Алко-медіа страсті на Замарстинові

Або як самонемічна  влада та компанія Парасюка підсунула ябко розбрату місцевій громаді.

8 листопада минулого року, альтер-его Садового, на своїй фейсбук-сторінці, ся похвалило: «у Львові завершують реконструкцію бібліотеки «Під Високим замком», що на вул. Богдана Хмельницького, 175. Її перетворять на медіатеку» (знимка 1 – приміщення бібліотеки).

Знаєте, ваш покірний слуга є засадночо проти перетворення сховищ книги  у сховища «медіа», бо перші дают людям знання, а другі перетворюють їх в інформаційних зомбі. Але то троха інша тема. Хоча власне книг у відреставравоному приміщенні бібліотеки, як на мене, бракує.

(знимка  зі сайта http://tvoemisto.tv/news/u_lvovi_osuchasnyat_dytyachu_biblioteku_za_ponad_3_mln_gryven_vizualizatsiya_98211.html). Власне ця бібліотека мені є близькою, бо в ній уперше презентував книгу спогадів Романа Яремкевича. І тоді там справді була неповторна «книжкова» атмосфера. 

Ось що про цю реконструкцію писали ЗМІ:

«Роботи в бібліотеці почали цьогоріч, на них передбачено 3 млн 247 тис. грн. В управлінні культури ЛМР казали, що концепцію оновлення напрацювали спільно з проєктантами, дітьми та батьками, враховуючи потреби кожного відвідувача».

Проте з цим об‘єктом не все є «чисто» і так виглядає, що враховувалися там дещо інші потреби. Як повідомляло видання «Наші гроші. Львів»:

«Централізована бібліотечна система для дітей міста Львова 5 червня уклала угоду з ТОВ «Еталон-Ком» на реставраційно-ремонтні роботи бібліотеки-філії № 27 для дітей та юнацтва на вул. Богдана Хмельницького, 175 за 4,2 млн грн. Про це повідомляється на сайті електронних закупівель Prozorro.

Єдиним конкурентом переможця на торгах виступило приватне підприємство «Галицька будівельна група», яке запропонувало ціну нижчу на 476 тис. грн, проте її пропозиція була відхилена через недоліки наданих документів. Зокрема, фірма не надала копію статуту підприємства, інформацію про сплату податків та рух коштів по рахунку.

Засновником ТОВ «Еталон –Ком» є Роман Лобай,  який раніше був помічником народного депутата Володимира Парасюка, а сьогодні є його партнером в громадській діяльності. Лобай разом з нардепом є засновникомгромадських організацій «Законодавче бюро Володимира Парасюка» та «Бюро незалежних розслідувань».

З початку 2018 року фірма отримала 12 державних підрядів на загальну суму 82,27 млн грн. Всі у Львівській області».

(http://lviv.nashigroshi.org/2019/06/13/partner-parasiuka-vidrestavruie-biblioteku-na-khmel-nyts-koho-za-chotyry-mln-hrn/)

Як бачимо, кошторисна вартість раптом зросла на 953000 грн, але хто би рахував ті копійки на благо медіатечної справи ім. Москаленка та знаного екс-депутата, героя цілої «Революциї Гідности». Нє?

Звісно, що я би з приємністю перевірив той кошторис і, підозрюю, знайшов би там немало цікавого, до прикладу такого, як відновлення написів на фасаді, за ціною 7 евро/буква. Проте дочекаємося наступного мера, бо ві Львові йдеться про розкрадання сотень мільйонів долярів, а не такий мізер, як відкати на окремо взятій бібліотеці.

Тож повернімося до буквочок на фасаді, бо власне вони стали тим ябком розбрату, яке по вродженій тупості, захланності або з недобрими намірами, організатори реконструкції підсунули громаді Замарстинова. Пан Москаленко,  як заступник Садового, писав саме про реконструкцію, а вона, як і нове будівництво, передбачає наявність належним чином погодженої проектно-кошторисної документації. Навіть не сумніваюся, що такий ерудований чоловік, як права рука та альтер-его сонцесяйного, знає ріжницю між реконструкцією та капітальним ремонтом. Тому вірю – це таки реконструкція. Залишимо «за дужками», наразі, оцінку інтер‘єрів і того, чи пасують вони до будівлі позаминулого століття. Адже, як стверджує сайт самого Андрія Івановича:

«Будинок на вул. Хмельницького, 175 збудували у 1890-х роках. Тут розташовувалась адміністрація фабрики горілок, лікерів, рому, оцту та дистиляції спирту фірми «Штадтфельд і спілка». Над вікнами другого поверху можна помітити вензель «SG» – «Сальо Гольдфрухт» – такою була назва цієї фабрики. Згодом на цьому місці функціонувала консервна фабрика Рюккера. Зараз це бібліотека, будинок є пам’яткою архітектури місцевого значення».

https://zaxid.net/news/.

