях». У цьому Законі офіційно запроваджено термін «збройна агресія Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях». Термін доволі дивний – начебто в Криму цієї агресії не було. Але проблема в іншому.

«Згідно Конституції України, Президент «вносить до Верховної Ради України подання про оголошення стану війни та у разі збройної агресії проти України приймає рішення про використання Збройних Сил України та інших утворених відповідно до законів України військових формувань…»

Згідно Конституції України, до повноважень Верховної Ради належить:
«оголошення за поданням Президента України стану війни і укладення миру, схвалення рішення Президента України про використання Збройних Сил України та інших військових формувань у разі збройної агресії проти України…»…

Отже, у випадку прийняття цього закону, яким встановлюється факт «збройної агресії Російської Федерації», Президент мав би зробити Верховній Раді подання про оголошення стану війни, а остання оголосити війну Росії!»
(детальніше тут: http://yurko.info/передчуття-великої-війни/)

За цим посиланням можна звернути увагу на ще одну дуже важливу річ: у попередній редакції було посилання на так звані «Мінські угоди», зокрема:

«Стаття 7. Під час здійснення органами державної влади України, їх посадовими особами політико-дипломатичних заходів із відновлення територіальної цілісності України в межах міжнародно визнаного кордону України забезпечується пріоритетність виконання безпекових положень Мінського протоколу від 5 вересня 2014 року, Мінського меморандуму від 19 вересня 2014 року та “Комплексу заходів” від 12 лютого 2015 року з метою створення необхідних умов для політичного врегулювання відповідно до норм і принципів міжнародного права та законодавства України».

Посилання на неіснуючі «Мінські угоди» в остаточній редакції закону пропало, що дає підстави Росії стверджувати про грубі порушення домовленостей «Нормандської четвірки». Натомість у законі вводиться положення, яке суперечить як Конституції України так і низці законів:

«Стаття 9. Стратегічне керівництво силами та засобами Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, Міністерства внутрішніх справ України, Національної поліції України, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту, які залучаються до здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, здійснює Генеральний штаб Збройних Сил України.
Керівництво силами та засобами Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, Міністерства внутрішніх справ України, Національної поліції України, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту, які залучаються до здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації безпосередньо у Донецькій та Луганській областях, здійснює Командувач об’єднаних сил, який призначається Президентом України за поданням начальника Генерального штабу – Головнокомандувача Збройних Сил України».

Цей Закон можна ще довго «розбирати», аналізуючи його окремі складові, але це не має принципового значення щодо теми публікації. Де-факто ми маємо прецедент невиконання Конституції (вкотре!) та водночас законодавчу підставу Кремлю вважати, що Україна фактично оголосила Росії війну. Ще раз наголошую: визначення «збройна агресія» передбачає оголошення «стану війни»:

«Для тих, хто не читав мій допис “Передчуття великої війни…”, ще раз коротко розтлумачу свої перестороги: Конституцією та законодавством України передбачено оголошення стану війни “у разі збройної агресії”. Якщо ВРУ приймає Закон, в якому зазначена “російська збройна агресія”, то Росія це може потрактувати, як початок процедури оголошення їй війни, оскільки цього вимагає Основний Закон України».
(детальніше: http://yurko.info/надя-песики-й-донбас/)

«У п’ятницю, 13 квітня, президент Петро Порошенко назвав точну дату зміни АТО на сході України на операцію Об’єднаних сил. Антитерористична операція буде переформатована 30 квітня цього року.
«Я думаю, що не через місяць, а воно повинно змінитися, розкрию таємницю, 30 квітня» — заявив Порошенко, відповідаючи на питання журналістів, коли саме АТО буде переформатована в операцію Об’єднаних сил.
«На сьогоднішній день це кардинально змінює операцію управління військовою структурою. Антитерористична операція знаходиться під керівництвом Служби безпеки України» — додав Порошенко» –
повідомила низка ЗМІ.

Залишимо поза увагою брехню Головнокомандувача щодо керівництва АТО – це вже не принципово. Де-юре, з 30 квітня, сумнівного правового статусу АТО має бути замінена на не менш сумнівну ООС – «операцію об‘єднаних сил». Така підміна, на фоні вищенаведених юридичних колізій, дає Росії законодавче підгрунтя для повномасштабного воєнного вторгнення.

«Щур, коли його загнати в кут, стає дуже небезпечним. Це про ситуацію в світі загалом і у нас зокрема» – написав я кілька днів тому у Фейсбуці. На відміну від ракет, щур не вміє літати, тому кидається на найближчу ціль…

Дай Бог, аби я помилявся!

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Залишити відповідь