Таким чином, у випадку реконструкції нинішньої дитячої бібліотеки (а власне так це приміщення й використовувалося ще з часів радянської влади), та ще й пам‘ятки архітектури, проектанти мали би врахувати всі аспекти, пов‘язані з цим об‘єктом: збереження його автентики, наявність цінних елементів як в інтер‘єрі, так і в екстер‘єрі, функціональне призначення тощо. Адже у Львові тисячі будівель змінили своє функціональне призначення. До прикладу, нинішня вул. Леся Курбаса за Польщі вся була «кварталом червоних ліхтарів», а найбільша щільність курвів на квадратний метр припадала на вул. Шпитальну (більше за посиланням: https://photo-lviv.in.ua/lvivski-lupanariji-ta-budynky-rozpusty-abo-de-rozvazhalysya-nashi-didusi/). І уявіть собі, коли б на будівлі Львівського радіо, по вул. Князя Романа, чи на фасаді банку Львів (навпроти нічного клубу «Ерос», що його той самий пан Москаленко хоче перетворити в медіатеку), з‘явилися б автентичні написи часів «польського Львова».  До прикладу: «найпєнькнєйши панєнки тилько по 33 злотих за годзіну!». Ну а чому б і ні? Це ж автентика та й історична спадковість «куревства» ві Львові, зокрема політичного.

Власне подібною логікою послугувалися реставратори дитячої бібліотеки на вул. Б. Хмельницького 175, відновивши на фасаді цієї установи залишки алкогольної реклями часів перебування в цьому приміщенні адміністрації фабрики з виробництва міцних напоїв

Такі написи на стіні дитячої бібліотеки, звісно, сподобалися не всім. І хтось вирішив поборотися з медіатечно-алкогольним креативом самотужки, замалювавши історичну пияцьку рекламу:

А це спричинило вже не тільки збурення серед місцевої громади, а мало не міжнародний скандал:

«Nieznani sprawcy zamalowali w nocy ze środy na czwartek historyczne napisy w języku polskim na fasadzie budynku przy ulicy Chmielnickiego 175 (d. Żółkiewska) we Lwowie»

(https://kresy.pl/wydarzenia/regiony/ukraina/we-lwowie-na-jednym-z-budynkow-zamalowano-historyczne-napisy-w-jezyku-polskim/?fbclid=IwAR0f048ilQpnwtvVo8KbLMPcERuG7fQH75RE3buMGKZ2jKjjM0MzMcnYHDo)

Видите, дорогі мої земляки, як то легко жадібним дурням або хитрозадим маніпуляторам збурити людей на рівному місці!

Чув‘ім, що думки місцевої громади розділилися: хтось картає «вандалів», а хтось обурюється відновленню «алкогольних написів». З цього приводу хочу сказати наступне:

  1. Найперше – маємо факт чергової некомпетентності міської влади, яка свідомо чи несвідомо спровокувала цей скандал.
  2. Щоби виправдовувати чи засуджувати «народних месників», найперше потрібно бачити проектну документацію, та компетентні висновки про те, чи ці написи є культурною спадщиною. На мою думку – ні, бо тоді потрібно відновити всі розписи польського періоду на стінах кам‘яниць, що вже виглядає абсурдним. Але може спеціалісти в тім зобачили щось унікальне та автентичне. Хто зна.
  3. Якщо справді «алкогольні написи» на дитячій бібліотеці є історичною, культурною чи ще якоюсь цінністю, то питання має розглядатися в іншій площині – а чи погоджується місцева громада з тим, що їх діти будуть відвідувати тепер уже «медіатеку» з таким оформленням фасаду?

Отже, найперше – це об‘єктивна оцінка цінності «ябка розбрату», а у випадку наявності такої – рішення щодо можливого її поєднання з функціональним призначенням. Як на мене – таке поєднання є абсурдним і неетичним. Тож коли міська влада хоче зберегти милу її серцю польську культурну спадщину у вигляді цих написів – то має запропонувати громаді інше приміщення під бібліотеку, чи то по-модньому – медіатеку. Думаю, що представники алкогольного бізнесу викуплять цей будинок з грубі гроші. Відтак наші чиновники можуть ще двічі заробити: продавши з традиційними відкатами комунальне майно і потративши ще кілька мільйонів на облаштування нового приміщення. І всі будуть задоволені: поляки, націоналісти, діти, чиновники, бізнесмени і навіть ваш покірний слуга. Не дякуйте…

Залишити відповідь